Постанова

від 10.02.2014 по справі 910/9698/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2014 року Справа № 910/9698/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: Озімка О.В., дов. № б/н від 01.01.2014 року; Цебенка В.А. - директора;

Відповідача: Терехової А.О., дов. № б/н від 11.04.2013 року;

розглянувши касаційну скаргу комунального підприємства Київської обласної ради "Фармацевтична фабрика" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 року

у справі № 910/9698/13 господарського суду міста Києва

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АГАТ"

до комунального підприємства Київської обласної ради "Фармацевтична фабрика"

про стягнення 271 877,93 грн.

В С Т А Н О В И В:

У травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "АГАТ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства Київської обласної ради "Фармацевтична фабрика", просило стягнути з відповідача 267 600,00 грн. боргу, 802,80 грн. інфляційних втрат, 3 475,13 грн. 3% річних (а.с. 5-8).

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.07.2013 року (суддя Привалов А.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 року (головуючий Пономаренко Є.Ю., судді Баранець О.М., Руденко М.А.) (а.с. 142-147) позов задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства Київської обласної ради "Фармацевтична фабрика" 267 000,00 грн. боргу, 3 473,81 грн. 3% річних, 802,80 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено (а.с. 84-89).

Оскаржені судові акти мотивовано доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, комунальне підприємство Київської обласної ради "Фармацевтична фабрика" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові акти скасувати, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду (а.с. 150-153).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.12.2013 року касаційну скаргу комунального підприємства Київської обласної ради "Фармацевтична фабрика" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.12.2013 року (а.с. 149).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.12.2013 року розгляд касаційної скарги відкладено на 27.12.2013 року (а.с. 160-161).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/1608 від 20.12.2013 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Данилової М.В. (а.с. 162).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.12.2013 року касаційну скаргу комунального підприємства Київської обласної ради "Фармацевтична фабрика" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.01.2014 року (а.с. 163-164).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.01.2014 року розгляд касаційної скарги відкладено на 27.01.2014 року (а.с. 166-167).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/63 від 25.01.2014 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Демидової А.М. (а.с. 172).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.01.2014 року касаційну скаргу комунального підприємства Київської обласної ради "Фармацевтична фабрика" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.02.2014 року (а.с. 173-174).

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "АГАТ" поставило комунальному підприємству Київської обласної ради "Фармацевтична фабрика" продукцію на загальну суму 345 600,00 грн., що підтверджується видатковими накладними від 01.02.2012 року № 120201 на суму 86 400,00 грн., від 19.03.2012 року № 120201 на суму 86 400,00 грн., від 14.05.2012 року № 120514 на суму 86 400,00 грн., від 09.07.2012 року № 120709 на суму 43 200,00 грн., від 10.07.2012 року № 120710 на суму 43 200,00 грн. (а.с. 10-13).

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, проте, заборгованість на загальну суму 280 600,00 грн. оплачена не була.

03.12.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "АГАТ" звернулось до відповідача з претензією № 121203, в якій просило сплатити заборгованість у розмірі 280 600,00 грн. (а.с. 18).

Листом від 06.12.2012 року № 189 комунальне підприємство Київської обласної ради "Фармацевтична фабрика" гарантувало позивачу погашення вищевказаної заборгованості (а.с. 20).

У подальшому відповідачем частково було сплачено заборгованість за поставлений товар у сумі 13 000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку (а.с. 56, 57).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно п. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 1 ст. 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що дії сторін з передачі та прийняття товару за видатковими накладними свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 року № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар

З урахуванням вищезазначеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення вимог в частині стягнення 267 600,00 грн. основного боргу.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та перевіривши розрахунок індексу інфляції та 3% річних місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновку про часткове задоволення вимог в частині стягнення 3 473,81 грн. 3 % річних та 802,80 грн. інфляційних втрат за період з 10.12.2012 року до 16.05.2013 року.

Частиною 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Посилання заявника касаційної скарги про неправильне застосування приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України є необгрунтованими, оскільки як зазначалось вище, обов'язок відповідача сплати кошти за поставлений товар виник на підставі п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Також є неспроможними доводи касаційної скарги про неправильність розрахунку судами інфляційних втрат та 3% річних, оскільки товариством з обмеженою відповідальністю "АГАТ" заявлялись вимоги про стягнення з відповідача зазначених санкцій саме за період з 10.12.2012 року до 16.05.2013 року, тому місцевий господарський суд розглянув вказані вимоги з врахуванням приписів п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Інші доводи заявника касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу комунального підприємства Київської обласної ради "Фармацевтична фабрика" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 року у справі № 910/9698/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков