Постанова

від 31.10.2013 по справі 810/1392/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1392/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Желтобрюх І.Л. та Шостака О.О.,

при секретарі - Дроздовій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Севат» до Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року ПП «Севат» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 18 жовтня 2012 року № 00000432301.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2013 року вказаний адміністративний позов був задоволений.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивач неправомірно сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, складених ТОВ «Альфакем Україна».

Під час судового засідання представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС - задовольнити, постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом встановлено, що ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Севат» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Альфакем Україна» за весь період діяльності, про що складено акт від 28 вересня 2012 року № 256/22-2/32461936.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 18 жовтня 2012 року № 00000432301, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 353742 грн. 50 коп., з яких 282994 грн. 00 коп. - за основним платежем та 70748 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу ПП «Севат» звернулося до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ПП «Севат» суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів правомірність своїх дій щодо формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених ТОВ «Альфакем Україна».

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що між ПП «Севат» та ТОВ «Альфакем Україна» були укладені договори від 09 листопада 2011 року № 09/11, від 04 листопада 2011 року № 04/11, від 03 травня 2012 року № 03-05 та від 18 листопада 2011 року № 18/11. Згідно вказаних договорів ТОВ «Альфакем України» зобов'язувалося виконати демонтаж залізобетонного перекриття та сверління і різку отворів в залізобетоні за адресами: вул. Щорса, 44, м. Київ; бул. Т. Шевченка, 28-30, м. Київ; вул. Т. Шамрила, 7-а, м. Київ; вул. Велика Кільцева, 17 км., м. Київ.

На підтвердження виконання сторонами умов вказаних договорів позивач надав копії податкових накладних, виписок з банку, актів приймання виконаних будівельних робіт та додатків № 1 до договорів «договірна ціна».

Відповідач вважає, що надані позивачем документи не можуть вважатися документами первинного бухгалтерського обліку оскільки в діяльності ТОВ «Альфакем Україна» наявні ознаки фіктивності. Також податковий орган виходив з того, що згідно акту про неможливість проведення зустрічної звірки від 10 вересня 2012 року № 3645/22-4/36678727 не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Альфакем Україна» за період з 01 жовтня 2009 року по 30 липня 2012 року. Крім того, вказаним актом встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг).

З огляду на отримання зазначеної інформації про обставини здійснення ТОВ «Альфакем Україна» господарської діяльності колегія суддів вважає, що з метою доведення правомірності своїх дій щодо формування податкового кредиту за операціями із вказаним контрагентом, позивач зобов'язаний був надати суду копії всіх документів, які можуть підтвердити фактичне отримання послуг, передбачених договорами від 09 листопада 2011 року № 09/11, від 04 листопада 2011 року № 04/11, від 03 травня 2012 року № 03-05 та від 18 листопада 2011 року № 18/11.

Такий обов'язок виникає у позивача також з огляду на наступні норми права.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», норми Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Із вказаної норми права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг.

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Формування податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством - не передбачено.

Дослідивши надані позивачем документи та заслухавши надані представником позивача пояснення колегія суддів дійшла до висновку про те, що позивачем не доведено фактичне отримання послуг від ТОВ «Альфакем України».

Як раніше зазначалося, ТОВ «Альфакем України» зобов'язувалося здійснити сверління та різку отворів в залізобетоні за адресами: вул. Щорса, 44, м. Київ; бул. Т. Шевченка, 28-30, м. Київ; вул. Т. Шамрила, 7-а, м. Київ, а також демонтаж залізобетонного перекриття по вул. Велика Кільцева, 17 км., м. Київ.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що між ПП «Севат» та третіми особами були укладені договори, згідно яких позивач був зобов'язаний виконати такі ж роботи, які є предметом договорів із ТОВ «Альфакем України». З огляду на те, що ПП «Севат» не встигало виконати свої зобов'язання у встановлені строки, а умовами договорів було передбачено можливість залучення третіх осіб, позивач уклав відповідні договори із ТОВ «Альфакем України».

Разом з тим, доказів на підтвердження наданих пояснень представник позивача не надав. Крім того, такі пояснення суперечать змісту актів приймання виконаних робіт.

Так, у вказаних актах зазначено, що ПП «Севат» є підрядником, а ТОВ «Альфакем Україна» - субпідрядником. Відомості про те, що фактичним замовником (генеральним підрядником) робіт є інші особи, в актах виконаних робіт - відсутні.

Також судом встановлено, п. 3.1 договорів від 09 листопада 2011 року № 09/11, від 04 листопада 2011 року № 04/11, від 03 травня 2012 року № 03-05 було передбачено, що договірна ціна за цими договорами визначається в додатках № 1 до них, які становлять невід'ємну частину договорів.

З п. 3 акту перевірки від 28 вересня 2012 року № 256/22-2/32461936 вбачається, що додатки № 1 до перелічених договорів не були надані податковому органу до перевірки, до позовної заяви такі додатки також не були додані.

Додатки № 1 були надані представником позивача лише на вимогу суду першої інстанції 29 квітня 2013 року.

Проте, разом із договірною ціною на виконання робіт, передбачених договорами від 09 листопада 2011 року № 09/11, від 04 листопада 2011 року № 04/11, від 03 травня 2012 року № 03-05, представник позивача надав також договірну ціну по договору від 18 листопада 2011 року № 18/11.

Разом з тим, ціна робіт, визначених вказаним договором була закріплена безпосередньо в п. 2.1 договору. Складення додатку № 1, в якому б додатково узгоджувалася договірна ціна, умовами договору від 18 листопада 2011 року № 18/11 - не передбачено.

При здійсненні порівняльного аналізу актів виконаних робіт та договірної ціни було встановлено, що наведені у них відомості не узгоджуються між собою.

Так, згідно акту виконаних робіт № ОУ-0000243 до договору від 04 листопада 2011 року № 04/11 ТОВ «Альфакем Україна» здійснило сверління отворів, в тому числі діаметром 60 мм в об'ємі 155 см вартістю 2 грн. 20 коп. без ПДВ.

Однак, додатком № 1 до вказаного договору «договірна ціна» не передбачено виконання ТОВ «Альфакем Україна» робіт зі сверління отворів діаметром 60 мм та, відповідно, не визначено ціну такої роботи.

Наведене дає підстави вважати, що на час проведення перевірки додатки № 1 до договорів, укладених з ТОВ «Альфакем України», не існували та були складені виключно з метою виконання вимог суду першої інстанції про надання додаткових доказів.

Крім того, судом встановлено, що п. 4.2 договорів від 09 листопада 2011 року № 09/11, від 04 листопада 2011 року № 04/11, від 03 травня 2012 року № 03-05 та п. 3.2 договору від 18 листопада 2011 року № 18/11 було визначено, що субпідрядник не займається прибиранням будівельного сміття.

Разом з тим, в більшості актів виконаних робіт зазначено, що ТОВ «Альфакем України» здійснювало вивіз будівельного сміття.

Можливість залучення вказаного контрагента до виконання додаткових робіт було передбачено лише договором від 18 листопада 2011 року № 18/11.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що роботи, передбачені договорами, укладеними між ПП «Севат» та ТОВ «Альфакем Україна», фактично не виконувалися, а тому податкові накладні, складенні ТОВ «Альфакем Україна» не можуть бути підставою для формування позивачем податкового кредиту.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ПП «Севат» та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 жовтня 2012 року № 00000432301.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 29 квітня 2013 року, та є підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС - задовольнити, постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року - скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Севат» - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді І.Л. Желтобрюх

О.О. Шостак

Постанова складена в повному обсязі 05 листопада 2013 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Мамчур Я.С