Справа № 825/3875/13-а
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2013 року м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Соломко І.І.,
за участю секретаря - Розмовенко А.О.,
представника позивача - Серб С.М.,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Корюківського районного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення незаконно виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття, -
В С Т А Н О В И В:
21.10.2013 року Корюківський районний центр зайнятості (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач) про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 6802,43 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що у вересні 2013 року під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» позивачем встановлено, що відповідач при зверненні до Корюківського районного центру зайнятості про надання їй статусу безробітного не повідомила про те, що була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності. У зв'язку з цим, в період з липня 2011 року по березень 2012 року відповідач незаконно отримала матеріальне забезпечення в розмірі 6802,43 грн. Відповідно до статті 36 зазначеного Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до вимог чинного законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Відповідач відмовилась добровільно повернути кошти в розмірі 6802,43 грн., тому позивач просить стягнути вказану суму в судовому порядку.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що на момент звернення до Корюківського районного центру зайнятості його довіритель підприємницькою діяльністю вже не займалась, оскільки з 31.03.2004 року була знята з обліку в Корюківській податковій інспекції. За таких обставин вважає, що відомості, зазначені в заяві від 06.07.2011 року відповідали фактичним обставинам справи, а тому допомогу по безробіттю відповідач отримала на законних підставах. Крім того зазначив, що на позивача покладено обов'язок щодо перевірки даних, зазначених в документах, поданих відповідачем під час її реєстрації, що не було виконано позивачем. Тому вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
На підставі поданої заяви від 06.07.2011 року ОСОБА_3 була зареєстрована в Корюківському районному центрі зайнятості як така, що шукає роботу (а.с.7). При цьому в заяві зазначила, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.
Корюківським районним центром зайнятості відповідачу було надано статус безробітного як такому, що шукає роботу, та призначено допомогу по безробіттю відповідно до статей 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» та Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307.
За період з 06.07.2011 року по 31.03.2012 року ОСОБА_3 отримала грошову допомогу по безробіттю відповідно до статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», що підтверджується довідкою (а.с.19).
13.09.2013 року позивачем відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення за результатами якого складено акт № 132. В ході розслідування встановлено, що за даними ЄДРС відповідач з 20.10.2003 року по теперішній час зареєстрована як фізична особа-підприємець, що є порушенням частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ, Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307, (далі-Порядок № 307) Законом України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-ХІІ.
Відповідно до підпункту «б» частини третьої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».
Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Відповідно до пункту 1.2 Порядку № 307, допомога по безробіттю надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.
Відповідно до абзацу 1 та 2 пункту 5 частини другої статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виконавча дирекція Фонду та її робочі органи, зокрема, контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду. Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 307, перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття у разі, коли: подані застрахованою особою документи дають їй право на одержання допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"; особа, яка одержує допомогу по безробіттю та не може бути працевлаштована у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи, виявила бажання отримати залишок належної їй допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 2 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказами Державної податкової адміністрації України, Пенсійним фондом та Міністерством праці та соціальної політики України, від 13.02.2009 року № 7-1|60/62, розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.
Відповідно до пунктів 5, 6, 7, 8 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили. У разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти. У разі неповернення коштів у встановлений строк, стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Аналізуючи вищезазначені нормативно-правові акти, суд приходить до висновку, що на позивача покладено обов'язок здійснювати контроль за правильністю та обґрунтованістю виплат на випадок безробіття шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.
Однак позивачем не була проведена перевірка достовірності даних, що зазначені відповідачем в заяві від 06.07.2011 року під час її реєстрації як безробітної, що є порушенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики, ДПА України № 60/62 від 13.02.2009 року, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.03.2009 року № 232/16248.
Водночас, в ході проведення розслідування у вересні 2013 року позивачем встановлено, що згідно даних ЄДРС ОСОБА_3 з 20.10.2003 року по теперішній час зареєстрована як фізична особа-підприємець, що є порушенням частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»(а.с.18).
Даний факт підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.16-17).
Відповідно до статті 43 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 року № 755 датою державної реєстрації фізичної особи - підприємця є дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.
Згідно статті 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.
Як вбачається із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копія якого міститься в матеріалах справи, 20.10.2003 року до Єдиного державного реєстру внесено запис про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця - ОСОБА_3 Запис про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем - відсутній.
Тобто, на час проведення виплат по безробіттю в період з 06.07.2011 року по 31.03.2012 року відповідач була зареєстрована як фізична особа-підприємець.
Таким чином, у зв' язку з тим, що на дату реєстрації ОСОБА_3 в центрі зайнятості запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено не було, то на момент оформлення статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю відповідач відносився до зайнятого населення.
Твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_3 була знята з обліку платника податків з 31.03.2004 року, а тому допомогу по безробіттю отримала на законних підставах, судом до уваги не приймається, оскільки відповідно до статті 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» датою припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця є дата внесення до ЄДР запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, а не дата зняття з обліку платника податків.
Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували проведення такої реєстрації.
Згідно із частинами другою та третьою статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Таким чином, обов'язок щодо своєчасного надання відомостей про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг покладено на осіб, які зареєстровані як безробітні.
Відповідачем не виконано обов'язку, передбаченого статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Пунктом 6.14 вищевказаного Порядку № 307 передбачено, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку. Сума виплаченої допомоги по безробіттю підтверджується відповідною довідкою центру зайнятості, що підписується керівником, головним бухгалтером та скріплюється печаткою.
Згідно довідки виплаченого матеріального забезпечення Корюківського районного центру зайнятості № 308 від 04.10.2013 року відповідачу в період з 06.07.2011 року по 31.03.2012 року виплачено допомогу по безробіттю в сумі 6802,43 грн. (а.с.19).
У зв'язку з чим, 16.09.2013 року позивачем видано наказ «Про повернення коштів ОСОБА_3» № 102 та направлено лист від 17.09.2013 року № 02/887 з вимогою повернути кошти на протязі 15 календарних днів з дня отримання повідомлення (а.с.20, 21).
Наказ від 16.09.2013 року № 102 відповідачем отримано та не оскаржено, кошти в розмірі 6802,43 грн. до Корюківського районного центру зайнятості добровільно не повернуто.
Таким чином, несплата відповідачем суми наносить суттєвої шкоди державі, так як перешкоджає у повному обсязі Корюківському районному центру зайнятості забезпечувати соціальний захист громадян шляхом виплати допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у передбачених законодавством випадках.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідачем не надано суду доказів, які б спростували позицію позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Корюківського районного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 6802,43 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов Корюківського районного центру зайнятості, - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Корюківського районного центру зайнятості (р/р 37171974900235 в ГУДКС у Чернігівській області, МФО 853592, код 14249192) кошти незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття в сумі 6802 (шість тисяч вісімсот дві) грн. 43 коп.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.І. Соломко
Суд | Чернігівський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 14.11.2013 |
Оприлюднено | 18.11.2013 |
Номер документу | 35209590 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Чернігівський окружний адміністративний суд
Соломко І.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні