Ухвала

від 29.10.2014 по справі 808/6902/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 жовтня 2014 рокусправа № 808/6902/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Туркіної Л.П. (допопвідач),

суддів: Проценко О.А. Дурасової Ю.В.

при секретарі - Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.10.2013 р.

у справі № 804/6902/13-а

за позовом Приватного виробниче-комерційного підприємства «Піраміда» (далі - позивач)

до відповідача Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач)

про визнання дій протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача, за результатами якої складено акт від 17.05.2013 року № 137/22-1421/23793767, та скасувати податкове повідомлення - рішення від 10.07.2013 року №0000202213/938, яким визначено суму податкового зобов'язання - податок на додану вартість в розмірі 9 318,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 2 329,50 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.10.2013 р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача, за результатами якої складено акт №137/22-1421/23793767 від 17.05.2013. Скасовано податкове повідомлення - рішення відповідача №0000202213/938 від 10.07.2013. Стягнуто з державного бюджету на користь позивача суму судового збору у розмірі 150,90 грн.

Рішення суду обґрунтовано тим, що під час призначення та проведення перевірки податковим органом не було дотримано норм ст.ст. 78, 79 Податкового кодексу України, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Південь-Схід Моноліт» підтверджено платником податків шляхом надання належних та допустимих доказів, а відомості, викладені в акті перевірки ТОВ «Південь-Схід Моноліт», на які посилається відповідач, не пов'язані із діяльністю позивача та не спростовують правомірність ведення податкового обліку останнім.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність рішення суду обставинам справи, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.10.2013 р. та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач вважає, що суд не надав належної оцінки обставинам, що викладені у акті про результати документальної перевірки ТОВ «Південь-Схід Моноліт», який є контрагентом позивача.

Як свідчить зміст названого акту перевірки, ТОВ «Південь-Схід Моноліт» до перевірки первинні та інші документи надані не в повному обсязі. Так, до перевірки надано податкові накладні, в яких відсутня інформація про конкретні послуги, які надані замовнику, їх вартість, одиницю виміру. Відсутність у первинних документах інформації про конкретні послуги, які надані замовнику, їх вартість, одиницю виміру позбавляє можливості для висновку про фактичне надання таких послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), використанням підприємством у власній господарській діяльності. У акті також зазначено, що у ТОВ «Південь-Схід Моноліт» відсутні складські приміщення, відсутня інформація щодо наявності транспортних засобів.

Крім того, ТОВ «Південь-Схід Моноліт» мала правовідносини з підприємствами, які згідно акту здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з надання податкової вигоди третім особам.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін. Вважає судове рішення законним та обґрунтованим.

У судовому засіданні представник позивача - Шулякова М.В. та директор - Кліменко В.І. заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача до суду не прибув. Про час та місце судового розгляду відповідача сповіщено належним чином.

Заслухавши представників позивача та дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивача зареєстрований виконавчим комітетом Запорізької міської ради 05.07.1996 року, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи № 11031070011016911, перебуває на обліку в ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області як платник податків.

На підставі наказу № 562 від 16.05.2013 року посадовою особою відповідача - в період з 17.05.2013 року по 17.05.2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Південь-Схід Моноліт» код за ЄДРПОУ 37573356, їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 17.05.2013 року № 137/22-1421/23793767, яким зафіксовано допущення позивачем порушення вимог податкового законодавства, а саме: ст.ст. 203, 215 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні послуг у ТОВ «Південь-Схід Моноліт»; порушення п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 44.1, 44.3, 44.6 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 ПК України, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит за період липень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2012 року, який сформовано від контрагента ТОВ «Південь-Схід Моноліт», що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ та заниження податку на додану вартість, який підлягає до сплати в бюджет, на загальну суму 9 318 грн., у тому числі по періодам: - за липень 2012 року на суму 170 грн.; за серпень 2012 року на суму 3 414 грн.; за вересень 2012 року на суму 390 грн.; за жовтень 2012 року на суму 3 973 грн.; за грудень 2012 року на суму 1 371 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000202213/938 від 10.07.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем - податок на додану вартість в розмірі 9 318 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 329,5 грн., яке поштовим відправленням надіслано позивачу та отримано ним 08.08.2013 року.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України (далі -ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

16.05.2013 року відповідачем винесено наказ № 562 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з посиланням на п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п. 79.2 ст. 79, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями).

16.05.2013 року відповідачем відповідно до наказу № 562 від 16.05.2013 року оформлено повідомлення № 107 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Зазначений наказ № 562 від 16.05.2013 року разом з повідомленням № 107 від 16.05.2013 року був направлений позивачу 22.07.2013 року та цього ж дня отриманий уповноваженою особою позивача, що підтверджується супровідним листом № 1241/10/08-29-22-1306/1058 від 22.07.2013 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно змісту рішення суду першої інстанції, що також не спростовується відповідачем надання позивачу наказу № 562 від 16.05.2013 року та повідомлення про проведення перевірки мало місце 22.07.2013 року супровідним листом № 1241/10/08-29-22-1306/1058 від 22.07.2013 року. Також відповідач не заперечував, що позивачу було вручено письмовий запит, на який він надав пояснення та документи у встановлені ст. 78.1.1 ПК України строки.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність дій щодо проведення перевірки позивача та складання за її результатами акта перевірки, тому позовні вимоги щодо визнання незаконності дій відповідача слід задовольнити у повному обсязі.

Однак, з огляду на те, що протиправність дій відповідача не є єдиною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, слід дійти висновку про необхідність дослідження правопорушень по суті.

Як свідчать матеріали справи та пояснення сторін, позивач мав відносини з ТОВ «Південь-Схід Моноліт». Між позивачем та ТОВ «Південь-Схід Моноліт» було укладено договір № 4 від 04.01.2012 року, відповідно до якого ТОВ «Південь-Схід Моноліт» (Виконавець) брало на себе зобов'язання надати позивачу послуги з перевезення сміття (Замовнику). Від імені ТОВ «Південь-Схід Моноліт» договір укладався та підписувався директором підприємства та засвідчувався печаткою підприємства.

На підтвердження здійснення операцій за договором позивачем під час перевірки та до суду надано акти здачі-приймання робіт (надання послуг): акт № ОУ-0000032 від 20.04.2012 року; акт № ОУ-0000037 від 24.05.2012 року; акт № ОУ-0000038 від 31.05.2012 року; акт № ОУ-0000063 від 10.08.2012 року;акт № ОУ-0000065 від 17.08.2012 року;акт № ОУ-0000066 від 20.08.2012 року; акт № ОУ-0000070 від 27.08.2012 року; акт № ОУ-0000075 від 05.09.2012 року; акт № ОУ-0000078 від 17.09.2012 року; акт № ОУ-0000079 від 21.09.2012 року; акт № ОУ-0000092 від 24.10.2012 року; акт № ОУ-0000097 від 29.10.2012 року; акт № ОУ-0000103 від 08.11.2012 року. До кожного акту додані подорожні листи вантажного автомобіля з відміткою перетину прохідної підприємства ПАТ «Запоріжтрансформатор», з території якого вивозилось сміття.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Акт перевірки не містить жодних зауважень щодо змісту конкретних первинних документів на предмет їх відповідності вимогам закону.

За таких обставин слід дійти висновку, що під час здійснення перевірки та судового розгляду справи позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження факту здійснення господарських операцій.

Слід також зазначити, що в акті перевірки відсутні будь-які посилання на те, що відповідні суми ПДВ, які були включені позивачем, як покупцем послуг, до складу свого податкового кредиту в зв'язку із здійсненням господарських операцій за договорами із ТОВ «Південь-Схід Моноліт», не були включені останнім як продавцем в цих ж розмірах до складу своїх податкових зобов'язань з ПДВ та, відповідно, не сплачені до Державного бюджету України.

