Постанова

від 07.11.2013 по справі 826/15639/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 листопада 2013 року 14 год. 52 хв. № 826/15639/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., за участю представників: позивача - Завірюхіна М.В. (довіреність від 24.09.2013р. № 24/09/02), відповідача - Ярошинського І.М. (довіреність від 31.07.2013р. № 876/9/2553-10-09), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Нова-Технологія» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 квітня 2013 року № 0002322220 і № 0002332220, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Нова-Технологія» (далі - позивач, ПП «Нова-Технологія») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 квітня 2013 року № 0002322220 і № 0002332220.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ від 14.03.2013р. № 930/22-221-33445077, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Нова-Технологія» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з рядом підприємств, в тому числі ТОВ «Магреб Україна» (ідентифікаційний код 36282249) та ТОВ «Соло 25» (ідентифікаційний код 30399950) за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що позиція податкового органу щодо нереальності (нікчемності) господарських правочинів, укладених між ПП «Нова-Технологія» і контрагентами - ТОВ «Магреб Україна» та ТОВ «Соло 25» (усні угоди з придбання обладнання, будівельні матеріали), ґрунтується лише на матеріалах перевірок цих підприємств (Акти ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 13.06.2012р. № 572/22-40/30399950, від 21.09.2012р. № 1409/2240/36282249 та від 02.08.2012р. № 973/2240/36282249), пояснення ОСОБА_4, натомість пред'явлені позивачем до перевірки первинні та розрахункові документи були залишені працівником відповідача без належного дослідження. Крім того, в періоди укладення та виконання вказаних Угод обидві Сторони були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість. При цьому як на момент укладення, так й на моменту виконання спірних правочинів, жодний нормативно-правовий акт не містив вказівки на обов'язок позивача контролювати повноту, достовірність та своєчасність подання контрагентами податкової звітності.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 28.10.2013р. № 3085/9/26-53-10-015 та додаткові документи (в т.ч. роздруківки електронних копій Акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 02.08.2012р. № 973/2240/36282249 «Про результати проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Магреб Україна» (код ЄДРПОУ 36282249) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИТА-ПЛАСТ» (ЄДРПОУ 37287942) їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень, червень 2012 року», Акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 21.09.2012р. № 1409/2240/36282249 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «Магреб Україна» (ЄДРПОУ 36282249) з питань взаємовідносин з платниками податків за період квітень 2012 року, липень 2012 року», Акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 13.06.2012р. № 572/22-40/30399950 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Соло-25» (ЄДРПОУ 30399950) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податковий кредит за період з 01.11.2011р. по 30.014.2012р.»). В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Нова-Технологія» (ідентифікаційний код 37567960) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з рядом підприємств, в тому числі ТОВ «Магреб Україна» (ідентифікаційний код 36282249) та ТОВ «Соло 25» (ідентифікаційний код 30399950) за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої складений Акт від 14.03.2013р. № 930/22-221-33445077. Згідно висновків цього Акта перевірки ПП «Нова-Технологія» допустило порушення наступних норм податкового законодавства України: пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України; п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1 і п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст.ст. 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження цим Підприємством податку на прибуток за період I - ІІ-ий квартали 2012 року, що підлягає сплаті до бюджету, в загальній сумі 36 783, 00 грн. та заниження суми податку на додану вартість за лютий-березень, травень 2012 року - на загальну суму 35 031, 00 грн. На думку відповідача, висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме: письмових поясненнях ОСОБА_4 та Актах ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, складених за результатами проведення перевірок і зустрічних звірок відносно ТОВ «Магреб Україна» і ТОВ «Соло 25».

За наслідками проведеної перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 03.04.2013р. № 0002322220 і № 0002332220, що повністю відповідає вимогам податкового законодавства.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 28.02.2013р. по 06.03.2013р. згідно з нормами пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 28.02.2013р. № 431 та направлення від 28.02.2013р. № 409, працівником ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Нова-Технологія» (ідентифікаційний код 37567960) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету

При цьому податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з рядом підприємств, в тому числі ТОВ «Магреб Україна» (ідентифікаційний код 36282249) та ТОВ «Соло 25» (ідентифікаційний код 30399950) за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої складений Акт від 14.03.2013р. № 930/22-221-33445077 (далі - Акт перевірки).

В ході здійснення огляду наданих до перевірки документів (рахунків-фактур, видаткових і податкових накладних, документів бухгалтерського обліку) ПП «Нова-Технологія» перевіряючим встановлені взаємовідносини з ТОВ «Магреб Україна» (ідентифікаційний код 36282249) та ТОВ «Соло 25» (ідентифікаційний код 30399950) за період з 01.02.2012р. по 31.05.2012р. (усні угоди з поставки обладнання та будівельних матеріалів), за результатами яких перевіряєме підприємство віднесло до складу валових витрат за І - IІ-ий квартали 2012 року суму витрат у розмір 175 156, 00 грн. (в т.ч. по взаємовідносинам з ТОВ «Магреб Україна» - 55 000, 00 грн. і з ТОВ «Соло 25» - 120 156, 48 грн.), а до складу податкового кредиту за лютий-березень, травень 2012 року - податок на додану вартість в сумі 35 031, 00 грн.

При цьому в ході проведення перевірки ПП «Нова-Технологія» перевіряючому стало відомо, що ТОВ «Соло-25» (ідентифікаційний код 30399950) зареєстроване в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, стан - «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням», свідоцтво платника податку на додану вартість від 07.02.2009р. № 100170006 анульовано 01 серпня 2012 року.

Згідно Акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 13.06.2012р. № 572/22- 40/30399950 угоди укладені ТОВ «Соло-25» за період з 01.11.2011р. по 30.04.2012р. визнані нікчемними.

Також на адресу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС надійшла службова записка ГВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 18.04.2012р. № 370/7/07- 4/50 разом з поясненнями гр. ОСОБА_4 (1985 р.н., освіта середня, тимчасово не працює). Зі змісту цих пояснень стало відомо, що в кінці 2011 року останній погодився за грошову винагороду зареєструвати на свої ім'я юридичну особу ТОВ «Соло-25». Надалі фінансово-господарську діяльність від імені названого Товариства не здійснював, податкову звітність не підписував та до ДПІ не подавав.

Щодо ТОВ «Магреб Україна» (ідентифікаційний код 36282249), то згідно даних актів ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 21.09.2012р. № 1409/2240/36282249 та від 02.08.2012р. № 973/2240/36282249, за результатами перевірок (звірок) встановлені порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.ст. 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених контрагентами ТОВ «Магреб Україна» при визначенні податкових зобов'язань та податкового кредиту, у зв'язку з чим, на думку податківців, підлягають зменшенню до 0,00 за період з 01.04.2012р. по 31.07.2012р.

Вищевикладене на думку працівника відповідача свідчить про відсутність у ТОВ «Магреб Україна» та ТОВ «Соло-25» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеному правочину з ПП «Нова-Технологія» та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Магреб Україна» і ТОВ «Соло-25» створення правових наслідків. ПП «Нова-Технологія» діяло без належної обачності і йому мало бути відомо фактичний та адміністративно-майновий стан його контрагентів, умови ведення цими підприємствами господарської діяльності та порушення, які ним допускались. Як наслідок, працівник відповідача не прийняв до уваги первинні і розрахункові документи пред'явлені ПП «Нова-Технологія» по взаємовідносинам з ТОВ «Магреб Україна» і ТОВ «Соло-25», визнавши їх такими, що не підтверджують господарські операції.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 14.03.2013р. № 930/22-221-33445077 перевіряючий встановив порушення ПП «Нова-Технологія» наступних норм законодавства України:

- пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, до заниження цим Підприємством податку на прибуток за період I - ІІ-ий квартали 2012 року, що підлягає сплаті до бюджету, в загальній сумі 36 783, 00 грн. (в т.ч. за І-ий квартал 2012 року в сумі 25 233, 00 грн., за ІІ-ий квартал 2012 року - 11 550, 00 грн.) та заниження суми податку на додану вартість за лютий-березень, травень 2012 року на загальну суму 35 031, 00 грн. (в т.ч. за лютий 2012 року в сумі 23 773, 00 грн., за березень 2012 року - 258, 00 грн., за травень 2012 року - 11 000, 00 грн.);

- п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.ст. 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Нова-Технологія» з ТОВ «Магреб Україна», ТОВ «Соло-25» за період з 01.02.2012р. по 31.05.2012р.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач направив до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС письмові заперечення від 19.03.2013р. № 6 на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції.

Своїм листом від 29.03.2013р. № 6091/10/22-210 відповідач залишив висновки Акта перевірки без змін, а заперечення ПП «Нова-Технологія» - без задоволення.

03 квітня 2013 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС на підставі Акта перевірки від 14.03.2013р. № 930/22-221-33445077 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення:

- за № 0002322220 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 3 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначило ПП «Нова-Технологія» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 52 547, 00 грн., в т.ч. 35 031, 00 грн. - основний платіж, 17 516, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0002332220 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 3 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначило ПП «Нова-Технологія» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 55 175, 00 грн., в т.ч. 36 783, 00 грн. - основний платіж, 18 392, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Рішеннями Головного управління Міндоходів у м. Києві від 18.06.2013р. № 1136/10/12-1-03 та Міністерства доходів і зборів України від 30.08.2013р. № 9995/6/99-99-10-01-15 скарги ПП «Нова-Технологія» на податкові повідомлення-рішення від 03.04.2013р. залишені без задоволення, а такі спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Відповідно до п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Одночасно відповідно до положень п. 6.3 цього Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у його листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому у вищезгаданому листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

В ході судового розгляду також встановлено, що протягом лютого-березня і травня 2012 року між ПП «Нова-Технологія» (Покупець), в особі директора Кошового В.В., і контрагентами-постачальниками ТОВ «Соло-25», в особі директора ОСОБА_4., ТОВ «Магреб Україна», в особі директора Михайльова Т.В., був укладені усні угоди з постачання обладнання, будівельних матеріалів.

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки товарів та відповідно оплати вартості таких товарів) за вказаними Угодами позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів:

- видаткових накладних від 28.05.2012р. № 196 на суму 49 500, 00 грн. (з ПДВ), від 28.05.2012р. № 195 на суму 16 500, 00 грн. (з ПДВ), від 29.05.2012р. № 197 на суму 33 000, 00 грн. (з ПДВ)(по останній сума витрат позивачем не враховувалася) - щодо поставки ТОВ «Магреб Україна» на користь ПП «Нова-Технологія» товару (модулів світлодіодних FlexStrip-75, панелі, в кількості 30 шт.). Відповідно до письмових пояснень позивача від 18.10.2013р. та 04.11.2013р. б/н, наданих в судових засіданнях у даній справі, вказаний товар від ТОВ «Магреб Україна» отримувався особисто керівником ПП «Нова-Технологія» Кошовим В.В. та зберігається на складі позивача і на даний момент не реалізований, що засвідчується письмовим переліком основних засобів Підприємства станом на 01 січня та 30 червня 2012 року, завірених головним бухгалтером Ковальчук О.Ю. Перевезення товару до виробничих приміщень позивача здійснювалося транспортом контрагента;

- рахунків-фактур від 28.05.2012р. № 1-2805 на суму 16 500, 00 грн. (з ПДВ), від 28.05.2012р. № 4-2805 на суму 49 500, 00 грн. (з ПДВ), від 29.05.2012р. № 2-2905 на суму 33 000, 00 грн. (з ПДВ), виставлених ТОВ «Магреб Україна»;

- видаткових накладних від 01.02.2012р. № 139 на суму 7 454, 40 грн. (з ПДВ), від 02.02.2012р. № 140 на суму 12 096, 00 грн. (з ПДВ), від 03.02.2012р. № 141 на суму 29 328, 00 грн. (з ПДВ), від 06.02.2012р. № 142 на суму 3 411, 00 грн. (з ПДВ), від 06.02.2012р. № 143 на суму 6 609, 60 грн. (з ПДВ), від 06.02.2012р. № 144 на суму 40 279, 20 грн. (з ПДВ), від 06.02.2012р. № 145 на суму 31 111, 18 грн. (з ПДВ), від 06.02.2012р. № 152 на суму 2 280, 00 грн. (з ПДВ), від 08.02.2012р. № 154 на суму 10 070, 40 грн. (з ПДВ), від 15.03.2012р. № 433 на суму 1 548, 00 грн. (з ПДВ) - щодо поставки ТОВ «Соло-25» на користь ПП «Нова-Технологія» товарів (будівельних матеріалів та інших елементів декору). Відповідно до згаданих вище письмових пояснень позивача, вказані будівельні матеріали у постачальника ТОВ «Соло-25» отримувались за довіреностями фахівцем з організації оформлення декоративних споруд ПП «Нова-Технологія» ОСОБА_8. Довіреності виписувались керівником ПП «Нова-Технологія» Кошовим В.В. та були залишені у постачальників товарів (журнал обліку довіреностей на підприємств не вівся). Перевезення товару до виробничих приміщень позивача здійснювалося транспортом контрагента. В подальшому будівельні матеріали були використанні позивачем у своїй господарській діяльності (один із основних видів діяльності КВЕД - надання послуг з дизайну);

- рахунків-фактур від 01.02.2012р. № 2-0102 на суму 7 454, 40 грн. (з ПДВ), від 02.02.2012р. № 1-0202 на суму 12 096, 00 грн. (з ПДВ), від 03.02.2012р. № 2-0302 на суму 29 328, 00 грн. (з ПДВ), від 06.02.2012р. № 4-0602 на суму 3 411, 00 грн. (з ПДВ), від 06.02.2012р. № 5-0602 на суму 6 609, 60 грн. (з ПДВ), від 06.02.2012р. № 3-0602 на суму 40 279, 20 грн. (з ПДВ), від 06.02.2012р. № 2-0602 на суму 31 111, 18 грн. (з ПДВ), від 06.02.2012р. № 6-0602 на суму 2 280, 00 грн. (з ПДВ), від 08.02.2012р. № 1-0802 на суму 10 070, 40 грн. (з ПДВ), від 15.03.2012р. № 2-1503 на суму 1 548, 00 грн. (з ПДВ), виставлених ТОВ «Соло-25»,

- податкових накладних від 28.05.2012р. № 92 на суму 16 500, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 750, 00 грн.), від 28.05.2012р. № 93 на суму 49 500, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 250, 00 грн.), від 29.05.2012р. № 94 на суму 33 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 500, 00 грн.)(остання не включена до складу податкового кредиту позивача) - виписаних ТОВ «Магреб Україна», та від 01.02.2012р. № 22 на суму 7 454, 40 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 242, 40 грн.), від 02.02.2012р. № 23 на суму 12 096, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 016, 00 грн.), від 03.02.2012р. № 24 на суму 29 328, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 888, 00 грн.), від 06.02.2012р. № 25 на суму 3 411, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 568, 50 грн.), від 06.02.2012р. № 26 на суму 6 609, 60 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 101,60 грн.), від 06.02.2012р. 3 27 на суму 40 279, 20 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 713, 20 грн.), від 06.02.2012р. № 28 на суму 31 111, 18 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 185, 20 грн.), від 06.02.2012р. № 35 на суму 2 280, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 380, 00 грн.), від 08.02.2012р. № 37 на суму 10 070, 40 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 678, 40 грн.), від 15.03.2012р. № 61 на суму 1 548, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 258, 00 грн.) - виписаних ТОВ «Соло-25» на користь ПП «Нова-Технологія» (всього податку на додану вартість на загальну суму 35 031, 30 грн.);

- оборотно-сальдових відомостей по рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» позивача за лютий-квітень і травень 2012 року;

- копії виписок ПАТ «Універсал Банк» (МФО 322001) з розрахункового рахунку позивача № 26002000807842 за 22.02.2012р., 23.02.2012р., 05.04.2012р., 28.05.2012р. та 29.05.2012р. Оплата за виконані роботи здійснювалася ПП «Нова-Технологія» шляхом перерахування безготівкових коштів (вартість товарів з ПДВ) із зазначеного рахунку у вказаному банку на рахунки своїх контрагентів: № 26009103000042 в АТ «Фінростбанк» в м. Києві (МФО 328599) - ТОВ «Магреб Україна», № 26003103000015 в АТ «Фінростбанк» в м. Києві (МФО 328599) - ТОВ «Соло-25», що не заперечується відповідачем.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані ТОВ «Магреб Україна» і ТОВ «Соло 25» на адресу позивача за результатами виконаних робіт, за своїм змістом цілком відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Відповідно до письмових пояснень позивача від 18.10.2013р., 30.10.2013 та 04.11.2013р. б/н, наданих в судових засіданнях по даній справі, спірні товари були придбані ТОВ «Нова-Технологія» з метою виготовлення декорацій, декоративного і дизайнерського оформлення таких декорацій для третіх осіб (клієнтів-замовників) для використання у телевізійних програмах, розважальних масових заходах.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ПП «Нова-Технологія» надало суду наступні документи, які підтверджують факт придбання спірних товарів і послуг з метою використання їх в подальшій господарській діяльності, економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності : копії свого статуту, довідки з органу статистики відносно ПП «Нова-Технологія»; копії оренди нежитлового приміщення від 13.12.2011р. № 2, укладеного між ПП «Нова-Технологія» (як Орендарем) з ТОВ «КСФ № 28» (Орендодавець) щодо платного строкового користування приміщенням загальною площею 580,0 м 2 , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Старосільська, 1 літ «Ч», - акта приймання-передачі нежитлового приміщення від 13.12.2011р.; копії штатного розпису ПП «Нова-Технологія» на 2012 рік, затвердженого 30.11.2011р.; копії податкової звітності ПП «Нова-Технологія» з податку на додану вартість, податку на прибуток та податкових розрахунків за формою № 1-ДФ за перевіряємий період; копію фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва - ПП «Нова-Технологія» станом на 31.03.2012р., копії договору про надання послуг від 03.01.2012р. № 1, укладеного між ТОВ «Студія Квартал-95» (як Замовником) і ПП «Нова-Технологія» (як Виконавцем), щодо виготовлення декорацій, декоративного оформлення декорацій з використанням обладнання Виконавця та ремонту декорацій, збереження декорацій Замовника, з усіма додатками (ескізи, кошториси, ін.) та іншими первинними, розрахунковими документами, що були складені за результатами виконання цього Договору; копії банківських виписок по рахунку ПП «Нова-Технолоігя» у банку з відомостями про суми отриманих позивачем коштів від контрагентів-замовників, тощо.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагентів позивача (ТОВ «Магреб Україна» і ТОВ «Соло 25») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних Угод, зокрема того, що вказані підприємства не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірних правочинів. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за лютий-березень, травень 2012 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб .

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 14.03.2013р. № 930/22-221-33445077 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит та валові витрати.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Крім того, під час розгляду даної справи суд враховує положення ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Нормами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.

Так, у своєму Рішенні від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини зазначає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У Рішення цього суду у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їх їхніх постачальників є порушенням ст. 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника ПДВ до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем, так і його контрагентом (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ПП «Нова-Технологія» і контрагентами-постачальниками (ТОВ «Магреб Україна» та ТОВ «Соло 25»), а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірних правочинів не уповноваженими на те особами.

Зокрема, в Акті перевірки від 14.03.2013р. № 930/22-221-33445077 також відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам ТОВ «Магреб Україна» та ТОВ «Соло 25» за фактами ухилень від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не було надано суду будь-які достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ПП «Нова-Технологія» або його контрагентів - ТОВ «Магреб Україна» та ТОВ «Соло 25», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправними та скасування спірних у справі податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 1 077, 22 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства «Нова-Технологія» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 03 квітня 2013 року № 0002322220 і № 0002332220.

3. Присудити з Державного бюджету на користь Приватного підприємства «Нова-Технологія» (місцезнаходження: 02125, м. Київ, вул. Старосільська, буд. 1, літ. «Ч», ідентифікаційний код 37567960) 1 077 (одну тисячу сімдесят сім) грн. 22 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова