Рішення

від 13.11.2013 по справі 914/2403/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2013 р. Справа № 914/2403/13

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Козак І.Б., суддів Король М.Р. та Крупника Р.В.,

при секретарі Ділай М.М.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Прокурора Личаківського району міста Львова в інтересах держави в особі позивача: Державної інспекції сільського господарства в Львівській області, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський тютюн», м. Львів,

третя особа-1: Львівська міська рада, м. Львів,

третя особа-2: Львівське комунальне підприємство «Зелений Львів», м.Львів,

третя особа-3: Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак», Волинська область, м. Луцьк,

про: зобов'язання звільнити земельну ділянку та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від прокурора: Лука Г.В. (посвідчення від 06.09.2013 року №020328);

Від позивача: Потапов А.І. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи-1: Синьовський Б.В. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від третьої особи-2: Черняк Ю.І. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від третьої особи-3: не з'явився.

Прокурору, представникам позивача і третіх осіб-1 та 2 роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтями 22, 27 та 29 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Прокурор, представники позивача і третіх осіб-1 та 2 не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Прокурора Личаківського району міста Львова в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський тютюн» за участю третіх осіб - Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства «Зелений Львів» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» про зобов'язання звільнити земельну ділянку та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.06.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 09.07.2013 року, про що прокурор та сторони були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28 (докази в матеріалах справи).

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду у справі.

На підставі ухвали від 02.09.2013 року автоматичним розподілом призначено колегіальний розгляд справи у складі головуючого судді Козак І.Б., суддів Долінської О.З. та Крупника Р.В.

У зв'язку з відпусткою судді Крупника Р.В. автоматизованою системою документообігу суду 17.09.2013 року здійснено заміну члена колегії суддів, до складу суду введено суддю Король М.Р.

У зв'язку з відпусткою судді Долінської О.З. автоматизованою системою документообігу суду 29.10.2013 року здійснено заміну члена колегії суддів, до складу суду введено суддю Крупника Р.В.

Прокурор в судове засідання з'явився.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та заяві про зміну підстав позову.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, 12.11.2013 року подав клопотання (вх. №47747/13), у якому просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника відповідача в судове засідання.

Суд, оглянувши і дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, представників позивача і третіх осіб-1 та 2 з приводу поданого відповідачем клопотання, відхиляє його з підстав тривалого розгляду справи, закінчення законодавчо встановлених процесуальних строків розгляду справи та надання судом сторонам всіх процесуальних засобів захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів. Окрім того, судом встановлено, що відповідач був завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28, тому причини неявки (не направлення повноважного представника в судове засідання відповідачем) не визнано судом поважними.

Представник третьої особи-1 в судове засідання з'явився, проти позову заперечив.

Представник третьої особи-2 в судове засідання з'явився, позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі позивача підтримав повністю, просить суд задоволити позов у повному обсязі.

Представник третьої особи-3 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Державна інспекція сільського господарства в Львівській області є юридичною особою, їй присвоєно код ЄДРПОУ 38057289, знаходиться за адресою: 79020, Львівська область, м. Львів, просп. Чорновола, буд. 57, що підтверджується Випискою з ЄДРПОУ серії АА №557657 та Довідкою Головного управління статистики у Львівській області з ЄДРПОУ серії АА №792301 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський тютюн» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 31362759, знаходиться за адресою: 79058, Львівська область, м. Львів, просп. Чорновола, буд. 45-А, корп. 1, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП від 09.07.2013 року №16775054, Довідкою Головного управління статистики у Львівській області з ЄДРЮО та ФОП серії АА №661650 та Випискою з ЄДРЮО та ФОП серії АА №539369 (докази в матеріалах справи).

30.03.2010 року між Львівською міською радою (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський тютюн» (надалі - відповідач, орендар) підписано Договір оренди землі (надалі - договір), за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку кадастровий №4610136300:04:001:0001, загальною площею 0,0017 га., яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Личаківська - вул. Пасічна для обслуговування малої архітектурної форми (надалі - земельна ділянка).

Вказаний договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін договору та зареєстровано в Львівській міській раді, про що в книзі записів реєстрації Договорів оренди землі Л-2 30.03.2010 року зроблено запис №Л-1163.

Згідно пункту 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 15 743 грн. 70 коп.

Пунктом 8 договору сторони встановили, що договір укладено на два роки. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше як за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пункту 9 договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1 574 грн. 37 коп. в рік, що становить десять відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 16 договору встановлено, що за цільовим призначенням (категорією земельної ділянки) земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови, за функціональними призначенням - до земель комерційного використання.

12.07.2012 року між Львівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський тютюн» підписано Додаткову угоду до договору, за умовами якої сторони, серед іншого, погодили викласти пункти 5, 8 та 9 договору в наступній редакції:

5. нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 48 647 грн. 20 коп.

8. Договір укладено на п'ять років до 15.12.2016 року.

9. Орендна плата за землю вноситься орендарем у формі та розмірі 4 864 грн. 72 коп. в рік, що становить десять відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та вноситься орендарем щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок №33215812700006 ГУДКС у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 38007620, отримувач: міський бюджет для Личаківського району, код платежу - 13050200 для юридичних осіб до тридцятого числа місяця, наступного за звітним.

Вказану додаткову угоду до договору укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін договору та зареєстровано в Львівській міській раді, про що в книзі записів реєстрації Договорів оренди землі Л-2 12.07.2012 року зроблено запис №Л-1598.

Державною інспекцією сільського господарства у Львівській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства на території земельної ділянки пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Личаківський парк», за результатами якої складено Акт від 30.05.2013 року, в якому вказано, що на земельній ділянці, яка надана ТзОВ «Львівський тютюн» згідно договору оренди землі від 30.03.2010 року, зареєстрованого в Львівській міській раді 30.03.2010 року за №Л-1163 площею 0,0017 га для обслуговування малої архітектурної форми у м. Львові на вул. Пасічній, (кінцева зупинка трамвая №2) знаходиться мала архітектурна форма, яка функціонує. У вказаній малій архітектурній формі здійснює діяльність ТзОВ «Волиньтабак». Встановлено, що вищевказана земельна ділянка входить в межі земельної ділянки пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Личаківський парк», межі якого затверджені ухвалою Львівської міської ради від 01.03.2012 року №1294.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, у графі, де вказується дата реєстрації договору оренди органом державної реєстрації за місцем розташування земельної ділянки та дата і запис у Державному реєстрі земель - такі дані відсутні. Доказів державної реєстрації Договору оренди землі від 30.03.2010 року №Л-1163 та Додаткової угоди від 12.07.2012 року №Л-1598 до вказаного договору станом на час розгляду справи прокурором та сторонами суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Так, прокурор в інтересах держави в особі позивача в позовній заяві просить суд зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу встановленої в її межах малої архітектурної форми за власний рахунок з підстав того, що вказана мала архітектурна форма знаходиться на земельній ділянки без достатніх правових підстав, оскільки відповідачем не отримано від Львівської міської ради дозволу на розміщення закладу торгівлі в межах природно-заповідного фонду, а Договір оренди землі від 30.03.2010 року №Л-1163 та Додаткова угода від 12.07.2012 року №Л-1598 до вказаного договору є неукладеними, оскільки не зареєстровані в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Також прокурор в інтересах держави в особі позивача в позовній заяві зазначає про те, що, незважаючи на те, що в малій архітектурній формі, яка розташована на земельній ділянці площею 0,0017 га на вул. Личаківська - вул. Пасічна у м. Львові, фактично здійснює діяльність ТзОВ «Волиньтабак», обов'язок щодо звільнення земельної ділянки виник в ТзОВ «Львівський тютюн». В підтвердження вказаного прокурором долучено до матеріалів справи інформацію ПАТ «Львівобленерго» від 21.03.2013 року №112-1841, з якої вбачається, що між ПАТ «Львівобленерго» та ТзОВ «Львівський тютюн» 09.07.2007 року укладено Договір про постачання електричної енергії №65299, за умовами якого ПАТ «Львівобленерго» продає електричну енергію відповідачу у справі для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку №9 до договору, а відповідач оплачує ПАТ «Львівобленерго» вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі, згідно з умовами договору (належним чином завірена копія Договору про постачання електричної енергії від 090.07.2007 року №65299 долучена до матеріалів справи).

Пунктом 5 Переліку об'єктів і точок комерційного обліку споживача, який є додатком до договору від 09.07.2007 року №65299 встановлено, що точкою обліку спожитої електричної енергії є кіоск по вул. Пасічна, 2 у м. Львові (належним чином завірена копія Переліку долучена до матеріалів справи).

Також в підтвердження обов'язку відповідача щодо звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу встановленої в її межах малої архітектурної форми прокурором долучено до матеріалів справи інформацію ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 18.03.2013 року №4352/9/1530, з якої вбачається, що ТзОВ «Львівський тютюн» нараховує та здійснює сплату орендної плати з земельну ділянку площею 0,0017 га за адресою: м. Львів, вул. Личаківська - вул. Пасічна.

Згідно інформації Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради від 060.03.2013 року вих. №2403-1вих.-89, відповідач не звертався до управління з приводу погодження укладення та реєстрації договору суборенди земельної ділянки, на якій розташовану малу архітектурну форму

Окрім того, як на підставу своїх вимог, прокурор посилається на те, що, згідно інформації Відділу Держземагенства у м. Львові від 15.03.2013 року вих. №40/7/65 кадастровий №4610136300:04:001:0001 присвоєно земельній ділянці площею 0,0017 га Товариству з обмеженою відповідальністю на вул. С. Петлюри, 2 у м. Львові, а не на вул. Личаківська - вул. Пасічна (належним чином завірена копія інформації долучена до матеріалів справи).

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, поданому до суду 18.09.2013 року (вх. №38102/13), позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі позивача заперечує в повному обсязі, просить суд відмовити прокурору в інтересах держави в особі позивача в задоволенні позову в повному обсязі з підстав того, що прокурором та позивачем не надано суду жодних планово-картографічних матеріалів, які б містили границі території і об'єктів природно-заповідного фонду, а отже, на думку відповідача, прокурором та позивачем не надано доказів знаходження земельної ділянки площею 0,0017 га, яка є предметом Договору оренди землі від 30.03.2010 року №Л-1163 в межах земель парку пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Личаківський парк».

Також, як на підставу своїх заперечень проти позову, відповідач покликається на те, що сторонами договору оренди землі є Львівська міська рада та відповідач, одержувачем орендної плати - місцевий бюджет міста Львова, а відтак, на думку відповідача, прокурором не доведено, яким чином спір у справі порушує права Державної інспекції сільського господарства у Львівській області, яка є позивачем у справі.

Третя особа-2 у своїх поясненнях, поданих до суду 30.08.2013 року (вх. №35237/13), зазначає про те, що Львівське комунальне підприємство «Зелений Львів» є відповідальним за утримання пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Личаківський парк», а ухвалою Львівської міської ради від 01.03.2012 року №1294 затверджено зовнішні межі земельної ділянки площею 9,4334 га, пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Личаківський парк», переданої в постійне користування третій особі-2.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Згідно підпункту 1 пункту 4 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року №459/2011, Держсільгоспінспекція України, відповідно до покладених на неї завдань, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, міни, дарування, застави та іншими цивільно-правовими угодами; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов'язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

У підпункті 6.3 п.6 «Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011року №770, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2012 року за №34/20347, вказано, що Держсільгоспінспекція та її посадові особи в межах своїх повноважень мають право звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Таким чином, суд дійшов до висновку про безпідставність і необґрунтованість заперечень відповідача про те, що Держана інспекція сільського господарства у Львівській області не є належним позивачем у справі.

Щодо посилань прокурора та позивача на те, що земельна ділянка площею 0,0017 га на вул. Личаківській - вул. Пасічній у м. Львові, яка є предметом підписаного Львівською міською радою та ТзОВ «Львівський тютюн» договору оренди землі від 30.03.2010 року, та на якій останнім встановлено малу архітектурну форму, розташована в межах пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Личаківський парк», а також про те, що вказана земельна ділянка з земель парку не вилучалась, відповідне рішення міською радою не приймалось, погодження Верховної Ради України з цього приводу не отримувалось, а ЛКП «Зелений Львів» не надав згоди на вилучення даної земельної ділянки, слід зазначити наступне:

Рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів від 09.10.1984 року №495 «Про мережу територій і об'єктів природно-заповідного фонду області» до об'єктів природно-заповідного фонду області включено Личаківський парк, який розташований в північно-східній частині міста (належним чином завірена копія рішення від 09.10.1984 року №495 в матеріалах справи).

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 28.11.2008 року №1273 «Про визначення юридичних осіб, відповідальних за утримання парків», відповідальним за утримання пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Личаківський парк» визначено ЛКП «Зелений Львів».

Згідно з ухвалою Львівської міської ради від 21.05.2009 року №2663 «Про затвердження меж земельної ділянки пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Личаківський парк» у м. Львові», ухвалено затвердити межі земельної ділянки пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Личаківський парк», обмеженої вул. Личаківською, вул. Пасічною, територією Львівського національного університету імені Івана Франка, житловою забудовою на вул. Цетнерівка, територією Львівського державного університету фізичної культури, житловою забудовою на вул. Личаківській, площею 9,6326 га у межах фактичного землекористування, у тому числі меморіального комплексу «Пагорб Слави» площею 1,8924 га.

Ухвалою Львівської міської ради від 01.03.2012 року №1294 «Про затвердження меж та передачу Львівському комунальному підприємству «Зелений Львів» для збереження та використання пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Личаківський парк», ухвалено затвердити зовнішні межі земельної ділянки площею 9,4334 га пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Личаківський парк»; передати Львівському комунальному підприємству «Зелений Львів» земельну ділянку площею 9,4334 га, обмежену вул. Личаківською, вул. Пасічною, територією Львівського національного університету імені Івана Франка, житловою забудовою на вул. Цетнерівці, територією Львівського державного університету фізичної культури, житловою забудовою на вул. Личаківській, у постійне користування для збереження та використання пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Личаківський парк» за рахунок земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення за функцією використання - землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, прокурором та позивачем не надано суду жодних планово-картографічних матеріалів, які б містили границі територій і об'єктів природно-заповідного фонду,а відтак, не доведено належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України того, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах земель парку пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Личаківський парк».

Окрім того, як зазначалось вище, у графі, де вказується дата реєстрації договору оренди органом державної реєстрації за місцем розташування земельної ділянки та дата і запис у Державному реєстрі земель - такі дані відсутні. Доказів державної реєстрації Договору оренди землі від 30.03.2010 року №Л-1163 та Додаткової угоди від 12.07.2012 року №Л-1598 до вказаного договору станом на час розгляду справи прокурором та сторонами суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 792 ЦК України передбачено, що відносини найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до частини першої статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Нормою статті 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно приписів частини п'ятої статті 126 Земельного кодексу України (у чинній на момент підписання договору оренди та додаткової угоди до нього редакції) право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

В статті 640 ЦК України зазначено, що договір, який підлягає державній реєстрації є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до пунктів 3 та 4 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 року №2073 (який діяв на момент укладення договору оренди від 30.03.2010 року, втратив чинність 20.07.2011 року) - державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. Забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київська і Севастопольське міське управління земельних ресурсів.

У пункті 5 вказаного Порядку зазначено, які саме документи подає особисто або надсилає поштою до відповідного органу земельних ресурсів для державної реєстрації договорів оренди юридична або фізична особа (заявник).

Згідно із пунктом 11 Порядку державний орган земельних ресурсів у двадцятиденний термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та, за результатами перевірки, готує висновок про державну реєстрацію або обґрунтований висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації.

В пункті 12 Порядку вказано, що факт державної реєстрації засвідчується у десятиденний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи.

Пунктом 13 Порядку встановлено, що після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком. Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі ведеться окремо в розрізі кожної сільської, селищної, міської ради, а також у розрізі Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. Книга прошнуровується, засвідчується підписами сільського, селищного, міського голови та начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів і скріплюється печатками.

Згідно пункту 14 Порядку, датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про те, що Договір оренди землі від 30.03.2010 року, а також додаткова угода від 12.07.2012 року до вказаного договору, які підписано представниками Львівської міської ради та ТзОВ «Львівський тютюн», не пройшли державної реєстрації, а відтак, є неукладеними.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Такий правочин не є укладеним і не створює прав і обов'язків для сторін

Пунктом б частини третьої статті 152 Земельного кодексу України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Таким чином, враховуючи те, що предметом Договору оренди землі від 30.03.2010 року є земельна ділянка площею 0,0017 га по вул. Личаківській - вул. Пасічній у місті Львові, а вказаний договір є неукладеним, суд дійшов до висновку про те, що ТзОВ «Львівський тютюн» займає вказану земельну ділянку без належних на те правових підстав.

Відповідно до частини 1 статті 36 -1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (частина третя статті 36 -1 вказаного Закону).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99 з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено прокурором Личаківського району м. Львова в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства у Львівській області, на яку державою покладено обов'язок організації та здійснення державного нагляду (контролю) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов'язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах, а тому суд вважає, що прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.

Відповідно до статті 4 -3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача і третіх осіб-1 та 2, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

При поданні прокурором позовної заяви, судовий збір не сплачувався, оскільки, відповідно до пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI (із внесеними змінами і доповненнями) від сплати судового збору звільняються державні органи, підприємства, установи, організації, громадські організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.

Із позовних заяв немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду ( ч. 1, п. 2 п. 2 ч. 2 статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»).

Нормою частини першої статті 8 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2013 рік» передбачено, що станом на 01.01.2013 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1 147 грн. 00 коп.

Так, прокурором в інтересах держави в особі позивача у позовній заяві заявлено одну вимогу немайнового характеру - про звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу встановленої в її межах малої архітектурної форми за власний рахунок.

Таким чином суд дійшов висновків, що судові витрати у справі в розмірі 1 147 грн. 00 коп. слід покласти на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 ГПК України та стягнути їх з відповідача в користь Державного Бюджету України.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський тютюн» (79058, Львівська область, м. Львів, просп. Чорновола, буд. 45-А, корп. 1; код ЄДРПОУ 31362759) звільнити земельну ділянку грошовою оцінкою 48 674 грн. 20 коп., загальною площею 0,0017 га., яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Личаківська - вул. Пасічна та є предметом підписаного Львівською міською радою (79008, Львівська область, м. Львів, пл. Ринок, буд. 1; код ЄДРПОУ 04055896) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський тютюн» (79058, Львівська область, м. Львів, просп. Чорновола, буд. 45-А, корп. 1; код ЄДРПОУ 31362759) Договору оренди землі від 30.03.2010 року, який зареєстровано у Львівській міській раді 30.03.2010 року за №Л-1163 шляхом демонтажу встановленої в її межах малої архітектурної форми за власний рахунок.

3. Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський тютюн» (79058, Львівська область, м. Львів, просп. Чорновола, буд. 45-А, корп. 1; код ЄДРПОУ 31362759) в дохід Державного Бюджету України 1 147 грн. 00 коп. судового збору.

4. Накази видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

13.11.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 14.11.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.

Суддя Король М.Р.

Суддя Крупник Р.В.