Рішення

від 06.11.2013 по справі 370/2190/13-ц

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Фрунзе, 35, смт. Макарів, Київська обл., 08000, т. (04578) 5-12-39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2013 р. Справа № 370/2190/13-ц

Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тандира О.В., при секретарі Приходько О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Макарів справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 про визнання іпотечних договорів недійсними, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, (далі - позивач) звернулася із позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк», банк), ОСОБА_2, (далі - відповідач), вказавши третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Траверз-Буд», в якому просила визнати недійсними іпотечні договори № 02-10/373 від 12.02.2008 року та №02-10/3769 від 26.09.2008 року, укладені між ПАТ«Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, а також виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про обтяження земельних ділянок, що були предметом вказаних договорів іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що земельні ділянки, що є предметом оскаржуваних нею договорів іпотеки (загалом 11 ділянок) є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки були набуті ОСОБА_2, під час перебування у шлюбі з позивачем, а тому при укладенні вказаних договорів іпотеки необхідна була її нотаріально посвідчена згода, як іншого з подружжя.

Оскільки такої згоди позивач не давала, оспорювані нею договори мають бути визнані недійсними відповідно до ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити із підстав, вказаних у позовній заяві.

Представник ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_5, в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, просив у їх задоволенні відмовити повністю.

В обгрнтування своїх заперечень проти позову представник банку вказав, що відповідно до ст. 57 СК України особистою приватною власністю чоловіка крім іншого є майно, набуте ним за час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто.

Оскільки земельні ділянки, вказані в позовній заяві, що є предметом договорів іпотеки, придбавалися ОСОБА_2, за угодами купівлі - продажу з фізичними особами в червні 2006 року, тобто майже як за рік до укладання шлюбу, відповідно до п. 2 всіх угод купівлі - продажу покупець (тобто ОСОБА_2І.) повністю передав вказану суму представнику продавця, таким чином отримання державних актів на право власності на земельні ділянки у 2007 році під час перебування у шлюбі не робить їх спільною власністю подружжя оскільки розрахунок за майно проводився у 2006 році за особисті гроші ОСОБА_2 які не мають жодного відношення до укладеного шлюбу.

Представник ОСОБА_2, - ОСОБА_6, подав суду письмові заперечення проти позову, в яких вказав, що земельні ділянки, що предметом укладених із ПАТ «Укрсоцбанк» договорів іпотеки є спільною сумісною власністю, оскільки були придбані за спільні з позивачем кошти.

ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Траверз-Буд» згоди на участь у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у порядку, передбаченому ст. 36 ЦПК України не надало, а тому справа розглядається без участі зазначеної третьої особи.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, та ОСОБА_2, з 26.04.2007 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, про що цього ж числа Виконкомом Козинської селищної ради Обухівського району Київської області зроблено актовий запис № 2, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії 1-ОК № 041376 від 26.04.2007 року.

06.2007 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» (на даний час Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») як кредитор та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Траверз - буд» (далі - ТОВ «Траверз-буд») як позичальник уклали договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 24-12/123 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого позичальнику було надано грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості 16785 000,00 доларів США з кінцевим терміном погашення до 10.04.2010 року.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов’язання за Кредитним договором щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат, ОСОБА_2, уклав з ПАТ «Укрсоцбанк» ідентичні за змістом і умовами іпотечні договори № 02-10/373 від 12.02.2008 року та № 02-10/3769 від 26.09.2008 року (далі разом - іпотечні договори).

За умовами вказаних іпотечних договорів відповідач передав в іпотеку банку земельні ділянки, які знаходяться за адресою: Київська область, Макарівський район, село Березівка.

Так, за іпотечним договором № 02-10/373 від 12.02.2008 року відповідач передав у іпотеку банку:

- земельну ділянку загальною площею 2,5926 га, кадастровий номер 3222782600:07:014:0011, право власності на яку підтверджується державним актом на право приватної власності на земельну ділянку (бланк серії ЯД № 770966), виданим 25.10.2007 року;

- земельну ділянку загальною площею 2,0642 га, кадастровий номер 3222782600:07:011:0092, право власності на яку підтверджується державним актом на право приватної власності на земельну ділянку (бланк серії ЯЕ № 089968), виданим 05.02.2007 року;

- земельну ділянку загальною площею 2,0600 га, кадастровий номер 3222782600:07:010:0065, право власності на яку підтверджується державним актом на право приватної власності на земельну ділянку (бланк серії ЯД № 770963), виданим 25.10.2007 року;

- земельну ділянку загальною площею 2,9200 га, кадастровий номер 3222782600:07:010:0063, право власності на яку підтверджується державним актом на право приватної власності на земельну ділянку (бланк серії ЯД № 770969), виданим 25.10.2007 року;

- земельну ділянку загальною площею 2,2800 га, кадастровий номер 3222782600:07:010:0061, право власності на яку підтверджується державним актом на право приватної власності на земельну ділянку (бланк серії ЯД № 770964), виданим 25.10.2007 року;

- земельну ділянку загальною площею 2,1900 га, кадастровий номер 3222782600:07:002:5000, право власності на яку підтверджується державним актом на право приватної власності на земельну ділянку (бланк серії ЯД № 770955), виданим 25.10.2007 року;

- земельну ділянку загальною площею 2,0473 га, кадастровий номер 3222782600:07:002:6000, право власності на яку підтверджується державним актом на право приватної власності на земельну ділянку (бланк серії ЯД № 770953), виданим 25.10.2007 року;

- земельну ділянку загальною площею 8,8000 га, кадастровий номер 3222782600:07:015:0112, право власності на яку підтверджується державним актом на право приватної власності на земельну ділянку (бланк серії ЯД № 770977), виданим 09.11.2007 року;

- земельну ділянку загальною площею 3,1100 га, кадастровий номер 3222782600:07:011:0072, право власності на яку підтверджується державним актом на право приватної власності на земельну ділянку (бланк серії ЯД № 770972), виданим 09.11.2007 року.

За іпотечним договором № 02-10/3769 від 26.09.2008 року відповідач передав в іпотеку банку:

- земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3222782600:07:015:0077, право власності на яку підтверджується державним актом на право приватної власності на земельну ділянку (бланк серії ЯЖ № 245551), виданим 26.06.2008 року;

- земельну ділянку загальною площею 2,1898 га, кадастровий номер 3222782600:07:015:0083, право власності на яку підтверджується Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку (бланк серії ЯЖ № 245550), виданим 26.06.2008 року.

Як вбачається з зазначених у іпотечних договорах дат видачі державних актів на право приватної власності на земельну ділянку, право власності на ці земельні ділянки (за виключенням земельної ділянки загальною площею 2,0642 га, кадастровий номер 3222782600:07:011:0092) ОСОБА_2, набув під час перебування у зареєстрованому шлюбі з позивачем.

Як вбачається із п. 1.5 договорів іпотеки, іпотекодавець свідчить та гарантує, що на момент укладення цього договору на предмет іпотеки не існує прав та вимог інших осіб, в тому числі тих, що не зареєстровані у встановленому законом порядку, крім тих, які вказані в цьому договорі; на момент набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодавець не перебував у зареєстрованому шлюбі та/або не проживав однією сім’єю без реєстрації шлюбу з будь-якою іншою особою.

З договорів купівлі-продажу, укладеними ОСОБА_2, з громадянами, за якими він набув право власності на земельні ділянки, які є предметом іпотеки за оспорюваними договорами, а саме із п. 2 договорів (які є ідентичними) вбачається, що розрахунок продавцйя із покупцем відбувся до підписання вказаних договорів.

Також згідно п. 7 вказаних договорів купівлі-продажу земельних ділянок встановлено, що покупець (тобто ОСОБА_7І.) довів до відома представника продавця, а представник продавця прийняв до відома, що покупець на момент придбання земельної ділянки в зареєстрованому шлюбі не перебував та у фактичних шлюбних відносинах не перебуває.

Вирішуючи вимоги за позовом суд керується наступним.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Зокрема, згідно з положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Так, відповідно до ст.ст. 125, 126 ЗК України (у редакції, чинній на час набуття у власність відповідачем земельних ділянок) право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судом, державні акти на право власності на земельні ділянки, що є предметом оспорюваних позивачем договорів, були одержані та зареєстровані вже після укладеного шлюбу між позивачем та відповідачем, тобто право власності на вказані земельні ділянки згідно закону виникло під час укладеного між сторонами шлюбу.

Статтею 60 ЦК України передбачено презумпцію, згідно якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 1 ст. 578 ЦК України, майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників.

Звертаючись до суду за захистом порушеного права, позивач вказувала, що земельні ділянки, які є предметом оспорюваних нею договорів іпотеки, є спільною сумісною власністю подружжя.

Однак з таким твердженням позивача суд не погоджується.

Стаття 57 СК України встановлює виключення із презумпції спільного майна подружжя, а саме визначає, що особистою приватною власністю чоловіка, дружини, крім іншого, є майно, одним з подружжя за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Як вбачається з аналізу норм ст.ст. 57, 60, 74 СК України, якщо майно, набуте подружжям за час шлюбу є спільною сумісною власністю, то до укладення шлюбу майно, в тому числі і грошові кошти, є особистою власністю одного з подружжя, якщо не буде доведено протилежне заінтересованою особою, в даному випадку позивачем.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом у судовому засіданні із договорів купівлі-продажу ОСОБА_2, земельних ділянок, які є предметом договорів іпотеки, вказані земельні ділянки придбавалися останнім у червні 2006 року, тобто майже як за рік до укладання шлюбу. Пункт другий всіх угод купівлі - продажу встановлює ціну продажу та зазначає, що покупець (тобто ОСОБА_2І.) повністю передав вказану суму представнику продавця.

Таким чином, суд приходить до висновку, що отримання державних актів на право власності на земельні ділянки (що є предметом договору іпотеки) у 2007 році під час перебування у шлюбі не робить їх спільною власністю подружжя, оскільки розрахунок за майно проводився у 2006 році за особисті гроші ОСОБА_2, а відтак вказані земельні ділянки є особистою власністю ОСОБА_2

Позивач не просила суд визнати факт їх спільного проживання без реєстрації шлюбу у період, коли проводився розрахунок за вказані земельні ділянки, а також не надала жодного належного та допустимого доказу на підтвердження цього факту.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог про визнання оспорюваних договорів іпотеки позивачу слід відмовити.

Вимоги ж позивача про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про накладення заборони відчуження на земельні ділянки, внесених у зв’язку з посвідченням іпотечних договорів є похідними від вимог про визнання недійсними оспорюваних договорів іпотеки, а тому у разі відмови у задоволенні основних вимог слід відмовити і у задоволенні цих похідних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати з відповідача на користь позивача у разі відмови у позові стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 15, 60, 79, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 про визнання іпотечних договорів недійсними - залишити без задоволення .

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через суд, що його ухвалив протягом десяти днів з моменту його проголошення, а особами, що не були присутні у судовому засіданні при його проголошенні - з моменту отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 223 ЦПК України.

Головуючий О.В.Тандир

Головуючий О.В. Тандир