Постанова

від 13.11.2013 по справі 815/7123/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/7123/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Чернобай А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.05.2013 року № 0000102203, від 31.07.2013 року № 0000182203, податкову вимогу від 18.10.2013 року № 76-22.

В обґрунтування адміністративного позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Октан» (далі - Підприємство) зазначило, що висновки перевіряючих в акті перевірки № 275/22-00/22506013 від 18.05.2013 року не відповідають законодавству, що регулює спірні правовідносини, у зв'язку із чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними. Так, перевіркою встановлено порушення п.135.1 та п.135.5 ст.135, п.137.11 ст.137, п.153.7 ст.153, п.14.1.97 та 14.1.36 ст.14, п.39.3 та п.39.6 ст.39, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого зроблено висновок про заниження податок на прибуток на суму 928416 гривень. В основу зазначених висновків покладена оцінка перевіряючих взаємовідносин позивача із МПП «Ден-Вік», яким були поставлені нафтопродукти (дизельне паливо). Так, перевіряючі дійшли висновку про безтоварність господарських операцій, зважаючи на акти перевірок контрагента позивача МПП «Ден-Вік» (та його контрагента - ТОВ «Віктрейд ЛТД»), без дослідження будь-якої документації та встановлення будь-яких фактичних обставин. При цьому, покладені в основу висновків акти перевірок в судовому порядку були визнані неправомірними, проте ці факти не були взяті перевіряючими до уваги. Разом із тим, позивач зазначає, що формування валових витрат за взаємовідносинами із контрагентом здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів для формування валових витрат. Висновки про неправомірність формування валових витрат, сплачених за взаємовідносинами із МПП «Ден-Вік» не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства та, відповідно, є незаконним. Отже покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення неправомірні та підлягають скасуванню. Крім того, податковим органом неправомірно виставлено податкову вимогу про сплату 1610,80 гривень, оскільки сплачені раніше грошові кошти повинні були піти в рахунок погашення податкового боргу без застосування пені та штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на оскарження відповідного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку та узгодження податкового зобов'язання з моменту отримання відповідного рішення за результатами такого оскарження.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримала у повному обсязі та просила задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені в межах правового поля, при наявності порушень позивачем податкового законодавства, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши пояснення представників сторін, покази свідка та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі направлень Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС від 22.03.2013 року №№ 000077-000079, 000081, № 000082-000083, згідно ст.77 ПК України та відповідно до Наказів Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС № 294 від 15.03.2013 року та № 398 від 19.04.2013 року (про продовження терміну проведення перевірки) співробітниками податкової служби проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Октан» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складений акт від 18.05.2013 року № 275/22-00/22506013 (т. І, а.с. 78- 112).

Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення ТОВ «Октан» вимог п.135.1 та п.135.5 ст.135, п.137.11 ст.137, п.153.7 ст.153, пп.14.1.97 та пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.39.3 та п.39.6 ст.39, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 928416 гривень.

Не погодившись із викладеними у акті перевірки від 18.05.2013 року № 275/22-00/22506013 висновками, ТОВ «Октан» подано заперечення до Ізмаїльської ОДПІ (т. І, а.с. 114-120), які відповіддю від 24.05.2013 року № 5135/10/22 (т. І, а.с. 121-125) залишені без задоволення.

На підставі вищевказаного акту перевірки Ізмаїльською ОДПІ Одеської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.05.2013 року № 0000102203 (т.І, а.с.74), яким Товариству збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 928416 гривень та застосовано штрафні санкції в сумі 1431 гривень.

Не погодившись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням ТОВ «Октан» звернулось до ДПС в Одеській області із скаргою від 29.05.2013 року № 91 (т.І, а.с.126-134), яка рішенням про результати розгляду первинної скарги від 25.07.2013 року № 354/10/15-32-10-02-07 (т.І, а.с. 135-143) частково задоволена: податкове повідомлення-рішення № 0000102203 від 24.05.2013 року в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 12138 гривень та штрафних санкцій з цього податку у сумі 1430 гривень - скасовано, в іншій частині залишено без змін; збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 12138 гривень та суму застосованих штрафних (фінансових) санкцій з цього податку на 1431 гривень.

На підставі вищевказаного рішення податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000182203 від 31.07.2013 року на суму 916279 гривень (916278 гривень -основний платіж, 1 гривня - за штрафна санкція) та № 0000192203 від 31.07.2013 року на суму 13569 гривень (12138 гривень - основний платіж, 1431 гривень - штрафна санкція).

Не погодившись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішенням, Товариство подало повторну скаргу до Міндоходів і зборів України № 133 від 02.08.2013 року (т.І, а.с. 146-154), яка рішенням про результати розгляду скарги від 30.09.2013 року № 12181/6/99-99-10-01-15 (т.І, а.с. 155-158) залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погодившись із результатами адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, ТОВ «Октан» звернулось за судовим захистом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що 05.01.2011 року між ТОВ «Октан» (Покупець) та МПП «Ден-Вік» (Постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів № 1, за умовами якого Постачальник взяв на себе зобов'язання передати у власність Покупця нафтопродукти.

На виконання вищезазначеного договору МПП «Ден-Вік» поставило товар (дизельне паливо) в січні 2011 року на суму 2639363,55 гривень (з ПДВ) та лютому 2011 року на загальну суму 1758769,14 гривень (з ПДВ). Розрахунки за отриманий товар проводились у безготівковій формі. Перевезення придбаного у січні дизельного пального оформлено актом здачі-прийняття транспортну послуг, договором транспортного обслуговування, укладеним між ТОВ «Октан» та ПП «Бербер», виписками банку, товарно-транспортними накладними, які були надані під час проведення перевірки.

Замовниками послуг транспортування дизельного пального у лютому приватним підприємцем Бербер були: МПП «Ден-Вік», ПП «Альстар» та ПСП «Маяк». Також перевезення дизельного пального здійснювали ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_1, ПП ОСОБА_7 та СПД ОСОБА_2, транспортні послуги яких замовлені: ТОВ «Юнисервіс», ПП «Аьстар», ТОВ «П'ятий елемент 777», СПД ОСОБА_3 - оптовими покупцями ТОВ «Октан».

Відповідні поставки були узгоджені в додаткових угодах до договору поставки нафтопродуктів: № 16/02/2011 від 16.02.2011 року, № 23/02/2011 від 23.02.2011 року, № 24/02/2011 від 24.02.2011 року, № 25/02/2011 від 25.02.2011 року, відповідно до яких поставки відбувались за правилами Інкотермс СРТ (витрати перевезення товару несе постачальник, а доставку здійснює транспортна організація до місця призначення) або за базисом поставки FCA (постачальник зобов'язаний надати товар у названому місці перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем).

Використання ТОВ «Октан» у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ «Ден-Вік» товарів підтверджується договорами, укладеними з покупцями, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями, які були надані посадовим особам під час проведення перевірки.

Поряд із тим, в ході перевірки, оформленої актом № 275/22-00/22506013 від 18.05.2013 року, перевіряючі дійшли висновку про неможливість встановити достовірність факту перевезення дизельного пального саме від МПП «Ден-Вік» на адресу ТОВ «Октан», оскільки перевезення нафтопродуктів здійснювалось з пункту навантаження - Кілія Одеської області до пункту розвантаження - Кілія Одеської області транспортними засобами перевізників, які не зареєстровані в Ізмаїльській ОДПІ та не знаходяться у Кілійському районі в той час, як ТОВ «Октан» має власні транспорті засоби для здійснення перевезень.

Так, з акту перевірки вбачається висновок перевіряючих про те, що у перевіреному періоді Товариством віднесено до валових витрати по паливно-мастильним матеріалами, придбаним у МПП «Ден-Вік» на загальну суму 3665110 гривень, у т.ч. за січень 2011 року на 2199470 гривень, лютий 2011 року - на 1465640 гривень, без підтверджуючих документів. Перевіряючі дійшли висновку, що усі операції купівлі-продажу МПП «Ден-Вік» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу постачання до вигодонабувача - ТОВ «Октан».

В основу вказаних висновків покладені акти про результати невиїзної перевірки МПП «Ден-Вік» з питань достовірності відображення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року № 1332/23-1 від 28.03.2011 року; про неможливість проведення зустрічної звірки по МПП «Ден-Вік» з питань підтвердження отриманих від платника податків ТОВ «Октан» відомостей за лютий 2011 року № 512/23-1/22468821 від 02.11.2011 року; про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Віктрейд ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-покупцями за періоді з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року.

У свою чергу, вищевказані акти перевірок ґрунтуються на даних інформаційних баз АІС «РПП», ПДС, АС «Аудит», «Облік», що використовуються в ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, акті про відсутність за місцезнаходженням МПП «Ден-Вік» № 265/23-1 від 24.03.2011 року та на податковій звітності цього підприємства.

Так, перевіряючі встановили неможливість фактичного здійснення МПП «Ден-Вік» господарських операцій через відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, економічно необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності, у зв'язку із чим дійшли висновку про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності МПП «Ден-Вік», здійснених при купівлі-продажу товарів.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та дослідивши фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, дійшов висновку про обґрунтованість формування позивачем валових витрат, з огляду на наступне.

Згідно з п.6 Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В порушення вищенаведеного положення, перевіряючими в акті перевірки викладені порушення без посилання на первинні або інші документи, які підтверджують зазначені факти; самі порушення висвітлені нечітко, необ'єктивно та не у повній мірі.

Перевіряючими не надано оцінки фактам, що понесені позивачем витрати обумовлені господарською необхідністю та мали реальний характер; докази того, що дані, наведені в документах, не відповідають дійсності та товари не придбавались в ході перевірки не встановлені. При цьому перевіряючими не надано оцінки первинним документам, що підтверджують фактичність господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Проаналізувавши зміст акту перевірки, суд встановив, що висновки відповідача про нікчемність операції позивача є необґрунтованими, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами.

В даному випадку податковий орган обмежився посиланням на акти перевірок інших податкових інспекцій та без самостійного дослідження господарських операцій дійшов хибного висновку про безтоварність укладених позивачем із контрагентом правочинів.

При цьому суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Судом встановлено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.07.2012 року по справі № 1570/2295/2012, залишеної без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 року, дії ДПІ у Суворовському районі м. Одеси щодо складання акту № 512/23-1/22468821 від 02.11.2011 року визнані протиправними; отже зазначений акт не повинен був враховуватись при здійсненні перевірки ТОВ «Октан». Вказане судове рішення набрало законної сили і, в силу ст. ч.2 ст.14 КАС України, є обов'язковим до виконання на всій території України, однак безпідставно не було взято до уваги перевіряючими під час проведення перевірки ТОВ «Октан».

Крім того, судом встановлено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 року по справі № 2а/1570/8054/2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012 року, скасовані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі результатів виїзної позапланової перевірки ТОВ «Октан» з питань дотримання податкового законодавства щодо взаємовідносин з ПП «СИНТЕЗ-ЮГ» за період з 01.07.2010 року по 30.09.2010 року та МПП «ДЕН-ВІК» за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, оформленої актом № 303/23-50/22506013 від 20.04.2011 року, скасовані.

Також судом встановлено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2012 року по справі № 1570/1300/2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013 року, податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі результатів позапланової виїзної перевірки ТОВ «Октан» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з МПП «Ден-Вік» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, оформленої актом від 18.01.2012 року № 17/23-50/22506013, скасовано.

У вищезазначених справах суди обох інстанцій дійшли єдиного висновку щодо товарності перевірених господарських операцій між ТОВ «Октан» та МПП «Ден-Вік» щодо поставки нафтопродуктів у періодах: січень та лютий 2011 року, у зв'язку із чим відповідні позовні вимоги ТОВ «Октан» були задоволені у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Передбачене вищевказаною нормою звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні встановлює обов'язок суду враховувати такі обставини при вирішенні даної справи.

Вказані судові рішення набрали законної сили і, в силу ст. ч.2 ст.14 КАС України, є обов'язковими до виконання на всій території України, однак безпідставно не були взяті до уваги перевіряючими під час проведення виїзної планової перевірки ТОВ «Октан».

Крім того, у акті перевірки № 275/22-00/22506013 від 18.05.2013 року наявне посилання на акт перевірки ТОВ «Віктрейд ЛТД», в якому йдеться про результати проведеної експертизи підписів директора підприємства ОСОБА_4, згідно з якими останні виконані ймовірно не громадянином цією особою.

Суд констатує, що вищезазначені обставини не можуть впливати на оцінювання обґрунтованості витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток ТОВ «Октан», так як позивач безпосередньо не мав господарських відносин із ТОВ «Віктрейд ЛТД», яке є контрагентом ТОВ «Ден-Вік».

Також суд зазначає, що наявність у ТОВ «Октан» транспортних засобів не позбавляє підприємство права на укладання договорів перевезення на будь-яких умовах, згідно з ст.267 Господарського кодексу України.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка заступник директора ТОВ «Октан» ОСОБА_5 пояснив, що відвантаження пального здійснювалося з наливної естакади в м. Кілія по вул. Кубишкіна з ресурсу дизельного пального, що належало МПП «Ден-Вік» та перебувало за цим місцем поставки на підставі відповідного договору (постачання, купівлі-продажу, зберігання тощо), укладеного ТОВ «Ден-Вік» з іншою особо (постачальником, зберігачем тощо). При цьому для здійснення поставок господарюючий суб'єкт не зобов'язаний відкривати філіали чи структурні підрозділи у відповідних місцевостях, де ним впроваджується господарська діяльність.

Суд також зазначає, що висновки перевіряючих порушують закріплений в Конституції України принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення.

Так, у разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати податків до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має документальні підтвердження розміру понесених витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.09.2008 року по справі за № 21-500во08.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст.9цього Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Відповідно до п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків, який несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.

Таким чином, висновки відповідача в акті перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача. Натомість, позивачем документально підтверджено правомірність формування валових витрат по господарським операціям з контрагентом. Так, на підтвердження реальності операцій позивачем надано копії договору поставки, додаткових угод, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреностей тощо.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесені суми витрат до валових по господарським операціям із МПП «Ден-Вік» у перевіреному періоді, у зв'язку із виконанням господарських договорів, укладених між позивачем та його контрагентом. Отже, з урахуванням положень діючого законодавства, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем ТОВ «Октан» суми грошового зобов'язання податку на прибуток на суму 929848 гривень (за основним платежем - 916278 гривень + 12138, гривень за штрафними санкціями - 1431 гривень + 1 гривня) є неправомірним, у зв'язку із чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Крім того, судом встановлено, що на адресу ТОВ «Октан» Ізмаїльською ОДПІ було направлено податкову вимогу від 18.10.2013 року № 76-22 вих. № 2345/10/15-02-22-05, відповідно до якої сума податкового боргу платника податку склала 1610,80 гривень, з яких штрафні (фінансові) санкції - 1431 гривень, пеня - 178,80 гривень.

Податкові зобов'язання з податку на прибуток по податковому повідомленню-рішенню від 31.07.2013 року № 0000192203 на суму 12138 гривень та 1431 штрафних санкцій були сплачені ТОВ «Октан» до бюджету 24.05.2013 року та 31.05.2013 року, відповідно. Станом на 17.10.2013 року по особовому рахунку ТОВ «Октан» з податку на прибуток рахувалась переплата на суму 13588,1 гривень і в рахунок переплати був зарахований податок на прибуток в сумі 12138 гривень, на який в подальшому нарахована пеня в сумі 1629,9 гривень, яка була погашена переплатою на суму 1450,1 гривень. У зв'язку із цим станом на 18.10.2013 року в картці особового рахунку значилась несплаченою сума пені в розмірі 179,8 гривень (1629,9 грн. - 1450,1 грн.) та штрафна санкція на суму 1431 гривень.

Згідно з пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом (пп. «б» пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України).

Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Таким чином, сума податкового зобов'язання по податку на прибуток, яка була визнана ТОВ «Октан» у розмірі 12138 гривень та штрафних санкцій з цього податку на суму 1430 гривень, - стала узгодженим податковим зобов'язань через 10 календарних днів з моменту отримання відповіді за результатами адміністративного оскарження відповідного податкового повідомлення-рішення. Отже раніше сплачені грошові кошти (24.05.2013 року та 31.05.2013 року, відповідно) повинні були піти в рахунок погашення податкового боргу без застосування пені та штрафних (фінансових) санкцій, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про необґрунтованість податкової вимоги від 18.10.2013 року № 76-22, внаслідок чого остання підлягає скасуванню.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби від 24.05.2013 року № 0000102203, від 31.07.2013 року № 0000182203.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області від 18.10.2013 року № 76-22.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 13 листопада 2013 року.

Суддя

---

І.В. Завальнюк