Постанова

від 15.10.2013 по справі 808/6902/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року 16:50Справа № 808/6902/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сіпаки А.В.

при секретарі судового засідання Горбовій І.С.

за участю:

представників позивача Кліменко В.І., Федорова Л.І., Шулякова М.В.

представника відповідача Лабур М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом приватного виробниче - комерційного підприємства «Піраміда»

до державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання дій протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне виробничо-комерційне підприємство «Піраміда» (далі - ПВКП «Піраміда», або позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області ( далі ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області, або відповідач) в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача за результатами якої складено від 17.05.2013 року № 137/22-1421/23793767 та скасувати податкове повідомлення - рішення від 10.07.2013 року №0000202213/938, яким визначено суму податкового зобов'язання - податок на додану вартість в розмірі 9 318,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 2 329,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що відповідач протиправно, без належних підстав призначив та провів документальну позапланову невиїзну перевірку позивача та під час її проведення дійшов помилкового висновку про те, що господарські операції з придбання послуг позивачем у його контрагента ТОВ «Південь-Схід Моноліт» є безтоварними, не носять реального характеру і не викликають реальної зімни майнового стану платника податку. Позивач зазначає, що правочин укладений ПВКП «Піраміда» із вказаним контрагентом є реальним, що посвідчується відповідними первинними документами, зокрема, договором, видатковими та податковими накладними, банківськими виписками, подорожніми листами тощо. При цьому, означений правочин недійсним в судовому порядку не визнавався. Тому позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту за липень-грудень 2012 року суму податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «Південь-Схуд Моноліт», а також правомірно врахував витрати за цим правочином до складу витрат звітного податкового періоду.

Крім того, позивач у свої поясненнях послався на те, що перевірку відповідач провів 17.05.2013 року, а наказ про проведення перевірки № 562 від 16.05.2013 року, повідомлення про проведення перевірки ним отримано лише 22.07.2013 року, тобто після фактичного проведення перевірки, складання акту за результатами перевірки та прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення. Позивач вважає дії податкового органу протиправними та такими, що не відповідають нормам встановленим чинним законодавством, у зв'язку з тим, що на обов'язковий письмовий запит податкового органу (вих. № 3133/10/22-1413/1058 від 02.04.2013 року), який позивач отримав факсом 08.04.2014 року, були надані пояснення та їх документальне підтвердження, в установлені п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України строки, а саме 15.04.2013 року (листом № 34 від 15.04.2013 року) тому у податкового органу не виникло права на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. У зв'язку з вищевикладеним просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав зазначених у письмових запереченнях від 14.10.2013 року та просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач неправомірно відніс до складу витрат звітного періоду, а також до складу податкового кредиту цього податкового періоду суми витрат та податку на додану вартість за правочином, укладеним з ТОВ «Південь-Схуд Моноліт», оскільки взаємовідносини між ПВКП «Піраміда» та цим контрагентом не спричиняють реального настання правових наслідків.

Разом з тим, представник відповідача у судовому засіданні 15.10.2013 року не заперечував та підтвердив факт надання позивачу наказу № 562 від 16.05.2013 року та повідомлення про проведення перевірки саме 22.07.2013 року супровідним листом № 1241/10/08-29-22-1306/1058 від 22.07.2013 року. Також відповідач не заперечував, що позивачу було вручено письмовий запит на який він надав пояснення та документи у встановлені ст. 78.1.1 ПК України строки.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне виробничо-комерційне підприємство «Піраміда» (код ЄДРПОУ 23793767), зареєстроване виконавчим комітетом Запорізької міської ради 05.07.1996 року, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи № 11031070011016911, перебуває на обліку в ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області як платник податків.

На підставі наказу № 562 від 16.05.2013 року ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя в особі головного державного податкового ревізора-інспектора відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС Астрейко Алли Анатоліївни в період з 17.05.2013 року по 17.05.2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПВКП «Піраміда», код за ЄДРПОУ 23793767 з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Південь-Схід Моноліт» код за ЄДРПОУ 37573356 їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 17.05.2013 року № 137/22-1421/23793767 (надалі акт перевірки), яким зафіксовано допущення позивачем порушення вимог податкового законодавства, а саме: ст.ст. 203, 215 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні послуг у ТОВ «Південь-Схід Моноліт»; порушення п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 44.1, 44.3, 44.6 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 ПК України внаслідок чого ПВКП «Піраміда» завищено податковий кредит за період липень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2012 року, який сформовано від контрагента ТОВ «Південь-Схід Моноліт», що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ та заниження податку на додану вартість, який підлягає до сплати в бюджет, на загальну суму 9 318 гривень, у тому числі по періодам: - за липень 2012 року на суму 170 грн.; за серпень 2012 року на суму 3414 грн.; за вересень 2012 року на суму 390 грн.; за жовтень 2012 року на суму 3973 грн.; за грудень 2012 року на суму 1371 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000202213/938 від 10.07.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем - податок на додану вартість в розмірі 9318 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 329,5 грн., яке поштовим відправленням надіслано позивачу та отримано ним 08.08.2013 року.

Розглядаючи позовні вимоги щодо визнання протиправними дій та скасування вищевказаного податкового повідомлень-рішень, суд зважає на наступне.

Щодо законності проведення перевірки суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України (надалі -ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

16.05.2013 року ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області винесено наказ № 562 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з посиланням на п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п. 79.2 ст. 79, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями).

16.05.2013 року ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на наказу № 562 від 1.05.2013 року оформлено повідомлення № 107 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Зазначений наказ № 562 від 16.05.2013 року разом з повідомленням № 107 від 16.05.2013 року був направлений позивачу 22.07.2013 року та цього ж дня отриманий уповноваженою особою позивача, що підтверджується супровідним листом № 1241/10/08-29-22-1306/1058 від 22.07.2013 року, оглянутим в судовому засіданні, копія якого міститься в матеріалах справи.

Під час розгляду справи встановлено, що ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС, з посиланням на п.п. 20.1.6 п.20.1 ст. 20 п.73.3 ст. 73, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України на адресу ПВКП «Піраміда» надіслано письмовий запит № 3133/10/22-1413/1038 від 02.04.2013 з проханням надати пояснення та їх документальне підтвердження господарських відносин з ТОВ «Південь-Схід Моноліт» за період квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2012 року.

Зазначений запит «Про надання інформації та її документального підтвердження» надісланий на адресу позивача 08.04.2013 року факсимільним відправленням, який отриманий уповноваженою особою позивача 08.04.2013 року, зареєстрований в книзі обліку вхідної кореспонденції за № 4, що підтверджується письмовим поясненням позивача та копією факсограми які оглянуті в судовому засіданні та містяться в матеріалах справи.

Листом вих. № 34 від 15.04.2013 року на обов'язковий письмовий запит № 3133/10/22-1413/1038 від 02.04.2013 року ПВКП «Піраміда» надані детальні пояснення та завірені копії документів, зазначені у письмовому запиті.

Вищезазначені документи ПВКП «Піраміда» до податкового органу надані 15.04.2013 року, про що свідчить запис на супровідному листі та проти чого не заперечував у судовому засіданні відповідач.

У зв'язку з тим, що пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит позивачем надано 15.04.2013 року, тобто на п'ятий робочий день з дня отримання запиту, суд приходить до висновку, що у відповідача на момент винесення наказу про проведення перевірки позивача не було підстав для проведення перевірки та відповідач був позбавлений права розпочинати проведення документальної невиїзної перевірки.

Вказані обставини дають суду підстави вважати такі дії відповідача щодо призначення та проведення перевірки протиправними.

Відповідно до п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б одної з таких обставин:

п.п.78.1.1 за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п.73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Згідно п. 78.4. ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Оскільки, позивачем отримано наказ про проведення перевірки № 562 від 16.05.2013 року лише 22.07.2013 року, а перевірка було розпочато та проведено 17.05.2013 року, тобто до вручення позивачу копії наказу, суд приходить до висновку, що у податкового органу було відсутнє право на проведення документальної позапланової перевірки та порушено п. 78.4. ст. 78 Податкового кодексу України.

Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Відповідно п. 79.1. ст. 79 Податкового кодексу України Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п. 79.2. ст. 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що на запити ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ПВКП «Піраміда» у встановлені законом строки надало належним чином засвідчені копії документів та пояснення.

До початку проведення перевірки не надіслав позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення та не вручив йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність дій щодо проведення перевірки позивача та складання за єє результатами акта перевірки, тому позовні вимоги щодо визнання незаконності дій відповідача слід задовольнити у повному обсязі.

Однак, з огляду на те, що протиправність дій відповідача не є єдиною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку про протиправність дій перевіряючих щодо проведення перевірки та необхідність дослідження правопорушень по суті.

Щодо порушень встановлених перевіркою позиція суду полягає в наступному.

Судом встановлено, що ПВКП «Піраміда» мало законні фінансово-господарські відносини з ТОВ «Південь-Схід Моноліт» (код за ЄДРПОУ 37573356). Між ПВКП «Піраміда» та ТОВ «Південь-Схід Моноліт» було укладено договір № 4 від 04.01.2012 року, відповідно до якого ТОВ «Південь-Схід Моноліт» (Виконавець) брало на себе зобов'язання надати послуги з перевезення сміття ПВКП «Піраміда» (Замовнику). Від імені ТОВ «Південь-Схід Моноліт» договір укладався та підписувався уповноваженою особою, а саме директором підприємства та засвідчувався печаткою підприємства.

Відповідно договору ТОВ «Південь-Схід Моноліт» здійснило постачання послуг у повному обсязі, на умовах, передбачених договором. Виконання послуг за договором, а саме вивіз сміття, підтверджується належним чином оформленими актами здачі-приймання робіт (надання послуг): акт № ОУ-0000032 від 20.04.2012 року; акт № ОУ-0000037 від 24.05.2012 року; акт № ОУ-0000038 від 31.05.2012 року; акт № ОУ-0000063 від 10.08.2012 року;акт № ОУ-0000065 від 17.08.2012 року;акт № ОУ-0000066 від 20.08.2012 року; акт № ОУ-0000070 від 27.08.2012 року; акт № ОУ-0000075 від 05.09.2012 року; акт № ОУ-0000078 від 17.09.2012 року; акт № ОУ-0000079 від 21.09.2012 року; акт № ОУ-0000092 від 24.10.2012 року; акт № ОУ-0000097 від 29.10.2012 року; акт № ОУ-0000103 від 08.11.2012 року. До кожного акту додані подорожні листи вантажного автомобіля з відміткою перетину прохідної підприємства ПАТ «Запоріжтрансформатор» з території якого вивозилось сміття, що беззаперечно підтверджує реальність господарських операцій та надання послуг ТОВ «Південь-Схід Моноліт». Між підприємствами проведені розрахунки за виконані роботи у безготівковій формі, про що свідчать банківські виписки.

Всі зазначені документи надані позивачем та дослідженні судом під час розгляду справи.

Надаючи оцінку описаним вище первинним документам, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначалося вище, придбані позивачем послуги від ТОВ «Південь-Схід Моноліт» були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані ПВКП «Піраміда» на підставі видаткових накладних із занесенням відповідних операцій в бухгалтерський облік, між підприємствами проведені розрахунки, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Крім того, акт перевірки не містить жодних зауважень щодо змісту конкретних первинних документів на предмет їх відповідності вимогам закону. Отже, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів (послуг) та використання їх у власній господарській діяльності, немає жодних підстав для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарів (послуг).

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Самого по собі факту відсутності будь-яких активів у контрагента, неможливості встановити його знаходження за юридичною адресою та неможливістю надати документи, недостатньо для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару та наявність у платника податків умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Судом встановлено реальність здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця (позивача), будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Також, в акті перевірки відсутні будь-які посилання на те, що відповідні суми ПДВ, які були включені позивачем, як покупцем послуг, до складу свого податкового кредиту в зв'язку із здійсненням господарських операцій за договорами із ТОВ «Південь-Схід Моноліт», не були включені останнім як продавцем в цих ж розмірах до складу своїх податкових зобов'язань з ПДВ та, відповідно, не сплачені до Державного бюджету України.

Відповідно до п.п.14.1.27, п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) (далі ПК України): «витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)».

У відповідності п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ТОВ «Південь-Схід Моноліт» є підприємством, яке у період, що перевірявся, у встановленому законом порядку було зареєстровано як платник податку, здійснювало свою діяльність на території України відповідно до вимог чинного законодавства та у перевіряємий період в установленому порядку надавало до податкових органів за місцем податкового обліку документи податкової звітності. Зазначені обставини встановлені в ході перевірки та зазначені в акті перевірки.

Отже, витрати, які понесло ПВКП «Піраміда» по взаємовідносинам з ТОВ «Південь-Схід Моноліт» прямо пов'язані з провадженням господарської діяльності підприємства та відповідно до ст. 138 ПК України враховуються при обчисленні оподаткування.

Відповідно до ст. 140 ПК України «Установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі (розділі ІІІ), не дозволяються».

Тобто у взаємовідносинах між ПВКП «Піраміда» та ТОВ «Південь-Схід Моноліт» мали місце правочини, які є законними, були спрямовані на набуття цивільних прав та обов'язків, були спрямовані на реальне настання правових наслідків, про що свідчить первинна та звітна документація. Зазначені правочини відповідають вимогам ст. ст. 202, 203 ЦК України.

Крім того, на день розгляду справи не існує судових рішень, вироків суду, які б були підтвердженням фіктивної діяльності ТОВ «Південь-Схід Моноліт» визнання недійсними їх установчих документів, та/або злочинної діяльності (скоєння злочинів) посадових осіб цих підприємств.

Актом перевірки не спростовується той факт, що ТОВ «Південь-Схід Моноліт» на момент здійснення фінансово-господарських операцій з позивачем було зареєстроване у встановленому порядку як платник ПДВ, який мав право виписувати та надавати податкові накладні, а також не були виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-під ТОВ «Південь-Схід Моноліт», які були досліджені під час розгляду справи, має всі необхідні (обов'язкові) реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Крім того, не існує судових рішень, вироків суду, які б були підтвердженням фіктивної діяльності ТОВ «Південь-Схід Моноліт», визнання недійсними установчих документів, та/або злочинної діяльності (скоєння злочинів) посадовими особами цього підприємства.

Судом не прийнято до уваги наданий відповідачем акт перевірки ТОВ «Південь-Схід Моноліт» від 29.03.2013 року № 265/2200/37573356, яка проводилась працівниками ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя по взаємовідносинам ТОВ «Південь-Схід Моноліт» з рядом підприємств за період січень-листопад 2012 року, оскільки зазначеним актом ніяким чином не спростовують законність взаємовідносин між ПВКП «Піраміда» та ТОВ «Південь-Схід Моноліт» та з огляду на те, що під час перевірки перевірялись взаємовідносини ТОВ «Південь-Схід Моноліт» з рядом підприємств, серед яких ПВКП «Піраміда» відсутнє.

Досліджений судом Акт перевірки від 29.03.2013 року № 265/2200/37573356 не містить у собі жодних відомостей про наявність/відсутність господарських правовідносин ПВКП «Піраміда» з ТОВ «Південь-Схід Моноліт», у тому числі з посиланням на конкретні регістри бухгалтерського обліку, результати впливу цих правовідносин на формування податкового кредиту позивачем.

Податкове законодавство України не ставить в залежність право покупця на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, а також наявності та змісту правових взаємовідносин цих осіб між собою.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість одним із постачальників товару у ланцюгу постачання не впливає на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого при придбанні товару (послуг), оскільки Податковий кодекс України не ставить таке право покупця в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками товару (послуг) своїх договірних (цивільно-правових) та податкових зобов'язань.

У разі, коли контрагенти покупця чи треті особи не виконали свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Будь-які факти, встановлені під час перевірки контрагентів, не є підставою для позбавлення покупця права на витрати та податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання права на кредит та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідність договору, укладеного між ПВКП «Піраміда» та ТОВ «Південь-Схід Моноліт» вимогам чинного законодавства України ніким не оспорюється. В акті перевірки також не зазначено будь-яких сумнівів щодо відповідності вимогам чинного законодавства укладеного договору, інших документів по взаємовідносинам позивача із ТОВ «Південь-Схід Моноліт».

Факт здійснення перевірки та складення акту перевірки підприємства ТОВ «Південь-Схід Моноліт», яка нібито проводилась працівниками ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя по взаємовідносинам ТОВ «Південь-Схід Моноліт» з рядом підприємств за період січень-листопад 2012 року ніяким чином не спростовують законність взаємовідносин між ПВКП «Піраміда» та ТОВ «Південь-Схід Моноліт» з огляду на те, що під час перевірки перевірялись взаємовідносини ТОВ «Південь-Схід Моноліт» з рядом підприємств, серед яких ПВКП «Піраміда» відсутнє.

Згідно ч.4 ст.91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відомостей стосовно виключення ТОВ «Південь-Схід Моноліт» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в акті перевірки також не має.

Відомості про скасування держреєстрації ТОВ «Південь-Схід Моноліт» та про зняття його з обліку, як платника ПДВ, відсутні.

Натомість, позивачем у судовому засіданні надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого ТОВ «Південь-Схід Моноліт» (код ЄДРПОУ 37573356) станом на жовтень 2013 року зареєстровано відповідно до вимог закону та не перебуває в процесі припинення.

Таким чином, на дату здійснення правочинів і дату складення первинних документів ТОВ «Південь-Схід Моноліт» (код ЄДРПОУ 37573356) мало увесь обсяг цивільної правоздатності.

Частинами 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Враховуючи достовірність відомостей про реєстрацію ТОВ «Південь-Схід Моноліт» (код ЄДРПОУ 37573356) на підставі ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», усі документи, складені від його імені у взаємовідносинах з ПВКП «Піраміда», є також достовірними.

Той факт, що у ТОВ «Південь-Схід Моноліт» (код ЄДРПОУ 37573356) відсутній рух активів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення господарських операцій з продажу, власні та орендовані складські приміщення, ліцензії та інші дозвільні документи, не є підставою для притягнення до відповідальності його контрагентів у вигляді нарахування податків, оскільки згідно ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Ст. 204 ЦК України встановлений принцип презумпції правомірності правочину, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Жодних обґрунтованих підстав в контексті ст. 228, 234 ЦК України, які б свідчили про нікчемність або недійсність договорів, укладених між позивачем та ПП «Вега ДК» акт перевірки не містить.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України недодержання сторонами в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину.

Так, зокрема, відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, відповідно до приписів ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, законодавець чітко розрізняє поняття недійсного правочину (таким правочин може бути визнаний лише рішенням суду) та нікчемного правочину (різновид недійсного правочину), але ж нікчемним правочин є лише у випадках, прямо встановлених законом.

В зв'язку з цим, якщо в момент вчинення правочину його стороною (сторонами) не були додержані вимоги, встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, такий правочин може бути визнаний недійсним рішенням суду, але ж ніяк не є нікчемним.

Судом встановлено, що договір, укладений між позивачем та ТОВ «Південь-Схід Моноліт» (код ЄДРПОУ 37573356), в судовому порядку недійсними не визнавались.

Відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1. ст.4 Податкового кодексу України одним з принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство України, є принцип презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

За змістом зазначеної норми витрати та податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Разом з тим, акт перевірки не містить жодних конкретних підстав (аргументів) та доказів на підтвердження нереальності вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Південь-Схід Моноліт» (код ЄДРПОУ 37573356).

У акті перевірки немає фактичних доказів на підтвердження порушення позивачем вказаних норм Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з боку позивача відсутні будь-які порушення вимог п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 44.1, 44.3, 44.6 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 ПК України при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Південь-Схід Моноліт» (код ЄДРПОУ 37573356), а висновки податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету у розмірі в розмірі 9 318,00 грн., є неправомірними.

Неправомірність збільшення податковим органом суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9 318,00 грн. за наслідками перевірки обумовлює відсутність правових підстав для застосування штрафних санкцій згідно п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Суд вважає, що при розгляді даної справи господарська мета повинна бути встановлена відносно самого позивача, тобто його добросовісне виконання умов договорів з його контрагентами, оскільки Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р. («Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю»у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ»стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність вказаного суб'єкта господарювання.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування» З такою правовою позицією погодився Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 23.03.2011 по справі №К-31434/10.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки та в судовому засіданні не надано будь-яких переконливих заперечень щодо правильності ведення бухгалтерського та податкового обліку, не надано доказів, що будь-які бухгалтерські документи або цивільно-правовий договір укладено з порушенням встановлених вимог та визнані в судовому порядку такими, що не відповідають чинному законодавству, суд приходить до висновку, що винесене податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність дій щодо призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача та законність і обґрунтованість прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення, тому позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Згідно із ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2. 4, 7 - 12, 14, 86, 158- 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки приватного виробниче - комерційного підприємства «Піраміда» (ЄДРПОУ 23793767) за результатами якої складено акт №137/22-1421/23793767 від 17.05.2013.

Скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №0000202213/938 від 10.07.2013.

Стягнути з державного бюджету на користь приватного виробниче - комерційного підприємства «Піраміда» (ЄДРПОУ 23793767) суму судового збору у розмірі 150 грн. 90 коп. (сто п'ятдесят гривень дев'яносто копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака