Постанова

від 29.10.2013 по справі 826/16079/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 жовтня 2013 року 12:50 № 826/16079/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» до відповідачаДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2013 р. № 0000732230 та № 0000722230 за участю представників сторін:

від позивача: Тринєєв Д.Д. (довіреність № 112 від 01.10.2013 р.)

від відповідача: Коваленко А.О. (довіреність № 391/9 від 04.07.2013 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 29.10.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2013 р. № 0000732230 та № 0000722230.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/16079/13-а та призначено справу до судового розгляду на 29.10.2013 р.

В судовому засіданні 29.10.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 09.07.2013 р. № 0000732230 та № 0000722230;

- стягнути на користь позивача понесені судові витрати у вигляді судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення ТОВ «Рабен Україна» вимог п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-ІV (зі змінами та доповненнями), щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 500,00 грн., а також п.п. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), щодо заниження податку на прибуток у сумі 2 500,00 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідачем в свою чергу були подані письмові заперечення проти позову, та в судовому засіданні 29.10.2013 р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог позивача також заперечив повністю, зазначивши про те, що наявними матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ТОВ «Елтіс» (код ЄДРПОУ 30782038), а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, зазначене товариство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ТОВ «Елтіс» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і валові витрати та податковий кредит.

На підтвердження зазначеного, представником відповідача було зокрема наголошено, що позивачем ні до перевірки, ні до матеріалів справи, не було надано передбачених чинним законодавством документів (доказів) на підтвердження фактичності (реальності) господарських операцій з контрагентом ТОВ «Елтіс» щодо надання останнім на користь ТОВ «Рабен Україна» транспортно-експедиційних послуг (перевезення товару) по маршруту Донецьк-Вишневе вантажним транспортом з причепом, зокрема: товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, довіреностей на одержання товару, а також не надання доказів наявності у такого контрагента ТОВ «Елтіс» матеріально-технічних (складських приміщень, вантажного транспорту, гаражів, інше) та трудових можливостей (достатньої кількості працівників) для здійснення такого виду господарської діяльності, як надання транспортно-експедиційних послуг (перевезення товару).

Крім того, на обґрунтування наданих письмових заперечень, представник відповідача зазначив, що за місцем реєстрації такий контрагент позивача не знаходиться, а відповідно є неможливим отримати від останнього будь-які первинні документи на підтвердження правомірності його господарської діяльності, в тому числі і в розрізі правовідносин із позивачем.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Елтіс» (код ЄДРПОУ 30782038) за період з 01.03.2010 р. по 31.03.2013 р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 18.06.2013 року № 81/22-30-32306522, в якому встановлені порушення позивачем вимог п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-ІV (зі змінами та доповненнями), щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 500,00 грн., а також п.п. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), щодо заниження податку на прибуток у сумі 2 500,00 грн.

Так, в Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді, а саме в жовтні 2012 р. позивач мав взаємовідносини з контрагентом:

- ТОВ «Елтіс» (код ЄДРПОУ 30782038), щодо надання останнім на користь позивача транспортно-експедиційних послуг (перевезення товару) по маршруту Донецьк-Вишневе вантажним транспортом з причепом.

На підставі вказаних висновків Акта перевірки, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 09.07.2013 р. № 0000732230, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 3 125 грн., з яких: за основним платежем 2 500 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 250 грн.;

- від 09.07.2013 р. № 0000722230, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 750 грн., з яких: за основним платежем 500 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 250 грн.

Однак, вважаючи такі податкові повідомлення-рішення рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 09.07.2013 р. № 0000732230 та № 0000722230 - протиправними, позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Так, в позовній заяві та в судових дебатах позивач (представник позивача) не заявляв позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Так, згідно наявних матеріалів справи, у перевіряємому періоді з 01.03.2010 р. по 31.03.2013 р., а саме у жовтні 2012 року, позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Елтіс» (код ЄДРПОУ 30782038), щодо надання останнім на користь позивача транспортно-експедиційних послуг (перевезення товару) по маршруту Донецьк-Вишневе вантажним транспортом з причепом.

З даного приводу, сторонами таких правовідносин не укладався письмовий договір за формою, встановленою чинним законодавством, який би передбачав усі необхідні умови щодо надання транспортно-експедиційних послуг (перевезення товару) контрагентом ТОВ «Елтіс» на користь позивача ТОВ «Рабен Україна», а було оформлено тільки заявку без номеру від 03.10.2012 р. на транспортно-експедиційні послуги (перевезення товару), відповідно до якої послуги з перевезення товару мали здійснюватися по маршруту Донецьк-Вишневе вантажним транспортом ТОВ «Елтіс» з причепом.

Крім того, як вбачається з копії такої заявки без номеру від 03.10.2012 р. на транспортно-експедиційні послуги (перевезення товару), що наявна в матеріалах справи, зазначена заявка взагалі не підписана з боку замовника - позивача ТОВ «Рабен Україна», та відсутнє прізвище уповноваженої та відповідальної особи замовника ТОВ «Рабен Україна» (директора), а відбиток мокрої печатки виконавця ТОВ «Елтіс» не скріплює підпису директора, а знаходиться в нижньому лівому куті ксерокопії такої заявки, та як видно з її детального огляду - взагалі проставлений поза межами такої заявки, що ставить під сумнів автентичність зазначених підписів та печаток, та належності (достовірності) такого документу в цілому.

Так, на виконання зазначеного документу (заявки без номеру від 03.10.2012 р. на транспортно-експедиційні послуги (перевезення товару), сторонами був підписаний Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0003433 знову без дати, в якому також не зазначено прізвища уповноваженої особи замовника (ТОВ «Рабен Україна»), що підписала такий Акт, а також, ТОВ «Елтіс» за наслідками таких правовідносин із ТОВ «Рабен Україна» було виписано на користь позивача податкову накладну № 33 від 04.10.2012 р. на загальну суму 3 000 грн., в т.ч. ПДВ 500 грн.

Розрахунки між підприємствами було проведено у безготівковій формі, та позивачем на користь ТОВ «Елтіс» в оплату наданих послуг з перевезення товару було перераховано грошових коштів на загальну суму 3 000 грн., (в т.ч. ПДВ 500 грн.), що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Таким чином, за наслідками зазначених правовідносин із контрагентом ТОВ «Елтіс», на підставі виписаної податкової накладної № 33 від 04.10.2012 р. на загальну суму 3 000 грн., в т.ч. ПДВ 500 грн., позивачем у перевіряємому періоді (жовтні 2012 р.) було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в загальному розмірі 500, а також включено до складу валових витрат - витрати у розмірі 2 500 грн., сплачені за такими договірними відносинами з контрагентом ТОВ «Елтіс».

Однак, з приводу правомірності (чинності) зазначеного правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом ТОВ «Елтіс», а також з приводу належності документів, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит та валові витрати у перевіряємому періоді в розрізі правовідносин із ТОВ «Елтіс», наявними доказами у справі підтверджується наступне.

До ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов акт від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 15.03.2013 року № 1005/22-10/30782038 «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ «Елтіс» щодо підтвердження взаємовідносин з контрагентами», відповідно до якого встановлено наступне.

В ході аналізу податкової звітності контрагента позивача встановлено, що у ТОВ «Елтіс» відсутні будь-які адміністративно-господарські можливості для виконання господарських зобов'язань по укладених угодах, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт, торгівельне обладнання та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, контролюючим органом було зроблено висновок про те, що операції по контрагенту позивача ТОВ «Елтіс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, автомобільного транспорту, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що економічно необхідне для виконання такого виду діяльності, як надання транспортно-експедиційних послуг (перевезення товару).

У зв'язку з цим, контрагент позивача ТОВ «Елтіс» фактично не міг самостійно здійснювати господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Елтіс» здійснювалася поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності таким контрагентом позивача.

На переконання контролюючого орану, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Елтіс» та його контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (паперовий, безтоварний варіант правочинів), оскільки без наявності будь яких матеріальних та трудових можливостей, жодна господарська діяльність здійснюватися не може.

З приводу зазначеного, позивачем не було допустимими доказами по справі доведено суду, яким саме чином його контрагент ТОВ «Елтіс» без наявності жодної матеріально-технічної бази (адміністративних та інших будівель (офісного приміщення, ангарів, гаражів, інше), устаткування, вантажних машин, причепів, а також відповідних трудових ресурсів (працює 1 особа - директор, а цивільних трудових договорів підприємством із фізичними особами не укладалося), мав змогу виконувати транспортно-експедиційні послуги з перевезення товару у великих обсягах, зважаючи на те, що об'єми таких послуг в декілька разів перевищують трудові можливості ТОВ «Елтіс», а матеріальні можливості у ТОВ «Елтіс» для здійснення задекларованого виду діяльності взагалі відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні наголосив на тому, що зазначеним договором про надання послуг між позивачем та наведеним контрагентом не було заборонено залучення останнім субпідрядних організацій з метою виконання договірних зобов'язань перед позивачем.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, доказів щодо укладення таким контрагентом позивача ТОВ «Елтіс» субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем, які відповідно передбачали необхідність наявності достатніх трудових ресурсів (кваліфікованих водіїв) та матеріальної бази (зокрема вантажного транспорту з причепом) для здійснення такого виду діяльності (транспортування та експедирування) - позивачем до суду надано також не було, та в судовому засіданні представник позивача зазначив, що йому не відомо яким саме чином (власними силами або із залученням інших контрагентів), виконувалися такі договірні зобов'язання.

Крім того, в судовому засіданні представник позивача взагалі не зміг пояснити суду, який саме товар перевозився контрагентом ТОВ «Елтіс» на адресу ТОВ «Рабен Україна» (оскільки в усіх наявних у справі документах відсутні відомості щодо товару який мав перевозитися), а тому встановити належність та правомірність (наявність необхідних дозволів, ліцензій, санітарних погоджень), і фактичність перевезення такого товару є також неможливим.

Отже, доказами по справі підтверджується, що зазначений контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ТОВ «Елтіс» з іншими контрагентами вчинялися без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і валові витрати та податковий кредит.

Відповідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до Національного класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів, тощо.

Згідно з частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Так, як було зазначено вище, та жодними доказами не було спростовано позивачем, зазначений контрагент позивача ТОВ «Елтіс» - за місцем його реєстрації не знаходиться (складено Акт про неможливість проведення зустрічної звірки), а отже є неможливим встановити, яким саме чином таке товариство (без його фактичного розміщення за тією чи іншою адресою) мало змогу виконувати роботи (надавати послуги) з транспортно-експедиційного обслуговування по всій території України у великих обсягах без наявності жодних транспортних засобів, приміщень та кваліфікованого персоналу.

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, за місцем реєстрації контрагент позивача ТОВ «Елтіс», а також його посадові особи не знаходяться, а відповідно первинних документів на підтвердження фактичності господарської діяльності (зокрема в розрізі правовідносин із позивачем) від такого підприємства отримати не можливо.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновком відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «Елтіс» носять характер недійсного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦКУ), не виявляється за можливе встановити вільне волевиявлення учасників правочину - не можливо розшукати посадових осіб товариства (ч. 3 ст. 203 ЦКУ), та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ) - відсутність в товариства жодних матеріально-технічних та достатніх трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності з надання послуг транспортно-експедиційного характеру.

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ні його контрагентом ТОВ «Елтіс» - не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Крім того, як підтверджується наявними у справі доказами, позивачем, ні до перевірки, ні до матеріалів справи не було надано передбачених чинним законодавством документів (доказів) на підтвердження фактичності (реальності здійснення) господарських операцій з контрагентом ТОВ «Елтіс» щодо надання останнім на користь ТОВ «Рабен Україна» транспортно-експедиційних послуг (перевезення товару), зокрема: товарно-транспортної накладної встановленого законодавством зразку, дорожнього листа, довіреності на одержання товару, тощо, а також не було надано доказів укладення таким контрагентом ТОВ «Елтіс» субпідрядних договорів із перевізниками з метою виконання договірних зобов'язань із позивачем щодо транспортування товару, оскільки власними силами, за відсутності в останнього будь-яких матеріальних (складських приміщень, вантажного транспорту) та трудових ресурсів, такий контрагент позивача особисто не міг виконувати взяті на себе зобов'язання, хоча саме зазначене було передбачено договірними умовами між сторонами.

Так, під поставкою (транспортуванням) розуміються будь-які операції, які передбачають передачу прав власності на такі товари (тобто коли має місце операція з відчуження майна з переходом права володіння користування та розпорядження).

Тобто поставка - це матеріально-технічне постачання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання та їх подальша реалізація з метою отримання економічно-вигідного зиску та отримання прибутку.

Проте, в даному випадку представником позивача не було пояснено, а наявними матеріалами справи не підтверджується, який саме товар перевозився контрагентом позивача ТОВ «Елтіс» по маршруту Донецьк-Вишневе вантажним транспортом з причепом, в кого та з якою метою такий товар куплявся, та чи був зазначений невстановлений товар використаний в подальшій господарській діяльності позивача.

Вищий адміністративний суд України в своєму інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначив: «Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Також, Верховним Судом України у справі № 21-737во09 (постанова від 08.09.2009 р.) зазначено: «здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід звернути увагу і дати належну оцінку доводам ДПІ щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки таке може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій».

З даного приводу слід також наголосити на положеннях Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568) (далі - Наказ № 363).

Так, пунктами 1 та 11.3 Наказу № 363 встановлено, що дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається, а також Дорожній лист - це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Згідно п. 8.23 Наказу № 363, Замовник зобов'язаний забезпечити контроль за дотриманням законодавства про охорону праці та норм по техніці безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт і несе повну відповідальність за всі наслідки невиконання ним цих законодавчих актів.

Відповідно до п. 8.25 Наказу № 363, час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 р. № 488/346 і введені в дію з 01.01.1996 р.

Вказаний Наказ є чинним на час розгляду даної справи та був чинним під час здійснення зазначених господарських операцій.

Відповідно до Наказу № 488/346 встановлено, що застосування затверджених даним наказом форм первинних документів є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності, а саме:

- подорожній лист вантажного автомобіля, ф. № 2;

- подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні", ф. № 1 (міжнародна);

- товарно-транспортна накладна, ф. № 1-ТН;

- талон замовника, ф. № 1-ТЗ.

Вантаж, не оформлений ТТН, не приймається до перевезення (п. 47 Статуту автотранспорту). Про факт надання автотранспортних послуг свідчать товарно-транспортні документи, дорожні листи вантажного автомобіля, що підтверджують рух вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (передання вантажу одержувачу).

Відповідно п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. а № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пункт 11.5 Правил). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7). В ТТН вказується дата, марка та номер автомобіля, номер подорожнього листа, назва автопідприємства, ПІП водія, вид перевезень, назва «Замовника», «Вантажовідправника», «Вантажоодержувача», адресу пункту навантаження та пункту розвантаження.

В графі «Відомості про вантаж» обов'язково вказується назва продукції, товару (вантажу), одиниця виміру, кількість, ціна, сума, кількість їздок, заїздів, підписи водія-експедитора та вантажоодержувача.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що використання товарно-транспортної накладної при здійсненні автомобільних перевезень є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення ТТН має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

В той же час, позивачем ні під час перевірки, ні в судовому засіданні не були надані належним чином оформлені за встановленим законодавством зразком (типовою формою) товарно-транспортні накладні на підтвердження реальності надання транспортно-експедиційних послуг з поставки товару наведеним вище контрагентом ТОВ «Елтіс» (або іншим контрагентом у разі укладення окремого договору із перевізником-субпідрядником), а відповідно позивачем не було допустимими доказами по справі доведено товарності (фактичності здійснення) таких господарських операцій із вказаним контрагентом.

В даному випадку, надана позивачем до матеріалів справи копія документа на якому зазначено ТТН № 259, із дописаними ручкою даними щодо перевізника ТОВ «Елтіс», не може вважатися судом допустимим доказом по справі, оскільки такий документ не відповідає вимогам наказу Мінтрансу України та Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 р. № 488/346, введеного в дію з 01.01.1996 р., щодо типової форми єдиної первинної транспортної документації, а саме товарно-транспортної накладної, а подорожнього листа на підтвердження перевезення вантажу, який виписується також для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу, - позивачем суду надано також не було.

Більш того, в наведеному документі, на якому зазначено ТТН № 259, із дописаними ручкою даними щодо перевізника ТОВ «Елтіс», взагалі містяться дані щодо відправника товару - ТОВ ВП «Комбінат харчових продуктів» (м. Донецьк), та щодо одержувача товару - ТОВ «Шарліс» (м. Кременчук), а відповідно, яким саме чином такий документ стосується правовідносин позивача ТОВ «Рабен Україна» із контрагентом ТОВ «Елтіс» - суду не відомо, та з наявних матеріалів справи зазначеного не вбачається.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. № 207 «Про затвердження переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», передбачено, що для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення обов'язковим для водія юридичної особи необхідним є дорожній лист з відмітками про проведення медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Також, згідно спільного Наказу Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 (далі - Наказ від 29 грудня 1995 року № 488/346) «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», п. 1 передбачено, що типовою формою первинного обліку роботи вантажного автомобіля, є зокрема «Подорожній лист вантажного автомобіля», ф. № 2.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, під час проведення перевірки, ТОВ «Рабен Україна» не було надано перевіряючим вищезазначених документів (подорожніх листів, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання ТМЦ) на підтвердження фактичності здійснення господарських операцій з постачання товару із контрагентом ТОВ «Елтіс», а також зазначених документів не було надано позивачем і під час судового розгляду даної адміністративної справи.

Враховуючи вищевикладене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Елтіс» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість та право на формування валових витрат.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Елтіс» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, позивачем, в порушення вимог чинного законодавства, не було допустимими доказами по справі доведено суду зв'язок між витратами на придбання послуг з поставки товару у великих обсягах від контрагента ТОВ «Елтіс», що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг (робіт), а навпаки, як було зазначено вище, представник позивача взагалі не зміг пояснити суду, що це був за товар та з якою метою він перевозився по маршруту Донецьк-Вишневе.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

З даного приводу, суд також наголошує позивачу на тому, що судом було прийнято до уваги посилання ТОВ «Рабен Україна» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.2013 р. по справі № 826/4890/13-а (що станом на час розгляду даної адміністративної справи по суті - не набрало законної сили), яким було зокрема визнано протиправними дії ДПІ у Печерському р-ні м. Києва ДПС по проведенню зустрічної звірки ТОВ «Елтіс» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами ПП «Транс Логістик» (код ЄДРПОУ 34307753), ПП «Росціус» (код ЄДРПОУ 37057466), ТОВ ВКФ «Віта-Авто» (код ЄДРПОУ 30473709), ПП «Мерком» (код ЄДРПОУ 32591407), ТОВ «Мірідан» (код ЄДРПОУ 34307753), ТОВ «ТВК Рамос» (код ЄДРПОУ 35717665), ТОВ «Укрпартнер Трейд» (код ЄДРПОУ 38120732) та ПП «Інтер-Транс Груп» (код ЄДРПОУ 38110090) за період з 01.01.2012 р. по 30.11.2012 р., проте як зазначене жодним чином не спростовує фактів встановлених під час перевірки позивача ТОВ «Рабен Україна» щодо його взаємовідносин із контрагентом ТОВ «Елтіс» у жовтні 2012 року, що також підтверджується наявними у справі доказами, а саме щодо фіктивної діяльності контрагента позивача ТОВ «Елтіс» з метою ухилення від сплати податків та надання податкової вигоди третім особам (підприємство за адресою реєстрації не знаходиться, первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами отримати не можливо, матеріально-технічних та достатніх трудових ресурсів для здійснення задекларованого виду діяльності підприємство не має, надані до справи документи складені з чисельними порушеннями), та крім того, зазначене рішення суду, на яке посилається позивач, не набрало законної сили, а тому не може вважатися судом таким, що породжує відповідні права та обов'язки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 09.07.2013 р. № 0000732230 та № 0000722230.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 05.11.2013 р.