Ухвала

від 11.11.2013 по справі 801/8249/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/8249/13-а

11.11.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Лінчінська Ю.А.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ-ДАЛАРИ"- Алієв Наріман Ниязійович, виданий Роздольненським РВ ГУ МВС України в Криму, 19.11.1999, довіреність № 11 від 01.08.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Алушті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим- не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив ,

розглянувши адміністративну справу № 801/8249/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Алушті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Алексєєва Т.В.) від 20.09.2013

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ-ДАЛАРИ" (вул. Набережна, 14-Б, місто Алушта, Автономна Республіка Крим,98500)

до Державної податкової інспекції у місті Алушті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (вул. Леніна, 22 А, місто Алушта, Автономна Республіка Крим,98500)

про визнання протиправними та скасування рішення і податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.09.2013 адміністративний позов задоволено: визнані протиправними та скасовані: рішення Державної податкової інспекції у місті Алушті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим №0001592202 від 02.08.2013 про застосування штрафних санкцій у розмірі 6800,00 грн., податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Алушті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим №0001582202 від 02.08.2013 про застосування штрафних санкцій у розмірі 5838,50 грн., вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даним рішенням суду, Державна податкова інспекція у місті Алушті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.09.2013 скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙ-ДАЛАРИ" (далі-позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Алушті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення від 02.08.2013 № 0001592202 і податкового повідомлення-рішення від 02.08.2013 № 0001582202.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення та податкове повідомлення-рішення прийняті відповідачем необґрунтовано, з порушенням вимог чинного законодавства та є такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач .

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 02.08.2013 відповідачем прийняті: рішення №0001592202 про застосування фінансових санкцій у розмірі 6800,00 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0001582202 про застосування штрафних санкцій у розмірі 5838,50 грн.

Передумовою прийняття спірних рішення та податкового повідомлення-рішення став акт від 16.07.2013 фактичної перевірки позивача з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про випробування та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

З акту перевірки вбачається порушення позивачем статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: реалізація алкогольних напоїв на розлив без створення суб'єкту ресторанного господарства з універсальним асортиментом товару у відповідності до меню (придбано вино "Бастардо" 5 разів по 100 грамів), відсутність забезпечення реалізації продукції власного виробництва, зокрема, харчової продукції в натуральному вираженні, готовими до вживання; порушення пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, а саме: не оприбуткування (неповне, не своєчасне оприбуткування готівкових коштів в день надходження) 15.07.2013 суб'єкт господарювання працював, зроблений "Z" звіт 0044 в 20:06:40 від 15.07.2013, в якому зазначено суму продаж 1167,70 грн., але розділ 2 КОРО не заповнено.

Відповідно до 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до частини шостої статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивач здійснює свою господарську діяльність відповідно до КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 56.30 Обслуговування напоями та на 2013 рік зареєстрував об'єкт торгівлі, ресторанного господарства та послуг на території міста Алушта, а саме: буфет при їдальні "Курортна", що підтверджується витягом з журналу реєстрації об'єктів торгівлі, ресторанного господарства та сфери послуг, розташованих у місті Алушті за № 210 від 10.06.2013.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що позивач має ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями серії АЕ № 233245 віл 27.05.2013, в якій вказано місце торгівлі: АР Крим, м. Алушта, вул. Набережна, буд 14-б, буфет при їдальні "Курортна". До того ж, відповідно до дозвільних документів державної санітарно - епідеміологічної експертизи буфет при їдальні "Курортна" відповідає усім встановленим вимогам та може бути використаний у заявленій сфері КВЕД 56.10, 56.30.

Неспроможними визнаються доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивач не відноситься до суб'єктів господарювання громадського харчування, яким відповідно до вимог чинного законодавства дозволено продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, оскільки, на думку відповідача, позивач, здійснюючи реалізацію алкогольних напоїв, не здійснює вироблення і (або) доготування продукції власного виробництва, через наступне.

Згідно з пунктом 3.14 Державного стандарту України "Ресторанне господарство" ДСТУ 3862-99 буфет - це заклад ресторанного господарства із обмеженим асортиментом готових страв і напоїв, розміщений у спеціально об ладнаному приміщенні, де їжу споживають, як правило, стоячи чи продають на винос.

Тобто, виходячи зі змісту вимог законодавства, буфет відноситься до суб'єктів громадського харчування та до закладів (підприємств) ресторанного господарювання .

Окрім цього, слід зазначити, що той факт, що у буфеті при їдальні "Курортна" за адресою: м. Алушта, вул. Набережна, 14-б, яка належить позивачу, на момент перевірки не здійснювалося виробництво продукції і її реалізація, а лише здійснювалася торгівельна діяльність з реалізації на розлив алкогольної продукції, не свідчить про позбавлення, за таких умов, цього кафе статусу суб'єкту громадського харчування, який вже законом визначено для такого суб'єкту.

Стосовно порушення позивачем пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, а саме: порядку оприбуткування готівкових коштів в день надходження-15.07.2013, судова колегія зазначає наступне.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що позивачем, у відповідності до вимог чинного законодавства, роздрукований Z-звіт - денний №0044 за 15.07.2013 на суму 1167,70 грн. та внесений у книгу реєстраторів розрахункових операцій у розділ "Фіскальних звітних чеків" за липень 2013 року, готівка у сумі 1167,70 грн. оприбуткована у касовій книзі підприємства, що підтверджується відповідним роздрукованим витягом та прибутковим касовим ордером, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог пункту 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, оскільки останнім проведені усі дії щодо оприбуткування готівки її обліку та фіксації.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності з боку відповідача правомірності прийняття рішення про застосування до позивача штрафних санкцій № 0001592202 від 02.08.2013 та податкового повідомлення - рішення № 0001582202 від 02.08.2013, через що зазначені рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Алушті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим щодо прийняття рішення від 02.08.2013 № 0001592202 і податкового повідомлення-рішення від 02.08.2013 № 0001582202, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.09.2013 у справі № 801/8249/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 листопада 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко