Постанова

від 12.11.2013 по справі 820/9885/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 листопада 2013 р. № 820/9885/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Зінченка А.В.

При секретарі - Алавердян Е.А.

За участі сторін:

представника позивача - Малахової Ю.А.

представника відповідача - Лук’янцева С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Діакон» до державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Діакон», звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001802210 від 24.05.2013 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 16 976 (шістнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) гривень 25 копійок, прийняте на підставі акту про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки № 1762/2210/36985724 від 08.05.2013 року як таке, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення неправомірним, необґрунтованим, безпідставним через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати його в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, та зазначив, що винесене податкове повідомлення-рішення повністю відповідає вимогам діючого законодавства, а тому є законними та обґрунтованими, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Діакон» з 13.04.2010 р. взято на податковий облік за № 45886 і станом на даний час перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Дзержинському району м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області.

На підставі наказу від 12.04.2013 року за № 771 та від 23.04.2013 року № 85 згідно з п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ «Діакон» податковий номер 36985724 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «ІВІТЕК ТТК» (код ЄДРПОУ 36626532) за період січень-березень 2012 року, із ТОВ «Праксет-Харків» (код ЄДРПОУ 30137712) за травень 2012 року, із ПФ «Агроіндустрія» (код ЄДРПОУ 31149933) за листопад 2012 року, їх реальності та повноти відображення в обліку ТОВ «НВФ «Діакон».

За результатами перевірки складено Акт №1762/2210/36985724 від 08.05.2013 року, який містить висновки щодо порушення ТОВ «НВФ «Діакон» п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового кредиту на суму 13 581 грн. в т.ч. по періодах: у лютому 2012 року у сумі 1157 грн., у березні 2012 року у сумі 3424 грн., у листопаді 2012 року у сумі 9000,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість всього на 13 581 грн., в т.ч. по періодах: у лютому 2012 року у сумі 1157 грн., у березні 2012 року у сумі 3424 грн., у листопаді 2012 року у сумі 9000,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення від 24.05.2013 року N0001802210, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 16 976, 25 грн., в тому числі за основним платежем на суму 13 581 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 3 395,25 грн.

Підприємство не погодилось з винесеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржило їх до ДПС у Харківській області. Рішенням ГУ Міндоходів у Харківській області від 06.08.2013 року №1057/10/20-40-10-04-17 про результати розгляду скарги залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 24.05.2013 року №0001802210, а скарга ТОВ «НВФ «Діакон» - без задоволення.

Вказане податкове повідомлення - рішення позивач оскаржив до Міністерства доходів і зборів України. Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року №10627/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду скарги залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 24.05.2013 року №0001802210, а скарга ТОВ «НВФ «Діакон» - без задоволення.

Також судом в судовому засіданні було встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення є, на думку ДПІ, відсутність факту реального вчинення господарських операцій з контрагентами позивача, з посиланням на дані, що викладені у актах про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «ІВІТЕК ТТК», ТОВ «Праксет-Харків», ПФ «Агроіндустрія».

Матеріалами справи підтверджено, що між Позивачем ТОВ «НВФ «Діакон» (Покупець) та ТОВ «ІВІТЕК ТТК» (Продавець) був укладений договір поставки № 03/01-12 від 03.01.2012 року відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується оплатити та прийняти приладдя, пристрої та комплектуючі для рентгенографії.

На підтвердження виконання умов вказаного договору до матеріалів справи надані видаткові накладні від 06.01.2012 року № РН-06011, від 01.02.2012 року № РН-01026, від 03.02.2012 року № РН-3023, від 27.02.2012 року № РН-27024, від 05.03.2012 року № РН-05304, від 30.03.2012 року № РН-30312, що підтверджують факт передання товару Продавцем та, відповідно, отримання його Покупцем, окрім того, ТОВ «ІВІТЕК ТТК» на адресу ТОВ «НВФ «Діакон» були виписані наступні податкові накладні: від 06.01.2012 року № 5, від 03.02.2012 року № 21, від 27.02.2012 року № 87, від 05.03.2012 року № 33, від 30.03.2012 року № 221. Факт переміщення товару, його транспортування підтверджується наданими до матеріалів справи копіями товарно-транспортних накладних від 06.01.2012 року, від 01.02.2012 року, від 03.02.2012 року, від 27.02.2012 року, від 05.03.2012 року, від 30.03.2012 року, в підтвердження оплати за отриманий товар, позивач надав до суду банківську виписку, яка була долучена до матеріалів справи та досліджена судом.

Також, судом встановлено, що між ТОВ «НВФ «Діакон» (Покупець) та ТОВ «Праксет-Харків» (Продавець) був укладений договір поставки № ДГ05/-12 від 05.05.2012 року відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується оплатити та прийняти приладдя, пристрої та комплектуючі для рентгенографії.

На підтвердження виконання умов вказаного договору до матеріалів справи надані видаткові накладні від 11.05.2012 року № РН-1105-01, від 18.05.2012 року № РН-1105-02, від 03.05.2012 року № РН-0305-02, що підтверджують факт передання товару Продавцем та, відповідно, отримання його Покупцем, окрім того, ТОВ «Праксет-Харків» на адресу ТОВ «НВФ «Діакон» були виписані наступні податкові накладні: від 11.05.2012 року № 55, від 18.05.2012 року № 101, від 03.05.2012 року № 2. Факт переміщення товару, його транспортування підтверджується наданими до матеріалів справи копіями товарно-транспортних накладних від 11.05.2012 року, від 18.05.2012 року, від 03.05.2012 року, в підтвердження оплати за отриманий товар, позивач надав до суду банківську виписку, яка була долучена до матеріалів справи та досліджена судом.

Окремо суд зауважує, що податковий орган у судовому засіданні не заперечував того факту, що податковим органом не було визначено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість щодо ТОВ «НВФ «Діакон» по взаємовідносинам з ТОВ «Праксет-Харків».

Суд зазначає, що до матеріалів справи надані копії договорів та видаткових накладних, що підтверджують факт використання придбаного товару у ТОВ «ІВІТЕК ТТК» та ТОВ «Праксет-Харків» у власній господарській діяльності Позивача.

Також, судом встановлено, що між позивачем ТОВ «НВФ «Діакон» (Суборендар) та ПФ «Агроіндустрія» (Орендодавець) укладено договір суборенди приміщення № 1-А від 12.01.2012 року, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Суборендар приймає в суборенду приміщення для використання його під ремонтну лабораторію. На виконання умов вказаного договору сторонами складені акт приймання-передачі приміщення від 12.01.2012 року, акт приймання-передачі приміщення від 12.11.2012 року, акт здачі-прийняття наданих послуг, окрім того ПФ «Агроіндустрія» на адресу ТОВ «НВФ «Діакон» виписало рахунок-фактуру від 11.11.2012 року № СФ-0000001 та податкову накладну від 12.11.2012 року № 23. В підтвердження здійснення оплати за надані послуги суборенди позивачем надано копію банківської виписки.

Суд також зазначає, що в обґрунтування необхідності укладання вказаного договору суборенди позивачем до матеріалів справи надані копії договорів щодо здійснення ремонту рентгенівського обладнання, укладених з контрагентами та, відповідно, актів здачі-прийняття робіт.

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг; б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України; в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п.198.3 ст.198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, є не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених договорів свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд також вважає за необхідним зазначити, що на час укладення вищевказаних договорів контрагенти позивача були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, що не заперечується ані позивачем, ані податковим органом, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Таким чином, проаналізувавши наведені норми діючого законодавства, дослідивши надані до справи матеріали, суд приходить до висновку про неправомірне винесення податкового повідомлення - рішення від 24.05.2013 року № 0001802210.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

А згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Отже, при зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Діакон» до державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області від 24.05.2013 року №0001802210.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Діакон» (код 36985724) сплачений судовий збір у розмірі 169 (сто шістдесят дев'ять) грн. 76 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Постанова в повному обсязі виготовлена 14.11.2013 року.

Суддя А.В. Зінченко