Постанова

від 11.11.2013 по справі 915/1194/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2013 р. Справа № 915/1194/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Лисенко В.А., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання Альошиній Г.М.,

за участю представників:

від позивача - заступник директора ОСОБА_1, на підставі положень статуту ТОВ "НВФ "Рецикл"; ОСОБА_2 на підставі наказу про призначення директором ТОВ Науково-виробничої фірми "Рецикл" № 98/1-К від 29.12.2006р.; Капітонов П.П., довіреність б/н від 05.05.2013р.;

від відповідача - ОСОБА_2, паспорт серія НОМЕР_1 від 17.05.1996р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма "Рецикл"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 15.08.2013р.

у справі №915/1194/13

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма "Рецикл"

до відповідача: ОСОБА_2

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013р. товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма "Рецикл" (далі- ТОВ „Науково-виробнича фірма "Рецикл") звернулось з позовом до ОСОБА_2 (далі- ОСОБА_2) про визнання права власності на нерухоме майно-будівлю картонажного цеху, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 2-4).

За вказаною позовною заявою порушено провадження у справі №915/1194/13.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.08.2013р. у справі №915/1194/13 (суддя О.Г. Смородінова) у позові відмовлено (а.с. 75-79).

Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма "Рецикл" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області від 15.08.2013р. у справі №915/1194/13 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального права (а.с.88-90).

12.09.2013р. та повторно 24.09.2013р. до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ „Науково-виробнича фірма "Рецикл" надійшли заяви про відмову від апеляційної скарги (а.с. 101).

В судовому засіданні представник позивача Капітонов П.П. вказані заяви підтримав, представник позивача ОСОБА_1, яким підписано і позовну заяву, і апеляційну скаргу, проти їх задоволення висловив заперечення.

Відповідно до статті 100 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до винесення постанови. Апеляційний господарський суд має право не приймати відмову від скарги з підстав, визначених у частині шостій статті 22 цього Кодексу. Про прийняття відмови від скарги апеляційний господарський суд виносить ухвалу, якщо рішення місцевого господарського суду не оскаржено іншою стороною.

Згідно з частиною другою статті 100, частиною шостою статті 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Враховуючи те, що відмова від апеляційної скарги підписана Капітоновим М.В. (а.с. 94, 101), який здійснює представлення інтересів ТОВ „Науково-виробнича фірма "Рецикл" на підставі довіреності, виданої за підписом директора ОСОБА_2 (а.с.95), що одночасно є відповідачем по даній справі, та з огляду на те, що прийняття відмови від апеляційної скарги є правом господарського суду, Одеський апеляційний господарський суд не приймає відмову від апеляційної скарги та вважає за необхідне здійснити її розгляд по суті.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги висловив заперечення, посилаючись, зокрема, на те, що спірне майно було передано ним як внесок до статутного фонду ТОВ „Науково-виробнича фірма "Рецикл" не у власність останньому, а у господарське відання (а.с.102-104).

Заслухавши пояснення представників позивачів та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма "Рецикл" засноване на підставі рішення загальних зборів засновників №20 від 18.12.2006р. та зареєстровано виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 11.01.2007р. (а.с. 5-20).

Відповідно до пункту 1.2 статуту товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма "Рецикл" засновниками товариства є громадяни України: ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Згідно пунктів 6.4, 6.5 статуту ТОВ „Науково-виробнича фірма "Рецикл" директор товариства має право діяти від імені товариства одноособно і без доручення: купувати і продавати за готівку і в кредит, укладати різного роду угоди, пов'язані з діяльністю товариства, відкривати будь-які рахунки в банках і отримувати по них гроші, в тому числі готівкові, перераховувати через банк гроші на підставі здійснених угод, видавати доручення і здійснювати інші дії, пов'язані з керівництвом справами товариства і в його інтересах. Заступник директора з наукової роботи має право діяти від імені товариства одноособно і без доручення : купувати і продавати за готівку і в кредит, укладати різного роду угоди, пов'язані з діяльністю товариства, відкривати будь-які рахунки в банках і отримувати по них гроші, в тому числі готівкові, перераховувати через банк гроші на підставі здійснених угод видавати доручення і здійснювати інші дії, пов'язані з керівництвом справами товариства і в його інтересах.

Як вбачається з протоколу зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма "Рецикл" №22 від 29.12.2006р. директором ТОВ "НВФ "Рецикл" призначено - ОСОБА_2, заступником директора по науковій праці - ОСОБА_1 (а.с. 21).

Відповідно до розділу 7 статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Рецикл" для забезпечення діяльності товариства створено статутний фонд у розмірі 133 000 грн. за рахунок вкладів учасників, зроблених в натуральній формі. Вклади учасників у статутному фонді товариства розподілені між ними таким чином: ОСОБА_1 - 50 % статутного фонду; ОСОБА_2 - 50% статутного фонду. Частка кожного засновника відповідає розміру його вкладу у відсотках. Внесок ОСОБА_1 у статутний фонд - обладнання вартістю 66500 грн.; внесок ОСОБА_2 -нежитлова будівля картонажного цеху вартістю 66500 грн.

19.12.2006р. учасниками (засновниками) товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Рецикл" було проведено приймання- передачу вкладів учасників до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Рецикл" шляхом складання відповідного акту (а.с. 28).

Відповідно до зазначеного акту від 19.12.2006 р. учасник ОСОБА_2 вніс частку 50% у статутний фонд ТОВ "Науково-виробнича фірма "Рецикл", яка складається із нежитлової будівлі картонажного цеху, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 273 кв.м, вартістю 66500 грн. Належність вказаного об'єкту нерухомості на праві власності ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №516787 від 05.12.2006 р., виданим виконавчим комітетом Миколаївської міської ради (а.с.136), оригінал якого оглянуто колегією суддів в судовому засіданні.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.06.2013 р. статутний капітал ТОВ "Науково-виробнича фірма "Рецикл" сформований у розмірі 133000 грн., дата закінчення його формування-10.01.2007 р. (а.с.30).

Водночас із матеріалів справи вбачається, що будівля картонажного цеху, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, на даний час зареєстрована за ОСОБА_2 (а.с. 153, 162-163).

Предметом спору у даній справі є визнання права власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Рецикл" на майно, яке було передано відповідачем до статутного фонду цього товариства.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що майно, передане учасником ОСОБА_2 до статутного фонду товариства передавалось останньому не у власність, а у користування (господарське відання).

Із зазначеним висновком погодитись не можна з наступних підстав.

За змістом статті 113 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про господарські товариства" товариство з обмеженою відповідальністю належить до господарських товариств. Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав.

Відносини стосовно майна господарського товариства регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарським кодексом України та Законом України "Про господарські товариства".

Згідно частини першої статті 86 Господарського кодексу України вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний капітал товариства (частина перша статті 87 Господарського кодексу України).

В силу статті 85 Господарського кодексу України господарське товариство є власником майна , переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески.

Зазначена норма кореспондується з положеннями статті 12 Закону України "Про господарські товариства" та статті 115 Цивільного кодексу України, якими також передбачено, що товариство є власником майна , переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Оспорене рішення місцевого господарського суду прийнято без врахування зазначених норм, без оцінки того факту, що формування статутного фонду товариства було завершено ще 10.01.2007 р., а також того, що ОСОБА_2 не може бути одночасно і власником майна, що переданого ним до статутного фонду позивача, і власником частки в статутному капіталі ТОВ "Науково-виробнича фірма "Рецикл".

В обгрунтування відмови в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції послався на те, що рішенням зборів учасників ТОВ "Науково-виробнича фірма "Рецикл", оформленим протоколом №23 від 19.01.2007 р., майнові вклади учасників передані товариству у користування. Проте зазначене твердження не відповідає викладеному у цьому рішенні, оскільки питання про порядок передачі внесків учасників до статутного фонду згідно порядку денного на зборах 19.01.2007 р. не розглядалось, рішення про спосіб формування статутного фонду товариства також не приймалось (а.с.51-52). В той час як рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Науково-виробнича фірма "Рецикл", оформленим протоколом №20 від 18.12.2006 р., було визначено вид та розмір внеску кожного учасника (а.с.27), що в подальшому було відображено у пункті 7.2 статуту товариства позивача, у відповідності до яких внеском ОСОБА_2 є спірне нерухоме майно, а не майнові права на це майно.

Визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В силу статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

За змістом наведених норм права потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

З огляду на зазначені норми, враховуючи те, що відповідачем не визнається право власності позивача на спірне майно, а також те, що статутний фонд ТОВ "Науково-виробнича фірма "Рецикл" сформований, майно, що було передано відповідачем як внесок до статутного фонду товариства - будівля картонажного цеху, розташована за адресою: АДРЕСА_1, є власністю позивача.

Доводи відповідача про те, що майно передане ним до статутного фонду позивача є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_5 , є неправомірними, так як з моменту внесення майна до статутного капіталу господарського товариства, воно є власністю самого товариства; зазначене майно подружжя втратило ознаки об'єкта права спільної сумісної власності подружжя.

Саме таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України №6-61цс13 від 03.07.2013 р.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №6 "Про судове рішення").

Рішення господарського суду Миколаївської області від 15.08.2013 р. зазначеним вимогам не відповідає, а тому підлягає скасуванню як так, що прийнято з порушенням норм матеріального права, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

При цьому судом апеляційної інстанції відхиляється заява ОСОБА_2 від 03.10.2013 р. (а.с.125) про припинення провадження у даній справі у зв'язку з непідвідомчістю даного спору господарським судам, з посиланням на те, що однією зі сторін спору є фізична особа, а спір за змістом не відноситься до корпоративних спорів, оскільки відповідно до абзацу першого пункту 6 постанови Верховного Суду України від 24.10.2008. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснено, що усі спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язані зі здійсненням ними корпоративних прав та виконанням обов'язків учасника господарського товариства , на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України підвідомчі (підсудні) господарським судам незалежно від суб'єктного складу учасників спору . При цьому у абзаці п'ятому цього ж пункту зазначено, що підвідомчими (підсудними) господарським судам на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України є також спори між учасниками (засновником) господарського товариства та господарським товариством щодо права власності на майно, передане товариству як вклад до статутного (складеного) капіталу .

Безпідставною є також заява за підписом ОСОБА_2 від 07.10.2013 р. (а.с.126-127) про припинення провадження у даній справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки предмет спору існував на момент виникнення спору та не припинив існування в процесі розгляду справи. Правова позиція учасника товариства ОСОБА_2, який одночасно займає посаду директора, стосовно того, що спірне майно було передано до статутного фонду лише у користування, а не у власність, унеможливлює оформлення права власності на це майно за товариством у встановленому законодавством порядку та свідчить про наявність спору.

Не підлягає задоволенню і заява за підписом ОСОБА_2 від 11.11.2013 р. (а.с.159) про зупинення провадження у даній справі, так як заявником не доведено належним чином неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи №2а-3583/11/1470 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання недійсним і скасування запису про державну реєстрацію.

Викладене ж у заяві-зверненні ОСОБА_2 від 15.10.2013 р. (а.с.150-151), зокрема щодо недопущення в судовому засіданні 07.10.2013 р. останнього до участі у справі в якості представника апелянта та щодо залишення без розгляду його заяви про припинення провадження у справі, не відповідає обставинам справи, що вбачається із змісту протоколу судового засідання від 07.10.2013 р. (а.с.139-140). Підстави не прийняття судом відмови апелянта від апеляційної скарги не могли бути зазначені в тексті проміжної ухвали про відкладення розгляду справи від 07.10.2013 р., тому викладені вище у даній постанові.

Судові витрати у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма "Рецикл" задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 15.08.2013р. у справі №915/1194/13 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма "Рецикл", ідентифікаційний код 23398519, право власності на нерухоме майно- будівлю картонажного цеху, що розташована за адресою: АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма "Рецикл" - 1720,5 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича фірма "Рецикл" - 860,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови виготовлено иа підписано 14.11.2013 р.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя В.А. Лисенко

Суддя А.І. Ярош