Постанова

від 06.11.2013 по справі 2101/4641/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2013 р.Справа № 2101/4641/2012

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Миргород В.С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Бериславського районного суду Херсонської області від 25 січня 2013 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новокаховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Бериславського районного суду Херсонської області з адміністративним позовом до Бериславської міжрайонної Державної податкової інспекції Херсонської області, в якому просив суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені в сумі 9 044 грн. та стягнути у відшкодування моральної шкоди 2 000 грн.

Постановою від 25 січня 2013 року Бериславський районний суд Херсонської області частково задовольнив адміністративний позов визнав неправомірними дії Бериславської МДПІ Херсонської області щодо несвоєчасного розрахунку при звільнені; стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені в сумі 5 554 грн. 65 коп., стягнув з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.

Не погоджуючись з постановою суду Бериславська міжрайонна Державна податкова інспекція Херсонської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що затримка у виплаті позивачу коштів з відшкодування витрат на відрядження в розмірі 1 048,76 грн. відбулась не з вини Бериславської МДПІ Херсонської області, оскільки було відсутнє бюджетне фінансування, що в свою чергу, на думку апелянта, виключає відповідальність за затримку розрахунку при звільнені позивача.

Також апелянт послався на неправомірне врахування судом першої інстанції до середнього заробітку компенсаційних виплат на відрядження, що є порушенням п.п. «в» п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.

Оскаржуючи постанову, апелянт послався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправними дії відповідача щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо строку звернення до суду, який, на думку апелянта, був пропущений позивачем, оскільки, звільнившись 02 липня 2012 року з органів ДПС і не отримавши повного розрахунку, позивач був обізнаний про наявність заборгованості, але до суду звернувся лише 24 грудня 2012 року, пропустивши тим самим місячний строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України.

Також апелянт посилається на несвоєчасне надання судом першої інстанції копії оскарженої постанови, неналежне процесуальне оформлення судового рішення (не оголошення вступної та резолютивної частини постанови, не зазначення дня виготовлення повного тексту судового рішення).

ОСОБА_1 письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав.

Ухвалою від 06 листопада 2013 року Одеський апеляційний адміністративний суд задовольнив клопотання Новокаховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про заміну відповідача правонаступником, та замінив Бериславську міжрайонну Державну податкову інспекцію Херсонської області на правонаступника Новокаховську об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Херсонській області;

Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що факт затримки розрахунку при звільненні відповідач не оспорює.

Оскільки позивач з липня по жовтень 2012 року перебував на обліку, як безробітний та отримував допомогу по безробіттю, суд першої інстанції встановив, що з відповідача має бути стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку за вирахуванням коштів, які отримані позивачем як допомога по безробіттю.

Також суд першої інстанції встановивши протиправність дій відповідача, дійшов висновку про безпідставність позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки за весь час затримки розрахунку він отримував допомогу по безробіттю.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена частково.

Апеляційний суд встановив, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Бериславською міжрайонною Державною податковою інспекцією Херсонської області, що сторонами не заперечується та підтверджено матеріалами справи (а.с. 5-зворот - 6).

02 липня 2012 року ОСОБА_1 звільнений з посади начальника юридичного відділу Бериславської МДПІ Херсонської області, за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України (а.с. 5-6)

В день звільнення 02 липня 2012 року позивачу нарахована на картковий рахунок заробітна плата в розмірі 91,78 грн. (а.с. 13, 14).

17 жовтня 2012 року позивачу на картковий рахунок нарахована сума в розмірі 1 048,76 грн. (а.с. 15, 16), але у зв'язку з затримкою проведення платежів в органах казначейства, що обумовлено відсутністю коштів, ця сума перерахована позивачу лише 06 листопада (а.с. 34 - зворот).

Сума в розмірі 1 048,76 грн. є заборгованістю з відшкодування витрат на відрядження, що не заперечувалось відповідачем як при розгляді справи судом першої інстанції так й при апеляційному оскарженні (а.с. 34).

Предметом спору є стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та відшкодування моральної шкоди.

Спірні правовідносини врегульовані ст. 116, ст. 117 КЗпП України, якими встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, а в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, час затримки виплати становить з 02 липня по 06 листопада 2012 року.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що затримка у виплаті коштів виникла з вини роботодавця (МДПІ), оскільки відсутність коштів є підставою для їх невиплати (рішення ЄСПЛ у справі Бурдов проти Росії, п. 20 Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»).

Затримка у виплаті всіх сум, що належать позивачу на час звільнення становить 127 календарних дня (з 02 липня по 06 листопада 2012 року).

Обраховуючи середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції без посилання на норми матеріального права застосував середньомісячну заробітну плату та зменшив загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на суму отриманої допомоги по безробіттю, що чинним законодавством не передбачено.

Таким чином, відповідно до п.п. «л» п. 1, абз. 3 п. 2, п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, з урахуванням довідки податкового органу про середню заробітну плату № 2051/10/05-005 від 05 липня 2012 року (а.с. 21), середньоденна заробітна плата позивача з якої має обчислюватись середній заробіток за час затримки, становить 74,00 грн. (заробітна плата позивача за травень 2012 року - 2 167,98 та за червень 2012 року - 2 050,38 грн. поділена на кількість календарних днів відпрацьованих в травні-червні 2012 року, що становить 57 календарних днів).

Апеляційний суд встановив, що розмір середнього заробітку за час затримки виплати всіх сум при звільнені, який підлягає стягненню з відповідача становить 9 398 грн. (74,00 грн. - середньоденна заробітна плата помножена на 127 днів затримки фактичного розрахунку).

Також апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що, зокрема моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, а неправомірність дій та вина Бериславської МДПІ Херсонської області щодо затримки розрахунку при звільнені, підтверджена матеріалами справи. Втратою нормальних життєвих зв'язків та додаткові зусилля для організації свого життя, апеляційний суд вважає регулярне звернення позивача до відповідача із заявами про виплату заборгованості (а.с. 4, 34, 53, 54, 55), необхідність звернення до суду за захистом порушеного права (а.с. 1, 36). За таких обставин, апеляційний суд вважає, що достатньою для відшкодування моральної шкоди є сума в розмірі 400 грн.

Апеляційний суд не приймає доводи апелянт щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, було надано тлумачення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237 1 цього кодексу, відповідно до якого для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Таким чином, оскільки фактичний розрахунок відбувся 06 листопада 2012 року, а до адміністративного суду позивач звернувся 24 грудня 2012 року, ним дотриманий строк звернення до адміністративного суду.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про порушення п.п. «в» п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, оскільки пункт 4 зазначеного порядку врегульовує питання стосовно виплат, які включаються у розрахунок середньої заробітної плати, тоді як суд першої інстанції для визначення середньої заробітної плати враховував виплати зазначені в довідці наданій відповідачем.

Також не приймається до уваги посилання апелянта про те, що суд першої інстанції вирішуючи справу вийшов за межі позовних вимог, оскільки таке право суду першої інстанції передбачено ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, про захист яких вони просять.

З урахуванням положень ст. 94 КАС України, п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь держави судового збору.

Інші доводи щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді спарив.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, це є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскарженої постанови та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 94, 99, 70, 71, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. ст. 202, ст. 207, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Бериславського районного суду Херсонської області від 25 січня 2013 року та ухвалити нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Бериславської МДПІ Херсонської області, правонаступником якої є Новокаховська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Херсонській області, щодо несвоєчасного розрахунку при звільнені 02 липня 2012 року ОСОБА_1.

Стягнути з Новокаховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (ідентифікаційний код 38740152, місцезнаходження: вул. Горького, 11-А, м. Нова Каховка, Херсонська область, 74900), на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1: місце проживання: АДРЕСА_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені в розмірі 9 398 грн. та у відшкодування моральної шкоди 400 грн., - всього 9 798 грн. (дев'ять тисяч сімсот дев'яносто вісім гривень).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 06 листопада 2013 року.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Л.П.Шеметенко