Ухвала

від 24.10.2013 по справі 2а-1115/12/0170/14

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-1115/12/0170/14

24.10.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Кірєєв Д.В. ) від 18.07.2013 по справі №2а-1115/12/0170/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Пансіонат "Море" (вул. Набережна, буд.25, Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим (вул. Леніна, 22а, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

заявник апеляційної скарги Державна податкова інспекція у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби (вул. Леніна, 22а, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000052301 від 10.01.12 р., № 000062301 від 10.01.12 р., № 0000562301 від 10.01.12 р., № 0000062301 від 10.01.12 р,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.07.2013 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Пансіонат "Море" до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000052301 від 10.01.12 р., № 000062301 від 10.01.12 р., № 0000562301 від 10.01.12 р., № 0000062301 від 10.01.12 р. - задоволено: визнано протиправним та скасовано податковe повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби № 0000052301 від 10.01.2012; № 000062301 від 10.01.2012; № 0000562301 від 10.01.2012; № 00000623001 від 10.01.2012.

Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з даним рішенням суду Державна податкова інспекція у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.07.2013 року скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована не відповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, неправильною оцінкою судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 24.10.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку з прийняттям ДПІ у м. Алушта АР Крим податкових повідомлень - рішень від 10.01.2012 № 0000062301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з туристичного збору на загальну суму 81602,40 грн., у тому числі за основним платежем 71180,4 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10422 грн.; № 0000052301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 373 287, 50 грн., у тому числі за основним платежем 364922,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8365,50 грн.; №000062301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 3 957 895,00 грн.; № 0000562301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 99184,40 грн., у тому числі за основним платежем 96076,7 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 107,70 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту ДПІ у м. Алушта АР Крим 20 грудня 2011 року № 1431/23/19011733 "Про результати планової виїзної перевірки ПрАТ "Пансіонат "Море" , код за ЄДРПОУ 19011733, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2011 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2011", яким встановлено завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 3 597 895, у тому числі по періодах: за 2010 рік в сумі 516 грн., за 2-3 квартал 2011 р. в сумі 3 597 379 грн.; заниження податку на прибуток в сумі 375 759 грн., в тому числі по періодах: за 2010 рік в сумі 36 372 грн., за 2-3 кв. 2011 року 339 387 грн.; заниження позивачем податку на додану вартість всього у сумі 102 969,86 грн., у тому числі по періодах: за жовтень 2010 року - на 2 313,59 грн., за січень 2011 року на 2 155,25 грн., за лютий 2011 року - на 719,75 грн., за березень 2011 року - на 1 863,59 грн., за квітень 2011 року - на 4 385,23 грн., за травень 2011 року - на 21 280,94 грн., за червень 2011 року - на 55 681,18 грн., за липень 2011 р. - на 9 570, 33 грн., за вересень 2011 р. - на 5 000,00 грн., а також заниження позивачем туристичного збору в сумі 71 180,40 грн., у тому числі по періодах за 1 кв. 2011 року - 6 502,7 грн., за 2 кв. 2011 року - 22997,6 грн., за 3 кв. 2011 року - 41 680,1 грн.

Висновки податкової інспекції щодо податкових зобов'язань позивача з ПДВ та податку на прибуток ґрунтуються на аналізі фінансово - господарських операцій позивача з ТОВ «Будконтракт-Україна», ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Фірма " Кримавіасервіс ЛТД", АБ "Енергобанк" та ФОП ОСОБА_4

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо нікчемності угод між позивачем та ТОВ «Будконтракт-Україна», з огляду на наступне.

Податкова інспекція у акті перевірки посилається на відомості акту ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будконтракт-Україна» від 11.07.2011 року № 2382/231/34590274 у якому зазначено, що під час проведення опитування директора підприємства посадова особа не змогла повідомити про фінансово-господарські взаємовідносини у квітні 2011 року та відмовилася надати пояснення та копії первинних документів, що стало підставою до висновку про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Будконтракт-Україна» не переслідувало цілі проведення господарської діяльності для отримання прибутку, а була спрямована на формування податкових вигод третім особам. Перевірку ТОВ «Будконтракт-Україна» проведено за результатами аналізу даних АІС «Реєстр платників податків» ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, АРМ «Бест-Звіт», ТАХ, АРМ «Аудіт», АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» та прийнято до уваги, що на момент перервіркаи первинні та інші документи ТРВ «Будконтракт-Україна» відсутні, підприємство згідно АІС «Реєст платників податків» ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська має стан 8 - «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», за адресою, що вказана у реєстраційних документах, підприємство не знаходиться.

Згідно податкової звітності у ТОВ «Будконтракт-Україна» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Остання декларація на прибуток подана за 1 квартал 2011 року.

Судова колегія зазначає, що податкова відповідальність має індивідуальний характер, а тому твердження податкової інспекції щодо безтоварного характеру фінансово-господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Будконтракт-Україна» та нікчемності правочинів між ними, повинні бути доведеними належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України " Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину" зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наявними у матеріалах справи доказами судова колегія не вбачає підстав до висновку про те, що правочини між позивачем та ТОВ «Будконтракт-Україна» суперечать інтересам держави та суспільства, недійсність правочинів прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такі правочини є оспорюваними, тобто підлягають визнанню судом недійсними у порядку, встановленому законом. Але, у судовому порядку не оспорено дійсність вказаних правочинів.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи відсутні відповідні докази щодо наміру позивачем та його контрагентом порушити публічний порядок.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами та у значенні, наведеному у пункті 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції. Усі господарські операції, які були проведені між позивачем та ТОВ «Будконтракт-Україна», спричинили реальні зміни майнового стану позивача - вказаний факт підтверджується наступними матеріалами справи.

Так між позивачем (Замовник) та ТОВ "Будконтракт-Україна" (Підрядник) укладені наступні договори підряду:

- №10 від 25.03.2011, відповідно до предмету якого Підрядник приймає на себе виконання робіт з фарбування фасадних стін вілли №2 на території ПрАТ "Пансіонат "Море"; адреса об'єкта: Крим, м.Апушта, вул.Набережна, 25;

- №12 від 17.05.2011, відповідно до предмету якого Підрядник приймає на себе виконання робіт з поточного ремонту КПП на території ПрАТ "Пансіонат "Море" (п. 1.1 Договору); адреса об'єкта: Крим, м.Алушта, вул.Набережна, 25;

- №13 від 17.05.2011, відповідно до предмету якого Підрядник приймає на себе виконання робіт з фарбування стін в районі Дайвінг-центру на території ПрАТ "Пансіонат "Море"; адреса об'єкта: Крим, м.Алушта, вул.Набережна, 25;

- №11 від 07.05.2011, відповідно до предмету якого Підрядник приймає на себе виконання робіт з поточного ремонту вілли №6 на території ПрАТ "Пансіонат "Море"; адреса об'єкта: Крим, м.Алушта, вул.Набережна, 25;

- №15 від 31.05.2011, відповідно до предмету якого Підрядник приймає на себе виконання робіт з фарбування підпорної стіни в районі вілли №1 на території ПрАТ "Пансіонат "Море"; адреса об'єкта: Крим, м.Алушта, вул.Набережна, 25;

- №14 від 17.05.2011, відповідно до предмету якого Підрядник приймає на себе виконання робіт з поточного ремонту SPA-центру на території ПрАТ "Пансіонат "Море"; адреса об'єкта: Крим, м.Алушта, вул.Набережна, 25;

- №16 від 01.06.2011, відповідно до предмету якого Підрядник приймає на себе виконання робіт з фарбування підпорної стіни в районі КПП на території ПрАТ "Пансіонат "Море" (п. 1.1 Договору); адреса об'єкта: Крим, м.Алушта, вул.Набережна, 25.

З зазначених вище договорів, в травні-червні 2011 pоку ТОВ "Будконтракт-Україна" були виконані будівельні роботи вартістю 470 702,68 грн., в т.ч. ПДВ 78 450,44 грн., що підтверджується складеними актами виконаних будівельних робіт.

ТОВ "Будконтракт-Україна" виписано на ім'я ПрАТ "Пансіонат "Море" податкові накладні: № 38 від 04.04.2011 на суму ПДВ 4 385,23 грн., № 57 від 13.05.2011 на суму ПДВ 4385,23 грн., № 58 від 16.05.2011 на суму ПДВ 8428,31 грн., № 60 від 16.05.2011 на суму ПДВ 2851,52 грн., № 59 від 16.05.2011 на суму ПДВ 1 533,71 грн., № 73 від 31.05.2011 на суму ПДВ 1185,25 грн., № 76 від 01.06.2011 на суму ПДВ 37184,84 грн., № 78 від 06.06.2011 на суму ПДВ 1672,00 грн., № 81 від 07.06.2011на суму ПДВ 14621,73 грн., № 83 від 16.06.2011 на суму ПДВ 2202,62 грн. (арк. с. 182-191, т. I).

Зазначені податкові накладні включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

За період з квітня по липень 2011 року ПрАТ "Пансіонат "Море" сплатило вартість будівельних робіт за вказаними договорами шляхом перерахування на користь ТОВ "Будконтракт-Україна" грошових коштів у загальній сумі 470 702,68 грн. з ПДВ, що - підтверджується платіжними дорученнями.

Об'єкти нерухомості, на яких ТОВ "Будконтракт-Україна" у травні - червні 2011 року були виконані будівельні роботи вартістю 470 702,68 грн. з ПДВ, розташовані на земельній ділянці, яка належить ПрАТ "Пансіонат "Море" на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №665446 від 19.07.2005.

Вказані вище об'єкти нерухомості, на яких ТОВ "Будконтракт-Україна" у травні-червні 2011 року виконані будівельні роботи вартістю 470702,68 грн. з ПДВ, використовуються ПрАТ "Пансіонат "Море" для забезпечення надання готельних послуг та супутніх туристичних послуг.

У процесі дослідження судовим експертом первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача висновки податкової інспекції щодо безтоварного характеру фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «Будконтракт-Україна» не були підтверджені у повному обсязі, про що свідчить Висновок № 37/12 від 26.06.2013 року.

Судова колегія відмічає, що чинним законодавством України не передбачено обов'язок контрагента, а також не надано йому права, перевіряти достовірність даних, які вказуються іншим контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його Контрагентом. Якщо Контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків, а не для його Контрагентів.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.08.2012 по справі № К/9991/29174/12, постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справах; №21-42а10 та 21-47а10).

Крім того вказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "Булвес АД проти Болгарії"№ 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Аналогічна позиція була викладені Європейським судом з прав людини і під час розгляду справи "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", яку було притягнуто до податкової відповідальності у зв'язку із тим, що деякі контрагенти цієї компанії не виконали обов'язку по сплаті і декларуванню податків по операціях із компанією Бізнес Сепорт Сентре (не сплатити ПДВ). Повторно підтвердивши висновок у справі "Булвес АД проти Болгарії", ЄСПЛ додатково зазначив, що "у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції". Втім відмітив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це б не мало.

Але під час здійснення перевірки податковою інспекцією не перевірялось питання щодо реального виконання умов правочинів між позивачем та ТОВ «Будконтракт-Україна» та не досліджувалося питання щодо використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих від ТОВ «Будконтракт-Україна» товарів (робіт, послуг). Податкова інспекція лише виходила із відомостей іншого податкового органу відносно контрагента позивача та неможливості проведення зустрічної перевірки ТОВ «Будконтракт-Україна» у зв'язку із ненадання останнім первинних документів бухгалтерського та податкового обліку та незнаходженням платника податків за місцезнаходженням.

Таким чином, доводи податкової інспекції щодо безтоварного характеру фінансово-господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Будконтракт-Україна» та нікчемності правочинів між ними - є недоведеними.

Щодо фінансово-господарських правовідносин між позивачем та ПП ОСОБА_3 судовою колегією встановлено наступне.

Так у акті перевірки податкова інспекція заначила про завищення позивачем валових витрат на вартість придбання у ФОП ОСОБА_3 кондитерських виробів у розмірі 201469,00 грн. В апеляційній скарзі податкова інспекція вказує на те, що позивачем не надано доказів компенсації ФОП ОСОБА_3 за придбанні кондитерські вироби та зазначає про невикористання позивачем у власній господарській діяльності придбаних кондитерських виробів.

В процесі дослідження судово-економічної експертизи було встановлено, що у січні та березні 2011 року позивачем у ФОП ОСОБА_3 було придбано кондитерські вироби в асортименті (шоколад) кількістю 1050 упаковок (по 5 шт. в кожній) вартістю 201469,40 грн. без ПДВ, що підтверджується відповідними видатковими накладними. У бухгалтерському обліку ПрАТ «Пансіонат Море» господарські операції з придбання кондитерських виробів у сумі 201469,40 грн. відображені в регістрах бухгалтерського обліку за січень-березень 2011 року за кредитом субрахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» в кореспонденції з дебетом субрахунку № 201 «Сировина й матеріали» на суму 201469,40 грн.

Експертом було встановлено, що у січні та березні 2011 року позивачем сплачено ФОП ОСОБА_3 вартість кондитерських виробів шляхом перерахування на користь ФОП грошових коштів в сумі 201469,40 грн. без ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями № 155 від 28.01.2011 року на суму 40414,60 грн., № 374 від 04.03.2011 року на суму 38462,40 грн., № 431 від 09.03.2011 року на суму 36444,40 грн., № 573 від 31.03.3011 року на суму 49500,00 грн., № 574 від 31.03.2011 року на суму 36648,00 грн. (додаток № 3 до Висновку № 37/12 від 26.06.2013 року т. 2 а.с. 203).

Експертом також було встановлено, що придбані у ФОП ОСОБА_3 кондитерські вироби в січні-березні 2011 року (шоколад) вартістю 201469,40 грн. без ПДВ використані позивачем при наданні послуг харчування, а саме: при організації сніданків, обідів та вечерь за період з квітня по вересень 2011 року, що підтверджується прибутковими накладними, накладною на внутрішні переміщення та актами списання (додаток № 4 до Висновку № 37/12 від 26.06.2013 року т. 2 а.с. 204-205).

Висновок експерта підтверджується доданими до матеріалів справи письмовими доказами.

При таких обставинах справи матеріалами справи у повному обсязі спростовується висновок податкової інспекції щодо завищення позивачем валових витрат з придбання у ФОП ОСОБА_3 кондитерських виробів у січні та березні 2011 року на загальну суму 201469,40 грн.

Щодо епізоду включення позивачем до складу валових витрат з надання послуг термінала VIP по фінансово-господарським взаємовідносинам із ТОВ "Фірма "Кримавіасервіс ЛТД" на загальну суму 290999 грн., судовою колегією встановлено наступне.

Так між позивачем (Замовник) та ТОВ "Фірма "Кримавіасервіс ЛТД" (Підприємство) був укладений Договір № 173-02 від 01.02.2007, предметом якого є надання Підприємством Замовнику послуг терміналу VIP РП "Міжнародний Аеропорт "Сімферополь", розрахунки за які з Підприємством Замовник здійснює у вигляді передоплати, що надійшла на розрахунковий рахунок Підприємства, не менш ніж за одну добу до планованої дати обслуговування представників Замовника.

Також між позивачем (Замовник) та ТОВ "Фірма "Кримавіасервіс ЛТД" (Підприємство) був укладений Договір №174-02 від 01.02.2007, предметом якого є надання Підприємством Замовнику послуг з бронювання та продажу авіаперевезень, розрахунки за які з Підприємством Замовник здійснює у вигляді передоплати, що надійшла на розрахунковий рахунок Підприємства, не пізніше ніж за одну добу до вильоту повітряного судна, додатково до вартості авіаперевезень Замовник сплачує збори Підприємства.

Відповідно до вказаних договорів №173-02 і №174-02, за період з червня 2010 року серпень 2011 року ТОВ "Фірма "Кримавіасервіс ЛТД" були надані ПрАТ "Пансіонат Море" послуги з обслуговування пасажирів в залі VIP та продажу авіаквитків загальною вартістю 323 919,00 грн., в т.ч. ПДВ 26 515,73 грн., що підтверджується двосторонніми актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

ТОВ Фірма "Кримавіасервіс ЛТД" виписано на імя ПрАТ "Пансіонат Море" податкові накладні: від 30.09.2010 № 2316 на суму ПДВ646,92 грн., від 31.10.2010 № 2626 на суму ПДВ 1 666,67 грн., від 31.12.2010 № 3161 на суму ПДВ 2 155,25 грн., від 31.01.2011 № 118 на суму ПДВ 719,75 грн., від 28.02.2011 № 137 на суму ПДВ 196,92 грн., від 31.03.2011 № 192 на суму ПДВ 1 666,678 грн., від 31.05.2011 № 248 на суму ПДВ 2 896,92 грн., від 30.06.2011 № 118 на суму ПДВ 3 443,08 грн., від 30.06.2011 № 291 на суму ПДВ 403,67 грн., від 31.07.2011 № 370 на суму ПДВ 5 723,58 грн., від 31.08.2011 № 382 на суму ПДВ 5 000,00 грн.

Зазначені податкові накладні включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

У червні 2010 року - серпні 2011 року ПрАТ "Пансіонат "Море" перерахувало на користь ТОВ "Фірма "Кримавіасервіс ЛТД" грошові кошти в сумі 323 919,00 грн. з ПДВ в оплату придбаних послуг з обслуговування пасажирів в залі VIP та продажу авіаквитків загальною вартістю 323 919,00 грн. з ПДВ, що підтверджується банківськими виписками.

Вказані послуги були придбані ПрАТ "Пансіонат "Море" з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Наявність у позивача актів виконаних робіт, виписок банку, копій рахунків, які підтверджують факт компенсації відпочиваючими пансіонату наданих їм послуг на суму 41358,35 грн., у т. ч. ПДВ 6893,16 грн. податковою інспекцією не спростовується. Податкова інспекція вважає, що сума витрат 290999 грн. без ПДВ документально не підтверджена, оскільки з наданих документів не вбачається, хто користувався послугами та яким чином вони компенсовані.

Під час експертного дослідження експертом було встановлено, що за період з червня 2010 року по серпень 2011 року ТОВ «Фірма «Кримавіасервіс ЛТД» надано позивачу послуг з обслуговування пасажирів в залі VIP та продажу авіаквитків загальною вартістю 323919,00 грн., в т.ч. ПДВ 26515,73 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг). У червні 2010 року - серпні 29011 року позивачем перераховано на користь ТОВ «Фірма «Кримавіасервіс ЛТД» грошові кошти в сумі 323919,00 грн. з ПДВ в оплату придбаних послуг з обслуговування пасажирів в залі VIP та продажу авіаквитків загальною вартістю 323919,00 грн. з ПДВ, що підтверджується банківськими виписками (додаток № 6 до Висновку № 37/12 від 26.06.2013 року т. 2 а.с. 207-209).

В податковому обліку витрати позивача на придбання у ТОВ «Фірма «Кримавіасервіс ЛТД» червні 2010 року - серпні 2011 року послуг з обслуговування пасажирів в залі VIP та продажу авіаквитків загальною вартістю 297403,27 грн. без ПДВ, віднесені до складу податкових витрат в загальній сумі 297403,27 грн., а саме: 161020,43 грн. - у 2 кварталі 2010 року - 1 кварталі 2011 року та 136382,84 грн. - у 2-3 кварталах 2011 року.

При цьому сума 161020,43 грн. включена позивачем до складу валових витрат виходячи з дати події, що відбулася раніше: за датою списання грошових коштів з банківського рахунку позивача в оплату послуг або за датою фактичного отримання результатів цих послуг згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг) згідно положень підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а витрати у сумі 136382,84 грн. у 2-3 кварталі 2011 року віднесені до складу витрат виходячи з того, що сума 24070,02 грн. - витрати на службові відрядження (рядок 06.2 податкової декларації з податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 року), а сума 112312,82 грн. - вартість придбаних у ТОВ «Фірма «Кримавіасервіс ЛТД» послуг без ПДВ, прямо пов'язаних з наданням позивачем відпочиваючим особам послуг з обслуговування пасажирів в залі VIP та продажу авіаквитків включено до складу собівартості наданих послуг за рядком 05.1 податкової декларації з податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 року.

Експертом було встановлено, що витрати на службові відрядження в сумі 24070,02 грн. пов'язані із службовими відрядженнями працівників ПрАТ «Пансіонат «Море», підтверджується наданими первинними документами та віднесено експертом до складу витрат операційної діяльності (п. 138.1 статті 138 Податкового кодексу України).

Крім того, експертом було встановлено безпосередній зв'язок понесених позивачем витрат по фінансово-господарським взаємовідносинам із ТОВ «Фірма «Кримавіасервіс ЛТД» з власною господарською діяльністю позивача, оскільки позивач здійснює туроператорську діяльність - організацію та забезпечення створення туристичного продукту, реалізацію та надання туристичних послуг, а також посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг у відповідності із п. 3.4 Статуту Пансіонату. Послуги, що були надані ТОВ «Фірма «Кримавіасервіс ЛТД», придбані позивачем з метою забезпечення високого рівня обслуговування відпочиваючих.

Стосовно епізоду включення позивачем до складу валових витрат підприємства сплачених процентів за кредитним договором у розмірі 4193453,93 грн. судовою колегією встановлено наступне.

Так між позивачем (Позичальник) та АБ "Енергобанк" (Банк) був укладений Договір кредитної лінії №1005-05 від 31.05.2010, відповідно до умов якого Банк відкриває Позичальнику невідновлювану відкличну кредитну лінію з лімітом 6 300 000,00 доларів США на строк з 31.05.2010 р. по 30.05.2017 р. на будівництво кліматопавільйону "Sea Garden" в м. Алушта, по вул. Набережна, 25; надання кредитних коштів здійснюється з позичкового рахунку шляхом перерахування на поточний рахунок №260043301401 в АБ "Енергобанк" на підставі заяви Позичальника; Позичальник сплачує Банку за користування кредитною лінією 13,5% річних (п. 3.1 Договору в редакції Додаткової угоди №3 від 12.08.2010 p.); Позичальник здійснює погашення заборгованості за кредитною лінією в термін до 30.05.2017 р. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок №37397911, відкритий у Банку, при цьому датою погашення заборгованості вважається дата фактичного зарахування коштів на вказаний рахунок Банку.

На виконання вказаного Кредитного договору, в червні 2010 року АБ "Енергобанк" були надані на користь ПрАТ "Пансіонат "Море" кредитні кошти у загальній сумі 300 000,00 доларів США шляхом їх перерахування на поточний рахунок в іноземній валюті ПрАТ "Пансіонат "Море", що підтверджується банківськими виписками, а саме: -1 250 000,00 доларів США перераховано 01.06.2010; 5 050 000,00 доларів США перераховано 30.06.2010.

Під час проведення судово-економічної експертизи судовим експертом було встановлено, що переважна частина кредитних коштів (99,80 %) була використана ПрАТ "Пансіонат "Море" для оплати будівельних робіт з будівництва кліматопавільйону для сну у моря, виконаних ТОВ "Ербек" згідно Договору №5 від 01.12.2004 p., що відповідає цільовому призначенню кредитних коштів за Договором кредитної лінії №1005-05 від 31.05.2010. Інша частина кредитних коштів (0,20%) була використана ПрАТ "Пансіонат "Море" на інші потреби власної господарської діяльності.

Податкова інспекція вважає, що понесені позивачем витрати по сплаті процентів банку неправомірно віднесені позивачем до складу валових витрат, оскільки податкова інспекція дійшла висновку про нецільове використання кредитних коштів, оскільки залучені кошти позивачем всупереч договору кредитної лінії переаховано на депозитний рахунок. Крім того, податкова інспекція вказує, що грошові кошти, які були перераховані із депозитного рахунку, використані не для будівництва кліматопавільону "Sea Garden" в м. Алушта, по вул. Набережна, 25,як це було передбачено умовами кредитної лінії, а для поточної діяльності ПрАТ «Пансіонат «Море» - придбання ТМЦ, видача заробітної плати, комунальні, адміністративні послуги та інше.

Але, судова колегія зазначає, що положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України не містяться вимоги, які б обмежували право платника податку на віднесення до складу податкових витрат процентів за кредитними коштами, які використані всупереч умовам кредитування, а єдиною вимогою, що передбачена податковим законодавством - є використання кредитних коштів на цілі здійснення власної господарської діяльності платника податку. Використання ж платником податку залучених на умовах кредитування коштів з порушенням вимог господарського договору, не є ознакою використання цих коштів поза межами господарської діяльності платника податку. Якщо банк буде вважати, що позивачем використана частина кредитних коштів не за цільовим призначенням, то при наявності підстав він застосує до позивача відповідні заходи реагування, але це не звільнить позивача від обов'язку від сплати процентів за використання кредитних коштів.

При таких обставинах справи у судової колегії відсутні правові підстави до висновку про те, що позивачем неправомірно віднесено до складу витрат витрати зі сплати процентів банку за використані кредитні кошти, які були залучені для забезпечення власної господарської діяльності позивача.

Щодо фінансово-господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_4 судовою колегією було встановлено наступне.

У процесі перевірки податковою інспекцією було встановлено, що ПрАТ «Пансіонат «Море» здійснювало витрати на послуги з перевезення пасажирів (таксі) від ФОП ОСОБА_4, які включалися до складу валових витрат підприємства, відповідно з договором № 9 від 09.09.2010 року. Акти виконаних робіт за 2010 рік податкова інспекція дослідила під час здійснення перевірки. Але податкова інспекція зазначила, що акти виконаних робіт за 2011 рік до перевірки надано не було. Також податкова інспекція вказує, що під час перевірки не булто надано документів, підтверджуючих факт компенсації ПрАТ «Пансіонат «Море» понесених витрат за вищезазначені послуги відпочиваючими (хто користувався зазначеною послугою, як оплачувалися данні послуги, яким видом транспорту та по якому маршруту здійснювалося перевезення та інше.). У зв'язку з чим на думку податкової інспекції понесені позивачем витрати не пов'язані із власною господарською діяльністю позивача. Вказані висновки податкової інспекції спростовуються матеріалами справи.

Так між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_4 (Перевізник) був укладений Договір № 09 від 09.09.2010, предметом якого є перевезення пасажирів автомобільним транспортом на замовлення. Перевізник та Замовник не менш ніж за 2 (дві) години до початку перевезення узгоджують: транспортний засіб, маршрут руху, строк надання транспорту, кількість пасажирів, форму оплати та інші умови перевезення; розрахунки за перевезення пасажирів здійснюються згідно Акту виконаних робіт.

В період з вересня 2010 року по березень 2011 року ПрАТ "Пансіонат "Море" були передані ФОП ОСОБА_4 заявки-замовлення на перевезення пасажирів, у яких зазначені дата, час, місце надання транспортного засобу, вид та кількість транспортних засобів, кількість пасажирів та тип перевезення (маршрут).

Згідно вказаних заявок-замовлень, у вересні 2010 року - березні 2011 року ФОП ОСОБА_4 були надані ПрАТ "Пансіонат "Море" послуги з перевезення пасажирів загальною вартістю 99 985,00 грн. без ПДВ, що підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі виконаних робіт.

ПрАТ "Пансіонат "Море" у жовтні 2010 pоку - березні 2011 pоку перерахувало на користь ФОП ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 99 985,00 грн. без ПДВ в оплату придбаних послуг з перевезення пасажирів, що підтверджується платіжними дорученнями.

Вказані послуги вартістю 99 985,00 грн. без ПДВ були придбані ПрАТ "Пансіонат "Море" з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Під час проведення судово-економічної експертизи судовим експертом було встановлено, що у серпні 2010 - березні 2011 року замовниками перевезень (відпочиваючими) сплачена на користь ПрАТ «Пансіонат «Море» вартість послуг з перевезень, що надавалися Пансіонатом та виконувалися ФОП ОСОБА_4 у вересні 2010 року - березні 2011 року у загальній сумі 138761,50 грн. з ПДВ, що підтверджується чеками, банківськими виписками та прибутковими касовими ордерами (додаток № 2 до Висновку № 37/12 від 26.06.2013 року т. 2 а.с. 199 -202). Експертом було встановлено, що позивачем було отримано валовий прибуток від надання послуг з перевезення пасажирів, виконаних ФОП ОСОБА_4 в період вересень 2010 року - березень 2011 року в сумі 32313,75 грн. (138761,50 грн. - 99985,00 грн.)/1,2 = 32313,75 грн., де: 138761,50 грн. - валовий дохід від надання послуг з перевезення відпочиваючих з ПДВ; 99985,00 грн. - витрати на оплату використаних послуг ФОП ОСОБА_4; 1,2 - коефіцієнт ПДВ.

Надання послуг з перевезення відпочиваючих є видом супутніх послуг з розміщення відпочиваючих, що є діяльністю позивача згідно Статуту. Надання позивачем послуг транспортних послуг відповідає напрямку його економічної діяльності, зазначеному у Довідці з ЄДРПОУ серії АБ № 411084 - діяльність нерегулярного пасажирського транспорту (код КВЕД 60.23.0), та здійснюється позивачем на підставі Ліцензії серії АВ № 543595 від 02.07.2010 року.

За для забезпечення надання належної якості послуг з перевезення відпочиваючих позивачем був укладений вищевказаний договір із ФОП ОСОБА_4 Як вказувалося вище, експертом було встановлено факт компенсації замовниками перевезень послуг з перевезення.

Таким чином, придбання у вищевказаних суб'єктів господарювання товарів (робіт, послуг) повністю підтверджується матеріалами справи та встановлено безпосередній зв'язок понесених витрат із здійсненням позивачем власної господарської діяльності.

Отже, матеріалами справи підтверджується реальне здійснення між позивачем та зазначеними контрагентами фінансово - господарських операцій.

Встановлені податковою інспекцією вище порушення є суміжними відносно донарахуванню ПДВ за вказаними операціями. Оскільки судом було встановлено безпідставність висновків податкової інспекції щодо завищення позивачем валових витрат із вказаними суб'єктами господарської діяльності, то також є безпідставними й висновки про заниження позивачем ПДВ за зазначеними фінансово-господарськими операціями.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, уразі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334).

Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону, не дозволяється.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно до підпункту 139.1.1. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат, зокрема: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Щодо правомірності донарахування податковою інспекцією туристичного збору у сумі 71180,40 грн., судовою колегією встановлено наступне.

Так перевіркою було встановлено, що ПрАТ «Пансіонат «Море» за період з 01.01.2011 року по 31.09.2011 року занизило туристичний збір у розмірі 71180,40 грн. у т.ч.: за 1 квартал 2011 року - у сумі 6502,7 грн.; за 2 квартал 2011 року - у сумі 22997,6 грн.; за 3 квартал 2011 року - у сумі 41680,1 грн. у порушення вимог підпункту 268.7.1 пункту 268.7 статті 268 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 268 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин у справі, туристичний збір - це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету (п. 268.1 статті 268 Кодексу).

Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов'язанням залишити місце перебування в зазначений строк (підпункт 268.2.1 пункту 268.2 статті 268 Кодексу).

Згідно підпункту 268.2.2. пункту 268.2 статті 268 Податкового кодексу України платниками збору не можуть бути особи, які:

а) постійно проживають, у тому числі на умовах договорів найму, у селі, селищі або місті, радами яких встановлено такий збір;

б) особи, які прибули у відрядження;

в) інваліди, діти-інваліди та особи, що супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого);

г) ветерани війни;

ґ) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

д) особи, які прибули за путівками та курсівками в санаторії та пансіонати.

Податковою інспекцією не наведено у акті перевірки обставини, з яких би вбачалося, що податковою інспекцією під час збільшення позивачу грошових зобов'язань з туристичного збору були враховані положення підпункту 268.2.2 пункту 268.2 статті 268 Податкового кодексу України щодо осіб, яки не є платниками збору.

В той же час, як правильно було встановлено судом першої інстанції, в період з 29.12.2006 року по 29.12.2011 року позивач мав ліцензію Міністерства охорони здоров'я на медичну практику серії АВ № 300993, а також акредитиційний сертифікат серії МЗ № 007720 та надав послуги на підставі придбаних путівок.

При таких обставинах справи, керуючись положеннями пункту «д» підпункту 268.2.2 пункту 268.2 статті 268 Податкового кодексу України, суд першої інстанції цілком вірно визнав безпідставним донарахування позивачу податкових зобов'язань з туристичного збору у загальному розмірі 71180,40 грн. у т.ч.: за 1 квартал 2011 року - у сумі 6502,7 грн.; за 2 квартал 2011 року - у сумі 22997,6 грн.; за 3 квартал 2011 року - у сумі 41680,1 грн.

Податкова інспекція в апеляційній скарзі посилається на те, що відпочиваючи прибували на відпочинок до ПрАТ «Пансіонат «Море» не за путівками, а розраховувалися за послуги з проживання до каси підприємства готівковими коштами. Але таке твердження податкової інспекції визнається судовою колегією помилковим, оскільки позивач здійснює діяльність санаторно-курортного закладу. Перебування у Пансіонаті для усіх без виключення відпочиваючих проводиться на підставі путівок, корінці яких зберігаються у Пансіонаті. Даний факт підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими доказами. Послуги з оздоровлення та лікування включені до вартості проживання у Пансіонаті, що вбачається з наказів про затвердження цін на послуги проживання та калькуляції вартості номерів різних категорій, у яких окремо вказано медичне обслуговування (копії документів долучені до матеріалів справи).

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими під час розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції судова колегія не вбачає.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби залишите без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.07.2013 по справі №2а-1115/12/0170/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська