cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Епель О.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2014 року Справа: № 810/4884/13-а
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А.,
за участю секретаря Бабенка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу приватного підприємства «ВІВ» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «ВІВ» до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «ВІВ» (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 липня 2013 року № 0000182200 та № 0000192200.
Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 08 жовтня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги, так як, на думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, приватне підприємство (далі - ПП) «ВІВ» є юридичною особою та платником податку на додану вартість.
У період з 19 червня 2013 року по 20 червеня 2013 року працівниками Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток під час здійснення фінансово-господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Київський лакофарбовий Завод» за період з 01 листопада 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 21 червня 2013 року № 198/220/31542453.
На підставі та на виконання зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 04 липня 2013 року № 0000182200, яким позивачу було донараховано ПДВ та штрафні (фінансові) санкції за цим податком в розмірі 67420 грн., та № 0000192200, яким позивачу було донараховано податок на прибуток приватних підприємств та штрафні (фінансові) санкції за цим податком в розмірі 23235 грн.
Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).
Так, відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.
Відповідно до п. 201.1. ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
У відповідності до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, з наведених законодавчих положень вбачається, що право на формування витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків при одночасному існуванні наступних умов: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг і потребою їх використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у тому числі, видаткових накладних, платіжних доручень, банківських виписок, актів прийому-передачі товарів тощо), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної видаткової і податкової накладної.
Крім того, навіть за наявності наведених умов, з метою встановлення товарності господарської операції, правомірності формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, встановити зв'язок між фактом придбання товарів та понесеними у зв'язку з цим витратами платником податку.
Разом з тим, як було правильно встановлено судом першої інстанції, на підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій між ПП «ВІВ» і ТОВ «Київський лакофарбовий завод» за договорами купівлі-продажу протипожежного матеріалу позивачем було надано лише накладні та податкові накладні.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні видаткові накладні, акти прийому-передачі товару, банківські виписки, платіжні доручення та будь-яка інша первинна документація, яка б підтверджувала реальність здійснення фінансово-господарських операцій та рух коштів за ними між позивачем і ТОВ «Київський лакофарбовий завод» у період з 01 листопада 2012 року по 31 грудня 2012 року.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку матеріалами справи не підтверджується реальність здійснення позивачем господарських операцій за спірними договорами купівлі-продажу, укладеними з контрагентом - «Київський лакофарбовий завод» у період з 01 листопада 2012 року по 31 грудня 2012 року, що, відповідно, свідчить про відсутність правових умов для формування ПП «ВІВ» податкового кредиту на їх підставі.
Більш того, як вбачається з акту перевірки позивача від 21 червня 2013 року № 198/220/31542453 та встановлено судом першої інстанції, згідно до відомостей бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», між задекларованим позивачем податковим кредитом, сформованим за договорами купівлі-продажу, укладеними із ТОВ «Київський лакофарбовий завод», та задекларованими ТОВ «Київський лакофарбовий завод» податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість за листопад - грудень 2012 року наявна розбіжність у кількісних показниках на загальну суму 111613 грн.
Доводи апелянта стосовно того, що відсутність окремих документів та помилок в їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції судова колегія вважає необґрунтованими, безпідставними і такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки сам по собі факт складання податкової накладної не є безумовною правовою підставою для визнання податкового кредиту правомірно сформованим, якщо відсутня первинна документація, якою підтверджується реальність руху активів та перерахування коштів за відповідним господарським договором.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності винесення Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області податкових повідомлень-рішень від 04 липня 2013 року № 0000182200 та № 0000192200 та відсутності правових підстав для їх скасування, а тому колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу приватного підприємства «ВІВ» - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року - без змін.
Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу приватного підприємства «ВІВ» - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Епель О.В.
Судді: Федотов І.В.
Ісаєнко Ю.А.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 04.03.2014 |
Оприлюднено | 06.03.2014 |
Номер документу | 37489454 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Епель О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні