Постанова

від 04.11.2013 по справі 822/3922/13-а

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/3922/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2013 року 12:55м. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіМатущака В.В. при секретаріКоновчук Т.В. за участі:представника позивача: Мельник О.Д., Марченко Т.П., представника відповідача: Кундиловська М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Трансприлад" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Трансприлад" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- № 0000542203/1944 від 08.08.2013 року, яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку в розмірі 10269,00 грн. та штрафні санкції в сумі 2567,00 грн.;

- № 0000552203/1943 від 08.08.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 668,00 грн.;

- № 0000562203/1945 від 08.08.2013 року, яким донараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в сумі 20389,00 грн., з яких: основний платіж - 16311,00 грн. та штрафні санкції в сумі 4078,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Гранд Технолоджіс" їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, зроблені висновки щодо відсутності реального характеру здійснення господарської операції між позивачем та з ТОВ "Гранд Технолоджіс".

Позивач вважає висновки податкового органу безпідставними та необґрунтованими, оскільки під час господарських взаємовідносин з ТОВ "Гранд Технолоджіс" позивачем у повному обсязі додержані вимоги чинного законодавства, поставлені ТОВ "Гранд Технолоджіс" товари були безпосередньо використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача. Вказує, що господарські операції спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, а тому позивачем правомірно сформований податковий кредит з ПДВ у відповідних звітних періодах.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримують з підстав, викладених у позовній заяві, просять позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнає, надав суду письмові заперечення, де зазначається, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства. Також посилається на акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 16.04.2013 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Гранд Технолоджіс" з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Елеком Сіті" за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року. На думку відповідача, ТОВ "Елеком Сіті", що було основним постачальником ТОВ "Гранд Технолоджіс", є сумнівним контрагентом, фактично не постачало продукцію, тому у подальшому вона не могла бути продана позивачу ТОВ "Гранд Технолоджіс".

Крім того, вважає, що надані під час перевірки документи не підтверджують отримання позивачем товару від ТОВ "Гранд Технолоджіс". У задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач - ТОВ "НВП "Трансприлад" (код ЄДРПОУ 31022066) перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Хмельницькому з 31.07.2000 року та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва платника ПДВ №200093803 від 24.12.2012р.

ДПІ у м. Хмельницькому проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "НВП "Трансприлад" щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ "Гранд Технолоджіс", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої був складений акт 3119/22-3/31022066 від 24.07.2013 року.

З висновків акту перевірки вбачається, що відповідачем під час перевірки були встановлені порушення:

- п. 198.1, п. 198.3, п.198.6, ст. 198, п. 200.1 п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст.201 Податкового Кодексу України, що виявилось у заниженні суми ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року на 16311,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п.198.6, ст. 198, п.200.1 п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, чим підприємством завищено суму бюджетного відшкодування всього на 10270,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п.198.6, ст. 198, п. 200.1 п. 200.2, п.200.3 ст. 200, п. 201.1 ст.201 Податкового Кодексу України, що виявилось у заниженні від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту з ПДВ за грудень 2012р., що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду(р.19 та р.20.2 декларації за грудень 2012р.) на суму ПДВ 668,00 грн.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому прийняті податкові повідомлення - рішення: №0000542203/1944 від 08.08.2013 року, яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку в розмірі 10269,00 грн. та штрафні санкції в сумі 2567,00 грн.; №0000552203/1943 від 08.08.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 668,00 грн.; №0000562203/1945 від 08.08.2013 року, яким донараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в сумі 20389,00 грн., з яких: основний платіж - 16311,00 грн. та штрафні санкції в сумі 4078,00 грн.

Позивач, не погодившись із викладеними у акті перевірки висновками, звернувся зі скаргами до Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області та Міністерства доходів і зборів України. Як наслідок, скарги позивача залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення без змін.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку про заниження позивачем податку на додану вартість є формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок господарських операцій, які, на думку податкового органу, не мали реального товарного характеру, не підтверджені первинними документами.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що у періоді, що перевірявся відповідачем, ТОВ "Гранд Технолоджіс" поставлено, а позивачем прийнято та оплачено товар (комплектуючі для виготовлення автоматичної локомотивної сигналізації), про що оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, видаткові накладні: № ГТ-0001245 від 18.07.2012 року на суму 9608,40 грн., у т.ч. ПДВ - 1601,40 грн.; № ГТ-0001390 від 08.08.2012 року на суму 19692,60 грн., у т.ч. ПДВ - 3282,10 грн.; № ГТ-0001391 від 08.08.2012 року на суму 47954,45 грн., у т.ч. ПДВ - 7992,41 грн.; № ГТ-0001411 від 09.08.2012 року на суму 11278,47 грн., у т.ч. ПДВ - 1879,75 грн.; № ГТ-0001712 від 25.09.2012 року на суму 38,40 грн., у т.ч. ПДВ - 6,40 грн.; № ГТ-0001714 від 25.09.2012 року на суму 2436,00 грн., у т.ч. ПДВ - 406,00 грн.; № ГТ-0001713 від 25.09.2012 року на суму 640,80 грн., у т.ч. ПДВ - 106,80 грн.; № ГТ-0001573 від 04.09.2012 року на суму 275,52 грн., у т.ч. ПДВ - 45,92 грн.; № ГТ-0001574 від 04.09.2012 року на суму 723,60 грн., у т.ч. ПДВ - 120,60 грн.; № ГТ-0001824 від 09.10.2012 року на суму 11731,92 грн., у т.ч. ПДВ - 1955,32 грн.; № ГТ-0001823 від 09.10.2012 року на суму 2062,80 грн., у т.ч. ПДВ - 343,80 грн.; № ГТ-0001947 від 30.10.2012 року на суму 4724,76 грн., у т.ч. ПДВ - 787,46 грн.; № ГТ-0001970 від 01.11.2012 року на суму 986,70 грн., у т.ч. ПДВ - 164,45 грн.; № ГТ-0002180 від 30.11.2012 року на суму 46297,79 грн., у т.ч. ПДВ - 7716,31 грн.

За фактом отримання товарів ТОВ "Гранд Технолоджіс" були виписані наступні податкові накладні: № 138 від 25.05.2012 року на суму 9608,40 грн., у т.ч. ПДВ - 1601,40 грн.; № 55 від 10.07.2012 року на суму 19692,60 грн., у т.ч. ПДВ - 3282,10 грн.; №39 від 07.07.2012 року на суму 47954,45 грн., у т.ч. ПДВ - 7992,41 грн.; № 38 від 07.07.2012 року на суму 12348,87 грн., у т.ч. ПДВ - 2058,14 грн.; № 54 від 11.09.2012 року на суму 4498,80 грн., у т.ч. ПДВ - 749,80 грн.; №2 від 03.09.2012 року на суму 13096,32 грн., у т.ч. ПДВ - 2182,72 грн.; № 3 від 03.09.2012 року на суму 275,52 грн., у т.ч. ПДВ - 45,92 грн.; № 48 від 09.10.2012 року на суму 5711,46 грн., у т.ч. ПДВ - 951,91 грн.; № 39 від 08.11.2012 року на суму 46297,79 грн., у т.ч. ПДВ - 7716,30 грн.; № 148 від 25.12.2012 року на суму 4009,16 грн., у т.ч. ПДВ - 668,19 грн.

Розрахунки між контрагентами підтверджені платіжними дорученнями (№ 347 від 25.05.2012 року на суму 9608,40 грн.; № 59 від 07.07.2012 року на суму 12348,87 грн.; №61 від 07.07.2012 року на суму 47954,45 грн.; № 63 від 10.07.2012 року на суму 19692,60 грн.; № 593 від 11.09.2012 року на суму 4498,80 грн.; № 76 від 13.09.2012 року на суму 13371,84 грн.; №679 від 09.10.2012 року на суму 5711,46 грн.; № 85 від 08.11.2012 року на суму 46297,79 грн.; № 897 від 25.12.2012 року на суму 4009,16 грн.), виписками банків по рахунках позивача.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Разом з тим, наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, або не підтвердження первинними документами вчинених операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю дійсно мали місце.

Стосовно доводів відповідача про порушення позивачем форми договору та порядку оформлення податкових накладних, суд виходить з того, що згідно з положеннями статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 207 визначає вимоги до письмової форми правочину. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

ТОВ "Гранд Технолоджіс", надсилаючи рахунки на оплату товару, вчиняв оферту (пропозицію укласти договір), а позивач, оплачуючи рахунки, приймав пропозицію (акцептував її).

Отже, спосіб у який здійснювались господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Гранд Технолоджіс», а саме: надсилання рахунка фактури - оплата товару позивачем -отримання товару позивачем - оформлення підтверджуючих документів, за відсутності складеного у формі єдиного письмового документа договору, не суперечить вимогам законодавства, оскільки зі змісту документів та вчинених сторонами дій вбачається зміст господарських операцій та істотні умови правочину.

Зважаючи на викладене, відповідачем не доведене порушення позивачем порядку укладення договору та заповнення податкових накладних.

Судом встановлено, що придбаний позивачем товар доставлявся поштовими відправленнями через оператора поштового зв'язку ТОВ "Нова пошта" (товар є малогабаритним). Організацію та оплату перевезення товару забезпечувало ТОВ "Гранд Технолоджіс", що підтверджується товарно-транспортними накладними №56998004904885 від 18.07.2012 року, №56998005169985 від 09.08.2012 року, №56462000627339 від 04.09.2012 року, №56998005730619 від 25.09.2012 року, №56998005923506 від 09.10.2012 року, №20000005694277 від 01.11.2012 року.

Вказані документи були запитані та отримані позивачем після проведення перевірки. Разом з тим, податковим органом ці документи від ТОВ «Гранд Технолоджіс» не витребовувались і не вивчались, хоча про такий порядок транспортування товару позивач повідомив податковий орган під час перевірки.

Встановлені судом обставини дають підстави стверджувати, що станом на час проведення перевірки позивач не міг надати витребувані податковим органом документи (товарно-транспортні накладні, шляхові листи, авансові звіти, накази про відрядження, інше ), так як їх складання та зберігання за таких умов не було для нього обов'язковим. Оскільки позивач не перевозив товар самостійно, а також безпосередньо не був пов'язаний будь-якими домовленостями з перевізником товару, не ніс витрат щодо транспортування, він не володів власними первинними документами, які вимагались відповідачем на підтвердження факту транспортування (в силу їх відсутності).

Зважаючи на це, твердження податкового органу про ненадання позивачем документів, які підтверджують транспортування товару, спростовується.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до доручення №1-Б від 03.01.2012р., виданого ТОВ "НВП "Трансприлад", одержувачем придбаного позивачем товару, який доставлявся поштовими відправленнями через оператора поштового зв'язку ТОВ "Нова пошта" зазначено ОСОБА_6. Даний факт спростовує твердження відповідача щодо невідповідності видачі довіреностей на отримання ТМЦ щодо осіб, згідно журналу реєстрації виданих довіреностей - на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_7

Посилання податкового органу на відсутність актів прийому-передачі товару, сертифікатів відповідності на товар а також відбитка печатки позивача, як обов'язкового реквізиту видаткової накладної, судом до уваги не беруться в силу їх недоведеності.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що зазначені акти прийому передачі, сертифікати відповідності є для позивача первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, тому їх оформлення за наявності інших первинних документів також є обов'язковим. Крім того, оскільки обов'язковим реквізитом видаткової накладної є, серед іншого, підпис особи, що отримала товар, який може бути скріплений печаткою (тобто вимога щодо скріплення підпису особи печаткою не є обов'язковою), суд спростовує доводи податкового органу в цій частині.

Також суд звертає увагу на той факт, що податковий орган в Акті перевірки робить посилання на результати перевірок третіх осіб, а саме: Акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 16.04.2013р. №1649/22.3-17/33885934 "Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Гранд Технолоджіс" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати ПДВ по відносинам з ТОВ "Елком Сіті" (код 37107134) за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.";

Посилаючись на даний Акт, ДПІ робить висновки, що правочини між ТОВ "Елком Сіті " та постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків.

Суд не бере до уваги доводи відповідача оскільки на час здійснення господарських операцій та на даний час ТОВ "Гранд Технолоджіс" (код 33885934) перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців із зазначенням місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар І.Лепсе, буд.8, корп.3, в процесі припинення не перебуває. Станом на дату укладання договорів та передачі товару до ЄДР були також внесені відомості щодо керівника підприємства, його підписом засвідчені первині документи на поставку товарів від цього контрагента. ТОВ "Гранд Технолоджіс" було належним чином зареєстроване, перебувало на податковому обліку, мало свідоцтво платника ПДВ, жодних відомостей про стан та види діяльності, які суперечили б чинному законодавству України, в публічно доступних реєстрах не було.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установлено нижченаведене. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, що підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За таких обставин позивач, як покупець товару, не може нести відповідальність можливу недостовірність відомостей, наведених у зазначеному реєстрі.

Відповідно до вимог ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Відповідачем не наведено та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість формування податкового кредиту - як безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

За таких обставин позивач, як покупець товару та послуг, не може нести відповідальність ні за несплату податків його контрагентом, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі. (Зазначена позиція підтримується ВАСУ - Ухвала від 07.03.2013р. по справі №К/9991/61306/11, Ухвала від 29.05.2013р. по справі №К-58413/09).

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу діюче законодавство, не ставить право платника податку на віднесення до складу валових витрат або податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10).

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення його контрагентами вимог податкового законодавства та не відображення в податковому обліку операцій з поставки товару позивачеві, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Сукупність досліджених та встановлених судом обставин, перевірених доказами, свідчить про те, що господарські операції щодо придбання позивачем товару у ТОВ "Гранд Технолоджіс" протягом 2012 року дійсно відбувались, призвели до настання реальних правових наслідків, зміни майнового стану сторін угоди, підтверджені належними доказами, тому висновки податкового органу, викладені у акті перевірки, є необґрунтованими, а отже відсутні правові підстави для донарахування податкового зобов'язання.

Суд не приймає до уваги висновки відповідача щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ "Гранд Технолоджіс", оскільки на підтвердження реальності такої господарської операції позивачем суду надано ряд належним чином завірених копій первинних бухгалтерських документів.

Відповідач не подав та суд не встановив будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої ним податкової вигоди - як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Первинні документи, що підтверджують факт реального здійснення господарських правовідносин позивача з ТОВ "Гранд Технолоджіс" оформлені належним чином, з дотриманням вимог, визначених чинним законодавством України, що свідчить про правомірність формування податкового кредиту.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладені норми відповідачем не доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, а отже позовні вимоги позивача про визнання їх протиправними та скасування підлягають слід задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 11, 99, 158 - 163, 167 і 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000552203/1943, №0000542203/1944 та №0000562203/1945 від 08.08.2013 року, винесені Державною податковою інспекцію у м. Хмельницькому.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Трансприлад" судові витрати в розмірі 338 (триста тридцять вісім) грн. 93 коп., які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків суб'єкта владних повноважень відповідача.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 08 листопада 2013 року

Суддя В.В. Матущак