Рішення

від 08.11.2013 по справі 695/3202/13-ц

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа № 695/3202/13-ц

номер провадження 2/695/1268/13

08 листопада 2013 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Мозгової О.А.

при секретарі Матвєєвій О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша цивільну справу за позовом Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, уповноваженим органом управління якої є Міністерство внутрішніх справ України, Головне управління внутрішніх військ МВС України в особі факультету внутрішніх військ Навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов»язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, -

ВСТАНОВИВ:

Дарницький прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, уповноваженим органом, управління якої є Міністерство внутрішніх справ України, Головне управління внутрішніх військ МВС України в особі факультету внутрішніх військ Навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби національної академії внутрішніх справ звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов»язаних з утриманням у вищому навчальному закладі.

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 з 14 серпня 2006 року був зарахований курсантом на Факультет внутрішніх військ навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби Київського національного університету внутрішніх справ МВС України. Під час навчання між відповідачем та Міністерством внутрішніх справ був укладений контракт про проходження громадянами військової служби, який набрав чинності 16 червня 2010 року, строк його дії 5 років. Після здачі державних іспитів та отримання диплому про вищу освіту та військового звання «лейтенант», згідно наказу командувача ВВ МВС України від 16 червня 2010 року № 48 о/с , ОСОБА_1 було направлено для проходження військової служби у розпорядження командира військової частини 2260 внутрішній військ МВС України. Проходячи службу за контрактом відповідач до виконання службових обов»язків ставився недобросовісно, допускав невихід та запізнення на службу без поважних причин та отримав ряд стягнень. На підставі наказу командувача ВВ МВС України від 10 червня 2013 року № 48 о/с відповідач звільнений з військової служби за контрактом за п. «и» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов»язок та військову службу» у зв»язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем. 15 липня 2013 року наказом командира військової частини 2260 за № 134 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини, а чинність контракту припинено достроково. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 «Про затвердження порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат пов»язаних з утриманням у вищих навчальних закладах» Факультетом внутрішніх військ ННІПКГБ КНУВС здійснені розрахунки витрат на утримання відповідача за період навчання, загальна сума яких становить 18 517,67 грн. На даний час відповідач будь-яких дій щодо добровільного відшкодування зазначених витрат не вжив.

Тому, Дарницький прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, уповноваженим органом управління якої є Міністерство внутрішніх справ України, Головне управління внутрішніх військ МВС України в особі факультету внутрішніх військ Навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби національної академії внутрішніх справ звернувся до суду з даним позовом.

Прокурор в судове засідання не з»явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно, про що свідчать докази в матеріалах справи, причини неявки суду невідомі.

Представник факультету внутрішніх військ Навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби національної академії внутрішніх справ в судове засідання також не з»явився, але надав суду заяву, в якій позов прокурора підтримав, просив розгляд справи провести у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання також не з»явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно, про що свідчать докази в матеріалах справи, причини неявки суду невідомі.

Відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов прокурора підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 121 Конституції України прокуратура покликана захищати інтереси держави, і шляхом звернення до суду з позовом реалізує ці повноваження.

Згідно ст. 1 Закону України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» внутрішні війська МВС України входять до системи Міністерства внутрішніх справ України, як органу державної виконавчої влади і відповідно до ст. 7 цього Закону складаються із з»єднань, військових частин і підрозділів.

Фінансування внутрішніх військ відповідно до ст. 12 вищевказаного Закону здійснюються за рахунок коштів державного бюджету. Збитки, що завдаються військовим частинам та підрозділам внутрішніх військ МВС України, зокрема факультету внутрішніх військ, який є державною установою, згідно до положень ст.ст. 1, 7 та 12 вказаного Закону, це безпосередня шкода державі.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

З матеріалів справи вбачається, що 16 червня 2010 року між Міністерством внутрішніх справ в особі начальника Головного управління - командувача внутрішніми військами МВС України генерал-майора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений контракт про проходження громадянами України військової служби відповідно до ст. 19 Закону України «Про військовий обов»язок та військову службу», п. п. 13, 26 Закону України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» (а.с.9).

Відповідно до вищевказаного контракту ОСОБА_1 добровільно взяв на себе зобов»язання проходити військову службу у внутрішніх військах МВС України протягом строку контракту, а саме п»ять років, дорожити бойовою славою внутрішніх військ МВС України, честю і гідністю військовослужбовця, сумлінно і чесно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів (начальників), знати та сумлінно виконувати службові обов»язки за посадами, які займатиме протягом строку контракту, а також обов»язки, визначені статутами Збройних Сил України.

З копії ОСОБА_2 з послужного списку ОСОБА_1 вбачається, що курсант Факультету внутрішніх військ навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби Київського національного університету внутрішніх справ ОСОБА_1 після здачі державних іспитів та отримання диплому про вищу освіту та військового звання лейтенант, згідно наказу командувача ВВ МВС України від 16 червня 2010 року № 48 о/с, був направлений для проходження військової служби у розпорядження командира військової частини 2260 внутрішніх військ МВС України для проходження служби на посаді командира взводу:

20.07.2010 р. - призначений на посаду командира 3 стрілецької роти 25 окремого батальйону управління Північного територіального командування внутрішніх військ МВС України;

20.07.2011 р.- призначений на посаду інженера-програміста центру документального зв»язку управління Північного територіального командування внутрішніх військ МВС України;

21.09.2012 р. - призначений на посаду командира 2 взводу охорони 5 роти 2 батальйону 22 окремої бригади внутрішніх військ МВС України з охорони дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав;

01.11.2012 р. - призначений на посаду заступника командира 5 роти охорони 2 батальйону охорони 22 окремої бригади внутрішніх військ МВС України з охорони дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав.

Із службової картки ОСОБА_1 вбачається, що під час проходження військової служби у розпорядженні командира військової частини 2260 на нього 21.02.2013 р. накладено стягнення у вигляді догани за невихід на службу без поважних причин; 05.03.2013 р.- накладено стягнення у вигляді догани за особисту недисциплінованість, невихід на службу без поважних причин; 10.03.2013 р. - накладено стягнення у вигляді догани за запізнення на службу; 23.04.2013 р. - накладено стягнення у вигляді суворої догани за неохайний зовнішній вигляд; 20.05.2013 р. - накладено стягнення у вигляді суворої догани за невихід на службу без поважних причин; 05.06.2013 р. - накладено стягнення у вигляді ПНСВ за особисту недисциплінованість та запізнення на службу без поважних причин.

З копії Рапорту ОСОБА_1 від 05.06.2013 року вбачається, що він просить звільнити його слав внутрішніх військ у зв»язку з систематичним невиконанням ним умов контракту.

10 червня 2013 року на підставі наказу № 48 о/с командувача ВВ МВС України старшого лейтенанта ОСОБА_1, заступника командира 5-ї роти охорони 2-го батальйону охорони звільнено відповідно до п. «и» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» з військової служби у зв»язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, без права носіння військової форми одягу.

Наказом командира військової частини 2260 від 15 липня 2013 року за № 134 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини, а контракт припинено достроково у зв»язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.

Відповідно з аб. 3 п. 34 Указу Президента «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» контракт припиняється (розривається) у день, зазначений у наказі командира (начальника) військової частини по стройовій частині про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (у разі дострокового розірвання контракту, звільнення з військової служби або

направлення для проходження військової служби до іншого військового формування з виключенням зі списків особового складу Збройних Сил України.

Як вбачається з вищевикладеного проходячи військову службу за контрактом ОСОБА_1 до виконання службових обов»язків ставився недобросовісно, допускав запізнення та невихід на службу без поважних причин, отримав ряд стягнень. 05 червня 2013 року ОСОБА_1, відповідно до Дисциплінарного статуту, було попереджено про неповну службову відповідальність, проте в подальшому, не виправивши своєї поведінки зразковим виконанням службових обов»язків, він продовжував порушувати військову дисципліну, внаслідок чого його було звільнено з військової служби.

Відповідно до п. 10 ст. 25 Закону України «Про військовий обов»язок та військову службу» курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "і", "и" частини шостої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. № 964 затверджено «Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах».

Відповідно до п. 1 цей Порядок визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "и" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі.

Пунктом п.3 Порядку передбачено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з:

грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням;

перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку;

оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Згідно з п. 4 Порядку розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.

Згідно з ч.3 п.5 Порядку витрати відшкодовуються у повному розмірі особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого навчального закладу відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "и" ч.6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" - за весь період навчання.

Факультетом внутрішніх військ ННІПКГБ КНУВС на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. № 964 затверджено «Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах» здійснено розрахунки витрат на утримання ОСОБА_1 за період навчання, загальна сума яких становить 18 517, 67 грн.

Після звільнення з військової служби ОСОБА_1 було запропоновано відшкодувати витрати, пов»язані з його утриманням у навчальному закладі, звернутися до Факультету внутрішніх військ ННІПКГБ КНУВС та внести кошти в добровільному порядку, проте на даний час відповідач будь-яких дій щодо відшкодування зазначених витрат не вжив.

Пунктом 7 «Порядоку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах» встановлено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Оскільки відповідач після закінчення навчання звільнився з органів внутрішніх справ протягом перших трьох років, він має відшкодувати позивачу фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі.

Відповідно до частини 3 ст.10 і ч. 1 ст. 60 ЦПК України, які встановлюють принципи змагальності та диспозитивності цивільного процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 212 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З наданої позивачем довідки вбачається, що вартість витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 на Факультеті внутрішніх військ ННІПКГБ КНУВС згідно Постанови КМУ від 12 липня 2006 р. за № 964 складає 18 517,67 грн.

Належних і допустимих доказів, які б спростовували факт витрачання позивачем коштів у зазначеному розмірі на утримання відповідача у навчальному закладі протягом зазначеного періоду або невідповідності розміру цих витрат вимогам діючих нормативних актів, відповідач не надав.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь Факультету внутрішніх військ ННІПКГБ КНУВС .

Позивач у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України був звільнений при подачі позову від сплати судового збору в зв'язку з чим суд задовольняючи позовні вимоги стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 229,40 гривень.

Керуючись ст.ст. 3, 60, 88, 212, 213, 226 ЦПК України, ст. 256, 623 ЦК України, ст. 121 Конституції України, ст.ст. 1, 25 Закону України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України», Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 «Про затвердження Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов»язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, уповноваженим органом управління якої є Міністерство внутрішніх справ України, Головне управління внутрішніх військ МВС України в особі факультету внутрішніх військ Навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов»язаних з утриманням у вищому навчальному закладі - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Факультету внутрішніх військ Навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби національної академії внутрішніх справ витрати на його утримання під час навчання в сумі 18 517,67 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь місцевого бюджету судовий збір в сумі 229, 40 грн.

Рішення може бути переглянуте Золотоніським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя: Мозгова О.А.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12 листопада 2013 року