Ухвала

від 11.02.2014 по справі 826/15639/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15639/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

11 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Нова-Технологія» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Нова-Технологія» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.04.2013 року №0002322220 та №0002332220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з»явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином відповідно до вимог ст.35 КАС України.

Відповідно п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Унісон дизайн» (код ЄДРПОУ 34795572), ТОВ «СВН-Антарекс» (код ЄДРПОУ 36124253), ТОВ «Транспорт-експрес» (код ЄДРПОУ 35745362), ТОВ «Трейдтех» (код ЄДРПОУ 38123948), ТОВ «Магреб Україна» (код 36282249), ТОВ «Соло 25» (код 30399950), ТОВ «ТК Смарт» (код ЄДРПОУ 33751018) за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складений акт від 14.03.2013 року №930/22-221-33445077.

В ході перевірки контролюючим органом виявлено порушення Позивачем пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), що призвело до заниження податку на прибуток за період I - ІІ-ий квартали 2012 року, що підлягає сплаті до бюджету, в загальній сумі 36 783, 00 грн та заниження суми податку на додану вартість за лютий-березень, травень 2012 року на загальну суму 35 031, 00 грн; п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.ст.626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог вказаних положень в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними про правочинах, здійснених Позивачем з ТОВ «Магреб Україна», ТОВ «Соло-25» за період з 01.02.2012 року по 31.05.2012 року.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, Позивач направив до Відповідача письмові заперечення від 19.03.2013 року №6.

За наслідками розгляду контролюючим органом поданих заперечень, висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

03.04.2013 року Відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№0002322220, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов»язання з податку на додану вартість по вітчизняним товарам на загальну суму 52 547,00 грн, в тому числі за основним платежем - 35 031,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 17 516,00 грн;

№0002332220, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов»язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 55 175,00 грн, в тому числі за основним платежем - 36 783,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18 392,00 грн

За наслідками оскарження Позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень, рішеннями Головного управління Міндоходів у м.Києві від 18.06.2013 року №1136/10/12-1-03 та Міністерства доходів і зборів України від 30.08.2013 року №9995/6/99-99-10-01-15 скарги залишено без задоволення, а податкові рішення - без змін.

Згідно визначення пп.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14 Кодексу витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником); господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Абзацом 1 пункту 138.2 статті 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп.«а» п.198.1 ст.198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п.198.2 ст.198 Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно п.201.1 ст.201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8 ст.201 Кодексу).

Пунктом 201.10 статті 201 Кодексу визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно визначення ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ст.9 вказаного Закону).

Отже, податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

У період з лютого по березень та в травні 2012 року між Позивачем (Покупець) та ТОВ «Соло-25», ТОВ «Магреб Україна» укладалися усні угоди з постачання обладнання та будівельних матеріалів.

Факт виконання сторонами договірних зобов'язань підтверджується видатковими накладними від 28.05.2012 року №196 на суму 49 500, 00 грн (з ПДВ), від 28.05.2012 року №195 на суму 16 500, 00 грн (з ПДВ), від 29.05.2012 року №197 на суму 33 000, 00 грн (з ПДВ), рахунками-фактурами від 28.05.2012 року №1-2805 на суму 16 500, 00 грн (з ПДВ), від 28.05.2012 року №4-2805 на суму 49 500, 00 грн (з ПДВ), від 29.05.2012 року №2-2905 на суму 33 000, 00 грн (з ПДВ), виставлених ТОВ «Магреб Україна», видатковими накладними від 01.02.2012 року № 139 на суму 7 454, 40 грн (з ПДВ), від 02.02.2012 року № 140 на суму 12 096, 00 грн (з ПДВ), від 03.02.2012 року № 141 на суму 29 328, 00 грн (з ПДВ), від 06.02.2012 року № 142 на суму 3 411, 00 грн (з ПДВ), від 06.02.2012 року № 143 на суму 6 609, 60 грн (з ПДВ), від 06.02.2012 року № 144 на суму 40 279, 20 грн (з ПДВ), від 06.02.2012 року № 145 на суму 31 111, 18 грн (з ПДВ), від 06.02.2012 року № 152 на суму 2 280, 00 грн (з ПДВ), від 08.02.2012 року № 154 на суму 10 070, 40 грн (з ПДВ), від 15.03.2012 року № 433 на суму 1 548, 00 грн (з ПДВ), рахунками-фактурами від 01.02.2012 року № 2-0102 на суму 7 454, 40 грн (з ПДВ), від 02.02.2012 року № 1-0202 на суму 12 096, 00 грн (з ПДВ), від 03.02.2012 року № 2-0302 на суму 29 328, 00 грн (з ПДВ), від 06.02.2012 року № 4-0602 на суму 3 411, 00 грн (з ПДВ), від 06.02.2012 року № 5-0602 на суму 6 609, 60 грн (з ПДВ), від 06.02.2012 року № 3-0602 на суму 40 279, 20 грн (з ПДВ), від 06.02.2012 року № 2-0602 на суму 31 111, 18 грн (з ПДВ), від 06.02.2012 року № 6-0602 на суму 2 280, 00 грн (з ПДВ), від 08.02.2012 року № 1-0802 на суму 10 070, 40 грн (з ПДВ), від 15.03.2012 року № 2-1503 на суму 1 548, 00 грн (з ПДВ), виставлених ТОВ «Соло-25», податковими накладними від 28.05.2012 року № 92 на суму 16 500, 00 грн (в т.ч. ПДВ - 2 750, 00 грн), від 28.05.2012 року № 93 на суму 49 500, 00 грн (в т.ч. ПДВ - 8 250, 00 грн), від 29.05.2012 року № 94 на суму 33 000, 00 грн (в т.ч. ПДВ - 5 500, 00 грн), від 01.02.2012 року № 22 на суму 7 454, 40 грн (в т.ч. ПДВ - 1 242, 40 грн), від 02.02.2012 року № 23 на суму 12 096, 00 грн (в т.ч. ПДВ - 2 016, 00 грн), від 03.02.2012 року № 24 на суму 29 328, 00 грн (в т.ч. ПДВ - 4 888, 00 грн), від 06.02.2012 року № 25 на суму 3 411, 00 грн (в т.ч. ПДВ - 568, 50 грн), від 06.02.2012 року № 26 на суму 6 609, 60 грн (в т.ч. ПДВ - 1 101,60 грн), від 06.02.2012 року 3 27 на суму 40 279, 20 грн (в т.ч. ПДВ - 6 713, 20 грн), від 06.02.2012 року № 28 на суму 31 111, 18 грн (в т.ч. ПДВ - 5 185, 20 грн), від 06.02.2012 року № 35 на суму 2 280, 00 грн (в т.ч. ПДВ - 380, 00 грн), від 08.02.2012 року № 37 на суму 10 070, 40 грн (в т.ч. ПДВ - 1 678, 40 грн), від 15.03.2012 року № 61 на суму 1 548, 00 грн (в т.ч. ПДВ - 258, 00 грн), оборотно-сальдовими відомостями по рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» позивача за лютий-квітень і травень 2012 року, копіями виписок ПАТ «Універсал Банк» (МФО 322001) з розрахункового рахунку Позивача №26002000807842 за 22.02.2012 року, 23.02.2012 року, 05.04.2012 року, 28.05.2012 року та 29.05.2012 року.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії договорів оренди нежитлового приміщення від 13.12.2011 року №2, укладеного між Позивачем (Орендар) та ТОВ «КСФ № 28» (Орендодавець) щодо платного строкового користування приміщенням загальною площею 580,0 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.Старосільська, 1, літ «Ч»; акт приймання-передачі нежитлового приміщення від 13.12.2011 року, копії штатного розпису Позивача на 2012 рік, затвердженого 30.11.2011 року, копії податкової звітності Позивача з податку на додану вартість, податку на прибуток та податкових розрахунків за формою № 1-ДФ за перевіряємий період, копія фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва - Позивача станом на 31.03.2012 року, копія договору про надання послуг від 03.01.2012 року №1, укладеного між ТОВ «Студія Квартал-95» (Замовник) і Позивачем (Виконавець), щодо виготовлення декорацій, декоративного оформлення декорацій з використанням обладнання Виконавця та ремонту декорацій, збереження декорацій Замовника, з усіма додатками (ескізи, кошториси, ін.) та іншими первинними, розрахунковими документами, що складені за результатами виконання цього Договору, копії банківських виписок по рахунку Позивача у банку з відомостями про суми отриманих позивачем коштів від контрагентів-замовників тощо.

Вказані документи оформлені належним чином, мають всі передбачені чинним законодавством реквізити та є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні».

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про реальність господарських операцій, здійснених Позивачем з його контрагентами ТОВ «Магреб Україна» та ТОВ «Соло 25».

Згідно ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції про те, що докази у підтвердження нікчемності правочинів, укладених між Позивачем та його контрагентами ТОВ «Магреб Україна» та ТОВ «Соло 25» відсутні.

Також відсутні докази у підтвердження факту підписання спірних правочинів неуповноваженими на це особами або докази притягнення посадових осіб вказаних контрагентів до кримінальної відповідальності за ведення фіктивного підприємництва.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість та законність рішення суду першої інстанції про задоволення заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Костюк Л.О.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.