Рішення

від 05.11.2013 по справі 915/1833/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року Справа № 915/1833/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді: Бритавської Ю.С.,

при секретарі судового засідання: Мартиненко М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Синюк Ю.М., довіреність №1 від 10.01.2013р.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

від відповідача-3: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Укрсоя» (юридична адреса: 54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20/5; адреса для листування: 54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20/5, а/с 77; код ЄДРПОУ 37278720)

до відповідачів: 1. Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78, код ЄДРПОУ 09807862) в особі Миколаївського відділення Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» (54001, м. Миколаїв, вул. Садова, 1-а);

2. Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, код ЄДРПОУ 23697280) в особі Відділення №197/15 АБ «Укргазбанк» (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 7);

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорді» (65023, м. Одеса, пров. Топольського, 4А, код ЄДРПОУ 38643015)

про: стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 680000 грн., -

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «СП Укрсоя» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про солідарне стягнення з Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» в особі Миколаївського відділення Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Відділення №197/15 АБ «Укргазбанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорді» безпідставно отриманих коштів у сумі 680000 грн.

05.11.2013р. за вх.№21640/13 позивачем подано до суду заяву в порядку ст. 22 ГПК України про зміну підстав позову, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідачів на його користь на підставі ст. 1212 ЦК України безпідставно отримані кошти в розмірі 680000 грн.

Враховуючи, що заява позивача про зміну підстав позову подана до суду до початку розгляду справи по суті, господарський суд прийняв її до розгляду та розглядає позовні вимоги ТОВ «СП Укрсоя» з урахуванням заяви про зміну підстав позову.

На виконання вимог ухвали суду позивачем надані витребувані судом документи та письмові пояснення за вх.№21432/13 від 01.11.2013р.

28.10.2013р. за вх.№20901/13 до суду від відповідача-1 (ПАТ «Кредобанк» в особі Миколаївського відділення Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Кредобанк») надійшов відзив на позовну заяву та витребувані судом документи. У наданому відзиві відповідач-1 проти задоволення позовних вимог заперечив та просить суд у задоволенні позову до відповідача-1 відмовити та розглянути справу за відсутності його представника. Клопотання відповідача-1 про розгляд справи за відсутністю його представника у судовому засіданні судом задоволено.

Відповідач-2 та відповідач-3 у судове засідання не з'явились, своїх представників не направили, вимог ухвали суду від 07.10.2013р. не виконали, проти позову не заперечили, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 08.10.2013р. (відносно відповідача-3 поштове повідомлення містить відповідну відмітку поштового відділення про те, що ухвала суду повертається «за закінченням терміну зберігання». При цьому ухвала суду направлялись відповідачу-3 за юридичною адресою - адресою його реєстрації).

Водночас слід врахувати, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. При цьому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Така ж правова позиція викладена і у п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. №01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році».

Також господарським судом враховано, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Така ж правова позиція викладена і у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

За таких обставин, господарським судом було повністю дотримано вимог ст.ст. 64, 87 ГПК України стосовно повідомлення відповідача-2 та відповідача-3 у справі про призначення справи до розгляду, надано їм можливість взяти участь у судовому розгляді та реалізувати свої процесуальні права.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд визнав за можливе розглянути позовну заяву за відсутністю представників відповідача-2 та відповідача-3 у судовому засіданні в порядку ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

03.09.2013р. за платіжним дорученням №511 з рахунку №2600201362851, що відкритий в Миколаївському відділенні Центральної філії ПАТ «Кредобанк» (відповідач-1) та належить ТОВ «СП Укрсоя» (позивач), були перераховані кошти у розмірі 680000 грн. на рахунок №26009193890, що відкритий у Відділенні №197/15 ПАТ АБ «Укргазбанк» (відповідач-2) та належить ТОВ «Конкорді» (відповідач-3).

В платіжному дорученні №511 від 03.09.2013р. в призначенні платежу вказано «Оплата за соняшник згідно рахунку №3490-13 від 02.09.2013р., в т.ч. ПДВ 20% 113333,33 грн.».

Вказаний у платіжному дорученні рахунок №3490-13 від 02.09.2013р. позивачу не виставлявся, між позивачем та відповідачем-3 відсутні будь-які зобов'язальні відносини. Іншого відповідачем-3 не доведено.

03.09.2013р. позивач звернувся до відповідача-1 з заявою, в якій повідомив про здійснення без його відома доступу до рахунку та просив заблокувати дистанційний доступ до рахунку та провести розслідування даного інциденту.

У відповідь на заяву позивача відповідач-1 у листі від 12.09.2013р. №24.06-21545/13 вказав, що 03.09.2013р. отримав чотири розпорядження на переказ коштів електронними розрахунковими документами, серед яких було й платіжне доручення №511 від 03.09.2013р. на переведення коштів сумою 680000 грн. із одержувачем ТОВ «Конкорді». Даний переказ був отриманий з використанням системи дистанційного обслуговування «Клієнт-Інтернет-Банк» шляхом подання електронних розрахункових документів з віддаленого робочого місця клієнта під час однієї сесії від 03.09.2013р. Оскільки всі реквізити надісланого до банку ЕРД були заповнені відповідно до вимог Інструкції Національного банку України «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004р. №22, якою регламентується загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, та затверджений дійсним електронним підписом власника рахунку 2600201362851, який має право підпису платіжних документів, а також сесія зв'язку відбулася з комп'ютера з притаманною для даного клієнта IP-адресою, банк не мав підстав не прийняти ЕРД до оплати.

На викладені обставини відповідач-1 посилається і у наданому до суду відзиві на позовну заяву, в зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог до нього.

Також 03.09.2013р. позивач звернувся до відповідача-2 з заявою, в якій повідомив про здійснення без його відома доступу до рахунку та просив заблокувати відповідачу-3 доступ до його рахунку.

Відповідач-2 на заяву позивача від 03.09.2013р. не прореагував.

Як свідчать матеріали справи, 12.09.2013р. у листі-вимозі за вих.№11 позивач звернувся до відповідача-3 (ТОВ «Конкорді») з вимогою повернути безпідставно отримані кошти у сумі 680000 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України.

Між тим, відповідачем-3 вимогу позивача залишено без відповіді та задоволення.

Вищевикладені обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За п.4 глави 2 Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 16.08.2006р. №320, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.09.2006р. за №1035/12909, міжбанківський переказ виконується банками в строк, визначений правилами платіжної системи, який не може перевищувати трьох операційних днів відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Пунктом 8.4 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Відповідно до п.6 Указу Президента України від 16.03.1995р. №277/95 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Згідно з п.1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за №377/8976, помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.

За п.2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за №377/8976, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Вимогами ст. 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом встановлено, що позивачем згідно з платіжним дорученням №511 від 03.09.2013р. було перераховано відповідачу-3 грошові кошти у сумі 680000 грн., однак будь-яких зобов'язальних відносин між позивачем та відповідачем-3 не існувало, а вказаний у платіжному дорученні рахунок №3490-13 від 02.09.2013р. позивачу не виставлявся. Іншого відповідачем-3 не доведено.

Відповідачем-3 зараховані кошти повернуто не було, доводів позивача не спростовано, доказів протилежного, в т.ч. доказів наявності між сторонами договірних або зобов'язальних відносин, станом на день винесення рішення - до суду не надано.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про те, що кошти у сумі 680000 грн. були отримані відповідачем-3 (ТОВ «Конкорді») без достатньої правової підстави та не були ним повернуті позивачу на вимогу останнього, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача-3 про стягнення з останнього 680000 грн. є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Іншого відповідачем-3 не доведено.

Аналогічна правова позиція викладена і у постановах Вищого господарського суду України від 18.02.2013р. №5002-6/1740-2012, від 27.03.2012р. №23/12, від 11.07.2011р. №5/1272 та від 11.05.2011р. №17/81-нм.

В той же час у задоволенні позовних вимог ТОВ «СП Укрсоя» до ПАТ «Кредобанк» в особі Миколаївського відділення Центральної філії ПАТ «Кредобанк» та ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Відділення №197/15 АБ «Укргазбанк» слід відмовити у зв'язку з їх безпідставністю.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача-3.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Укрсоя» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорді» (65023, м. Одеса, пров. Топольського, 4А, код ЄДРПОУ 38643015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Укрсоя» (54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20/5, код ЄДРПОУ 37278720) 680000 (шістсот вісімдесят тисяч) грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорді» (65023, м. Одеса, пров. Топольського, 4А, код ЄДРПОУ 38643015) до державного бюджету України (ГУДКСУ у Миколаївській області, код ЄДРПОУ 37992781, р/р 31218206783002, МФО 826013, КБК 22030001) 13600 (тринадцять тисяч шістсот) грн. судового збору.

4. В частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Укрсоя» до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» в особі Миколаївського відділення Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» та Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Відділення №197/15 АБ «Укргазбанк» відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.

Повне рішення складено 11 листопада 2013 року.

Суддя Ю.С. Бритавська