Постанова

від 05.11.2013 по справі 826/15367/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 листопада 2013 року 11:41 № 826/15367/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «МС ПРОАУДІО» до відповідачаДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2013 р. № 0001802220 та № 0001812220 за участю представників сторін:

від позивача: Хаманов С.О. (довіреність № б/н від 25.09.2013 р.)

від відповідача: Антоненко Н.В. (довіреність № 965/9/26-59-10-19 від 03.10.2013 року)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 05.11.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «МС ПРОАУДІО» звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2013 р. № 0001802220 та № 0001812220.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.10.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/15367/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 05.11.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 09.07.2013 р. № 0001802220 та № 0001812220.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення ТОВ «МС ПРОАУДІО» вимог п. 44.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 45 196,00 грн., в тому числі по періодах: 1 квартал 2012 року на 8 649 грн. та 2 квартал 2012 року на 36 547 грн., а також п. 198.1, п. 198.2, п. 1986 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), щодо завищення податкового кредиту за лютий, квітень травень, червень 2012 р. на загальну суму 43 043 грн. та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за лютий, квітень травень, червень 2012 р. на загальну суму 4 3043 грн. в т.ч. по періодах: лютий 2012 року - 8 273 грн., квітень 2012 року - 20 758 грн., травень 2012 року - 6 608 грн., червень 2012 року - 7 440 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідачем в свою чергу були подані письмові заперечення проти позову, та в судовому засіданні 05.11.2013 р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог позивача також заперечив повністю, зазначивши про те, що наявними матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагентів позивача ПП «Сток Сервіс» та ТОВ «Євромотив Логістик Маркет», а саме те, що такі контрагенти позивача здійснювали фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, зазначені товариства не набули цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ПП «Сток Сервіс» та ТОВ «Євромотив Логістик Маркет» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і валові витрати та право на формування податкового кредиту.

На підтвердження зазначеного, представником відповідача було зокрема наголошено, що за наслідками зустрічних звірок (перевірок) таких контрагентів позивача ПП «Сток Сервіс» та ТОВ «Євромотив Логістик Маркет», контролюючими органами було встановлено відсутність даних підприємств, а також їх посадових осіб за місцем їх реєстрації, та крім того встановлено відсутність у ПП «Сток Сервіс» та ТОВ «Євромотив Логістик Маркет» будь-яких матеріально-технічних (офісних приміщень, складських приміщень, транспорту, устаткування, інше) та трудових можливостей (на підприємствах працює по одній особі - директору) для здійснення таких видів господарської діяльності, як надання послуг з поставки товару (у великих обсягах та на значні суми), а також виконання налагоджувальних та ремонтних робіт із апаратурою без залучення субпідрядних організацій.

Крім того, як зауважив представник відповідача, позивачем ні до перевірки, ні до матеріалів справи, не було надано передбачених чинним законодавством документів (доказів) на підтвердження фактичності (реальності) господарських операцій з контрагентом ПП «Сток Сервіс» щодо надання останнім на користь ТОВ «МС ПРОАУДІО» послуг з поставки товару (мультимедійного та аудіо обладнання), а саме: товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, та довіреностей на отримання ТМЦ, що відповідно також ставить під сумнів товарність таких операцій, та операцій з контрагентом ТОВ «Євромотив Логістик Маркет» щодо налагоджувальних та ремонтних робіт із зазначеною апаратурою, яка, згідно наявних у справі доказів, контрагентом ПП «Сток Сервіс» фактично не поставлялася.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі наказу від 31.07.2012 року № 996/22-20, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «МС ПРОАУДІО» (код ЄДРПОУ 37833654) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ПП «Сток Сервіс» (код ЄДРПОУ 37332206) за період: квітень-червень 2012 року та ТОВ «Євромотив Логістик Маркет» (код ЄДРПОУ 37814008) за період: лютий 2012 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 30.05.2013 р. № 1613/22-20/37833654, в якому встановлені порушення позивачем вимог п. 44.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 45 196,00 грн., в тому числі по періодах: 1 квартал 2012 року на 8 649 грн. та 2 квартал 2012 року на 36 547 грн., а також п. 198.1, п. 198.2, п. 1986 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), щодо завищення податкового кредиту за лютий, квітень травень, червень 2012 р. на загальну суму 43 043 грн. та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за лютий, квітень травень, червень 2012 р. на загальну суму 43 043 грн. в т.ч. по періодах: лютий 2012 року - 8 273 грн., квітень 2012 року - 20 758 грн., травень 2012 року - 6 608 грн., червень 2012 року - 7 440 грн.

Так, в Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентами:

- ПП «Сток Сервіс» (код ЄДРПОУ 37332206), у періоді: квітень-червень 2012 року, щодо надання останнім на користь позивача власними силами, без залучення субпідрядних організацій, послуг з поставки товару: мультимедійного та аудіо обладнання (у великих обсягах та на значні суми);

- ТОВ «Євромотив Логістик Маркет» (код ЄДРПОУ 37814008) у періоді: лютий 2012 року, щодо виконання останнім на користь позивача власними силами, без залучення субпідрядних організацій, налагоджувальних та ремонтних робіт із мультимедійною та аудіо апаратурою (обладнанням).

На підставі вказаних висновків Акта перевірки, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 09.07.2013 р. № 0001802220, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 56 495 грн., в т.ч. за основним платежем - 45 196 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 11 299 грн.;

- від 09.07.2013 р. № 0001812220, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 53 804 грн., з яких: за основним платежем 43 043 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 10 761 грн.

За наслідками оскарження позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку до податкових органів вищих інстанцій (ГУ Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України), скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Однак, вважаючи такі податкові повідомлення-рішення рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 09.07.2013 р. № 0001802220 та № 0001812220 - протиправними, позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Так, в позовній заяві та в судових дебатах позивач (представник позивача) не заявляв позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Так, згідно наявних матеріалів справи, у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентами:

- ПП «Сток Сервіс» (код ЄДРПОУ 37332206), у періоді: квітень-червень 2012 року, щодо надання останнім на користь позивача власними силами, без залучення субпідрядних організацій, послуг з поставки товару: мультимедійного та аудіо обладнання (у великих обсягах та на значні суми);

- ТОВ «Євромотив Логістик Маркет» (код ЄДРПОУ 37814008) у періоді: лютий 2012 року, щодо виконання останнім на користь позивача власними силами, без залучення субпідрядних організацій, налагоджувальних та ремонтних робіт із мультимедійною та аудіо апаратурою (обладнанням).

З приводу зазначених правовідносин, між позивачем та його контрагентами ПП «Сток Сервіс» та ТОВ «Євромотив Логістик Маркет» не укладалися письмові договори за формою, встановленою чинним законодавством, які би передбачали всі необхідні умови щодо надання послуг з поставки товару (обладнання) та виконання робіт щодо налагодження та ремонту такого обладнання, а було оформлено тільки видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, а також Акт здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг).

Розрахунки між підприємствами було проведено в повному обсязі у безготівковій формі, що також не заперечувалося представником відповідача у судовому засіданні.

Таким чином, за наслідками зазначених правовідносин із контрагентами ПП «Сток Сервіс» та ТОВ «Євромотив Логістик Маркет», на підставі наведених вище документів (зокрема податкових накладних), позивачем у перевіряємому періоді було сформовано валові витрати, та включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму ПДВ у загальному розмірі 43 043 грн. в т.ч. по періодах: лютий 2012 року - 8 273 грн., квітень 2012 року - 20 758 грн., травень 2012 року - 6 608 грн., червень 2012 року - 7 440 грн.

Однак, з приводу правомірності (чинності) зазначених правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами ПП «Сток Сервіс» та ТОВ «Євромотив Логістик Маркет», а також з приводу належності документів, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит та валові витрати у перевіряємому періоді в розрізі правовідносин із ПП «Сток Сервіс» та ТОВ «Євромотив Логістик Маркет», наявними доказами у справі підтверджується наступне.

До відповідача від ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов Акт від 08.11.2012 р. № 800/2210/37332206 про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ПП «Сток Сервіс» за період з 01.11.2011 р. по 31.08.2012 р.

Також, до відповідача від ГВПМ ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві службовою запискою від 08.11.2012 р. № 5616/7/07-2/3 надійшов висновок щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності контрагентом позивача ПП «Сток Сервіс».

Так, у вищенаведеному Акті про неможливість проведення зустрічної звірки та висновку щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, контролюючим органом зазначено про фіктивну діяльність контрагента позивача ПП «Сток Сервіс», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, зазначене товариство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ПП «Сток Сервіс» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого, на підставі таких правовідносин із ПП «Сток Сервіс» його контрагентами не можуть формуватися податкові зобов'язання, валові витрати та податковий кредит.

Крім того, в ході аналізу податкової звітності зазначеного контрагента позивача, було встановлено, що у ПП «Сток Сервіс» відсутні будь-які адміністративно-господарські можливості для виконання господарських зобов'язань по укладених угодах, а саме: відсутні трудові ресурси (працює одна особа - директор), виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт, торгівельне обладнання, устаткування, що підтверджує відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Згідно наявних відомостей по ПП «Сток Сервіс», підприємство за місцем його реєстрації, а також його посадові особи - не знаходяться, а відповідно первинних документів на підтвердження фактичності господарської діяльності (зокрема в розрізі правовідносин із позивачем) від такого підприємства отримати не можливо.

Також в ході проведення перевірки не встановлено факту отримання товарів (послуг) ПП «Сток-Сервіс» від контрагентів-продавців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Щодо контрагента позивача ТОВ «Євромотив Логістик Маркет», то згідно наявних матеріалів справи до відповідача від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов Акт від 07.03.2013 р. № 927/221/37814008 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Євромотив логістик маркет» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 01.01.2012 р. по 30.06.2012 р.

Так, у вищенаведеному Акті про неможливість проведення зустрічної звірки, контролюючим органом зазначено про фіктивну діяльність контрагента позивача ТОВ «Євромотив логістик маркет», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, зазначене товариство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ТОВ «Євромотив логістик маркет» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого, на підставі таких правовідносин із ТОВ «Євромотив логістик маркет» його контрагентами не можуть формуватися податкові зобов'язання, валові витрати та податковий кредит.

Крім того, в ході аналізу податкової звітності зазначеного контрагента позивача, було встановлено, що у ТОВ «Євромотив логістик маркет» також відсутні будь-які адміністративно-господарські можливості для виконання господарських зобов'язань по укладених угодах, а саме: відсутні трудові ресурси (працює одна особа - директор), виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт, торгівельне обладнання, устаткування, що підтверджує відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Згідно наявних відомостей по ТОВ «Євромотив логістик маркет», товариство за місцем його реєстрації, а також його посадові особи - не знаходяться, а відповідно первинних документів на підтвердження фактичності господарської діяльності (зокрема в розрізі правовідносин із позивачем) від такого підприємства отримати не можливо.

Також в ході проведення перевірки не встановлено факту отримання товарів (послуг) ТОВ «Євромотив логістик маркет» від контрагентів-продавців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, контролюючими органами було зроблено висновок про те, що операції по контрагентах позивача ПП «Сток Сервіс» та ТОВ «Євромотив Логістик Маркет» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, автомобільного транспорту, виробничо-складських приміщень, устаткування та іншого майна, що економічно необхідне для виконання таких видів господарської діяльності, як поставка товару (мультимедійного та аудіо обладнання у великих обсягах та на значні суми), а також виконання налагоджувальних та ремонтних робіт з таким обладнанням без залучення субпідрядних організацій.

У зв'язку з цим, контрагенти позивача ПП «Сток Сервіс» та ТОВ «Євромотив Логістик Маркет» фактично не могли самостійно здійснювати господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ПП «Сток Сервіс» та ТОВ «Євромотив Логістик Маркет» здійснювалася поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності такими контрагентами позивача.

На переконання контролюючого орану, фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Сток Сервіс», ТОВ «Євромотив Логістик Маркет» та їх контрагентами - є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (паперовий, безтоварний варіант правочинів), оскільки без наявності будь яких матеріальних та трудових можливостей, жодна господарська діяльність здійснюватися не може.

З приводу зазначеного, позивачем не було допустимими доказами по справі доведено суду, яким саме чином його контрагенти ПП «Сток Сервіс» та ТОВ «Євромотив Логістик Маркет» без наявності жодної матеріально-технічної бази (адміністративних та інших будівель (офісного приміщення, складів, технічних приміщень, транспорту, устаткування та іншого), а також відповідних трудових ресурсів (на кожному підприємстві працює по 1 особі - директору, а цивільних трудових договорів підприємствами з фізичними особами не укладалося), мали змогу виконувати послуги з поставки товару (мультимедійного та аудіо обладнання у великих обсягах та на значні суми), а також виконувати налагоджувальні та ремонтні роботи з таким обладнанням без залучення субпідрядних організацій.

Представник позивача в судовому засіданні наголосив на тому, що зазначеними договірними відносинами із наведеними контрагентами ПП «Сток Сервіс» та ТОВ «Євромотив Логістик Маркет» не було заборонено залучення останніми субпідрядних організацій з метою виконання договірних зобов'язань перед позивачем.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, доказів щодо укладення такими контрагентами позивача ПП «Сток Сервіс» та ТОВ «Євромотив Логістик Маркет» субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем, які відповідно передбачали необхідність наявності достатніх трудових ресурсів (кваліфікованих кадрів) та матеріальної бази (зокрема складських приміщень, транспорту, устаткування, інше) для здійснення таких видів діяльності (поставки товару: мультимедійного та аудіо обладнання у великих обсягах та на значні суми, а також виконання налагоджувальних та ремонтних робіт із таким обладнанням) - позивачем до суду надано також не було, та в судовому засіданні представник позивача зазначив, що йому не відомо яким саме чином (власними силами або із залученням інших контрагентів), виконувалися такі договірні зобов'язання контрагентами ПП «Сток Сервіс» та ТОВ «Євромотив Логістик Маркет».

Отже, доказами по справі підтверджується, що зазначені контрагенти позивача здійснювали фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ПП «Сток Сервіс» та ТОВ «Євромотив Логістик Маркет» з іншими контрагентами вчинялися без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і валові витрати та податковий кредит.

Відповідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до Національного класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів, тощо.

Згідно з частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Так, як було зазначено вище, та жодними доказами не було спростовано позивачем, зазначені контрагенти позивача ПП «Сток Сервіс» та ТОВ «Євромотив Логістик Маркет» - за місцем їх реєстрації не знаходяться (складено Акти про неможливість проведення зустрічних звірок), а отже є неможливим встановити, яким саме чином такі товариства (без їх фактичного розміщення за тією чи іншою адресою) мали змогу виконувати роботи (надавати послуги) з поставки обладнання та ремонту такого обладнання (у великих обсягах та на значні суми) без наявності жодних матеріально-технічних та трудових ресурсів.

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, за місцем реєстрації контрагенти позивача ПП «Сток Сервіс» та ТОВ «Євромотив Логістик Маркет», а також їх посадові особи не знаходяться, а відповідно первинних документів на підтвердження фактичності господарської діяльності (зокрема в розрізі правовідносин із позивачем) від таких підприємств отримати не можливо.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновком відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ПП «Сток Сервіс» та ТОВ «Євромотив Логістик Маркет» носять характер недійсного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦКУ), не виявляється за можливе встановити вільне волевиявлення учасників правочину - не можливо розшукати посадових осіб товариства (ч. 3 ст. 203 ЦКУ), та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ) - відсутність у товариств будь-яких матеріально-технічних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності з надання послуг щодо постачання обладнання та виконання робіт з встановлення та ремонту такого обладнання.

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ні його контрагентами ПП «Сток Сервіс» та ТОВ «Євромотив Логістик Маркет» - не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Крім того, як підтверджується наявними у справі доказами, позивачем, ні до перевірки, ні до матеріалів справи не було надано передбачених чинним законодавством документів (доказів) на підтвердження фактичності (реальності здійснення) господарських операцій з контрагентом ПП «Сток Сервіс» щодо надання останнім на користь ТОВ «МС ПРОАУДІО» послуг з поставки товару, зокрема: товарно-транспортних накладних встановленого законодавством зразку, дорожніх листів щодо переміщення транспорту, та довіреностей на отримання ТМЦ, а також не було надано доказів укладення таким контрагентом ПП «Сток Сервіс», або самим позивачем ТОВ «МС ПРОАУДІО» субпідрядних договорів із перевізниками з метою виконання договірних зобов'язань ПП «Сток Сервіс» перед позивачем щодо поставки товару (обладнання), оскільки власними силами такий контрагент позивача ПП «Сток Сервіс», за відсутності в останнього будь-яких матеріально-технічних (складських приміщень, вантажного транспорту, устаткування) та трудових ресурсів (працює одна особа-директор), не міг виконувати взяті на себе зобов'язання.

Так, під поставкою розуміються будь-які операції, які передбачають передачу прав власності на такі товари (тобто коли має місце операція з відчуження майна з переходом права володіння користування та розпорядження).

Тобто поставка - це матеріально-технічне постачання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання та їх подальша реалізація з метою отримання економічно-вигідного зиску та отримання прибутку.

Вищий адміністративний суд України в своєму інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначив: «Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Також, Верховним Судом України у справі № 21-737во09 (постанова від 08.09.2009 р.) зазначено: «здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід звернути увагу і дати належну оцінку доводам ДПІ щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки таке може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій».

З даного приводу слід також наголосити на положеннях Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568) (далі - Наказ № 363).

Так, пунктами 1 та 11.3 Наказу № 363 встановлено, що дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається, а також Дорожній лист - це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Згідно п. 8.23 Наказу № 363, Замовник зобов'язаний забезпечити контроль за дотриманням законодавства про охорону праці та норм по техніці безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт і несе повну відповідальність за всі наслідки невиконання ним цих законодавчих актів.

Відповідно до п. 8.25 Наказу № 363, час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 р. № 488/346 і введені в дію з 01.01.1996 р.

Вказаний Наказ є чинним на час розгляду даної справи та був чинним під час здійснення зазначених господарських операцій.

Відповідно до Наказу № 488/346 встановлено, що застосування затверджених даним наказом форм первинних документів є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності, а саме:

- подорожній лист вантажного автомобіля, ф. № 2;

- подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні", ф. № 1 (міжнародна);

- товарно-транспортна накладна, ф. № 1-ТН;

- талон замовника, ф. № 1-ТЗ.

Вантаж, не оформлений ТТН, не приймається до перевезення (п. 47 Статуту автотранспорту). Про факт надання автотранспортних послуг свідчать товарно-транспортні документи, дорожні листи вантажного автомобіля, що підтверджують рух вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (передання вантажу одержувачу).

Відповідно п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. а № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пункт 11.5 Правил). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7). В ТТН вказується дата, марка та номер автомобіля, номер подорожнього листа, назва автопідприємства, ПІП водія, вид перевезень, назва «Замовника», «Вантажовідправника», «Вантажоодержувача», адресу пункту навантаження та пункту розвантаження.

В графі «Відомості про вантаж» обов'язково вказується назва продукції, товару (вантажу), одиниця виміру, кількість, ціна, сума, кількість їздок, заїздів, підписи водія-експедитора та вантажоодержувача.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що використання товарно-транспортної накладної при здійсненні автомобільних перевезень є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення ТТН має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

В той же час, позивачем ні під час перевірки, ні в судовому засіданні не були надані належним чином оформлені за встановленим законодавством зразком (типовою формою) товарно-транспортні накладні на підтвердження реальності надання контрагентом ПП «Сток Сервіс» (або іншим субпідрядником) послуг з поставки товару (обладнання), а відповідно позивачем не було допустимими доказами по справі доведено товарності (фактичності здійснення) таких господарських операцій із вказаним контрагентом.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. № 207 «Про затвердження переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», передбачено, що для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення обов'язковим для водія юридичної особи необхідним є дорожній лист з відмітками про проведення медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Також, згідно спільного Наказу Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 (далі - Наказ від 29 грудня 1995 року № 488/346) «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», п. 1 передбачено, що типовою формою первинного обліку роботи вантажного автомобіля, є зокрема «Подорожній лист вантажного автомобіля», ф. № 2.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, під час проведення перевірки, ТОВ «МС ПРОАУДІО» не було надано перевіряючим вищезазначених документів (подорожніх листів, товарно-транспортних накладних, а також довіреностей на отримання ТМЦ) на підтвердження фактичності здійснення господарських операцій з постачання товару із контрагентом ПП «Сток Сервіс», а також зазначених документів не було надано позивачем і під час судового розгляду даної адміністративної справи.

Відповідно до п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 «Податкового кодексу України», право віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених у відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями».

Враховуючи наведені вище факти, вбачається проведення контрагентами позивача ПП «Сток Сервіс» та ТОВ «Євромотив Логістик Маркет» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, а тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

З огляду на зазначене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та ПП «Сток Сервіс», ТОВ «Євромотив Логістик Маркет» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість та право на формування валових витрат.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентами ПП «Сток Сервіс» та ТОВ «Євромотив Логістик Маркет» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 09.07.2013 р. № 0001802220 та № 0001812220.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 12.11.2013 р.