Постанова

від 12.11.2013 по справі 910/9698/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2013 р. Справа№ 910/9698/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Баранця О.М.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Озімок О.В., довіреність № 1 від 17.05.2013; Цебенко В.А., директор, протокол № 4 від 31.05.1994;

від відповідача - Терехова А.О., довіреність № б/н від 11.04.2013;

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства Київської обласної ради "Фармацевтична фабрика" на рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2013 у справі № 910/9698/13 (суддя Привалов А.І.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АГАТ" до комунального підприємства Київської обласної ради "Фармацевтична фабрика" про стягнення 271 877 грн. 93 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГАТ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства Київської обласної ради "Фармацевтична фабрика" про стягнення 271 877 грн. 93 коп., з яких: 267 600 грн. 00 коп. - основна заборгованість, 802 грн. 80 коп. - інфляційні втрати, 3 475 грн. 13 коп. - 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.07.2013 у справі № 910/9698/13 позовні вимоги задоволено частково: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 267 600 грн. 00 коп. основної заборгованості, 3 473 грн. 81 коп. - 3% річних, 802 грн. 80 коп. - інфляційних; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При ухваленні рішення по даній справі суд виходив з того, що відповідач не виконав своє грошове зобов'язання з оплати вартості поставленого йому товару.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2013 у справі № 910/9698/13 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, зокрема, посилається на те, що частина накладних, на підставі яких заявлено позов, не містить печатки відповідача.

В судовому засіданні 12.11.2013 року представник апелянта - відповідача у справі, підтримав вимоги за апеляційною скаргою та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представники позивача надали пояснення, якими просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГАТ" поставило комунальному підприємству Київської обласної ради "Фармацевтична фабрика" продукцію на загальну суму 345 600 грн. 00 коп., що підтверджується наступними видатковими накладними: від 01.02.2012 № 120201 на суму 86 400 грн. 00 коп., від 19.03.2012 № 120201 на суму 86 400 грн. 00 коп., від 14.05.2012 № 120514 на суму 86 400 грн. 00 коп., від 09.07.2012 № 120709 на суму 43 200 грн. 00 коп. та від 10.07.2012 № 120710 на суму 43 200 грн. 00 коп. (а.с. 10-13).

Відповідачем грошові зобов'язання з оплати вартості поставленого товару не виконувалися належним чином, внаслідок чого утворився борг у загальній сумі 280 600 грн. 00 коп. (з урахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем).

Крім того, заборгованість на зазначену суму підтверджується актом звіряння розрахунків, підписаним та скріпленим печаткою відповідача (а.с. 19).

Враховуючи нездійснення оплати заборгованості за поставлений позивачем товар останнім було направлено на адресу відповідача претензію від 03.12.2012 № 121203 з вимогою про погашення заборгованості в сумі 280 600 грн. 00 коп.

Відповідач листом від 07.06.2012 № 189 (а.с. 20) гарантував позивачу погашення заборгованості в сумі 280 600 грн. 00 коп.

Згодом, комунальним підприємством Київської обласної ради "Фармацевтична фабрика" було частково оплачено заборгованість за поставлений товар в сумі 13 000 грн. 00 коп., що підтверджується виписками з банківського рахунку (а.с. 48-57).

Враховуючи невиконання відповідачем в повному обсязі зобов'язання з оплати вартості поставленого товару позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з комунального підприємства Київської обласної ради "Фармацевтична фабрика" заборгованості в сумі 267 600 грн. 00 коп.

Згідно ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Так, між сторонами укладено письмові правочини, зміст яких зафіксований у видаткових накладних.

Крім цього, дії сторін, зокрема, передача позивачем товару відповідачу за видатковими накладними та прийняття товару останнім, свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Таким чином, наявність зобов'язання у відповідача щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст. 692 ЦК України.

За таких обставин, факт отримання товару відповідачем та видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Враховуючи положення ч. 1 статті 692 ЦК України відповідач повинен був розрахуватись за отриманий від позивача товар після його прийняття.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України в Оглядовому листі "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 та постанові від 20.09.2012 по справі № 12/5026/556/2012.

Зобов'язання з оплати вартості поставленого товару відповідачем в повному обсязі виконано не було.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт наявності заборгованості за поставлений позивачем товар в сумі 267 600 грн. 00 коп. підтверджується матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними, податковими накладними та частковими оплатами товару, переданого за такими накладними.

Крім цього, заборгованість за поставлений позивачем товар в сумі 267 600 грн. 00 коп. не заперечувалася відповідачем, про що свідчить, зокрема, акт звірки взаєморозрахунків (а.с. 19), підписаний останнім та скріплений його печаткою.

Так, відповідач, підписавши зазначений акт звірки, тим самим підтвердив факт поставки спірного товару.

Позиції про те, що акт звірення розрахунків може бути належним доказом поставки товару, дотримується і Вищий господарський суд України в постанові від 20.02.2013 по справі № 5011-25/7453-2012.

Крім того, факт поставки товару відповідачу на спірну суму підтверджується також й податковими накладними.

Вищий господарський суд України також дотримується тієї позиції, що факт поставки товару може бути підтверджений, зокрема, податковими накладними, про що зазначається в постанові від 22.10.2012 по справі № 5028/5/18/2012.

Доводи апелянта про те, що видаткові накладні від 01.02.2012 № 120201 та від 14.05.2012 № 120514 не можуть бути доказами отримання відповідачем товару, оскільки не містять печатки останнього, відхиляються колегією суддів з наступних підстав.

Так, спірні накладні відповідачем було оплачено, що підтверджується виписками з банківського рахунку (а.с.48-57).

Таким чином, відповідач своїми подальшими діями схвалив правочини, що оформлені спірними видатковими накладними.

Крім того, апелянтом не доведено підписання накладних з його боку не уповноваженою особою.

Враховуючи наведене, заперечення відповідача щодо неотримання ним товару за такими накладними відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Крім цього, як вже було зазначено вище, факт наявності заборгованості за поставлений позивачем товар в сумі 267 600 грн. 00 коп. підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 19), який було підписано відповідачем та скріплено його печаткою.

Таким чином, апелянтом належними засобами доказування не доведено, що ним не отримувався товар за видатковими накладними від 01.02.2012 № 120201 та від 14.05.2012 № 120514.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з комунального підприємства Київської обласної ради "Фармацевтична фабрика" заборгованості за поставлений товар в сумі 267 600 грн. 00 коп.

Також, окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 802 грн. 80 коп. та 3% річних в сумі 3 475 грн. 13 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи було це передбачено договором.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 3 473 грн. 81 коп. та інфляційних втрат в сумі 802 грн. 80 коп., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства Київської обласної ради "Фармацевтична фабрика" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2013 у справі № 910/9698/13 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 910/9698/13 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді О.М. Баранець

М.А. Руденко