Постанова

від 12.09.2013 по справі 814/2173/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2013 року 12:45 Справа № 814/2173/13-а

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження,

за позовомСуб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби , вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028 проскасування податкового повідомлення - рішення від 12.03.2013р. №0000281702,

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 12.03.13 № 0000281702.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач безпідставно прийняв рішення про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки позивач правомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ від здійснення угод з контрагентом.

Відповідач заперечив проти позову і зазначив, що позивач не обґрунтовано включив до податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ, від здійснення угод з контрагентом ТОВ "ЯНТА". В зв'язку з цим відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Представники сторін надали до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності та платником податків.

14-20.02.13 відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "ЯНТА" за період з 01.12.10 по 31.12.10.

27.02.13 за результатами перевірки відповідачем було складено акт №504/17-2353101451, у висновках якого зазначено, що позивачем за період з 01.12.10 по 31.12.10 завищено загальну суму податкового кредиту на 12333,33 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість за період 01.12.10 по 31.12.10 у розмірі 12333,33 грн., чим порушено п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 №168/97-ВР (далі Закон №168).

12.03.13 на підставі даного акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000281702, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 12333,33грн. та штрафними санкціями на суму 3083,33грн.

Як вбачається з матеріалів справи, що 01.09.2010 між позивачем та ТОВ "ЯНТА" укладено договір купівлі-продажу товарів - нафтопродуктів та додаткову угоду до вказаного договору, на виконання яких позивачем придбано у ТОВ "ЯНТА" дизпаливо купівля - продаж, якого підтверджена:

4207л. - податковою накладною № 714 від 01.12.2010, видатковою накладною № РН-0000643 від 21.12.2010, на суму 30000,0 грн.;

6180л. - податковою накладною № 751 від 21.12.2010, видатковою накладною № РН-0000681 від 21.12.2010, на суму 44000,0 грн.;

та платіжними дорученнями № 54 від 01.12.2010 на суму 30000,0 грн. та № 74 від 27.12.2010 на суму 44000,0 грн.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-Х11 (далі Закон №996) встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

-назву документа (форми);

-дату і місце складання;

-назву підприємства, від імені якого складено документ;

-зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

-особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з аналізу вказаних норм суд зазначає, що для підтвердження факту здійснення господарських операцій законодавство передбачає не тільки наявність самих первинних документів, а й наявність самого факту здійснення господарської операції.

Суд вважає, що на підставі наданих позивачем копій первинних документів позивач довів суду реальність здійснення господарської операції з контрагентом, тому суд вважає, що встановлений факт здійснення господарської операції.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з приводу того, що угода між позивачем та ТОВ "ЯНТА" фактично не відбувалася, оскільки відповідачем не надано суду жодного доказу, який би спростовував факт здійснення цих угод. Заперечення відповідача ґрунтуються виключно на його припущеннях та думці.

Також суд вважає хибними посилання відповідача на акт Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 14.11.2012 року № 3421/22-100/31268518 "Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯНТА", оскільки суд вважає, що незалежно від того, як ТОВ "ЯНТА" формувало свій податковий кредит від угод з контрагентами-постачальниками, це ніяким чином не впливає на податкові зобов'язання, які ТОВ "ЯНТА" сформувало від угоди з позивачем, та як наслідок не впливає на формування позивачем податкового кредиту від угоди з ТОВ "ЯНТА", оскільки відповідач не надав суду доказів, та навіть не пояснив, що ці угоди пов'язані між собою.

Що стосується правомірності віднесення позивачем суми ПДВ отриманого від ТОВ "ЯНТА", та віднесення їх до податкового кредиту суд зазначає наступне:

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.4 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону №168 забороняє включати до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені платником за матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, тобто основною обставиною, яка підлягає встановленню для правильного застосування цього пункту є мета використання придбаних товарів, робіт, послуг, а не факт такого використання протягом звітного періоду, що також підтверджується і змістом абз.3 пп.7.4.1. Закону №168.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Враховуючи той факт, що у позивача, як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та видаткові накладні, інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт перевезення товару від ТОВ "ЯНТА " на користь позивача, суд вважає що позивач, в порядку визначеному вказаними нормами, правомірно відніс до податкового кредиту, отриманий ПДВ при придбані товару у ТОВ "ЯНТА " .

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.03.2013 року № 0000281702 підлягає скасуванню.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі присудити на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 12.03.2013 року № 0000281702.

3. Присудити на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 154,17 грн. з Державного бюджету України. Державній казначейській службі України стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

4. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя В. С. Брагар