Постанова

від 16.01.2014 по справі 826/16079/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16079/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я. І.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

при секретарі: Тур В. В.

за участю представника позивача Власова Є. А., представника відповідача Колодяжної Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2013 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Рабен Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2013 р. № 0000732230 та № 0000722230.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нове рішення, яким позовні задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду підлягає частковому скасуванню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Елтіс» (код ЄДРПОУ 30782038) за період з 01.03.2010 р. по 31.03.2013 р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 18.06.2013 року № 81/22-30-32306522, в якому встановлені порушення позивачем вимог п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-ІV (зі змінами та доповненнями), щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 500,00 грн., а також п.п. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), щодо заниження податку на прибуток у сумі 2 500,00 грн.

Так в Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді, а саме в жовтні 2012 р. позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Елтіс» (код ЄДРПОУ 30782038), щодо надання останнім на користь позивача транспортно-експедиційних послуг (перевезення товару) по маршруту Донецьк-Вишневе вантажним транспортом з причепом.

На підставі вказаних висновків Акта перевірки, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 09.07.2013 р. № 0000732230, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 3 125 грн., з яких: за основним платежем - 2 500 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 250 грн. (що в сумі становить 3750 грн. і відрізняється від суми, зазначеної відповідачем в податковому повідомленні-рішенні прописом);

- від 09.07.2013 р. № 0000722230, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 750 грн., з яких: за основним платежем - 500 грн., штрафні (фінансові) санкції - 250 грн.

Так до ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов акт від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 15.03.2013 року № 1005/22-10/30782038 «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ «Елтіс» щодо підтвердження взаємовідносин з контрагентами», відповідно до якого встановлено, що у ТОВ «Елтіс» відсутні будь-які адміністративно-господарські можливості для виконання господарських зобов'язань по укладених угодах, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт, торгівельне обладнання та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань, суб'єкт податкової звітності відсутній за місцезнаходженням.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.2013 р. по справі № 826/4890/13-а (станом на час розгляду даної адміністративної справи по суті - не набрало законної сили), зокрема, визнано протиправними дії ДПІ у Печерському р-ні м. Києва ДПС по проведенню зустрічної звірки ТОВ «Елтіс» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами ПП «Транс Логістик» (код ЄДРПОУ 34307753), ПП «Росціус» (код ЄДРПОУ 37057466), ТОВ ВКФ «Віта-Авто» (код ЄДРПОУ 30473709), ПП «Мерком» (код ЄДРПОУ 32591407), ТОВ «Мірідан» (код ЄДРПОУ 34307753), ТОВ «ТВК Рамос» (код ЄДРПОУ 35717665), ТОВ «Укрпартнер Трейд» (код ЄДРПОУ 38120732) та ПП «Інтер-Транс Груп» (код ЄДРПОУ 38110090) за період з 01.01.2012 р. по 30.11.2012 р.

У жовтні 2012 року позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Елтіс» (код ЄДРПОУ 30782038), щодо надання останнім на користь позивача транспортно-експедиційних послуг (перевезення товару) по маршруту Донецьк-Вишневе вантажним транспортом з причепом.

Сторонами письмовий договір не укладався. Правовідносини було оформлено заявкою без номеру від 03.10.2012 р. на транспортно-експедиційні послуги (перевезення товару), відповідно до якої послуги з перевезення товару мали здійснюватися по маршруту Донецьк-Вишневе вантажним транспортом ТОВ «Елтіс» з причепом (а. с. 16).

Заявка не містить підпису з боку замовника - позивача ТОВ «Рабен Україна», та відсутнє прізвище уповноваженої та відповідальної особи замовника ТОВ «Рабен Україна» (директора), а відбиток мокрої печатки виконавця ТОВ «Елтіс» не скріплює підпису директора, а знаходиться в нижньому лівому куті ксерокопії такої заявки, та як видно з її детального огляду - взагалі проставлений поза межами такої заявки, що ставить під сумнів автентичність зазначених підписів та печаток, та належності (достовірності) такого документу в цілому.

На виконання зазначеного документу, сторонами був підписаний Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0003433 без дати, в якому також не зазначено прізвища уповноваженої особи замовника (ТОВ «Рабен Україна»), що підписала цей Акт.

ТОВ «Елтіс» за наслідками цих правовідносин виписано на користь позивача податкову накладну № 33 від 04.10.2012 р. на загальну суму 3 000 грн., в т.ч. ПДВ 500 грн.

Розрахунки між підприємствами було проведено у безготівковій формі, та позивачем на користь ТОВ «Елтіс» в оплату наданих послуг з перевезення товару було перераховано грошових коштів на загальну суму 2967, 00 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою (а. с. 56).

Таким чином, за наслідками зазначених правовідносин із контрагентом ТОВ «Елтіс», на підставі виписаної податкової накладної № 33 від 04.10.2012 р. на загальну суму 3 000 грн., в т.ч. ПДВ 500 грн., позивачем у перевіряємому періоді (жовтні 2012 р.) було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в загальному розмірі 500, а також включено до складу валових витрат - витрати у розмірі 2 500 грн., сплачені за такими договірними відносинами з контрагентом ТОВ «Елтіс».

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Підпунктом 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, у тому числі на фінансування особистих потреб фізичних осіб, за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Пунктами 1 та 11.3 Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568) (далі - Наказ № 363) встановлено, що дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається, а також Дорожній лист - це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Згідно п. 8.23 Наказу № 363, замовник зобов'язаний забезпечити контроль за дотриманням законодавства про охорону праці та норм по техніці безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт і несе повну відповідальність за всі наслідки невиконання ним цих законодавчих актів.

