Ухвала

від 29.01.2014 по справі 825/3875/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3875/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

29 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.,

Петрика І.Й.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013р. у справі за адміністративним позовом Корюківського районного центру зайнятості до ОСОБА_3 про зобов"язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь Корюківського районного центру зайнятості кошти незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття в сумі 6802 грн. 43 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідачем ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до положень ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи у порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем матеріальне забезпечення на випадок безробіття отримано незаконно, а тому стягнув на користь позивача суму такого.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_3 згідно поданої нею заяви від 06.07.2011року була зареєстрована в Корюківському районному центрі зайнятості як така, що шукає роботу, та яка в заяві зазначила, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.

Корюківським районним центром зайнятості відповідачу було надано статус безробітного як такому, що шукає роботу, та призначено допомогу по безробіттю відповідно до статей 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» та Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307.

За період з 06.07.2011 року по 31.03.2012 рокуКоноваленко І.С. отримала грошову допомогу по безробіттю відповідно до статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», в розмірі 6 802,43грн.

13.09.2013року позивачем відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення за результатами якого складено акт № 132. В ході розслідування встановлено, що за даними ЄДРС відповідач з 20.10.2003 року по теперішній час зареєстрована як фізична особа-підприємець, що є порушенням частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відносини між сторонами врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ, Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307, (далі-Порядок № 307) Законом України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-ХІІ.

Підпунктом «б» ч.3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Безробітними, згідно з положеннями статті 2 Закону України «Про зайнятість населення», визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку № 307, допомога по безробіттю надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.

Згідно з абзацом 1 та 2 пункту 5 частини другої статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виконавча дирекція Фонду та її робочі органи, зокрема, контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду. Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 307, перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття у разі, коли: подані застрахованою особою документи дають їй право на одержання допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"; особа, яка одержує допомогу по безробіттю та не може бути працевлаштована у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи, виявила бажання отримати залишок належної їй допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності.

Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, згідно з п.2 Порядку, затвердженого наказами Державної податкової адміністрації України, Пенсійним фондом та Міністерством праці та соціальної політики України, від 13.02.2009 року № 7-1|60/62, розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Відповідно до пунктів 5, 6, 7, 8 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили. У разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти. У разі неповернення коштів у встановлений строк, стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Тому висновок суду першої інстанції, що на позивача покладено обов'язок здійснювати контроль за правильністю та обґрунтованістю виплат на випадок безробіття шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної, є вірним.

Як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, позивачем не була проведена перевірка достовірності даних, що зазначені відповідачем в заяві від 06.07.2011 року під час її реєстрації як безробітної, що є порушенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики, ДПА України № 60/62 від 13.02.2009 року, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.03.2009 року № 232/16248.

Разом з тим, в ході проведення розслідування у вересні 2013 року позивачем встановлено, що згідно даних ЄДРС ОСОБА_3 з 20.10.2003 року по теперішній час зареєстрована як фізична особа-підприємець, що є порушенням частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Судом першої інстанції проаналізовано положення статті 43,47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 року № 755 та правильно зазначено, що датою державної реєстрації фізичної особи - підприємця є дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджено, що 20.10.2003 року до Єдиного державного реєстру внесено запис про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця - ОСОБА_3, однак запису про припинення підприємницької діяльності такою фізичною особою - підприємцем - відсутній.

Отже, на час проведення виплат по безробіттю в період з 06.07.2011 року по 31.03.2012 року відповідач була зареєстрована як фізична особа-підприємець і на момент оформлення статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю така відносилась до зайнятого населення, не дивлячись на те, що була 31.03.2004р. знята податковим органом з обліку платника податків.

Згідно із частинами другою та третьою статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Отже, обов'язок щодо своєчасного надання відомостей про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг покладено на осіб, які зареєстровані як безробітні, однак цього обов»язку відповідачем не виконано.

Пунктом 6.14 вищевказаного Порядку № 307 передбачено, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку. Сума виплаченої допомоги по безробіттю підтверджується відповідною довідкою центру зайнятості, що підписується керівником, головним бухгалтером та скріплюється печаткою.

Згідно довідки виплаченого матеріального забезпечення Корюківського районного центру зайнятості № 308 від 04.10.2013 року відповідачу в період з 06.07.2011 року по 31.03.2012 року виплачено допомогу по безробіттю в сумі 6802,43 грн.

16.09.2013 року позивачем видано наказ «Про повернення коштів ОСОБА_3» № 102 та направлено лист від 17.09.2013 року №02/887 з вимогою повернути кошти на протязі 15 календарних днів з дня отримання повідомлення, який відповідачем отримано та не оскаржено, але і кошти в розмірі 6802,43 грн. до Корюківського районного центру зайнятості добровільно не сплачено, у зв»язку з чим такі кошти обґрунтовано стягнуто з відповідачки на користь позивача.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Вказаним вимогам Закону постанова суду першої інстанції відповідає.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 41,160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 31.01.2014 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Л. П. Борисюк

І.Й.Петрик

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.