Ухвала

від 18.01.2008 по справі 33ц-389кс/08

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №33ц-389кс-08

Справа №33ц-389кс-08

Kатегорія ЦП: 19

Головуючий у першій інстанції Трусова Т.О.

Доповідач Новодворська О.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

18 січня 2008

року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької

області в складі:

Новосядлої В.М.,

Новодворської О.І., Висоцької B.C.

розглянувши в

попередньому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання

права власності, визначення порядку користування квартирою за касаційною

скаргою ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 2 березня

2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 3 серпня 2006 року,

встановила:

У жовтні 2005

року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2. про визнання за нею права власності на 1/2 частину

квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що спірна квартира була придбана за час

шлюбу з відповідачем, у зв'язку з чим вона є спільною сумісною власністю

подружжя. Після розірвання шлюбу в 2001 р. вона продовжувала проживати у

спірній квартирі, і відповідач обіцяв переоформити 1/2 частину спірної квартири

на її ім'я, однак своєї обіцянки не виконав. З лютого 2005 р. відповідач почав

проживати у спірній квартирі з іншою жінкою, у зв'язку з чим створив умови,

неможливі для спільного проживання.

В ході розгляду

справи позивачка уточнила свої позовні вимоги, просила суд також встановити

порядок користування спірною квартирою, відповідно до якого виділити їй у

користування дві кімнати площею по 12,31 кв.м. кожна, посилаючись на те, що з

нею також проживає неповнолітній син, а відповідачеві -кімнату площею 17,33

кв.м., місця загального користування залишити в спільному користуванні сторін,

посилаючись на те, що з 1987 р. по 2001 р. вона перебувала з відповідачем у

зареєстрованому шлюбі, і до 2005 р. вони проживали разом у спірній квартирі.

Від шлюбу мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3, 1991

р.н. В 1989 р. ними за спільні кошти сім'ї була придбана квартира у м. Полтаві,

яку в подальшому шляхом укладення договорів купівлі-продажу обміняли на

квартиру по вул. І. Кудрі у м. Києві. Після продажу цієї квартири вони придбали

спірну квартиру АДРЕСА_1 Дана квартира була придбана в період шлюбу та за

спільні кошти подружжя. Спірна квартира має загальну площу 72,7 кв.м. і

складається з трьох жилих кімнат - однієї площею 17,3 кв. м. та двох інших

площею по 12,31 кв.м. кожна. У зв'язку з тим, що сумісне проживання з

відповідачем неможливе та враховуючи те, що на сьогодні відповідач перешкоджає

їй вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своєю часткою у спільній

сумісній власності, вона вважає, що порушено її право на частку у спільній

сумісній власності, а тому просила суд визнати за нею право власності на 1/2

вказаної квартири та встановити порядок користування нею, виділивши їй з сином

у користування дві кімнати площею по 12,3 кв. м. кожна, а відповідачеві

виділити кімнату розміром 17,3 кв.м.

Рішенням

Дарницького районного суду м. Києва від 2 березня 2006 року, залишеним без

зміни ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 3 серпня 2006 року, позов ОСОБА_1.

до ОСОБА_2.

задоволений, визнано за ОСОБА_1. право власності на 1/2 частину

квартириАДРЕСА_1

Встановлений

порядок користування квартирою АДРЕСА_1, відповідно до якого ОСОБА_1. виділені

в користування дві кімнати площею по 12,31 кв.м. кожна, а ОСОБА_2. - кімнату площею

17,33 кв.м. Місця загального користування залишені в спільному користуванні

сторін.

ОСОБА_3звернулася

до Верховного Суду України з касаційною скаргою на судові рішення.

В обґрунтування

касаційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального

права, у зв'язку з чим ставить питання про зміну судових рішень та відмовити у

задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів

дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з

наступного.

Задовольняючи

позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що спірна квартира набута в

період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, за рахунок їх спільних

коштів, а тому є їх спільною сумісною власністю.

Згідно ст. 60 СК

України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на

праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з

поважної причини самостійного заробітку, а ст. 63 СК України передбачає рівні

права дружини та чоловіка на володіння, користування та розпорядження майном,

що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено

домовленістю між ними.

З урахуванням

інтересів неповнолітнього сина сторін та вимог ч. 2 ст. 50 Житлового кодексу

України, відповідно до якої не допускається заселення однієї кімнати особами

різної статі, старшими за дев'ять років, крім подружжя, суд вирішив за можливе

встановити порядок користування спірною квартирою шляхом виділення двох кімнат

розміром 12,3 м.кв. у користування позивачці, а кімнату розміром 17,3 залишити

у користуванні відповідача, а інші приміщення залишити у їх загальному

користуванні.

Апеляційний суд

обґрунтовано погодився з висновками місцевого суду та залишив його рішення без

змін.

Відповідно до ч.

2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне

застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального

права.

Згідно ст. 335

ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати

доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним,

вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних

доказів над іншими.

Встановлено і це

вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судами

норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1

ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового їх скасування.

Наведені у

касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст.

332, 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Донецької області,-

ухвалила:

Касаційну скаргу

ОСОБА_3 відхилити.

Рішення

Дарницького районного суду м. Києва від 2 березня 2006 року та ухвалу

Апеляційного суду м. Києва від 3 серпня 2006 року, залишити без змін.

Ухвала оскарженню

не підлягає.