Ухвала

від 21.10.2013 по справі 2а-9944/09/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" жовтня 2013 р. м. Київ К-34565/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2010

у справі № 2-а-9944/09/2670

за позовом Приватного підприємства «Ярослав - Плюс»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва

про скасування акту про анулювання реєстрації платника ПДВ та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2010, позов задоволено повністю. Скасовано акт від 20.07.2009 № 3021 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Поновлено дію Свідоцтва № 100057739 про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Ярослав-Плюс» з 08.08.2007. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присуджено на користь позивача.

ДПІ у Святошинському районі м.Києва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 01.03.2000 № 79 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за № 208/4429, ст. 129 Конституції України, ст. ст. 7, 9 та 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Правовою підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість податковою інспекцією в акті від 20.07.2009 № 130 визначено п.п. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-IV) та абз. 3 п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)» від 01.07.2009 № 757-р. Фактичною підставою податковою інспекцією визначено факт виписки податкових накладних, за якими не задекларовано податкових зобов'язань, обсяг яких за оподатковуваними операціями перевищує суму, визначену у п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», та подання позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість за березень 2008 року - травень 2009 року з показниками, які свідчать про не задекларовані (не сплачені) податкові зобов'язання в сумі 35683,1 тис.грн.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позову, з огляду на те, що анулювання податковою інспекцією реєстрації платника податку на додану вартість здійснено за відсутності законних підстав.

Пункт 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема п.п. «в» цього пункту, на який посилається податкова інспекція, не передбачає такого випадку для анулювання реєстрації платника податків як факт виписки платником податку податкових накладних, за якими не задекларовано податкових зобов'язань, обсяг яких за оподатковуваними операціями перевищує суму, визначену у п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Податковий орган мав право анулювати реєстрацію платника податку на додану вартість на підставі вказаної вище норми закону виключно у випадках, які визначені у цьому пункті.

Відповідно до п.п. «в» пункту 9.7. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартістю є реєстрація особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, платником єдиного податку або набуття такою особою статусу суб'єкта інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

При цьому словосполучення «з будь-яких інших причин» законодавцем вжито у такій граматичній конструкції як «особа, зареєстрована як платник податку, стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин».

Отже, п.п. «в» пункту 9.7. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» містить вичерпний перелік випадків, за яких податкова інспекція анулює реєстрацію платника податку на додану вартість, до якого не входить такий випадок як наявність будь-якої іншої причини, що не визначена у цьому Законі, та який не підлягає розширеному тлумаченню.

Абзац 3 п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)» від 01.07.2009 №757-р, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами, не може бути підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, оскільки він суперечить положенням п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», якими регламентуються підстави для анулювання реєстрації платника податку.

До того ж судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач подавав до податкового органу податкові декларації з показниками, які свідчать про наявність оподатковуваних операцій на протязі 12 календарних місяців.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун