Постанова

від 05.11.2013 по справі 804/13402/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 р. Справа № 804/13402/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяЛяшко О.Б., при секретаріСтавицькому О.В., за участю: представника позивача представника відповідача Крутовських С.В., Шаповал В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання "УКРСПЕЦЗАЛІЗШЛЯХБУД" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання «Укрспецзалізшляхбуд» (далі - ТОВ ВО «Укрспецзалізшляхбуд») звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області (далі - Дніпропетровської ОДПІ) від 01.10.2013 року №0003292202 та № 0003302202.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки позапланової невиїзної перевірки ТОВ ВО «Укрспецзалізшляхбуд» (код за ЄДРПОУ 13418853) з питань взаємовідносин з ПП «Екватор ТЦ» (код за ЄДРПОУ 20240309) за період з 01.07.2011 року по 310.08.2011 року; з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року; ПП «ВБГ «Аютана» (код за ЄДРПОУ 33421543) за період з 01.06.2010 року по 30.10.2010 року; з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року; з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року, є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні адміністративного позову з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржувані позивачем рішення винесені в межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ ВО «Укрспецзалізшляхбуд» зареєстровано Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 30.08.1999 року, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 13418853.

Відповідно до копії Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №249694, видами діяльності підприємства позивача є :

- інші види оптової торгівлі;

- посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту;

- будівництво будівель;

- діяльність у сфері інжинірингу;

- діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Судом встановлено, що для здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури ТОВ ВО «Укрспецзалізшляхбуд» отримало ліцензію серії АВ №516366.

Матеріалами справи також підтверджується, що з 06.07.1997 року ТОВ ВО «Укрспецзалізшляхбуд» взято на податковий облік в органах державної податкової служби за №1586 та станом на 20.09.2013 року перебуває на обліку в Дніпропетровській ОДПІ.

Посадовими особами Дніпропетровської ОДПІ на підставі наказу № 185 від 09.09.2013 року та відповідно до підпункту 78.1.1, пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ ВО «Укрспецзалізшляхбуд» (код за ЄДРПОУ 13418853) з питань взаємовідносин з ПП «Екватор ТЦ» (код за ЄДРПОУ 20240309) за період з 01.07.2011 року по 310.08.2011 року; з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року; ПП «ВБГ «Аютана» (код за ЄДРПОУ 33421543) за період з 01.06.2010 року по 30.10.2010 року; з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року; з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року, за результатами якої складено акт № 148/2-02/13418853 від 20.09.2013 року (далі - акт перевірки від 20.09.2013 року).

Відповідно до акту від 20.09.2013 року в ході проведення перевірки встановлено, що за перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ПП «Екватор ТЦ» та ПП «ВБГ «Аютана».

Так, ПП «Екватор ТЦ» на підставі відпускних документів (накладних) згідно договору №6/ВСП від 27.07.2011 року поставило підприємству позивача будівельні матеріали. Також позивачем разом з ПП «Екватор ТЦ» укладено договори на виконання субпідрядних будівельно-монтажних робіт №10-3 від 10.03.2011 року, №19 від 17.11.2011 року. Згідно актів прийому виконаних будівельно-монтажних робіт ПП «Екватор ТЦ» виконано роботи на суму всього 246055,61 грн., у тому числі Податок на додану вартість (далі - ПДВ) 41009,27 грн.

Придбання товару та послуг у ПП «Екватор ТЦ» відображено ТОВ ВО «Укрспецзалізшляхбуд» у бухгалтерському обліку підприємства. В податковому обліку сума ПДВ з вартості придбаних будівельних матеріалів була включена ТОВ ВО «Укрспецзалізшляхбуд» до складу податкового кредиту в липні-серпні 2011 року, жовтні-грудні 2011 року, що підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних та АІС «Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагенів на рівні ДПА України».

Також ТОВ ВО «Укрспецзалізшляхбуд» згідно договорів №14/ДУ від 06.05.2010 року, №19/СМР-Н від 02.07.2010 року, №1/СМР від 25.01.2011 року доручило виконання робіт по капітальному ремонту стрілочного переводу підряднику ПП ВГБ «Аютана». Виконані роботи з ремонту ПП ВГБ «Аютана» відображено у бухгалтерському обліку підприємства ТОВ ВО «Укрспецзалізшляхбуд».

В податковому обліку сума ПДВ з вартості виконаних робіт була включена ТОВ ВО «Укрспецзалізшляхбуд» до складу податкового кредиту у червні-жовтні 2010 року, грудні 2010 року, січні-лютому 2011 року, що підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних та АІС «Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагенів на рівні ДПА України».

Разом з тим, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від постачальника, виконання субпідрядниками робіт у зв'язку з відсутністю (не наданням ТОВ ВО «Укрспецзалізшляхбуд») виписки з книги довіреностей на отримання товарів, придбаних у ПП «Екватор ТЦ», документів, що засвідчують транспортування та зберігання придбаних у ПП «Екватор ТЦ» товарів, сертифікатів відповідності та/або походження на придбаний товар тощо.

Крім того, в акті перевірки від 20.09.2013 року зазначено, що Самарським районним судом міста Дніпропетровська винесено вирок від 30.09.2011 року, відповідно до якого підприємства ПП «Екватор ТЦ», ПП «Аютана» створені з метою прикриття незаконної діяльності їх засновника, ці підприємства товарів, робіт та послуг не поставляли та не надавали.

На підставі вказаних фактів відповідач зробив висновок про нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ ВО «Укрспецзалізшляхбуд» та ПП «Екватор ТЦ», ПП «Аютана» у перевірених періодах, у зв'язку з чим відповідно до висновків акту перевірки від 20.09.2013 року вважає, що ТОВ ВО «Укрспецзалізшляхбуд» порушило:

1. ст.205, 234 Цивільного кодексу України, п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за №334/94 (зі змінами та доповненнями), ст.44 Господарського Кодексу України, занижено податок на прибуток на загальну суму266595 грн., у тому числі за ІІ квартал 2010 року - 2916 грн., за ІІ квартал 2010 року - 92495 грн., за ІV квартал 2010 року - 50123 грн., за І квартал 2011 року - 121061 грн.

2. п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України підприємством занижено податок на прибуток всього в сумі 755496 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2011 року - 136772 грн., за ІV квартал 2011 року - 618724 грн.

3. ст.205,234 Цивільного кодексу України, п.п.7.2.1, 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, занижено податок на додану вартість за період з 01.10.2011 року по 28.02.2011 року , та з 01.07.2011 року по 31.08.2011 року, з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року всього на загальну суму 116427 грн., в тому числі за червень 2010 року - 2333 грн., за липень 2010 року - 22268 грн., за серпень 2010 року - 11944 грн., за вересень 2010 року - 39784 грн., за жовтень 2010 року - 18533 грн., за грудень 2010 року - 21565 грн.

4. п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.1, 201,11 ст.201 Податкового кодексу України підприємством завищено податковй кредит на загальну суму 417833 грн., в тому числі за січень 2011 року - 45695 грн., за лютий 2011 року - 51154 грн., за липень 2011 року - 46354 грн., за серпень 2011 року - 7706 грн., за жовтень 2011 року - 33708 грн., з листопад 2011 року - 114061 грн., за грудень 2011 року - 119155 грн.

На підставі акту перевірки від 20.09.2013 року відповідачем винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 01.10.2013 року №0003302202, яким ТОВ ВО «Укрспецзалізшляхбуд» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в розмірі 612862,50 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 509659 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 103203,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 01.10.2013 року №0003292202, яким ТОВ ВО «Укрспецзалізшляхбуд» визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1054830,50 грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 1019175 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 35655050 грн.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених контролюючим органом в акті перевірки, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

У зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 року), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 року.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені піл час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, позивачем на підтвердження реальності здійснення спірних операцій з ПП «Екватор ТЦ», ПП «Аютана» надано, а судом досліджено копії: договорів підряду, договору на виконання робіт, специфікацій та додаткових угод до них, актів приймання виконаних робіт, актів списання матеріалів, платіжних доручень, податкових та видаткових накладних, накладних на переміщення товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортні накладні та подорожні листи.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що ані в ході проведення перевірки, ані в ході судового розгляду справи позивачем не надано виписки з книги довіреностей на отримання придбаних товарів, документів, що засвідчують транспортування та зберігання придбаних товарів, сертифікатів відповідності та/або походження на придбаний товар тощо, інших належних та допустимих доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаними угодами поставки товарів та виконання будівельних та ремонтних робіт, укладених між сторонами. До того ж не надані докази організації та порядку здійснення поставки товару та виконання робіт контрагентом позивача, а також не надано доказів взаємовідносин представників сторін даної угоди, або інших доказів, які б в сукупності могли свідчити про реальність вчинених операцій, наявність факту поставки та отримання товару.

Таким чином відсутність первинних документів, наявність яких є обов'язковою за нормами чинного законодавства, ставить під сумнів факт отримання позивачем товару за укладеними договорами з ПП «Екватор ТЦ», ПП «Аютана».

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочнном є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК).

З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 2 статті 207 Господарського кодексу України встановлено, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Суд вважає за необхідне зазначити, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

При цьому обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом наведених норм законодавства не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Під час перевірки документального підтвердження повного виконання зобов'язань щодо надання послуг ПП «Екватор ТЦ», ПП «Аютана» на користь підприємства позивача не надано. Що не було зроблено представником позивача й під час судового розгляду справи.

Крім того, Листом Вищого Адміністративного Суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Під час судового розгляду справи представник позивача не надав належних та достатніх доказів, які підтверджують реальність виконання укладених позивачем угод з ПП «Екватор ТЦ», ПП «Аютана», а саме: первинної документації, виписки з книги довіреностей на отримання придбаних товарів, документів, що засвідчують транспортування та зберігання придбаних товарів, сертифікатів відповідності та/або походження на придбаний товар тощо, інших належних та допустимих доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаними угодами поставки товарів та виконання будівельних та ремонтних робіт саме зазначеними контрагентами.

Таким чином, відповідачем правомірно зроблені висновки про нереальність здійснення господарських операцій підприємством позивача по взаємовідносинам з ПП «Екватор ТЦ», ПП «Аютана», що призвело до неправомірного заниження податку на прибуток в загальній сумі 1022091 грн., та податку на додану вартість 116427 грн.

Крім того, досліджуючи факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Екватор ТЦ», ПП «Аютана» суд звертає увагу на вирок Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 30.09.2011 року, що набрав законної сили, та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, учасники судового процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені вироком суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

При цьому, суд звертає увагу, що у зазначеному вироку встановлено, що ПП «Аютана» та ПП «Екватор ТЦ» були придбані з метою фіктивного підприємництва у 2005 році та квітні 2011 року відповідно, в той же час спірні господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами здійснювались після придбання засновниками зі злочинним наміром ПП «Аютана» та ПП «Екватор ТЦ».

Судом у вказаному вироку з показань директора ПП «Аютана» та ПП «Екватор ТЦ» встановлено, що фактично господарська діяльність підприємства не здійснювалась, а підприємство використовувалось для здійснення діяльності з надання незаконних фінансових послуг з переведення грошових коштів з безготівкової форми у готівкову. Таким чином, засновником ПП «Аютана» та ПП «Екватор ТЦ» відповідно до зазначеного вироку суду здійснювалось фіктивне підприємництво, що засвідчує факт відсутності реального здійснення будь-яких господарських операцій з боку ПП «Аютана» та ПП «Екватор ТЦ» та, відповідно, про невідповідність даних, відображених в первинних документах за участю цього товариства, реальним подіям.

Отже, за результатами дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Аютана» та ПП «Екватор ТЦ» та відображення в податковому обліку наслідків таких операцій, суд дійшов висновку, що вказані вище первинні документи, складені за участі ПП «Аютана» та ПП «Екватор ТЦ», відображають хибну інформацію щодо реального здійснення господарських операцій, оскільки, виходячи з вироку суду ПП «Аютана» та ПП «Екватор ТЦ» не здійснювало будь-якої господарської діяльності, а отже відображення позивачем в податковому обліку наслідків таких операцій на підставі зазначених документів є протиправним.

Що стосується доводів представника позивача відносно відсутності юридичних наслідків вказаного вироку суду для вирішення питання реальності спірних господарських операцій, з огляду на не встановлення даним вироком суду безпосередньо правовідносин між даними товариствами та товариством позивача, то суд вважає за необхідне зазначити наступне. Даним вироком встановлено факт відсутності ведення взагалі господарської діяльності даними суб'єктами господарювання та встановлено факт злочинної діяльності власника та директорів даних підприємств-контрагентів позивача, яка й полягала у створенні первинних документів про здійснення господарських операцій без реального здійснення таких господарських операцій. Таким чином, виходячи з викладеного, суд дійшов висновку що не дослідження Самарським районним судом міста Дніпропетровська у вказаному вироку конкретних правовідносин наведених суб'єктів господарювання з товариством позивача не впливає на встановлений факт нездійснення будь-яких господарських операцій даними юридичними особами. Дане є підставою для спростування наведених доводів позивача та висновку про нереальність, зокрема господарських операцій, що розглядаються у даній справі, що має наслідком висновок про невідповідність складених первинних документів реальним подіям, та неможливість їх використання для формування податкового обліку позивача.

Таким чином, на думку Дніпропетровського окружного адміністративного суду, оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам законодавства і є такими, що прийняті уповноваженим органом у порядку та в спосіб, передбачений законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність прийняття спірних рішень довів належним чином.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання "УКРСПЕЦЗАЛІЗШЛЯХБУД" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 08 листопада 2013 року

Суддя О.Б. Ляшко