Ухвала

від 26.12.2013 по справі 822/3922/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/3922/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Трансприлад" до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Трансприлад» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.11.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що позивачем не надано документів, які підтверджують походження товару, актів приймання-передачі та документів, які свідчать про транспортування товару. Також відповідач вказує на недоліки при оформленні окремих документів.

Сторони в судове засідання не з'явились про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "НВП "Трансприлад" щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ "Гранд Технолоджіс", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої був складений акт 3119/22-3/31022066 від 24.07.2013 року.

У висновках акту перевірки зазначено, що позивачем порушено: п. 198.1, п. 198.3, п.198.6, ст. 198, п. 200.1 п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст.201 Податкового Кодексу України, що виявилось у заниженні суми ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року на 16311,00 грн.; п. 198.1, п. 198.3, п.198.6, ст. 198, п.200.1 п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, чим підприємством завищено суму бюджетного відшкодування всього на 10270,00 грн.; п. 198.1, п. 198.3, п.198.6, ст. 198, п. 200.1 п. 200.2, п.200.3 ст. 200, п. 201.1 ст.201 Податкового Кодексу України, що виявилось у заниженні від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту з ПДВ за грудень 2012р., що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.19 та р.20.2 декларації за грудень 2012р.) на суму ПДВ 668,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Хмельницькому прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000542203/1944 від 08.08.2013 року, яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку в розмірі 10269,00 грн. та штрафні санкції в сумі 2567,00 грн.; №0000552203/1943 від 08.08.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 668,00 грн.; №0000562203/1945 від 08.08.2013 року, яким донараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в сумі 20389,00 грн., з яких: основний платіж - 16311,00 грн. та штрафні санкції в сумі 4078,00 грн.

Позивач, не погодившись із викладеними у акті перевірки висновками, звернувся зі скаргами до Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області та Міністерства доходів і зборів України, проте скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення без змін.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкові повідомлення-рішення суд першої інстанції вказав, що господарські операції щодо придбання позивачем товару у ТОВ "Гранд Технолоджіс" протягом 2012 року дійсно відбувались, призвели до настання реальних правових наслідків, зміни майнового стану сторін угоди, підтверджені належними доказами, тому висновки податкового органу, викладені у акті перевірки, є необґрунтованими, а отже відсутні правові підстави для донарахування податкового зобов'язання.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суджу першої інстанції з наступних підстав.

08.08.2013 року податковим органом на підставі акта перевірки №3119/22-3/31022066 від 24.07.2013 року, прийнято податкові повідомлення-рішення №0000552203/1943, за порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 668 грн.; №0000562203/1945, за порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ на загальну суму 20489 грн. з яких 16311 грн. за основним платежем та 4078 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000542203/1944, за порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, абз. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, зменшено суму бюджетного відшкодування по ПДВ у розмірі 10269 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2567 грн.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.1 ст. 201 ПК України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, податковий орган стверджує, що підставою для висновку про заниження позивачем податку на додану вартість є формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок господарських операцій з ТОВ «Гранд Технолоджіс», які, на думку податкового органу, не мали реального товарного характеру та не підтверджені первинними документами.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими такі висновки податкового органу, оскільки господарські операції позивач з ТОВ «Гранд Технолоджіс» підтверджуються податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, виписками банків по рахунках позивача.

Разом з тим, апеляційний суд також зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Стосовно доводів податкового органу про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, наявність товарно-транспортних накладних, як підтвердження отримання товарно-матеріальних цінностей, не впливає на формування податкового кредиту, оскільки, наявність товарно-транспортних накладних передбачено наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні і регулюють питання перевезення, а не питання податкового обліку та звітності.

Разом з тим судом першої інстанції вірно встановлено, що придбаний позивачем товар доставлявся поштовими відправленнями через оператора поштового зв'язку ТОВ "Нова пошта" (товар є малогабаритним). Організацію та оплату перевезення товару забезпечувало ТОВ "Гранд Технолоджіс", що підтверджується товарно-транспортними накладними, тому на момент перевірки у позивача були відсутні вказані документи, хоча останні перевіряючими і не витребовувались.

Щодо посилання податкового органу на акт ДПІ у Солом'нському районі м. Києва № 1649/22.3-17/33885934 від 16.04.2013 року про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Гранд Технолоджіс», в якому зроблено висновки про порушення ТОВ «Гранд Технолоджіс» та його контрагентами податкового законодавства, суд апеляційної інстанції зауважує наступне.

Несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників.

Лише встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або факту його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.

Вказана правова позиція узгоджується з правовими позиціями викладеними у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.11.2012 року у справі № 2а-8203/11/1470 (К/9991/56923/12).

Стосовно доводів податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача трудових ресурсів основних засобів і т. д., суд апеляційної інстанції зазначає, що податкове законодавство не містить такі підстави для відмови у включенні до сум понесених витрат чи податкового кредиту, як неотримання в ході перевірки відомостей щодо його контрагентів, їх відсутність за юридичною адресою та наявність або відсутність у них технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів тощо.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно скасовано податкові повідомлення-рішення, оскільки правомірність їх прийняття не підтверджено під час апеляційного розгляду справи.

Таким чином, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.