ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" січня 2014 р. Справа № 914/2403/13
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Д.Новосад
суддів О.Михалюк
Г.Мельник
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський тютюн", м. Львів, № 05/11-19 від 27.11.2013
на рішення господарського суду Львівської області від 13.11.2013
у справі № 914/2403/13
за позовом: Прокурора Личаківського району міста Львова в інтересах держави в особі позивача: Державної інспекції сільського господарства в Львівській області, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський тютюн", м. Львів
третя особа-1: Львівська міська рада, м. Львів
третя особа-2: Львівське комунальне підприємство "Зелений Львів", м.Львів
третя особа-3: Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньтабак", Волинська область, м. Луцьк
про: зобов'язання звільнити земельну ділянку та стягнення судових витрат
За участю представників сторін:
прокурор - Яворський Я.Т.;
від позивача: Потапов А.І. - представник (довіреність № 9538/11-4 від 11.12.2013);
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи 1: Синьовський Б.В. (довіреність № 1.7 вих-67 від281.08.2013);
від третьої особи 2: не з'явився;
від третьої особи 3: не з'явився.
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Львівської області від 13.11.2013 у справі № 914/2403/13 (головуючий суддя Козак І.Б., судді Король М.Р., Крупник Р.В.) позов задоволено повністю; зобов'язано ТзОВ "Львівський тютюн" звільнити земельну ділянку грошовою оцінкою 48 674 грн. 20 коп., загальною площею 0,0017 га., яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Личаківська - вул. Пасічна та є предметом підписаного Львівською міською радою та ТзОВ "Львівський тютюн" Договору оренди землі від 30.03.2010, який зареєстровано у Львівській міській раді 30.03.2010 за № Л-1163.
З даним рішенням не погоджується відповідач, ТзОВ "Львівський тютюн", оскаржив його в апеляційному порядку. Скаржник в апеляційній скарзі № 05/11-19 від 27.11.2013 зазначає, що при винесенні рішення судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Апелянт, зазначає, що ТзОВ "Львівський тютюн" правомірно використовує земельну ділянку (кадастровий номер № 4610137200:04:001:0001), оскільки право користування виникло на підставі договору оренди землі від 30.03.2010 укладеного між Львівською міською радою та ТзОВ "Львівський тютюн", згідно з п. 1 якого орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові на вул. Личаківській- вул. Пасічній для обслуговування малої архітектурної форми. Зокрема, 12.07.2012 між Орендодавцем та Орендарем укладено зміни до договору оренди земельної ділянки, згідно яким термін дії вказаного договору встановлено до 15.12.2016. Також, скаржник зазначає, що прокурор подав позовну заяву в інтересах Державної інспекції сільського господарства у Львівській області, так як саме за результатами перевірки, проведеної інспекцією, встановлено факт знаходження спірної земельної ділянки в межах земель парку пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення ''Личаківський парк''. Орендодавцем за зазначеним договором є Львівська міська рада, тому на думку скаржника, прокурор не довів яким чином даний спір порушує права Держсільгоспінспекції.
Враховуючи наведене у апеляційній скарзі, скаржник просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення господарського суду Львівської області від 13.11.2013 у даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
03.12.2013 автоматизованою системою документообігу суду ТзОВ "Львівський тютюн", м. Львів, № 05/11-19 від 27.11.2013, розподілено до розгляду судді-доповідачу Новосад Д.Ф.
З урахуванням положень ст. 4-6 ГПК України, п. 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 6 рішення зборів суддів (протокол № 6 від 28.12.2010) зі змінами, внесеними рішенням зборів суддів (протокол № 13 від 03.08.2012), розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 в склад колегії по розгляду апеляційної скарги ТзОВ "Львівський тютюн" введено суддів - Михалюк О.В., Мельник Г.І.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 17.12.2013. Розгляд апеляційної скарги відкладався на 29.01.2014 з підстав, наведених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2013.
Третя особа - 1, Львівська міська рада, погодилась з доводами скаржника, наведеними в апеляційній скарзі, з підстав, викладених у письмових поясненнях.
В судове засідання 29.01.2014 з'явився прокурор, позивач та представник третьої особи - 1, яким права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз'яснено. Відводів складу суду не заявлено. Відповідач, третя особа-2 та третя особа-3 явки повноваженого представника у судове засідання не забезпечили, хоча про час та місце засідання суду були належним чином повідомлені, що підтверджується матеріалами справи.
Розглянувши апеляційну скаргу, письмові пояснення, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача та представника третьої особи - 1, в судових засіданнях, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Львівської області від 13.11.2013 у справі № 914/2403/13 слід залишити без змін.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.03.2010 року між Львівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівський тютюн" підписано Договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку кадастровий №4610136300:04:001:0001, загальною площею 0,0017 га., яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Личаківська - вул. Пасічна для обслуговування малої архітектурної форми.
Вірно встановлено місцевим господарським судо, що зазначений договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін договору та зареєстровано в Львівській міській раді, про що в книзі записів реєстрації Договорів оренди землі Л-2 30.03.2010 зроблено запис №Л-1163.
Відповідно до пункту 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 15 743 грн. 70 коп.
Пунктом 8 договору сторони визначили, що договір укладено на два роки. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше як за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Відповідно до пункту 9 договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1 574 грн. 37 коп. в рік, що становить десять відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Пунктом 16 договору встановлено, що за цільовим призначенням (категорією земельної ділянки) земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови, за функціональними призначенням - до земель комерційного використання.
12.07.2012 між Львівською міською радою та ТзОВ "Львівський тютюн" підписано Додаткову угоду до договору, за умовами якої сторони погодили викласти пункти 5, 8 та 9 договору в наступній редакції: 5. нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 48 647 грн. 20 коп.; 8. Договір укладено на п'ять років до 15.12.2016 року; 9. Орендна плата за землю вноситься орендарем у формі та розмірі 4 864 грн. 72 коп. в рік, що становить десять відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та вноситься орендарем щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок №33215812700006 ГУДКС у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 38007620, отримувач: міський бюджет для Личаківського району, код платежу - 13050200 для юридичних осіб до тридцятого числа місяця, наступного за звітним.
Додаткову угоду до договору укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін договору та зареєстровано в Львівській міській раді, про що в книзі записів реєстрації Договорів оренди землі Л-2 12.07.2012 зроблено запис №Л-1598.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною інспекцією сільського господарства у Львівській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства на території земельної ділянки пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Личаківський парк", за результатами якої складено Акт від 30.05.2013, в якому вказано, що на земельній ділянці, яка надана ТзОВ "Львівський тютюн" згідно договору оренди землі від 30.03.2010, зареєстрованого в Львівській міській раді 30.03.2010 за №Л-1163 площею 0,0017 га для обслуговування малої архітектурної форми у м. Львові на вул. Пасічній, (кінцева зупинка трамвая №2) знаходиться мала архітектурна форма, яка функціонує. У вказаній малій архітектурній формі здійснює діяльність ТзОВ "Волиньтабак". Встановлено, що вищевказана земельна ділянка входить в межі земельної ділянки пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Личаківський парк", межі якого затверджені ухвалою Львівської міської ради від 01.03.2012 №1294.
При цьому, відсутня інформація у графі, де вказується дата реєстрації договору оренди органом державної реєстрації за місцем розташування земельної ділянки, а також запис у Державному реєстрі земель. Доказів державної реєстрації Договору оренди землі від 30.03.2010 №Л-1163 та Додаткової угоди від 12.07.2012 №Л-1598 до вказаного договору в матеріалах справи не містяться.
Прокурор посилається на те, що, згідно з інформації Відділу Держземагенства у м. Львові від 15.03.2013 вих. №40/7/65 кадастровий №4610136300:04:001:0001 присвоєно земельній ділянці площею 0,0017 га Товариству на вул. С. Петлюри, 2 у м. Львові, а не на вул. Личаківська - вул. Пасічна.
Згідно з ухвалою Львівської міської ради від 21.05.2009 №2663 "Про затвердження меж земельної ділянки пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Личаківський парк" у м. Львові", ухвалено затвердити межі земельної ділянки пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Личаківський парк", обмеженої вул. Личаківською, вул. Пасічною, територією Львівського національного університету імені Івана Франка, житловою забудовою на вул. Цетнерівка, територією Львівського державного університету фізичної культури, житловою забудовою на вул. Личаківській, площею 9,6326 га у межах фактичного землекористування, у тому числі меморіального комплексу "Пагорб Слави" площею 1,8924 га.
Ухвалою Львівської міської ради від 01.03.2012 №1294 "Про затвердження меж та передачу Львівському комунальному підприємству "Зелений Львів" для збереження та використання пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Личаківський парк", ухвалено затвердити зовнішні межі земельної ділянки площею 9,4334 га пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Личаківський парк"; передати Львівському комунальному підприємству "Зелений Львів" земельну ділянку площею 9,4334 га, обмежену вул. Личаківською, вул. Пасічною, територією Львівського національного університету імені Івана Франка, житловою забудовою на вул. Цетнерівці, територією Львівського державного університету фізичної культури, житловою забудовою на вул. Личаківській, у постійне користування для збереження та використання пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Личаківський парк" за рахунок земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення за функцією використання - землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
Враховуючи викладене, місцевим господарським судом вірно надано оцінку посиланням прокурора та позивача на те, що земельна ділянка площею 0,0017 га на вул. Личаківській - вул. Пасічній у м. Львові, яка є предметом підписаного Львівською міською радою та ТзОВ "Львівський тютюн" договору оренди землі від 30.03.2010, та на якій останнім встановлено малу архітектурну форму, розташована в межах пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Личаківський парк", а також про те, що вказана земельна ділянка з земель парку не вилучалась, відповідне рішення міською радою не приймалось, погодження Верховної Ради України з цього приводу не отримувалось, а ЛКП "Зелений Львів" не надав згоди на вилучення даної земельної ділянки, у зв'язку з чим зазначено наступне.
Рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів від 09.10.1984 року №495 "Про мережу територій і об'єктів природно-заповідного фонду області" до об'єктів природно-заповідного фонду області включено Личаківський парк, який розташований в північно-східній частині міста.
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 28.11.2008 року №1273 "Про визначення юридичних осіб, відповідальних за утримання парків", відповідальним за утримання пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Личаківський парк" визначено ЛКП "Зелений Львів". Водночас з матеріалів справи не вбачається та прокурором і позивачем не надано суду жодних планово-картографічних матеріалів, які б містили границі територій і об'єктів природно-заповідного фонду, а тому не доведено належними та допустимими доказами, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах земель парку пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Личаківський парк".
Статтею 792 ЦК України передбачено, що відносини найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Стаття 125 Земельного кодексу України передбачає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно з ч. 5 статті 126 Земельного кодексу України (у чинній на момент підписання договору оренди та додаткової угоди до нього редакції) право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Статтею 640 ЦК України передбачено, що договір, який підлягає державній реєстрації є укладеним з моменту його державної реєстрації.
Господарський суд Львівської області вірно застосував до спірних правовідносин пункт 3 та 4 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 №2073 (який діяв на момент укладення договору оренди від 30.03.2010 року, втратив чинність 20.07.2011 року), де передбачено, що державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. Забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київська і Севастопольське міське управління земельних ресурсів.
Згідно з пунктом 11 Порядку державний орган земельних ресурсів у двадцятиденний термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та, за результатами перевірки, готує висновок про державну реєстрацію або обґрунтований висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації.
В пункті 12 Порядку вказано, що факт державної реєстрації засвідчується у десятиденний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи.
Згідно з п. 13 Порядку встановлено, що після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком. Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі ведеться окремо в розрізі кожної сільської, селищної, міської ради, а також у розрізі Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. Книга прошнуровується, засвідчується підписами сільського, селищного, міського голови та начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів і скріплюється печатками. Пунктом 14 Порядку передбачено, що датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.
Враховуючи наведене, вбачається, що Договір оренди землі від 30.03.2010 та додаткова угода від 12.07.2012 до вказаного договору, які підписано представниками Львівської міської ради та ТзОВ "Львівський тютюн", не пройшли державної реєстрації, у зв'язку з чим є неукладеними.
Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Такий правочин не є укладеним і не створює прав і обов'язків для сторін
Пунктом 6 ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що предметом Договору оренди землі від 30.03.2010 є земельна ділянка площею 0,0017 га по вул. Личаківській - вул. Пасічній у місті Львові, а вказаний договір є неукладеним, у зв'язку з чим ТзОВ "Львівський тютюн" займає вказану земельну ділянку без належних на те правових підстав.
Одним із основних доводів апеляційної скарги є те, що сторонами договору оренди землі є Львівська міська рада та відповідач, одержувачем орендної плати - місцевий бюджет міста Львова, а відтак, на думку скаржника, прокурором не доведено, яким чином спір у справі порушує права Державної інспекції сільського господарства у Львівській області. Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 36 -1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (частина третя статті 36 -1 вказаного Закону).
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 з урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.
Згідно з підпункту 1 пункту 4 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №459/2011, Держсільгоспінспекція України, відповідно до покладених на неї завдань, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, міни, дарування, застави та іншими цивільно-правовими угодами; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов'язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.
Підпунктом 6.3 п.6 "Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі" затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011 №770, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2012 року за №34/20347, вказано, що Держсільгоспінспекція та її посадові особи в межах своїх повноважень мають право звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
Позов заявлено прокурором Личаківського району м. Львова в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства у Львівській області, на яку державою покладено обов'язок організації та здійснення державного нагляду (контролю) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов'язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах, а тому суд вважає, що прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.
Таким чином, вказані доводи скаржника спростовуються, а місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про безпідставність і необґрунтованість заперечень відповідача про те, що Держана інспекція сільського господарства у Львівській області не є належним позивачем у справі.
Колегія суддів зазначає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є безпідставними, документально не обґрунтованими, такими, що не ґрунтуються на законодавстві, а відтак, скаржник, в порушення вимоги ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На підставі викладеного місцевим господарським судом вірно проаналізовано та надано оцінку обставинам справи. Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 13.11.2013 у справі № 914/2403/13 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Посилання скаржника, викладені ним в апеляційні скарзі, висновків господарського суду Львівської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. ст. 1, 21, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
П О С Т А Н О В И В:
1. Рішення господарського суду Львівської області від 13.11.2013 у справі № 914/2403/13 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
3. Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.
Повний текст постанови виготовлено: 03.02.2014
Головуючий-суддя Д. Новосад
Суддя О. Михалюк
Суддя Г. Мельник
Суд | Львівський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 29.01.2014 |
Оприлюднено | 04.02.2014 |
Номер документу | 36933615 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Львівський апеляційний господарський суд
Новосад Д.Ф.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні