Постанова

від 14.10.2013 по справі 801/8855/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 жовтня 2013 р. Справа №801/8855/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Габової, за участю

представника відповідача - Ніколаєвої Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим до Приватного підприємства "Інститут "КРИМГІІНТІЗ" про стягнення 46644,52 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим до Інституту "КРИМГІІНТІЗ" про стягнення заборгованості у розмірі 46644,52 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.09.2013 року було відкрите провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.09.2013 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.10.2013 року виправлена описка і ухвалах про відкриття виконавчого провадження, закінчення підготовчого провадження від 11.09.2013 року та встановлена вірна назва відповідача Приватне підприємство "Інститут "КРИМГІІНТІЗ".

Адміністративний позов мотивований тим, що ППІнститут «Кримгінтіз» зареєстровано в Управлінні Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим як платник внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідачем відповідно до норм Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим працівникам державних внебюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, затвердженим Постановою КМУ від 24.03.2004 р. №327 отримано повідомлення за встановленою Порядком формою. Вказаним повідомленням встановлено, що розмір сум к відшкодуванню складає за серпень 2013 р. 46 644, 52 грн. Фактично відповідачем сплачено - 0, 00 грн. Таким чином загальна сума боргу складає 46 644, 52 грн.

У судовому засіданні, яке відбулось 14.10.2013 року представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та пояснив наступне.

Основними видами діяльності ПП «Інститут «Кримгінтіз» є діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, розвідувальне буріння. З чого вбачається, що діяльність підприємства не відповідає вимогам ст.. 1, 7, 11, 12, 21 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та не може бути визначена науковою організацією, державну атестацію підприємство не проходило, результатом роботи підприємств були проекти вишукувань з геології та геодезії, науковою та науково-технічною діяльністю підприємство не займалося, тому виробнича діяльність підприємства не підпадає під дію Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Також відповідач пояснив, що ОСОБА_3 3 15.01.2002 р. працював в якості начальника відділу підготовки території, основ і фундаментів на підприємстві «Інститут «Кримгінтіз», основним видом діяльності якого є діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, розвідувальне буріння, інститут як наукова установа не зареєстроване, атестація підприємства як наукової установи не проводилася, тобто ОСОБА_3 працював не за контрактом, не на посаді наукового працівника та в не науковій установі. Робота, яку він виконував не мала характеру наукової і її не можна ототожнювати з проведенням робіт, спрямованих на одержання й використання нових завдань.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про дату час та місце проведення судового засідання, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством, а також забезпечує збір, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства та здійснення контролю за їх сплатою.

Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 за № 442/6730, (далі - Положення про Управління Фонду) управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, останнє, відповідно до покладених на нього завдань, контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

Отже, контроль за правильним нарахуванням, своєчасним та повним перерахуванням та надходженням страхових внесків, інших платежів, здійснюється органами Пенсійного фонду.

Таким чином, Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим, реалізуючи свої завдання та функції в правовідносинах з фізичними та юридичними особами виступає як суб'єкт владних повноважень, який здійснює владну компетенцію.

Компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначено статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з пунктом 4 частини 1 якої компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

З зазначених підстав, спір, що виникає між фізичним, юридичними особами та органами Пенсійного фонду України, у тому числі стосовно відшкодування різниці між сумами пенсії являється публічно правовим та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі - Закон) всі відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються виключно зазначеним законом, яким також визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Згідно з п.1 частини 1 статті 14 Закону страхувальниками визнаються роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону. Частиною 1 статті 15 Закону визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Інститут «Кримгінтіз» являється юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головного управління статистики в АРК Серії АА № 528673.

Відповідно до цієї Довідки ПП «Інститут «Кримгінтіз» має ідентифікаційний код - 02497890, дата проведення первинної державної реєстрації 24.10.1994 року, форма власності зазначена - приватна.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Інститут «Кримгінтіз» зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду в Київському районі м. Сімферополь АРК за № 14-04-0532, тому являється страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим надіслано відповідачу повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про науково - технічну діяльність" і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за серпень 2013 р.

Судом встановлено, що відповідно до повідомлення про суми витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про науково - технічну діяльність" і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за серпень 2013 р. відповідач ПП «Інституту «КРИМГІІНТІЗ» зобов'язано відшкодувати Управлінню Пенсійного фонду в Київському районі м. Сімферополя АР Крим різницю між сумами пенсій, призначеними ОСОБА_3 за серпень 2013 року в розмірі 46 644,52 грн.

Судом встановлено, що дане повідомлення було отримане відповідачем 19.09.2013 року, що підтверджується поштовим повідомленням.

В судовому засіданні представники відповідача заперечували проти стягнення з ПП "Інститут Кримгіінтіз" витрат на відшкодування наукової пенсіїї, осікльки не є науковою установою та працівник ОСОБА_3 не здійснював наукову роботу на підприємстві.

Суд для вирішення питання щодо правомірності виплати відповідачем різниці між сумою призначеної пенсії за законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та сумою пенсії обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, вважає необхідним з'ясувати чи є відповідач - ПП «Інститут «Кримгінтіз» субєктом, який зобовязаний відшкодовувати позивачу такі виплати.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" виплата пенсій здійснюється за рахунок коштів ПФУ. Відшкодуванню підлягають витрати ПФУ на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених згідно п.б ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"

Відповідно із вимогами статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" № 1977-XII від 13.12.1991 року (в редакції станом на час розгляду справи) держава встановлює для наукових працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність, наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

Різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

-для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;

-для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

-для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Право на призначення пенсії відповідно до цього Закону поширюється також і на осіб, які на момент звернення за призначенням пенсії працюють на будь-яких посадах на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності та мають стаж наукової роботи, передбачений частиною другою цієї статті.

Механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, визначається Порядком фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 372 від 24.03.2004 року.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку зазначено, що за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів. Фінансування різниці у розмірі пенсії осіб, які мають науковий стаж роботи на кількох підприємствах, в установах, організаціях та вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації незалежно від форми власності та фінансування, здійснюється пропорційно зарахованому для призначення пенсії науковому стажу роботи за рахунок джерел фінансування, визначених законодавством для відповідних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації.

Таким чином, різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

-державними небюджетними підприємствами, установами, організаціями та вищими навчальними закладами III-IV рівнів акредитації відносно наукових (науково-педагогічних) працівників;

- недержавними науковими установами, організаціями та вищими навчальними закладами III - IV рівнів акредитації також стосовно наукових працівників.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13 грудня 1991 року № 1977-XII науково-дослідна (науково-технічна) установа (далі - наукова установа) - юридична особа незалежно від форми власності, що створена в установленому законодавством порядку, для якої наукова або науково-технічна діяльність є основною і становить понад 70 відсотків загального річного обсягу виконаних робіт.

Відповідно до ст.. 4 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності є: вчені, наукові працівники, науково-педагогічні працівники, а також наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади III-IV рівнів акредитації, громадські організації у науковій та науково-технічній діяльності.

Судом встановлено, що Відповідно до п. 1.1.Статуту Приватного підприємства «Інститут Кримгінтіз» підприємство засновано на основі приватної власності його засновників відповідно до установчого договору від 26.12.1994 року, заснований рішенням зборів засновників учасників викупу державного майна купівлі-продажу № 363 від 07.07.1994 року, державне свідчення про власність від 29.09.1994 року і є правонаступником підприємства Інститут «Кримгінтіз».

Відповідно до розділу 2 п.2.2. статуту ПП «Інститут Кримгінтіз» предметом діяльності є усі види будівельних, інженерно-геологічних, проектних, землевпорядкованих, екологічних, геодезичних, топографо-геодезичних, картографічних, оціночних робіт, перевезення вантажів та пасажирів, а також здійснення іншої незабороненої законодавством України діяльності.

Також судом встановлено, що видами діяльності ПП «Інститут «Кримгінтіз» за КВЕД-2010 є 71.12 - діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 43.13 - розвідувальне буріння; 68.31. - агентства нерухомості; 71.20 - технічні випробування та дослідження, що підтверджується Довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №528673.

Суд зазначає, що вказану діяльність не можна ототожнювати з проведенням робіт, спрямованих на одержання й використання нових знань, відповідно до ст.. 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

З вищевикладеного вбачається, що діяльність підприємства не відповідає вимогам Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та воно може бути визнано науковою організацією, державну атестацію підприємство не проходило, результатом роботи підприємства були проекти вишукувань з геології та геодезії, науковою та науково-технічною діяльністю підприємство не займалось, тому виробнича діяльність підприємства не підпадає під дію Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Таким чином, судом встановлено, що ПП "Інститут "Кримгіінтіз" з 1994 року не є державним небюджетним підприємством, установою, організацією, не є вищим навчальним закладом III-IV рівнів акредитації; а також не є недержавною науковою установою.

Отже, відповідач, не може бути визнаний суб'єктом, який зобов'язаний на підставі статті 24 Закону відшкодовувати позивачу різницю між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів.

Більш того, судом встановлено, що колишній працівник ПП "Інститут "Кримгіінтіз" ОСОБА_3 працював на підприємстві на посаді начальник відділу підготовки території, з 15.01.2002 року, тобто в період коли відповідач являвся приватним підприємством та не здійснював жодної наукової діяльності.

Вирішуючи питання, чи являвся колишній працівник відповідача - ОСОБА_3, науковим працівником та чи займався він з 2002 року науковою роботою у відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13 грудня 1991 року № 1977-XII науковий працівник - вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації.

Відповідно до ст.. 4 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності є: вчені, наукові працівники, науково-педагогічні працівники, а також наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади III-IV рівнів акредитації, громадські організації у науковій та науково-технічній діяльності.

Згідно з ч.1 ст. 6 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» науковий працівник може виконувати науково-дослідну, науково-педагогічну, дослідно-конструкторську, дослідно-технологічну, проектно-конструкторську, проектно-технологічну, пошукову, проектно-пошукову роботу та (або) організовувати виконання зазначених робіт у наукових установах та організаціях, вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації, лабораторіях підприємств.

Відповідно до ст.. 11 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» з метою оцінки ефективності діяльності наукових установ, відповідності одержуваних ними результатів державним науково-технічним пріоритетам та завданням науково-технічного розвитку, а також з метою визначення необхідності надання їм підтримки держави не менше одного разу на п'ять років провадиться державна атестація наукових установ у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державній атестації підлягають наукові установи усіх форм власності, що внесені або претендують на внесення до Державною реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави.

Відповідно до ст.. 22-1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» посадами наукових працівників наукових установ та організацій (їх філіалів, відділень тощо) є: керівник (президент, генеральний директор, генеральний конструктор, директор, начальник); заступник керівника (віце-президент, заступники генерального директора, генерального конструктора, директора, начальника) з наукової роботи; академік-секретар (його заступники); головний учений секретар, учений секретар (їх заступники); керівник (завідувач) та заступники керівника (завідувача) наукового підрозділу (відділу, лабораторії, сектору, бюро, групи); головний конструктор, головний інженер, головний технолог з основного напряму діяльності наукової установи, організації, закладу та їх заступники; провідний конструктор, провідний інженер, провідний технолог з основного напряму діяльності наукової установи, організації, закладу; головний науковий співробітник; провідний науковий співробітник; старший науковий співробітник; науковий співробітник; науковий співробітник-консультант; молодший науковий співробітник; докторант.

До наукових працівників належать також особи, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь.

З зазначеної правової норми вбачається, що вона поширюється на тих працівників, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь і які працюють на посадах, не включених до зазначеного переліку.

При цьому в обов'язковому порядку місцем роботи таких наукових працівників має бути наукова установа або організація, їх філіал, відділення тощо.

Згідно «Класифікатору видів економічної діяльності» затвердженому наказом Держпотребстандарту України від 26.12.2005 р. №375, галузь «Дослідження і розробки» (цей розділ включає три види діяльності з наукових досліджень: фундаментальні дослідження, прикладні та експериментальні розробки) відповідає коду КВЕД - 73. Підклас 73.10.2 - дослідження і розробки в галузі технічних наук. Цей підклас включає систематичне вивчення та творчі зусилля у трьох вищезазначених видах наукових досліджень та розробок у галузях технічних наук (будівництво та архітектура).

Судом встановлено, що відповідно до довідки Інституту «Кримгінтіз» від 24.09.2007 р. №131, ОСОБА_3 займає посаду начальника відділу підготовки території, основ та фундаментів з 15.01.2002 р. та виконує роботи, регламентовані посадовими інструкціями, по спеціальності у відповідності з групою спеціальностей в галузі науки 05.23.03 - основи та фундаменти.

Таким чином, в судовому засіданні позивачем не надані докази здійснення працівником наукової діяльності під час роботи у відповідача.

Судом встановлено, що заявою від 07.10.2013 №818 про відкликання довідки №131 від 24.09.2007 р. ПП «Інститут «Кримгінтіз» не підтверджує науковий стаж ОСОБА_3 за спеціальністю відповідної галузі науки з якої присуджена наукова ступень кандидата технічних наук (основи і фундаменти) і відкликає довідку №131 від 24.09.2007 р.

Таким чином, ПП «Інститут «Кримгінтіз» як наукова установа не зареєстроване, атестація підприємства як наукової установи не проводилася, тобто ОСОБА_3 працював не за контрактом, не на посаді наукового працівника та в не науковій установі. Робота, яку виконував ОСОБА_3, не мала характеру наукової і її не можна ототожнювати з проведенням робіт, спрямованих на одержання і використання нових знань, відповідно до ст.. 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Відповідно до пункту 6.4. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з пунктом 6.8. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663, підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомлені місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Також відповідно до п. 5 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. № 372 розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається.

Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

Судом встановлено, що УПФУ в Київському районі м. Сімферополя АРК 14.08.2013 року надіслало ПП «Інститут «Кримгінтіз» повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про науково - технічну діяльність" і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за період з 2002 року до серпня 2013 р.

З повідомлення вбачається, що сума заборгованості - 46 644, 52 грн. складається з суми боргу за серпень 2013 року, яка становить 735, 68 грн. та суми заборгованості за попередні періоди, яка становить 45 908,84 грн.

Отже судом встановлено, що Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим надіслало до ПП «Інститут «Кримгінтіз» повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про науково - технічну діяльність" і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за 11 років, чим порушило норми законодавства України.

Таким чином з вищевикладеного вбачається, що заборгованість по відшкодуванню витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за серпень 2013 року у сумі 46 644,52 грн. нарахована позивачем неправомірно.

Отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судом 14.10.2013 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 18.10.2013 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.