Постанова

від 06.11.2013 по справі 911/1312/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2013 р. Справа№ 911/1312/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Гончарова С.А.

Чорної Л.В.

при секретарі: Гордовій Г.Л.

за участю представників:

від позивача: Верес М.М., представник за довіреністю №б/н від 06.06.2013;

Ващенко М.С., представник за довіреністю №23 від 13.05.2013;

від відповідача: Усманова Є.І., представник за довіреністю №б/н від 10.05.2012;

Дідок В.О., Голова Демидівської сільської ради, Рішення Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області 1 сесії ради YI скликання від 12.11.2010;

Охай В.М., представник за довіреністю №б/н від 05.06.2013;

Розглянувши апеляційну скаргу Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області

на рішення Господарського суду Київської області від 07.06.2013

у справі №911/1312/13 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства імені Васильєва

до Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області

про визнання недійсним та скасування рішення Демидівської сільської ради

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства імені Васильєва (далі - позивач) до Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області (далі - відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області „Про переведення земельних ділянок до земель запасу сільської ради" № 40-3-VI від 25.02.2011.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області „Про переведення земельних ділянок до земель запасу сільської ради" №40-3-VI від 25.02.2011 припинено право користування ВАТ ім. Васильєва на земельні ділянки площею 37,8198га, чим порушено право колективної власності позивача на земельні ділянки під господарськими будівлями, яке належить останньому на підставі Державного акту на право колективної власності на землю КВ№21000058, оскільки останній не звертався до відповідача із зверненням про відмову від прав на земельні ділянки, у розумінні ст.142 Земельного кодексу України. З огляду на наведене, позивач просить суд визнати недійсним та скасувати рішення Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області „Про переведення земельних ділянок до земель запасу сільської ради" №40-3-VI від 25.02.2011 на підставі ч.1 ст.21 та ч.1 ст.393 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.06.2013 у справі №911/1312/13 позов задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано рішення Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області „Про переведення земельних ділянок до земель запасу сільської ради" №40-3-VI від 25.02.2011. Стягнуто з Демидівської сільської ради на користь Відкритого акціонерного товариства імені Васильєва 1147,00 грн cудового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Демидівська сільська рада Вишгородського району Київської області звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 07.06.2013 у справі №911/1312/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області у справі №911/1312/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Смірновій Л.Г.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2013 для розгляду справи №911/1312/13 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Гончарова С.А. та АвдеєваП.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2013, апеляційну скаргу Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.09.2013.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшлов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив залиши рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 у зв'язку з перебуванням судді АвдеєваП.В. у відпустці було доручено здійснити розгляд даної справи колегією суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів ГончароваС.А., та ТищенкоО.В.

В судове засідання 04.09.2013 з'явились представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні оголошено перерву до 18.09.2013.

Через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи додаткових доказів.

Відповідно до статті 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

В клопотанні позивача жодним чином не обґрунтована неможливість подання додаткових доказів суду першої інстанції, а отже, апеляційний господарський суд позбавлений можливості прийняти до розгляду подані позивачем додаткові документи.

Статтею 4-2 ГПК України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2013 у зв'язку з перебуванням судді ТищенкоО.В. у відпустці, для розгляду справи №911/1312/13 було призначено колегією суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів ГончароваС.А. та Іоннікової І.А.

Через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи письмових доказів, зокрема, копій договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомості, які були залучені судом першої інстанції до матеріалів справи. Крім того, апеляційний господарський суд позбавлений можливості прийняти до розгляду інші подані позивачем додаткові документи, оскільки останнім всупереч вимог статті 101 ГПК України не обґрунтована неможливість їх подання суду першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2013 розгляд справи було відкладено на 09.10.2013.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2013 у зв'язку з перебуванням судді ІонніковоїІ.А. у відпустці, для розгляду справи №911/1312/13 було призначено колегією суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів ГончароваС.А. та Чорної Л.В.

В судове засідання представники позивача не з'явилися, розгляд справи було відкладено на 06.11.2013.

В судове засідання 06.11.2013 з'явились представники позивача та відповідача.

Від позивача через відділ документального забезпечення надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії державного акту на право колективної власності.

Колегія суддів зазначає, що додатком до даного клопотання позивачем долучено титульну сторінку державного акту на право колективної власності на землю, з якої неможливо встановити кому він був виданий та щодо яких земельних ділянок. З огляду на зазначене, даний документ не може бути прийнятий судовою колегією в якості належного та допустимого доказу у справі.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області „Про переведення земельних ділянок до земель запасу сільської ради" №40-3-VI від 25.02.2011 припинено право постійного користування Відкритого акціонерного товариства імені Васильєва (далі - ВАТ ім. Васильєва) земельними ділянками загальною площею 37,8198га в межах села Демидів, переведено земельні ділянки загальною площею 37,8198га (господарські двори та будівлі) до земель запасу сільської ради загального користування.

Як вбачається зі змісту вказаного рішення, останнє було прийнято на підставі звернення ВАТ ім. Васильєва №196 від 13.08.2010 про добровільну відмову від права користування земельними ділянками в межах селах Демидів та враховуючи той факт, що сільською радою не приймалось рішення про надання дозволу громадянам, які придбали об'єкти нерухомості у акціонерного товариства, на розробку проекту землеустрою.

В матеріалах справи наявне звернення позивача №196 від 13.08.2010 з проханням припинити право Відкритого акціонерного товариства імені Васильєва на земельні ділянки та передати земельні ділянки у власність 22 громадянам. Дане звернення підписане головою правління В.О.Бондар.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про відсутність повноважень у голови правління на подання такого звернення до Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

З матеріалів справи вбачається, що дане звернення базувалося на рішенні наглядової ради ВАТ імені Васильєва від 17.04.2010 (протокол засідання № 7) про надання згоди на оформлення права власності 22 особам на земельні ділянки під об'єктами нерухомого майна, придбаними громадянами у Відкритого акціонерного товариства імені Васильєва.

Позивач як на підставу свого позову посилається на те, що земельні ділянки загальною площею 37,8198га в межах села Демидів, право постійного користування на які було припинено згідно Рішення Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області „Про переведення земельних ділянок до земель запасу сільської ради" №40-3-VI від 25.02.2011, були передані ВАТ імені Васильєва у власність.

У зв'язку з цим позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним та скасування рішення Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області „Про переведення земельних ділянок до земель запасу сільської ради" № 40-3-VI від 25.02.2011.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 142 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Позивач, з яким погодився суд першої інстанції, посилається на те, що земельні ділянки загальною площею 37,8198га в межах села Демидів, були передані ВАТ імені Васильєва у колективну власність під час роздержавлення земель ВАТ імені Васильєва.

З даним твердженням колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погодитися не може з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 17 Земельного кодексу України 1990року (в редакції чинній на час затвердження проекту роздержавлення земель ВАТ імені Васильєва) передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Передача земельної ділянки у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки на підставі клопотань зазначених підприємств, кооперативів та товариств.

До клопотання додаються матеріали, що обґрунтовують розмір земельної ділянки, обчислений відповідно до вимог частини шостої статті 5 цього Кодексу.

Місцева Рада народних депутатів розглядає у місячний строк зазначені клопотання та матеріали і приймає рішення з цього питання.

Статтею 22 Земельного кодексу України 1990року визначено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Згідно зі статтею 23 Земельного кодексу України 1990року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Отже, відповідно до вищезазначених норм належним та допустимим доказом існування права колективної власності на земельні ділянки загальною площею 37,8198га в межах села Демидів у ВАТ імені Васильєва, є державний акт.

В матеріалах справи відсутній держаний акт на право колективної власності ВАТ імені Васильєва.

Позивач посилається на ухвалу Верховного Суду України від 13.10.2008 у справі за позовом до Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області, Відкритого акціонерного товариства ім. Васильєва, Вишгородської районної державної адміністрації про включення у додаткові списки на отримання земельної частки (паю), як на встановлений судом факт наявності державного акту на право колективної власності ВАТ імені Васильєва згідно зі статтею 35 ГПК України.

Як вбачається з тексту вищезазначеної ухвали, згадка про державний акт на право колективної власності на землю міститься лише в описі обґрунтування позовних вимог позивачем. Отже, посилання на те, що Верховним Судом України встановлено факт отримання державного акта ВАТ імені Васильєва є безпідставним.

Дана обставина була залишена судом першої інстанції без уваги.

Крім того, згідно з п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позовна заява - це процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.

Статтею 54 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту позовної заяви, відповідно до яких позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог; виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

Зміст позовних вимог включає предмет і підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Позовні вимоги повинні бути обґрунтовані певними обставинами. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включають факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується, зокрема, позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов.

Проте, як вбачається з матеріалів справи позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності обставин, якими останній обґрунтовує свої позовні вимоги.

Статтею 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (ч. 1 ст. 393 ЦК України).

Оскільки позивачем не доведено наявності у останнього права власності на земельну ділянку загальною площею 37,8198га в межах села Демидів, а отже, і порушення прав позивача, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, рішення Господарського суду Київської області у даній справі підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства імені Васильєва - задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 07.06.2013 у справі №911/1312/13 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 07.06.2013 у справі №911/1312/13 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства імені Васильєва (07335, Київська обл., Вишгородський р-н., с. Демидів, вул. Фастова, буд. 2; код ЄДРПОУ 00849570) на користь Демидівської сільської ради (07335, Київська область, Вишгородський район, с. Демидів, вул. Фастова, буд. 2; код ЄДРПОУ 04359531) 573 (п'ятсот сімдесят три)грн 50 коп. cудового збору.

5. Матеріали справи №911/1312/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Смірнова Л.Г.

Судді Гончаров С.А.

Чорна Л.В.