Рішення

від 06.11.2013 по справі 905/2897/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.11.2013 Справа № 905/2897/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Р.М. Колесника, суддів Я.С. Мирошниченка, К.С. Харакоза

при секретарі судового засідання Петраченко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м.Донецьк

до відповідача: приватного підприємства «Санте», м. Донецьк

про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути майно

Представники сторін:

Від позивача: Супрун О.М.

Від відповідача: не з'явився

Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до приватного підприємства «Санте» про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути майно.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за період з 15.09.2012р. по 28.02.2013р. за договором оренди від 01.09.2004р., внаслідок чого виникли підстави для розірвання договору та зобов'язання повернути орендоване майно.

Позивач в судових засіданнях підтримав вимоги, викладені в позовній заяві.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців». При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 3.9.1. Постанови Пленуму №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвалою від 01.10.2013р. суд зобов'язував Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області надати суду інформацію з приводу ліквідації Представництва Фонду державного майна та правонаступництва по правовідносинах, в яких Представництво Фонду державного майна виступало в якості орендодавця, зокрема по договору оренди від 01.09.2004 р.

На виконання зазначеною ухвали Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області надані письмові пояснення, з яких вбачається, що Представництво Фонду державного майна України в м. Донецьку наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області від 09.09.2005р. №1229 було ліквідовано, та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області не є його правонаступником.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 25.06.2013р. справу було передано судді Черновій О.В., розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 26.06.2013р. справа була передана для розгляду судді Колеснику Р.М.

Розпорядженням від 04.09.2013р. призначено колегіальний розгляду справи у складі головуючого судді Колесника Р.М., суддів Говоруна О.В., Харакоза К.С..

Розпорядженням від 22.10.2013р. змінено склад судової колегії, а саме суддю Говоруна О.В. замінено на суддю Мирошниченко Я.С.

Строк розгляду справи на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України продовжувався. Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ

01.09.2004р. Представництвом Фонду державного майна в м. Донецьку (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладено договір оренди нерухомого майна (будівлі, споруди, приміщення) комунальної власності територіальної громади м.Донецька, за умовами п. 1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення на 1-му поверсі дев'ятиповерхового житлового будинку, надалі - об'єкт оренди, розташований за адресою: м.Донецьк, пр.-т. Київський, 1 «б», загальною площею - 187,7 кв.м., з метою: здійснення підприємницької діяльності у сфері надання побутових послуг - 118,7 кв.м., здійснення підприємницької діяльності у сфері охорони здоров'я - 37, 8 кв.м., іншого використання приміщення - 31,2 кв.м.

За користування об'єктом оренди орендар вносить орендодавцю орендну плату та плату за користування земельною ділянкою (його частини), розрахунок, якої здійснюється на підставі методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м.Донецька, затвердженої рішенням виконкому міської ради від 26.11.03р. №534 (зі змінами та доповненнями) (надалі- методика), місячний розмір якої, відповідно розрахунку орендної плати, яка є невідомою частиною даного договору (додаток №3,5), на дату складання договору складає 1795, 71 гривень, у т.ч.: орендна плата за об'єкт оренди - 1692, 12 гривень, плата за земельну ділянку - 103, 59 гривень (п.3.1 договору).

Пунктом 3.5 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем щомісячно не пізніше 15 числа, місяця наступного за звітним. Орендодавець самостійно поділяє чергову суму вартості орендної плати за користування майном на частини, передбачені методикою, контролює їх переказ в міський бюджет не пізніше 20 числа наступного за звітним.

Згідно п.4.1 договору орендодавець зобов'язаний на момент підписання даного договору з додатками передати, а орендар прийняти за актом приймання-передачі об'єкт оренди.

Акт приймання-передачі об'єкту оренди відповідачу від 01.09.2004р. наявний в матеріалах справи.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Орендар зобов'язаний нотаріально посвідчити та зареєструвати договір оренди в Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради. Договір діє з 01.09.2004р. по 01.09.2009р.

06.12.2004р. Представництвом Фонду державного майна в м. Донецьку (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) був укладений нотаріально посвідчений договір оренди нерухомого майна (будівлі, споруди, приміщення) комунальної власності територіальної громади м.Донецька, відповідно до якого п.9.1 передбачено, що договір дійсний до 01.09.2009р., при цьому зобов'язання у сторін за цим договором продовжуються з договору оренди, укладеного між орендарем та орендодавцем 01.09.2004р.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області № 1229 від 09.09.2005р. Представництво Фонду державного майна України в м. Донецьку ліквідовано.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців запис про припинення представництва ФДМ України в м. Донецьку внесено 12.11.2010 року.

Рішенням Донецької міської ради №13/20 від 27.09.2004р. «Про питання оренди об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Донецька, включених до програми приватизації» функції та повноваження орендодавця при передачі в оренду об'єктів права комунальної власності, включених до програми приватизації, передано Управлінню комунальних ресурсів міської ради. Цим же рішенням доручено Представництву Фонду державного майна в м. Донецьку до 01.12.2004р. забезпечити передачу усіх матеріалів, пов'язаних з передачею в оренду об'єктів права комунальної власності, включених до програми приватизації.

Наведене зумовлює висновки суду про правомірне звернення позивача до суду із розглядуваним позовом, оскільки у разі його задоволення орендоване майно має бути повернуто на користь саме позивача, як органу, уповноваженого здійснювати управління майном, що перебуває у комунальній власності.

Додатковою угодою від 01.12.2009р. позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) збільшено розмір орендної плати за об'єкт оренди до 4372,30 гривень, за земельну ділянку до 253,93 гривень, та встановлено строк дії договору до 01.12.2011р.

14.02.2012р. позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладено додаткову угоду, відповідно до якої був змінений п.3.1 договору та викладений у наступній редакції: за користування об'єктом оренди орендатор вносить орендодавцю орендну плату та плату за користування земельною ділянкою (його частини), розрахунок, якої здійснюється на підставі методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м.Донецька, затвердженої рішенням виконкому міської ради від 16.08.06р. №430 (зі змінами та доповненнями) (надалі - методика), місячний розмір якої, відповідно розрахунку орендної плати, яка є невідомою частиною даного договору (додаток №1,2), на дату складання договору складає 5548, 79 гривень, у т.ч.:

Орендна плата за об'єкт оренди - 5096, 71 гривень,

Плата за земельну ділянку - 452, 08 гривень.

Цією ж додатковою угодою був змінений п.9.1 договору та викладений у наступній редакції: даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами. Договір діє до 14.02.2014р.

Посилаючись на невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди від 01.09.2004р., позивач звернувся з розглядуваним позовом та просить розірвати даний договір та зобов'язати відповідача повернути орендоване майно.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Враховуючи статус об'єкту оренди, сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та умовами укладених між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

06.12.2004р. сторонами був укладений нотаріально посвідчений договір оренди нерухомого майна (будівлі, споруди, приміщення) комунальної власності територіальної громади м.Донецька, яким визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення та дійсний до 01.09.2009р., при цьому зобов'язання у сторін за цим договором продовжуються з договору оренди, укладеному між орендарем та орендодавцем від 01.09.2004р.

Пунктом 3 ст. 631 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 209 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Статтею 793 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1 ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Додатковими угодами від 01.12.2009р. та від 14.02.2012р. сторони внесли зміни до п.п. 3.1, 9.1 до договору оренди.

Водночас, відповідно до п. 9.2. договору від 06.12.2004р. усі зміни та доповнення до цього договору укладаються в письмовій формі у вигляді додаткових угод, та набувають чинності з моменту їх нотаріального посвідчення.

Однак дані додаткові угоди всупереч наведених положень договору та вимог законодавства не були нотаріально посвідчені, що зумовлює висновок суду про їх нікчемність.

Частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що додаткові угоди від 01.12.2009р. та від 14.02.2012р. не створюють юридичних наслідків, в зв'язку з їх недійсністю.

Враховуючи викладене, позовні вимоги розглядаються в контексті укладеного договору оренди нерухомого майна від 01.09.2004р., з огляду на наявність в ньому усіх істотних умов, що притаманні договорам оренди комунального майна, що є достатньою правовою підставою для наявності у відповідача зобов'язань з внесення орендної плати за користування майном.

Строк дії договору відповідно до п.9.1 договору був встановлений до 19.06.2009р.

Пунктом 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено що, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем, починаючи з моменту підписання акту прийому-передачі. Останнім днем оплати оренди є момент підписання сторонами акту прийому-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Факт передачі майна в оренду підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі від 01.09.2004р.

Проте акт приймання-передачі про повернення об'єкту оренди відсутній в матеріалах справи, що зумовлює висновок суду про те, що орендоване приміщення фактично перебуває у користуванні відповідача, а також наведене дає суду підстави дійти висновку, що відповідач не заперечував проти продовження строку дії договору, у строки та спосіб, визначений законом та договором, що свідчить про його погодження із фактом продовження строку дії договору на новий термін, тобто до 01.09.2014 року.

Посилання позивача на продовження строку дії договору оренди додатковими угодами від 01.12.2009р. та від 14.02.2012р. є юридично неспроможними, враховуючи вищевикладені висновки суду про нікчемність зазначених угод.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, та вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати орендної плати.

У розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зазначених зобов'язань Відповідачем є їх порушенням.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, наданими позивачем до матеріалів справи документами доведено, а відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належними та допустимими доказами не спростовано невиконання останнім зобов'язань за договором зі сплати орендної плати починаючи за період з 15.09.2012р. по 28.02.2013р.

Саме невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з внесення орендної плати позивач обґрунтовує свої вимоги про розірвання договору.

Відповідно до умов п.5.2 договору передбачено, що при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців із дня закінчення терміну платежу, орендодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку.

Пунктом 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

За змістом ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, що кореспондується із визначенням розірвання договору у якості одного з наслідків порушення зобов'язання за змістом ст. 611 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд, дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що порушення з боку відповідача умов договору стосовно внесення орендної плати, слід кваліфікувати саме як істотне порушення ним умов договору, а, отже, є достатньою підставою для розірвання договору оренди від 01.09.2004р.

За таких обставин, вимоги позивача про розірвання спірного договору підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача щодо зобов'язання відповідача повернути орендоване майно згідно зворотного акту приймання-передачі, суд виходить з наступного.

Приписами ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що у випадку закінчення терміну дії договору, при його розірвані орендар зобов'язаний згідно акту прийому-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у вигляді, у якому знаходився об'єкт оренди на момент передачі його в оренду та з урахуванням усіх виконаних орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди, без заподіяння йому шкоди, а також з урахуванням зносу за період терміну дії договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Враховуючи вищевикладені висновки суду про розірвання договору оренди, що за приписами ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України має своїми наслідками припинення зобов'язань сторін, зумовлює виникнення у відповідача обов'язку повернути об'єкт оренди, отже позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов'язання виконати певну дію (в розглядуваному випадку - повернути орендоване майно) суд має вказати строк вчинення відповідної дії. Керуючись принципом розумності, встановленим ст. 3 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність встановлення 14-денного строку з моменту набрання рішенням законної сили для повернення відповідачем об'єкту оренди.

Щодо розподілу між сторонами судових витрат відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду з розглядуваним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1720,50 гривень лише за вимогу майнового характеру.

В той же час, згідно із п.2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Пунктом 2.23 цієї ж Постанови визначено, що у разі з'ясування господарським судом факту недоплати судового збору у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд може, зокрема, стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.

Враховуючи вищевикладене, судовий збір за розгляд позовної вимоги немайнового характеру (розірвання договору оренди) покладається на відповідача із стягненням його на користь державного бюджету, а судовий збір за розгляд позовної вимоги майнового характеру (повернення орендованого майна) покладається на відповідача, з відшкодуванням його розміру на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги управління комунальних ресурсів Донецької міської ради до приватного підприємства «Санте» задовольнити.

Розірвати договір оренди нерухомого майна (будівлі, споруди, приміщення) комунальної власності територіальної громади м.Донецька від 01.09.2004р., укладений між Представництвом Фонду державного майна України в м. Донецьку та приватним підприємством «Санте».

Зобов'язати приватне підприємство «Санте» (83121, м.Донецьк, вул. Брюсова, 76, код 32255850) в 14-денний строк з дня набрання рішенням чинності за актом приймання-передачі передати управлінню комунальних ресурсів Донецької міської ради (83050, м.Донецьк, вул. Артема, 98, код 33489905) орендоване майно - нежитлове приміщення на 1-му поверсі дев'ятиповерхового житлового будинку, розташоване за адресою: м.Донецьк, пр-т. Київський, 1 «б», загальною площею - 187,7 кв.м.

Стягнути з приватного підприємства «Санте» (83121, м.Донецьк, вул. Брюсова, 76, код 32255850) на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 1147,00 гривень.

Стягнути з приватного підприємства «Санте» (83121, м.Донецьк, вул. Брюсова, 76, код 32255850) на користь управління комунальних ресурсів Донецької міської ради (83050, м.Донецьк, вул. Артема, 98, код 33489905) судовий збір в розмірі 1720,50 гривень.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 06.11.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 08.11.2013 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя Р.М. Колесник

Суддя Я.С. Мирошниченко

Суддя К.С. Харакоз