Ухвала

від 10.07.2015 по справі 814/2173/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2173/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Романішина В.Л., Єщенка О.В.

розглянув в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 12 березня 2013 року №0000281702, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 12333,33 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3083,33 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проведення перевірки ним було надано всі необхідні первинні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Янта» щодо придбання в грудні 2010 року дизельного палива. Висновки ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва про недоведеність поставки позивачу товару від ТОВ «Янта» за договором купівлі-продажу товарів №41П від 01.09.2010р. є лише припущеннями перевіряючих, які не підтверджені жодним доказом. Позивач вважає безпідставним посилання податкового органу на відсутність у нього товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування придбаного у ТОВ «Янта» дизпалива, посилаючись на те, що вантажні автомобілі, на яких позивач надавав послуги з перевезення вантажу, заправлялися безпосередньо на автозаправних станціях, які належать ТОВ «Янта».

За наслідками розгляду адміністративного позову Миколаївським окружним адміністративним судом 12 вересня 2013 року ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову ФОП ОСОБА_2

Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 12 березня 2013 року №0000281702.

Встановивши реальність операції між позивачем та його контрагентом, дотримання ФОП ОСОБА_2 вимог Закону України «Про податок на додану вартість», пред'явлення ним контролюючому органу первинних документів, суд дійшов висновку про правомірне формування підприємцем податкового кредиту та, відповідно, про незаконність спірного податкового повідомлення-рішення.

В апеляційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову в задоволенні позову ФОП ОСОБА_2

В своїй скарзі апелянт зазначає, що під час розгляду справи судом не було досліджено факт прийому та передачі паливно-мастильних матеріалів від ТОВ «Янта» позивачу, а також зберігання позивачем придбаного товару на власній території та у власних резервуарах.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду сторони в судове засідання не прибули, а тому, на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 14.02.2013р. №130, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, у період з 14.02.2013р. по 20.02.2013р. посадовою особою ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Янта» за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р., за результатами якої складено акт перевірки №504/17-2353101451 від 27 лютого 2013 року.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р. позивачем завищено загальну суму податкового кредиту на 12333,33 грн., внаслідок чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 12333,33 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що згідно декларації з ПДВ за 4 квартал 2010 року №88547 від 09.02.2010р. податковий кредит ФОП ОСОБА_2 складає 46869 грн., в тому числі сформований за рахунок ТОВ «Янта» (код за ЄДРПОУ 31268518) в сумі 12333,33 грн. (згідно податкових накладних №714 від 01.12.2010р. та №751 від 21.12.2010р.). ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва складено акт від 14.11.2012р. №3421/22-100/31268518 «Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Янта» щодо формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ТОВ «ЮЛА-ЛЮКС» за січень 2011 року та ТОВ «Буд-Сервіс 2010» за грудень 2010 року», яким зафіксовано, що товариством не надано до перевірки документи бухгалтерського та податкового обліку. У зв'язку з цим, в акті перевірки №504/17-2353101451 від 27 лютого 2013 року зазначено, що враховуючи відсутність фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Янта» з підприємством ТОВ «Буд-Сервіс 2010», відсутність реальності поставок товарів на адресу ТОВ «Янта», податкові накладні, виписані ТОВ «Янта» в подальшому підприємцям-покупцям за відповідними фінансово-господарськими операціями не мають ознак первинних документів, видані з порушенням податкового законодавства та не можуть вважатися належним доказом на підтвердження правомірності формування податкового кредиту з ПДВ підприємствами-покупцями. Також, в акті перевірки зазначено про ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних на перевезення придбаних у ТОВ «Янта» нафтопродуктів, документів, які б свідчили про передачу ФОП ОСОБА_2 паливо-мастильних матеріалів на зберігання іншим суб'єктам господарювання, актів звірок з ТОВ «Янта» за грудень 2010 року, а також розрахунку від 29.11.2010р., згідно якого здійснено оплату за ПММ. Враховуючи наявність в актах перевірок інших податкових органів висновків щодо відсутності фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ «Янта» та його контрагентами, відсутність реальних поставок дизпалива на адресу ТОВ «Янта», а також не підтвердження факту отримання ФОП ОСОБА_2 дизпалива від ТОВ «Янта» та оплати за це дизпаливо, тому, за висновками відповідача, операції позивача з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились і вони не спричиняють реального настання правових наслідків.

12 березня 2013 року, на підставі акту перевірки №504/17-2353101451 від 27.02.2013р., ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва прийняла податкове повідомлення-рішення №0000281702, яким позивачу визначила грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 12333,33 грн. та за штрафними санкціями на суму 3083,33 грн.

Задовольняючи позов ФОП ОСОБА_2 про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявність порушень, зафіксованих актом перевірки №504/17-2353101451 від 27.02.2013р., а тому визначення на підставі такого акту грошових зобов'язань до сплати підприємцю є безпідставним. Колегія суддів погоджується з таким висновком Миколаївського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону , чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену податковими накладними.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 , обов'язкові реквізити.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності позивача у перевіряємий період було вантажний автомобільний транспорт.

01.09.2010р. між ТОВ «Янта» (Продавець) та ФОП ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого Продавець передає, а Покупець приймає у власність товар - нафтопродукти у кількості та якості узгодженими партіями впродовж дії Договору. Загальна сума Договору складає 100 000 грн.

Вказаний договір підписаний директорами підприємств, які мали повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками сторін.

Того ж дня між сторонами Договору укладено Додаткову угоду до нього, якою встановлено, що товар відпускається з АЗС Покупцю шляхом заправки автотранспорту Покупця; Покупець має право забирати товар партіями, шляхом надання оператору АЗС талона на партію товару, складеного у довільній формі; якщо Продавець не має змоги забрати товар момент підписання видаткових накладних, товар безоплатно зберігається на складі (АЗС) Продавця до моменту його повного вибору (вивезення) з АЗС власним автотранспортом Покупця без укладання додаткових договорів.

В підтвердження виконання умов вказаного договору в грудні 2010 року в матеріалах справи містяться податкові накладні №714 від 01.12.2010р. на поставку 4207л. дизпалива на загальну суму 30000 грн. (в т.ч. ПДВ 5000 грн.), №751 від 21.12.2010р. на поставку 6180л. дизпалива на загальну суму 44000 грн. (в т.ч. ПДВ 7333,33 грн.), видаткові накладні №РН-0000643 від 21.12.2010р. та №РН-0000681 від 21.12.2010р., платіжні доручення №54 від 01.12.2010р. на суму 30000 грн. та №74 від 27.12.2010р. на суму 44000 грн., акт звірки від 21.02.2011р. про те, що дизельне паливо згідно видаткових накладних №РН-0000643 від 21.12.2010р. та №РН-0000681 від 21.12.2010р. вибране з АЗС постачальника у повному обсязі і сторони претензій одна до одної не мають.

Суми податку на додану вартість включено та відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за грудень 2010 року.

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями Закону України «Про податок на додану вартість» чи ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як свідчать матеріали справи, придбане у ТОВ «Янта» дизпаливо позивач використовував у власній господарській діяльності при наданні послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Щодо посилань податкової інспекції про відсутність у ФОП ОСОБА_2 товарно-транспортних накладних на перевезення товару, придбаного у ТОВ «Янта», то колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки, як зазначалось вище, за умовами договору від 01.09.2010р. товар відпускається з АЗС ФОП ОСОБА_2 шляхом заправки його автотранспорту окремим партіями до повного його вибору (вивезення).

Позивачем доведено, що при укладенні договору він переконався у тому, що підприємство-контрагент ТОВ «Янта» було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстроване як платник податку на додану вартість і мало право на видачу податкових накладних.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зазначений вище договір не був ані удаваним, ані фіктивним, має економічний ефект, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані докази та факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору. Зазначений договір спрямований на реальне настання наслідків, обумовлених ним, виконаний сторонами в повному обсязі та відповідає положенням цивільного, господарського і податкового законодавства. З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у суб'єкта господарювання, з яким позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

З посиланням на акт від 14.11.2012р. №3421/22-100/31268518 «Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Янта» щодо формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ТОВ «ЮЛА-ЛЮКС» за січень 2011 року та ТОВ «Буд-Сервіс 2010» за грудень 2010 року» ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва дійшла висновку про безтоварність укладеного правочину, залишивши поза увагою первинну документацію.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази, на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України , податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

Оскільки встановлено, що договір з контрагентом ТОВ «Янта» укладено у письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджено первинними документами, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України . Укладений договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України , не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Янта», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначеного правочину, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 12 березня 2013 року №0000281702. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 185 , 195 , 197 , 198 , 200 , 205 , 206, 254 КАС України , апеляційний суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 12 березня 2013 року №0000281702 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач: Димерлій О.О.

Судді: Романішин В.Л.

Єщенко О.В.