Актом перевірки не спростовується той факт, що ТОВ «Південь-Схід Моноліт» на момент здійснення фінансово-господарських операцій з позивачем було зареєстроване у встановленому порядку як платник ПДВ, який мав право виписувати та надавати податкові накладні.

Крім того, на день розгляду справи не існує судових рішень, вироків суду, які б були підтвердженням фіктивної діяльності ТОВ «Південь-Схід Моноліт», визнання недійсними його установчих документів, та/або злочинної діяльності (скоєння злочинів) посадових осіб цих підприємств.

У відповідності п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з викладеного, слід погодитись з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивач належним чином визначив показники податкової звітності з податку на додану вартість за операціями з ТОВ «Південь-Схід Моноліт».

В обґрунтування правомірності податкового повідомлення-рішення позивач посилається на акт ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя від 29.03.2013 року № 265/2200/37573356 про результати документальної перевірки ТОВ «Південь-Схід Моноліт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності з - ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» за період з 01.04.2012 року по 31.05.2012 року; ТОВ «Строительная «компанія Вира» за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року; ТОВ «Сомніум» за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року; ТОВ «Медіастар» за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року; ТОВ «Будівельна компанія «Гарант-Сервіс» за період з 01.07.2012 року по 31.08.2012 року; ТОВ Шоковіта» за період з 01.09.2012 року по 30.11.2012 року; ПП «Промтехсервіс» за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року; ТОВ «Компанія «Реверс» за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року; ТОВ «Сервісна Компанія «Формула» за період з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року, у якому зазначено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Південь-Схід Моноліт» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «Південь-Схід Моноліт», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Південь-Схід Моноліт» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків.

Посилання відповідача на названий акт перевірки не приймаються судом виходячи з такого.

Поняття недійсного правочину та його визначення міститься у Цивільному кодексі України, норми якого згідно ст. 2 ЦК України на податкові правовідносини не поширюються.

Крім того, слід зазначити, що податкове законодавство не пов'язує показники податкового обліку осіб з обставинами щодо дійсності правочинів, якщо вчиняються платниками податків.

Що стосується доводів відповідача про відсутність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Південь-Схід Моноліт», слід зазначити наступне.

Як зазначено вище, на день розгляду справи не існує судових рішень, вироків суду, які б були підтвердженням фіктивної діяльності ТОВ «Південь-Схід Моноліт», визнання недійсними його установчих документів та/або злочинної діяльності (скоєння злочинів) посадових осіб названого підприємства та позивача.

Досліджений судом Акт перевірки від 29.03.2013 року № 265/2200/37573356 не містить у собі жодних відомостей про наявність/відсутність господарських правовідносин позивача з ТОВ «Південь-Схід Моноліт», у тому числі з посиланням на конкретні регістри бухгалтерського обліку, результати впливу цих правовідносин на формування податкового кредиту позивачем.

Податкове законодавство України не ставить в залежність право покупця на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, а також наявності та змісту правових взаємовідносин цих осіб між собою.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість одним із постачальників товару у ланцюгу постачання не впливає на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого при придбанні товару (послуг), оскільки Податковий кодекс України не ставить таке право покупця в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками товару (послуг) своїх договірних (цивільно-правових) та податкових зобов'язань.

У разі, коли контрагенти покупця чи треті особи не виконали свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Будь-які факти, встановлені під час перевірки контрагентів, не є підставою для позбавлення покупця права на витрати та податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання права на кредит та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовного того, що під час судового розгляду відповідач не надав беззаперечних доказів щодо відсутності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Південь-Схід Моноліт».

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність дій щодо призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача та законність і обґрунтованість прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення, тому позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

Виходячи з викладеного, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області слід залишити без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.10.2013 р. - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.10.2013 р. у справі № 804/6902/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова