Рішення

від 16.10.2013 по справі 1522/16936/12

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження № 22-ц/785/7539/13

Головуючий у першій інстанції Бондарь В.Я.

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.

суддів: Панасенкова В.О.,

Парапана В.Ф.,

при секретарі: Горновій А.О.,

за участю: позивача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4,

та відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 30 липня 2013 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И Л А:

17 липня 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що з 21.04.2007 року по 18.01.2011 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, який є відповідачем у справі.

За час перебування у шлюбі, а саме 25.09.2009 року сторонами по справі, був придбаний автомобіль марки «TOYOTA CAMRY» , 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, автомобіль був зареєстрований на ім'я відповідача ОСОБА_5, що ним не заперечується.

У зв'язку із розірванням шлюбу, позивач звернулась до суду із вказаним позовом та просила стягнути на її користь грошову компенсацію вартості зазначеного автомобіля, який був придбаний за час шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя.

За наведених обставин та з правових підстав визначених у позовній заяві ОСОБА_5 просила її позов задовольнити.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 позов не визнав, та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що до розірвання шлюбу сторони розділили спільне майно добровільно, тому вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 липня 2013 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за 1/2 частку ринкової вартості транспортного засобу марки «TOYOTA CAMRY», 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, у розмірі 23 071,50 гривень та судові витрати у розмірі 113,93 гривень.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги та пояснення на апеляцію позивачки ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, а також заперечення на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції у своєму рішенні послався на експертний висновок №208 від 15.01.2013 року, та визначив вартість спірного автомобіля з урахуванням його стану на момент проведення експертного дослідження, однак з таким висновком місцевого суду колегія суддів погодитись не може виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст.213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Місцевим судом не вірно встановлені фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 21.04.2007 року по 18.01.2011 року, що підтверджується відповідними свідоцтвами (а.с.8,9).

Під час шлюбу, а саме 21.04.2009 року подружжям ОСОБА_5 було придбано автомобіль «TOYOTA CAMRY», 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який був зареєстрований на ім'я відповідача ОСОБА_5.

Відповідно до чинного законодавства, загальною спільною власністю чоловіка і жінки є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, що може бути об'єктом права приватної власності, крім майна нажитого кожним з них за час їхнього роздільного проживання при фактичному припиненні подружніх відносин.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно з положеннями ст. 60 СК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, навіть якщо один із них не мав самостійного заробітку.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, що означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язанні доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте ними у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім'я одного з подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя, тобто якщо у відповідному документі власником чи набувачем вказано лише чоловіка, це ще не означає, що він є одноосібним власником майна.

Відповідно до ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Згідно ст. 69 СК України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Кожен із співвласників має право на поділ спільного майна.

Суд першої інстанції вірно встановив, що спірний автомобіль є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Однак, ухвалюючи рішення по справі місцевий суд виходив з висновку №208 судової автотоварознавчої експертизи від 15.01.2013 року, згідно якого ринкова вартість автомобілю «TOYOTA CAMRY», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску у наданому для проведення експертизи фактичному технічному стані складає 46 143 гривень.

Частиною 6 ст.147 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється ним за правилами, встановленими ст.212 цього Кодексу.

Відповідно до ст.212 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Позивачем ОСОБА_3 до суду першої інстанції було надано фотознімок з відображенням дати його фотографування (а.с.128), згідно якого можна дійти до висновку, що 31 січня 2013 року спірний автомобіль знаходився у повній комплектації та був придатний до експлуатації, а експертний висновок, який покладено в обґрунтування судового рішення, що є предметом перегляду у суді апеляційної інстанції було зроблено 15 січня 2013 року, при цьому відповідач ОСОБА_5 в судовому засідання у апеляційному суді пояснив, що для проведення експертизи автомобіль було надано розукомплектованим у зв'язку з тим, що комплектуючі автомобіль запчастини ним були продані для погашення боргових зобов'язань, які утворились у колишнього подружжя ОСОБА_5, та він повинен був розраховуватись з кредиторами власними силами.

Однак судова колегія критично ставиться до наданих відповідачем пояснень, оскільки вважає, що його дії спрямовані на розкомплектованість спірного автомобіля свідчать про намір ОСОБА_5 знецінити спільне майно подружжя, та уникнути розподілу цього майна в реальному розмірі.

В матеріалах справи міститься експертний висновок наданий у якості доказу щодо реальної вартості спірного майна експертний висновок від 25.09.2009 року, відповідно до якої ринкова вартість автомобіля «TOYOTA CAMRY», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, станом на 29.09.2009 року складала 130 041,46 гривень. Доказів щодо знецінення спірного автомобілю «TOYOTA CAMRY» під час експлуатації його подружжям ОСОБА_5 в період шлюбу відповідачем до суду надано не було, а експертна оцінка щодо його вартості під час вирішення спору у суді від 15.01.2013 року зроблена після припинення сторонами шлюбних відносин, а тому є неналежним доказом.

Таким чином, в порядку ч.4 ст.71 СК України, слід стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію у вигляді половини вартості спірного майна, яка визначена експертним дослідженням від 25.09.2009 року та складає 65 020,73 гривен.

Оскільки в порушення ст.ст.212-214 ЦПК України суд першої інстанції постановив рішення, яке не відповідає нормам матеріального і процесуального права, воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.п.1,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідача половини вартості спірного майна, що складається у розмірі 65 020,73 гривень.

Керуючись ст.ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, ст.309, ст.313, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 липня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 1/2 частину вартості автомобілю «TOYOTA CAMRY» 2007 року в розмірі 65 020 гривень 73 копійки.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області М.М. Драгомерецький

В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан