Ухвала

від 14.05.2008 по справі 33ц-389кс/08

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

2008 року травня

14 дня колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду

Дніпропетровської області у складі:

Головуючого:         Віхрова В. В.,

Суддів:

Гайдук В. І.,       Москальця П. П.,  Дерев'янка О. Г.,    Козлова С. 

П.,

розглянувши

відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про

судоустрій України» (в редакції Закону України № 697-V від 22.02.2007) у касаційному провадженні в судовому

засіданні у місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1,  Фермерського господарства «Калина» до

ОСОБА_2,  Києво-Святошинської районної

державної адміністрації, 

Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району про

визнання державного акту на право користування земельною ділянкою недійсним та

зустрічними позовами ОСОБА_2 до ОСОБА_1, 

Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського

району,  про визнання рішення сільської

ради,  договору оренди землі недійсними і

усунення перешкод у користуванні,  де

третя особа,  яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору, 

Києво-Святошинська районна державна адміністрація,  а також за позовом третьої особи з

самостійними вимогами, 

Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського

району,  до ОСОБА_2 про припинення пава

користування земельною ділянкою і анулювання державного акту,  де третя особа,  яка не заявляє самостійних вимог на предмет

спору,  ОСОБА_1,  за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу

апеляційного суду Київської області від 15 вересня 2006 року,  -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою

апеляційного суду Київської області від 15 вересня 2006 року задоволена

частково апеляційна скарга ОСОБА_3, 

представника відповідача ОСОБА_2, 

та скасоване рішення Києво-Святошинського районного суду Київської

області від 11 травня 2006 року,  яким

позови ОСОБА_1,  ФГ «Калина» та

Софіївсько-Борщагівської сільської ради задоволені,  і припинено право постійного користування

землею ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2, 2 га,  розташовану на території

Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської

області,  та державний акт серії Б за №

025769,  виданий 1992 року виконавчим

комітетом Києво-Святошинської районної ради Київської області,  визнаний недійсним,  і в задоволені зустрічних позовних вимог

ОСОБА_2 повністю відмовлено,  а

провадження у цій справі закрите за п. 1 ч. 1 

ст.  205 ЦПК України.

У

касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на незаконність ухвали апеляційного суду через

порушення норм процесуального права, 

щодо визначення характеру вимог та виду судової юрисдикції,  у зв'язку з чим просить скасувати ухвалу

апеляційного суду і залишити в силі рішення місцевого суду.

Заслухавши

суддю-доповідача,  вивчивши матеріали

справи,  суд дійшов висновку,  що касаційна скарга задоволенню не підлягає з

таких підстав.

справа №

33ц-389 кс/08;                                                                                             6-29833

св06

Головуючий

у першій інстанції: Усатов

Д. Д.                                                 Категорія:

Суддя-доповідач

: Віхров В. В.

2

Судами встановлено,  що ОСОБА_1, 

діючи від власного імені як засновник фермерського господарства,  а також від імені та в інтересах ФГ «Калина»

(код ЄДРПОУ 20593924,  с Крюківщина,  Києво-Святошинський район),  ЯК ЙОГО голова,  у березні 2005 року подав ДО суду позовну

заяву,  пред'явивши позов до

ОСОБА_2,  Києво-Святошинської РДА,  Софіївсько-Борщагівської сільської ради,  посилаючись на те,  що 2000 року за договором оренди земельної

ділянки з сільською радою для ведення фермерського господарства отримав земельну

ділянку 2, 2 га за рахунок земель запасу строком на п'ять років,  і, 

маючи намір отримати цю земельну ділянку у власність,  він, 

як голова ФГ «Калина», 

довідався,  що на ім'я ОСОБА_2

1992 року виданий державний акт на право постійного користування землею щодо

цієї земельної ділянки для організації і ведення фермерського господарства,  яке створено не було,  а земля ОСОБА_2 не використовувалася,  у зв'язку з чим порушував питання про

визнання такого державного акту недійсним.

ОСОБА_2

в квітні 2005 року пред'явив зустрічні позовні вимоги,  мотивуючи тим,  що у встановленому законом порядку його права

на землю не припинені,  і рішення

Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 14.03.2000 за № 68 є

незаконним,  через що договір оренди був

укладений всупереч закону та має визнаватися недійсним,  а строк позовної давності ним пропущений за

поважних причин.

У лютому

2006 року зареєстроване Фермерське господарство «Вашуп» (код ЄДРПОУ

34232594,  с Софіївська-Борщагівка, 

Києво-Святошинський район), 

засновником І ГОЛОВОЮ ЯКОГО Є ОСОБА_2

Софіївсько-Борщагівська

сільська рада в березні 2006 року заявила самостійні вимоги,  а саме просила припинити права ОСОБА_2 на

постійне користування земельною ділянкою і, 

відповідно,  анулювати державний

акт про таке право користування землею, 

посилаючись на те,  що спірна

земельна ділянка надавалася 1992 року ОСОБА_2 для ведення фермерського

господарства,  яке він не

організував,  а землю не використовував

протягом восьми років,  у зв'язку з чим

притягався до адміністративної відповідальності,  що стало підставою для прийняття сільською

радою рішення від 14.03.2000 за № 68 про припинення права постійного

користування відповідача.

Також

судами встановлено,  що земельна ділянка

загальною площею 2, 2 га ріллі із земель запасу передана ОСОБА_2 в постійне

користування для організації фермерського господарства,  про що виданий виконавчим комітетом

Києво-Святошинської районної ради Київської області державний акт серії Б за №

025769 1992 року,  але через

невикористання цієї земельної ділянки за цільовим призначенням за рішенням

виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 14.03.2000 за

№ 68 припинено землекористування ОСОБА_2, 

а щодо володіння та користування цією земельною ділянкою укладений

третьою особою,  сільською радою,  з ФГ «Калина» договір оренди від 14.03.2000

строком на п'ять років,  після чого

останнє виявило бажання приватизувати означену земельну ділянку.

Задовольняючи

первісний позов та позов третьої особи, 

суд першої інстанції виходив з того, 

що первісний відповідач не використовував спірну земельну ділянку за

призначенням протягом восьми років,  що

свідчить про втрату ним інтересу до здійснення такої діяльності,  а оскільки рішенням третьої особи право

землекористування первісного відповідача припинено через занедбаний стан

земельної ділянки,  що загрожував

розповсюдженням карантинних бур'янів,  то

державний акт на право постійного користування втратив свою чинність і є

недійсним.  При цьому суд першої

інстанції обґрунтував порушення прав ОСОБА_1 тим,  що він, 

будучи власником та головою фермерського господарства,  займається обробкою спірної земельної

ділянки,  одержуючи від цього

доходи,  що витрачав на свої

потреби,  а такий державний акт і

претензії первісного відповідача на спірну земельну ділянку оспорюють право на

одержання цих доходів. Відмовляючи в задоволені вимог ОСОБА_2 суд першої

інстанції послався на застосування правових наслідків закінчення строків

позовної давності,  визнавши порушення

його прав землекористування і, 

відповідно,  право на позов за

ОСОБА_2

Апеляційний

суд,  закриваючи провадження у цій

справі,  відзначив,  що матеріально-правовий спір виник між

сторонами,  що на час вирішення справи є

юридичними особами (суб'єктами господарювання), 

а права і обов'язки землекористувача після реєстрації фермерського

господарства набуває таке господарство, 

хоч би первісно земельна ділянка перейшла у титульне володіння фізичній

особі для створення цього господарства, 

через що розв'язання такого спору належить до юрисдикції господарських

судів.

3

Відповідно

до ч. 2  ст.  324 ЦПК України підставами касаційного оскарження

є порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм

матеріального права.

Суд у

цій справі за  ст.  335 ЦПК України під час її розгляду в

касаційному порядку в межах касаційної скарги і вимог,  які були заявлені у суді першої інстанції,  перевіряє правильність застосування судом

апеляційної інстанції норм процесуального права та не може встановлювати або

(та) вважати доведеними обставини,  що не

були встановлені в судовому рішенні чи відкинуті ним.

Згідно

з  ст. 

114 ГК України фермерське господарство є формою підприємництва громадян

(організаційно-правовою формою юридичної особи) з метою виробництва,  переробки та реалізації товарної

сільськогосподарської продукції,  і

за  ст. 

ст.  1,  8 Закону України «Про фермерське господарство»

таке господарство підлягає обов'язковій державній реєстрації,  з моменту проведення якої набуває статусу

юридичної особи,  яка є суб'єктом,  а не об'єктом цивільних прав і

обов'язків,  через що юридична особа у

власності перебувати не може. Відповідно, 

за  ст.  4 цього Закону і  ст.  92

ЦК України

фермерське господарство набуває права і обов'язки та здійснює їх через дії

свого голови.

Відповідно

до  ст. 

ст.  8,  12 Закону України «Про фермерське

господарство»,  чинного на час створення

ОСОБА_2 фермерського господарства,  з

огляду на положення п. 6 Перехідних положень ЗК України 2001 року і  ст. 

ст.  4,  5, 

9,  11 Закону України «Про

селянське (фермерське) господарство», 

чинного на час видачі державного акту про право постійного користування

та виникнення спору,  після створення ФГ

«Вашуп» будь-які права ОСОБА_2 щодо володіння та користування земельними

ділянками,  хоч би вони і

оспорювалися,  здійснює саме фермерське

господарство,  на що слушно звернув увагу

суд апеляційної інстанції.

Діяльність

ОСОБА_1 щодо обробки спірної земельної ділянки з одержанням від цього доходів

здійснюється ним опосередковано через створене ним фермерське

господарство,  і за визначенням  ст.  З

ГК України така діяльність відноситься до господарської діяльності.

Суд

касаційної інстанції відзначає,  що

згідно зі  ст.  ст. 

1,  З ЦПК України до суб'єктивних

передумов процесуального права на позов відноситься юридична зацікавленість та

зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами,  коли особа звертається,  оскільки зацікавлена примусити іншу особу до

певної дії на свою користь чи у з'ясуванні або зміні свого юридичного

відношення з такою особою. Проте,  з

урахуванням наведеного,  у цій справі

ОСОБА_1 звернувся з заявою виключно щодо прав фермерського господарства,  головою якого він є,  і його власна,  особиста зацікавленість у вирішенні спору

відсутня,  через що провадження у

цивільній справі відкрито за відсутності спору про право між ОСОБА_1 та ФГ

«Вашуп» чи ОСОБА_2 З огляду на це первісний позов належним чином пред'явлений лише

ФГ «Калина»,  а ОСОБА_1 за цим змістом

вимог не має процесуального права на позов - провадження у цивільній справі

відкрито незаконно за заявою,  яка за  ст. 

ст.  З,  15 ЦПК України не підлягає розгляду в порядку

позовного провадження цивільного судочинства, 

у зв'язку з чим щодо заяви ОСОБА_1 провадження у справі підлягає

закриттю за п. 1 ч. 1  ст.  205 ЦПК України.

Також,  відповідно до 

ст.  15 ЦПК України суди

розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених,  невизнаних або оспорюваних прав,  свобод чи інтересів,  що виникають в тому числі з земельних

відносин,  крім випадків,  коли розгляд таких справ проводиться за

правилами іншого судочинства. Спори ж між суб'єктами господарювання ( ст.  55 ГК України) та з приводу здійснення ними

господарської діяльності,  а також з

органами державної влади і місцевого самоврядування,  які звертаються у випадках передбачених

законом,  згідно з  ст. 

ст.  1,  2, 

4і,  12 ГПК України розглядаються

в порядку позовного провадження господарського судочинства.

З

наведеного суд касаційної інстанції доходить висновку,  що в цій справі заявлені вимоги первісного

позивача та третьої особи щодо надання із земель державної власності земельної

ділянки для розширення діяльності фермерського господарства,  заперечуючи проти чого і пред'явлений

зустрічний позов,  а тому такий земельний

спір,  як правильно вказав апеляційний

суд,  стосується юридичних осіб та

органів державної влади,  місцевого

самоврядування і належить згідно з 

ст.  12 ГПК України до юрисдикції

господарських судів,  на що вказував і

Пленум Верховного Суду України в абз. 2 п.3 постанови від 16.04.2004 за № 7

«Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді

цивільних справ».

4

Звідси,  суд касаційної інстанції дійшов

висновку,  що за встановлених фактичних

обставин і відповідних ним спірним правовідносинам суд апеляційної інстанцій

правильно по суті визначився про наявність процесуальних ускладнень,  що унеможливлюють винесення рішення щодо

розв'язання спору по суті,  та постановив

справедливу ухвалу.

Таким

чином,  наведені у касаційній скарзі

доводи висновків апеляційного суду не спростовують,  та встановлено і це вбачається з матеріалів

справи,  що передбачені ч. 1  ст. 

338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення

відсутні,  а оскаржуване судове рішення є

правильними по суті та справедливими і не може бути скасоване з одних лише

формальних міркувань.

Керуючись,   ст. 

ст.  323,  332, 

336 ч. 2,  342-345 ЦПК

України,  колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу

ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу

апеляційного суду Київської області від 15 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає

законної сили з моменту оголошення, 

остаточна і оскарженню не підлягає.