Відповідно до п. 8.25 Наказу № 363, час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 р. № 488/346 і введені в дію з 01.01.1996 р.

Вказаний Наказ є чинним на час розгляду даної справи та був чинним під час здійснення зазначених господарських операцій.

Відповідно до Наказу № 488/346 встановлено, що застосування затверджених даним наказом форм первинних документів є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності, а саме:

- подорожній лист вантажного автомобіля, ф. № 2;

- подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні", ф. № 1 (міжнародна);

- товарно-транспортна накладна, ф. № 1-ТН;

- талон замовника, ф. № 1-ТЗ.

Вантаж, не оформлений ТТН, не приймається до перевезення (п. 47 Статуту автотранспорту). Про факт надання автотранспортних послуг свідчать товарно-транспортні документи, дорожні листи вантажного автомобіля, що підтверджують рух вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (передання вантажу одержувачу).

Відповідно п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. а № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пункт 11.5 Правил). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7). В ТТН вказується дата, марка та номер автомобіля, номер подорожнього листа, назва автопідприємства, ПІП водія, вид перевезень, назва «Замовника», «Вантажовідправника», «Вантажоодержувача», адресу пункту навантаження та пункту розвантаження.

В графі «Відомості про вантаж» обов'язково вказується назва продукції, товару (вантажу), одиниця виміру, кількість, ціна, сума, кількість їздок, заїздів, підписи водія-експедитора та вантажоодержувача.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що використання товарно-транспортної накладної при здійсненні автомобільних перевезень є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення ТТН має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

В той же час, позивачем не були надані належним чином оформлені за встановленим законодавством зразком (типовою формою) товарно-транспортні накладні на підтвердження реальності надання транспортно-експедиційних послуг з поставки товару наведеним вище контрагентом ТОВ «Елтіс».

З даного приводу колегія суддів зазначає, що факт перевезення, що є предметом договірних зобов'язань, допустимими доказами по справі не підтверджено, а отже, реальність господарської операції позивачем не доведена.

Також, колегія суддів не приймає до уваги постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.2013 р. по справі № 826/4890/13-а (станом на час розгляду даної адміністративної справи в суді першої інстанції не набрало законної сили), якою визнано протиправними дії ДПІ у Печерському р-ні м. Києва ДПС по проведенню зустрічної звірки ТОВ «Елтіс» з огляду на те, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Елтіс» не була предметом розгляду даної справи, а на момент проведення перевірки у відповідача були наявні підстави для її проведення в порядку п. 78.1.1 ст. 78 ПК України.

Незважаючи на це, на увагу колегії суддів заслуговують розбіжності в цифрових показниках встановленого заниження податку на прибуток позивачем у акті перевірки та суми збільшеного грошового зобов'язання з даного виду податку, зазначеного в податковому повідомленні-рішенні від 09.07.2013 р. № 0000732230.

Так актом перевірки встановлено завищення позивачем валових витрат за жовтень 2012 року на суму 2500, 00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 525, 00 грн.

Натомість, в податковому повідомленні-рішенні № 0000732230 податковим органом визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток разом зі штрафними (фінансовими) санкціями у загальній сумі 3750, 00 грн. із зазначенням суми прописом: три тисячі сто двадцять п'ять гривень, що відповідає цифровому показнику: 3125, 00 грн.

Крім того, колегією суддів встановлено, що допущена в тій чи іншій частині арифметична помилка не розшифровує заниження позивачем самостійно визначеного податкового зобов'язання на суму 2500, 00 грн., за вирахуванням різниці між загальною сумою та сумою, встановленою висновками акту про правопорушення у вигляді заниження податку на прибуток на 525,00 грн., що становить 1975,00 грн., необхідність донарахування якого не підтверджується матеріалами справи.

З огляду на вищенаведене та той факт, що в судовому засіданні 16.01.2014 р. представник відповідача не змогла пояснити підстав для донарахування позивачу податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток у сумі 1975, 00 грн., колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення в цій частині підлягає скасуванню.

На цій підставі зменшенню підлягають і штрафні (фінансові) санкції, нараховані згідно розрахунку штрафних санкцій (а. с. 46) з суми, що підлягає зменшенню внаслідок часткового скасування податкового повідомлення - рішення (1975*50%=987, 50 грн.).

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, а позовні вимоги - частковому задоволенню шляхом визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 09.07.2013 р. № 0000732230 в частині збільшення грошового зобов'язання на суму 2962, 50 грн. (дві тисячі дев'ятсот шістдесят дві грн. 50 копійок), в тому числі збільшення податку на прибуток на суму 1975, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 987, 50 грн.

Доводи апеляційної скарги позивача частково спростовують позицію суду першої інстанції, а тому підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його часткового скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2013 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2013 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.07.2013 р. № 0000732230 в частині збільшення грошового зобов'язання на суму 2962, 50 грн. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в цій частині позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.07.2013 р. № 0000732230 в частині збільшення грошового зобов'язання на суму 2962, 50 грн. (дві тисячі дев'ятсот шістдесят дві грн. 50 копійок).

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2013 р. залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" (ЄДРПОУ 32306522) судовий збір у розмірі 116, 50 грн. (сто шістнадцять гривень 50 копійок) шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя О. А. Губська (Повний текст постанови виготовлено 21.01.2014 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.