Постанова

від 06.11.2013 по справі 5019/418/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2013 р. Справа № 5019/418/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Розізнана І.В.

суддів Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача 2 Спеціалізований виробничий сільськогосподарський кооператив "Агроліс" на рішення господарського суду Рівненської області від 17.07.13 р.

у справі № 5019/418/12 (суддя Гудзенко Я.О. )

позивач Рівненський міжрайонний природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Тишицької сільської ради

за участю третьої особи , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної екологічної інспекції у Рівненській області

відповідач Державне підприємство "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Березнівський держспецлісгосп"

відповідач Спеціалізований виробничий сільськогосподарський кооператив "Агроліс"

за участю третьої особи , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - державної екологічної інспекції у Рівненській області

про відшкодування шкоди, завданої незаконною рубкою дерев

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача1 -Боротюк О.О, представник, довіреність № б/н від 09.04.13р., Новак А.О -директор

відповідача 2- Мудрий І.В, голова кооперативу

від органу прокуратури - Прищепа О.М., службове посвідчення № 017284.

третіх осіб 1,2-не з"явились

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 17.07.2013 року ( cуддя Гудзенко Я.О.) в позові Рівненського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Тишицької сільської ради, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної екологічної інспекції у Рівненській області до Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Березнівський держспецлісгосп", Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Агроліс" про відшкодування шкоди, завданої незаконною рубкою дерев - відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову з огляду на ч.2 ст.19, 86, 89, 90, п.1 ч.2 ст. 105 ЛК України, ч.1 ст. 1166 ЦК України, ч.1 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" , місцевий господарський суд прийшов до висновку , що на момент вирішення спору вина відповідачів у вчиненні встановлених в акті незаконних рубок дерев у визначеному законом порядку не встановлена, а тому і відсутні підстави для покладення на відповідачів обов"язку по відшкодуванню матеріальної шкоди , спричиненої вказаним правопорушенням .

Крім того, чинним законодавством не передбачено обов'язку лісокористувачів по відшкодуванню матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок самовільних рубок лісу невстановленими особами на підвідомчій їм території.

Також , суд вказав, що відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" від 23 липня 2008 року № 665, на підставі якої було здійснено розрахунок заподіяної шкоди за вищезазначене правопорушення, такси, встановлені даним нормативно-правовим актом для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, застосовуються для осіб, що безпосередньо здійснили ці порушення і вина їх визначена у встановленому законом порядку. Застосування ціх такс до підприємств, установ, організацій і громадян, що здійснюють охорону лісових насаджень, за виключенням випадків, коли встановлено, що вони безпосередньо скоїли такі порушення, є неправомірним.

Не погодившись з постановленим рішенням, відповідач 2- Спеціалізований виробничий сільськогосподарський кооператив "Агроліс" оскаржив його в апеляційному порядку.

Апелянт у скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню, з огляду на таке.

Так, факт незаконної вирубки дерев на підвідомчій відповідачеві 1 території Березнівського лісництва підтверджено складеним за наслідками перевірки актом № 62 від 23.11.2011 року та доданим до нього розрахунком розміру шкоди, заподіяної лісу незаконною рубкою дерев, здійсненим позивачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 № 655 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".

Скаржник вказує, що Державним підприємством СЛАП "Березнівський держспецлісгоп" зазначений акт не оскаржувався та на час вирішення спору був чинним.

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції , що завдана шкода має відшкодовуватись особою , яка її завдала , а відтак, відповідач 1 може нести відповідальність лише у випадках наявності у його діях чи діях його працівників протиправної поведінки, шкоди, причинного зв"язку між допущеним правопорушенням та шкодою, вини.

Скаржник, аналізуючи положення п.1 ч.2 ст.19, п.5 ст.64, ч.1,5 ст.86 , п.5 ч.2 ст.105 , ст.107 Лісового кодексу України зазначає, що відповідач, як постійний лісокористувач, має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за не забезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій відповідачу 1 території. Крім того, зазначає, що при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення , вчиненого невстановленими особами необхідно виходити з того, що відповідно до ст. 19 Лісового кодексу України обов"язки зі забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів.

Апелянт наголошує, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника, натомість господарський суду Рівненської області помилково не взяв до уваги наведені норми чинного законодавства , не врахував, що відповідач 1 , як постійний лісокористувач, зобов"язаний був забезпечити охорону та захист лісових насаджень від незаконних вирубок , а тому в разі невиконання покладених на нього обов"язків повинен нести відповідальність у вигляді відшкодування збитків.

Просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 17 липня 2013 року у справі № 5019/418/12 і прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор вказує, що в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгоп" відсутня інформація про вчинення правопорушення працівниками підприємства. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно працівників ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгоп" державним інспектором не складався, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не виносилась.

На думку прокурора, згідно приписів чинного законодавства відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні лісу, відповідно ,обов"язок по відшкодуванню майнової шкоди покладається на осіб, які безпосередньо вчинили дане правопорушення і вина їх встановлена у визначеному законом порядку. Вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для покладання на відповідача обов"язку по відшкодуванню матеріальної шкоди, спричиненої вказаним правопорушенням.

З відзиву на апеляційну скаргу ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгоп" вбачається, що суд повно та об"єктивно дослідив усі обставини справи , належним чином оцінив подані сторонами докази і з додержанням усіх процесуальних норм виніс рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повній відповідальності до вимог матеріального права.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов правильно висновку щодо відсутності у діях відповідача цивільно - правового делікту , а саме відсутність безпосередньо причинно - наслідкового зв"язку між протиправною бездіяльністю відповідача і наслідками у вигляді виникнення шкоди. Крім того, відповідач 1 у відзиві зазначає , що обов"язок охорони лісу лежить на самому апелянту. Просить рішення суду залишити без змін .

В судовому засіданні апелянт підтримав скаргу в повному обсязі, з підстав викладених у ній, просить рішення господарського суду Рівненської області від 17 липня 2013 року у справі № 5019/418/12 скасувати і прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Прокурор,представники відповідача 1 в судовому засіданні просить рішення господарського суду Рівненської області від 17 липня 2013 року у вказаній справи залишити без змін, а апеляційну скаргу СВСК "Агроліс" - без задоволення, з підстав викладених у відзиві.

Тишицька сільська рада та третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна екологічна інспекція у Рівненській області не скористалися правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечили явку своїх представників у судове засідання апеляційного господарського суду, хоча про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлялися заздалегідь та належним чином, на що вказують зворотні поштові повідомлення про вручення копій ухвал суду про призначення апеляційної скарги до розгляду та відкладення справи від 29 серпня 2013 року та 23 жовтня 2013 року ( а.с.160,165, а.с. 207,208,т.2).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки сторони належним чином повідомлені про час та місце апеляційного перегляду справи, враховуючи обмеженість строків вирішення спору, явка сторін обов"язковою не визнавалась, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників Тишицької сільської ради та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної екологічної інспекції у Рівненській області.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення сторін,обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин,що мають значення для справи, оглянувши матеріали справи № 5019/1607/12 та оригінали проектів організації та розвитку лісового господарства ДП СЛАП "Березнівський Держспецлісгоп" Рівненського обласного управління сільського господарства, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Агроліс" підлягає до задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи , Рівненський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Тишицької сільської ради звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Березнівський держспецлісгосп" про відшкодування шкоди, завданої незаконною рубкою дерев в сумі 112 636, 55 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 29.05.2012 р.,залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.08.2012 р. у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.11.12 р. скасовано рішення господарського суду Рівненської області від 29.05.12 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.08.12 р. у справі № 5019/418/12 з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції ,суд касаційної інстанції вказав, що судами попередніх інстанцій не було досліджено приписи ч. 2 ст. 1166 ЦК України , за якими особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Тобто, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної природному середовищу слід було виходити з презумпції вини правопорушника.

Ухвалою суду від 18.06.13 р. залучено до участі у справі Спеціалізований виробничий сільськогосподарський кооператив "Агроліс" у якості відповідача 2.

Як вбачається з матеріалів справи , 23 листопада 2011 року Рівненською міжрайонною природоохоронною прокуратурою із залученням спеціаліста Державної екологічної інспекції в Рівненській області було проведено перевірку дотримання відповідачем 1 вимог природоохоронного законодавства, в ході якої було виявлено незаконну порубку дерев у кварталі 6 виділ 12 в кількості 50 штук та у кварталі 6 виділ 18 в кількості 16 штук згідно лісорубного квитка №17 від 06.06.2011 року.

Про виявлені порушення було складено акт про порушення природоохоронного законодавства за підписами держінспектора з охорони навколишнього природного середовища Багнія А.В. та директора ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" (т. 1, а.с. 8).

До акту долучена Польова перелікова відомість, у якій вказані кількість вирублених дерев із зазначенням породи дерев та діаметру пнів в корі біля шийки кореня, які засвідченою підписами держінспектора з охорони навколишнього природного середовища та лісників.

Крім того, держінспектором відповідно до додатку №1 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту" від 23.07.2008 р. № 665 був проведений розрахунок шкоди , в якому встановлено розмір шкоди 75595 грн. та з врахуванням індексації - 112 636, 55 грн. (а.с. 11 т.1)

Листом від 01 грудня 2011 року вих. № 4246/06 Державною екологічною інспекцією в Рівненській області на адресу відповідача-1 було надіслано претензію, в якій останньому було запропоновано в 10-денний термін перерахувати до місцевого бюджету Тишицької сільської ради Березнівського району Рівненської області вищевказану суму заподіяної державі шкоди. Дана претензія була залишена відповідачем без задоволення (т. 1 а.с.12), що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду .

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги господарського судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 4 ГПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

На переконання колегії суддів ,рішення суду першої інстанції у даній справі таким вимогам не відповідає.

Відмовляючи у позові, місцевий господарський суд вважав, що доказів у підтвердження факту здійснення правопорушення позивачем не надано , які і постанови про адміністративне правопорушення, за якими було б притягнуто до відповідальності службових осіб відповідачів , винних у незаконній порубці дерев.

Однак, судова колегія апеляційної інстанції вважає такий висновок передчасним та зробленим без оцінки усіх доказів у їх сукупності.

Відносини у галузі навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Так, в силу статті 3 Лісового кодексу України, лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст.ст. 105, 107 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства у вигляді незаконного вирубування та пошкодження дерев і чагарників тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

За приписами ч. 1 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі-Закон) порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

За змістом частини 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів (ч. 5 ст. 68 Закону).

Відповідно до ч.1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Приписами ст.19 Лісового кодексу України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості грантів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Згідно з п.5 ст.64 (Основні вимоги щодо ведення лісового господарства) Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Статтею 89 Лісового кодексу України встановлено, що охорону і захист лісів здійснюють і лісова охорона інших постійних лісокористувачів.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.86 та ст.90 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на органи виконавчої влади з питань лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу. Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що відповідно до ст.19 Лісового кодексу України обов'язки зі забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів.

Наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у аналогічних справах зі спорів про відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок порушення лісового законодавства (постанови ВГСУ від 03.04.2012 у справі №5010/2141/2011-23/75, від 30.11.2011 у справі №6/102 та від 27.10.2011 у справі №11/62-10 (у допуску останньої до провадження ВСУ відмовлено ухвалою ВГСУ від 20.01.2012).

Колегія суддів зауважує, що відповідно до Листа Головного управління Держземагенства у Рівненській області № 0306-4059 від 25 жовтня 2013 року, земельна ділянка площею 127 га на території Тишицької сільської ради Березнівського району (лісовий квартал № 6) обліковується за спеціалізованим виробничим сільськогосподарським кооперативом "Агроліс" ( а.с.212 т.2).

Як вбачається з письмових пояснень Тишицької сільської ради № 815 від 01.11.2013 ( а.с.214 т.2) постійним лісокористувачем кварталу № 6 є Березнівський СВСК "Агроліс", а використовує дані земельні ділянки лісового фонду Березнівський СЛАП "Березнівський держспецлісгоп" (а.с. 214 т.2).

З оглянутих апеляційним судом матеріалів справи № 5019/1607/12 за позовом Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Агроліс"до Державного підприємства "Спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства "Березнівський держспецлісгосп",третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Рівненська обласна державна адміністрація;третя особа Міністерство аграрної політики та продовольства України про усунення перешкод у користуванні землею вбачається , що ДП « СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" утворено на виконання Указу Президента України від 7 лютого 2004 року та керуючись Декретом Кабінету Міністрів України № 8-92 "Про управління майном, яке є у загальнодержавній власності".

Державним реєстратором Березнівської РДА вказане підприємство зареєстроване 29 листопада 2004 року.

У відповідності із п. п. 2.1, 2.2.3 Статуту ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп", затвердженого розпорядженням Міністерства аграрної політики України № 656 від 02.11.2004р., підприємство створене з метою організації комплексного ведення лісового господарства, включаючи питання охорони, захисту, раціонального використання лісових ресурсів і відтворення лісів в державному лісовому фонді. Основними напрямками діяльності підприємства є: охорона лісів і захисних лісонасаджень від незаконних порубів.( а.с.33 -36 т.1)

Розпорядженням голови Березнівської районної державної адміністрації № 159 від 26.03.2007р. надано дозвіл ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" на виготовлення проекту землеустрою щодо складання державних актів на право постійного користування земельними ділянками для ведення лісового господарства загальною площею 4897,0611га за рахунок земель СВСК "Агроліс".

З метою реалізації покладених на ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" завдань та на виконання пункту 3 частини 2 статті 19 Лісового кодексу України ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" виготовлено матеріали лісовпорядкування та Проект організації та розвитку лісового господарства, які є підставою для ведення лісового господарства.

Відповідно до листа Державної інспекції сільського господарства в Рівненській області " 1542 від 10.09.12р. ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" набув право користування лісом, однак при цьому СВСК "Агроліс" залишився постійним землекористувачем, який не має можливості проводити лісове господарство, оскільки не набув права користуватися лісами відповідно до Лісового кодексу України. (т.2,а.с. 97-100)

Згідно з п.1.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" №02-5/744 від 27.06.2001р., вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у його діях відсутня вина у заподіянні такої шкоди.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту положень п.1 ч.2 ст.19, п.5 ст.64, ч.ч.1,5 ст.86, п.5 ч.2 ст.105 та ст.107 Лісового кодексу України відповідач 1 має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій відповідачу території.

Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду зауважує, що ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгоп" не надано як суду першої інстанції, так і апеляційному господарському суду доказів вчинення ним дій щодо збереження та охорони лісів(в т.ч. в кварталі 6 ,де виявлено незаконну порубку дерев ) , що згідно його статуту є безпосереднім його обов"язком.

Правовою підставою відшкодування шкоди є склад цивільного правопорушення, необхідними елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

В даному випадку ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" не забезпечев охорону і збереження лісового фонду, допущено самовільну рубку лісів, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з твердженнями прокурора та представника ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп", що у разі якщо вина працівників відповідача 1 у вчиненні встановлених в акті незаконних порубок дерев не встановлена, відсутній протокол про адміністративне правопорушення, а тому відсутні підстави для задоволення заявлених вимог та стягненні шкоди , з огляду на таке.

Так, відповідно до Порядку організації та проведення перевірок суб"єктів господарювання щодо дотримання природоохоронного законодавства , затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008 року , акт перевірки це документ , який є, зокрема носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання , а відтак зазначений акт слід розцінювати як належний доказ , в якому зафіксовано факт вчинення правопорушення природоохоронного законодавства.

Крім того, доказів оскарження зазначеного акту у встановленому законом порядку матеріали справи не містять , а відтак , на час вирішення спору він є чинним , відомості зазначені в акті відповідачем ДП СЛАП "Березнівський держспецлісгосп" за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані , розмір ,визначеної в розрахунках шкоди не заперечується , котррозрахунок шкоди не поданий.

На зазначені обставини місцевий господарський суд достатньої уваги не звернув і дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову

З огляду на викладене колегія суддів відповідно до ст.103,п.4 ч.1ст. 104 ГПК України вважає за необхідне рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позову скасувати та прийняти нове рішення про стягнення збіитків в розмірі 112636,55 грн.

Наявний в матеріалах справи розрахунок заподіяної шкоди за вищезазначене правопорушення, здійснений відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", є вірним і обґрунтованим.

При стягненні шкоди судом враховується, що відповідно до ст.11 Закону України "Про державний бюджет України на 2013 р." встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2013 рік у частині доходів є надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України. Згідно ч. 3 ст.29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є: 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. Положенням ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України передбачено, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2013 році є, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

В главі 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень Державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000р. №131 передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами. Аналогічна правова позиція викладена в постановах ВГСУ від 04.04.2012р. №41/106, № 35/5005/13150/2011.

Вирішуючи питання щодо судового збору Рівненський апеляційний господарський суд враховує наступне:

Відповідно до п.3 ст.49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України (п. 4.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України").

За таких обставин, відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 2252,74 ( дві тисячі двісті п"ятдесят дві грн. 74 коп.) покладається на Державне підприємство "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Березнівський держспецлісгоп" , оскільки позов задоволено у повному об'ємі та спір виник внаслідок неправомірних дій останнього.

Крім того, з Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Березнівський держспецлісгоп" на користь апелянта , відповідно до п.10 ч.2 ст. 105 ГПК України підлягає до стягнення судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1126,37 ( тисяча сто двадцять шість грн. 37 коп) .

Керуючись ст.ст. 49, 99,101,103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Агроліс" задовольнити.

Рішення господарського суду Рівненської області від 17 липня 2013 року у справі № 5019/418/12 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Стягнути з Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Березнівський держсспецлісгоп" ( 34600, Рівненська область , м. Березне, вул. Київська, 10 , р/р 26007707203317 РОД "Райффазен Банк Аваль", МФО 380805, ЄДРПОУ 32600442) на користь Державного бюджету України, місцевих бюджетів Рівненської обласної ради та Тищицької сільської ради збитки в сумі 112 636,55 грн. ( сто дванадцять тисяч шістсот тридцять шість грн. 55 коп), зарахувавши кошти на аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України у Рівненській області за балансовим рахунком 3311 "Кошти , які підлягають розподілу між Державним і місцевим бюджетами "Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій.

Стягнути з Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Березнівський держсспецлісгоп" ( 34600, Рівненська область , м. Березне, вул. Київська, 10 , р/р 26007707203317 РОД "Райффазен Банк Аваль", МФО 380805, ЄДРПОУ 32600442) в дохід державного бюджету України судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2252,74 ( дві тисячі двісті п"ятдесят дві грн. 74 коп.)

Стягнути з Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Березнівський держсспецлісгоп" ( 34600, Рівненська область , м. Березне, вул. Київська, 10 , р/р 26007707203317 РОД "Райффазен Банк Аваль", МФО 380805, ЄДРПОУ 32600442) на користь Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Агроліс" ( 34600, Рівненська область, м. Березне, вул. Миру, 33А, код ЄДРПОУ 21092064) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1126,37 ( тисяча сто двадцять шість грн. 37 коп).

Господарському суду Рівненської області видати судові накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Гудак А.В.