Постанова

від 08.10.2013 по справі 810/4884/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 жовтня 2013 року 810/4884/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Горбач М.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Василенко І.В., Маховик М.В.,

від відповідача - Тараненко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "ВІВ"

до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «ВІВ» (надалі - позивач) з позовом до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області ДПС України (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Предметом позову складають відносини між сторонами щодо винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень від 04.07.2013 №0000182200 та №0000192200 та обставини, які є підставою для винесення цих рішень.

Так, відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності і правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток під час здійснення фінансово-господарських відносин ТОВ «Київський лакофарбовий завод» за період з 01.11.2012 по 31.12.2012 року. За наслідками зазначеної перевірки відповідачем було складено акт від 21.06.2013 №198/220/31542453 (далі - Акт перевірки).

За висновками Акта перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 04.07.2013 №0000182200, яким позивачу було донараховано ПДВ та штрафні (фінансові) санкції за цим податком в розмірі 67 420 грн., та №0000192200, яким було донараховано податок на прибуток приватних підприємств та штрафні (фінансові) санкції за цим податком в розмірі 23 235 грн. (надалі - оскаржувані рішення).

З пояснень представника відповідача, його письмових заперечень та матеріалів справи слідує, що підставою для винесення оскаржуваних рішень були оцінка відповідачем як безтоварних господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Київський лакофарбовий завод» з купівлі-продажу.

Так, з матеріалів справи слідує, що 12.11.2012 року між позивачем та ТОВ «Київський лакофарбовий завод» був укладений договір купівлі-продажу №401 (далі - Договір №401). Предметом даного договору є протипожежний матеріал ДСА-1 загальною вартістю 161124 грн.

Також, в судовому засіданні встановлено, що вже 03.12.2012 між позивачем та ТОВ «Київський лакофарбовий завод» було укладено договір купівлі-продажу №469 (далі - Договір №469). Предметом даного договору, як і попереднього, є протипожежний матеріал ДСА-1 загальною вартістю 508554 грн. З умов договорів №401 та №469 слідує, що право власності на товар переходить до покупця (позивача у справі) з дати поставки товару, що вказана в накладних документах на товар. При цьому товар мав передаватись узгодженими партіями, у відповідності із заявками покупця (позивача по справі) на поставку тієї чи іншої партії товару. Договорами також було визначено, що датою оплати вартості товару є дата зарахування коштів банківськими установами на розрахунковий рахунок продавця - ТОВ «Київський лакофарбовий завод».

На підтвердження виконання умов Договору №401 представники позивача подали до суд завірені позивачем копії накладних:

- №210 від 13.11.2012 щодо товару на суму 30 000 грн. разом з ПДВ;

- №789 від 23.11.2012 щодо товару на суму 49 500 грн. разом з ПДВ;

- №720 від 22.11.2012 щодо товару на суму 49 500 грн. разом з ПДВ;

- №1002 від 26.11.2012 щодо товару на суму 32 124 грн. разом з ПДВ;

та копії податкових накладних, складених ТОВ «Київський лакофарбовий завод» для позивача:

- №1302 від 13.11.2012 щодо товару на суму 30 000 грн. разом з ПДВ;

- №2301 від 23.11.2012 щодо товару на суму 49 500 грн. разом з ПДВ;

- №2203 від 22.11.2012 щодо товару на суму 49 500 грн. разом з ПДВ;

- №2604 від 26.11.2012 щодо товару на суму 32 124 грн. разом з ПДВ.

На підтвердження виконання умов Договору №469 представники позивача подали до суд завірені позивачем копії накладних:

- №1702 від 23.12.2012 щодо товару на суму 15 000 грн. разом з ПДВ;

- №1569 від 22.12.2012 щодо товару на суму 60 000 грн. разом з ПДВ;

- №1502 від 20.12.2012 щодо товару на суму 18 834 грн. разом з ПДВ;

- №1201 від 18.12.2012 щодо товару на суму 58 680 грн. разом з ПДВ;

- №1005 від 17.12.2012 щодо товару на суму 58 680 грн. разом з ПДВ;

- №908 від 13.12.2012 щодо товару на суму 60 000 грн. разом з ПДВ;

- №806 від 11.12.2012 щодо товару на суму 60 000 грн. разом з ПДВ;

- №685 від 10.12.2012 щодо товару на суму 58 680 грн. разом з ПДВ;

- №496 від 5.12.2012 щодо товару на суму 58 680 грн. разом з ПДВ;

- №326 від 3.12.2012 щодо товару на суму 60 000 грн. разом з ПДВ;

та копії податкових накладних, складених ТОВ «Київський лакофарбовий завод» для позивача:

- №1302 від 13.12.2012 щодо товару на суму 60 000 грн. разом з ПДВ;

- №1702 від 17.02.2012 щодо товару на суму 58 680 грн. разом з ПДВ;

- №1102 від 11.12.2012 щодо товару на суму 60 000 грн. разом з ПДВ;

- №1002 від 10.12.2012 щодо товару на суму 58 680 грн. разом з ПДВ;

- №501 від 05.12.2012 щодо товару на суму 58 680 грн. разом з ПДВ;

- №304 від 03.12.2012 щодо товару на суму 60 000 грн. разом з ПДВ;

- № 2301 від 23.12.2012 щодо товару на суму 15 000 грн. разом з ПДВ;

- №1803 від 18.12.2012 щодо товару на суму 58 680 грн. разом з ПДВ;

- №2004 від 20.12.2012 щодо товару на суму 18 834 грн. разом з ПДВ;

- №2203 від 22.12.2012 щодо товару на суму 60 000 грн. разом з ПДВ.

Разом з тим, позивачем ні в судовому засіданні ні під час податкової перевірки оформленої Актом перевірки не було подано банківських виписок, платіжних доручень чи будь-яких інших платіжних документів, які б підтверджували розрахунки позивача з ТОВ «Київський лакофарбовий завод» за Договором №401 та за Договором №469.

Також, Актом перевірки встановлено, і в судовому засіданні позивачем не спростовано, що за відомостями бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», отриманих шляхом співставлення даних додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», - має місце відхилення між задекларованим позивачем податковим кредитом за наслідками договорів №401 та №469 та задекларованими податковими зобов'язаннями з ПДВ ТОВ «Київський лакофарбовий завод» за листопад - грудень 2012 року. При цьому, загальна сума такої розбіжності складає 111 613 грн.

У зв'язку з вищезазначеним, суд приходить до висновку про відсутність руху коштів від позивача до ТОВ «Київський лакофарбовий завод» в порядку розрахунку за договорами №401 та №469.

Відповідачем по справі також було подано копію акта ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 31.05.2013 №414/2230/33693098 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Київський лакофарбовий Завод" (код ЄДРПОУ 33693098) за період діяльності листопад 2012 р. - лютий 2013 р." (далі - Акт ДПІ у Дарницькому районі м. Києва). З обставин, встановлених даним актом слідує, що, зокрема, в періоді листопад 2012 р. - лютий 2013 у ТОВ «Київський лакофарбовий завод» були відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності та відсутні основні виробничі фонди, офісні приміщення та трудові ресурси (кількість працюючих на товаристві відповідно до відомостей, поданих товариством у формі 1 ДФ, на 2013 рік кількість працюючих складає 1 особа).

Також суд звертає увагу, що позивач не надав суду ніяких документів, які підтверджували зберігання у позивача товару, придбаного у ТОВ "Київський лакофарбовий Завод" за договорами №409 та №469 чи використання такого товару для власних господарських цілей.

Надаючи правову оцінку відносинам, які складають предмет позову в даній справі, суд виходить з наступного.

Щодо правового врегулювання відносин визначення платником податкового кредиту з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.14.1.181 ст. 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання товарів.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, входять витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з п.п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Зазначені положення податкового законодавства дозволяють дійти висновку, що право на формування витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг і потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних, транспортних і т.д.), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної видаткової і податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Таким чином, витрати і податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств і податком на додану вартість мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що господарська операція між позивачем та ТОВ «Київський лакофарбовий Завод» є безтоварною, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, у зв'язку з чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову,- відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 11 жовтня 2013 р.