Рішення

від 12.11.2013 по справі 903/1068/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ 12 листопада 2013 р.                                       Справа № 903/1068/13 за позовом приватного підприємства “Лео Кераміка” до приватного підприємства “Новосад Буд” про стягнення  8  365,12грн.              Суддя  Філатова С.Т. за участю представників сторін: від позивача: н/в від відповідачів: н/в Суть спору: Приватне підприємство “Лео Кераміка” звернулось з позовом до приватного підприємства “Новосад Буд” про стягнення 8   365,12грн., в. т.ч. 7  744,30грн. заборгованості за отриманий товар на підставі договору поставки №2702-1 від 27.02.2013 р., 511,34грн. пені за порушення термінів оплати за період з 16.04.2013р. по 04.10.2013р. згідно п. 5.1 договору, 109,48 грн. річних за період з 16.04.2013р. по 04.10.2013р. згідно ст. 625 ЦК України.           Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №2702-1 від 27.02.2013 р. по оплаті поставленого товару. В підтвердження поставки товару долучені договір поставки №2702-1 від 27.02.2013 р., видаткова накладна №Л-00001256 від 16.04.2013р., довіреність АС №0017 від 16.04.2013р. Ухвалою суду від 15.10.2013р. порушено провадження у справі. Зобов'язано подати суду: позивача - довідку про включення до ЄДРПОУ, рахунок-фактуру №Л-000000213 від 05.04.2013р.; відповідача - довідку про включення до ЄДРПОУ, пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог, у разі заперечення суми заборгованості подати суду зустрічний розрахунок. На виконання вимог ухвали суду представник позивача клопотанням від 29.10.2013р. долучив до матеріалів справи рахунок-фактуру №Л-00000213 від 05.04.2013р., зазначений у видатковій накладній №Л-00001256 від 16.04.2013р., витяг з ЄДРПОУ.    У судовому засіданні 29.10.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просив задовольнити останні з підстав, викладених у позовній заяві. Ухвалою суду від 29.10.2013р. розгляд справи відкладався згідно зі ст.77 ГПК України  зважаючи на відсутність доказів повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду. Позивач у судове засідання 12.11.2013р. не з'явився, причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання, що стверджується підписом на повідомленні від 29.10.2013р. та зазначено у протоколі судового засідання від 29.10.2013р. Вищий господарський суду України у п. 3.9.1 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначив, що у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. Відповідачем всупереч вимогам ухвал суду не було представлено суду доводів та заперечень з приводу пред'явленого позову, письмових пояснень та інших витребуваних судом документів, ухвали суду від 15.10.2013р., 29.10.2013р. повернуті органами поштового зв'язку з відміткою «адресат відсутній». У пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження ПП «Новосад Буд» – Волинська область, Горохівський район, с. Квасів, куди і надсилались ухвали суду. Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, були повідомлені ухвалою суду від 29.10.2013р., що у разі неявки в судове засідання спір буде розглянуто за наявними в справі матеріалами, явку сторін не було визнано обов'язковою, господарський суд, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, - ВСТАНОВИВ: 27.02.2013р. між приватним підприємством «Лео Кераміка» (постачальник) та приватним підприємством «Новосад Буд» (покупець) був укладений договір поставки №2702-1, у відповідності до умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцю товар, а покупець - прийняти та оплатити його вартість на умовах договору (а.с. 7-9). Найменування, кількість та ціна кожної партії товару зазначається в накладних, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.2 договору). На виконання умов договору позивачем згідно видаткової накладної №Л-00001256 від 16.04.2013р. було поставлено ПП «Новосад Буд», а останнім прийнято товарно-матеріальні цінності загальною вартістю 7  744,30 грн. (а.с. 10). Відпуск та отримання товару стверджуються відмітками відповідача про отримання на вказаній вище накладній згідно довіреності АС №0017 від 16.04.2013р. (а.с. 11). Згідно п. 2.4 договору №2702-1 від 27.02.2013р. розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем на умовах проведення 100% передоплати. Всупереч умовам договору відповідач оплату за отриманий товар не здійснив, що спричинило звернення позивача з позовом до суду. Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та в результаті дій суб'єктів, з якими закон пов'язує настання правових наслідків. Внаслідок укладення договору та дій позивача по відпуску продукції між сторонами виникло зобов'язання, врегульоване ст.265 ГК України, згідно якої одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.           До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. При цьому підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (інформаційний лист Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" №01-06/928/2012 від 17.07.2012р.). Договір поставки предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства. Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Заборгованість за отриманий товар на день розгляду спору становить 7  744,30 грн., стверджується договором поставки №2702-1 від 27.02.2013р., рахунком-фактурою №Л-00000213 від 05.04.2013р., видатковою накладною №Л-00001256 від 16.04.2013р., довіреністю АС№0017 від 16.04.2013р. (а.с. 7-11, 18), відповідачем не оспорена та підлягає до стягнення в силу ст. 193 ГК України, ст.ст. 665, 692 ЦК України. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне перерахування коштів. У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 “Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права”). Позивачем нараховано до стягнення 109,48 грн. річних за період з 16.04.2013р. по 04.10.2012р. (а.с. 12). Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення процентів річних, суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України та підлягають до задоволення згідно ст. 625 ЦК України. Договором поставки від 27.02.2013р. (п.5.1) передбачено, що за порушення термінів оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день такого прострочення. Відповідачу за прострочку платежу по оплаті поставленого товару було нараховано пеню у розмірі 511,34 грн., виходячи з подвійної облікової ставки НБУ за період з 16.04.2013р. по 04.10.2013р. (а.с. 13).           Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У відповідності до ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.  Нарахована позивачем пеня в розмірі 511,34 грн. за період з 16.04.2013р. по 04.10.2013р. відповідає вимогам ст.ст. 230-232 ГК України, ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п. 5.1 договору, є підставною та підлягає до стягнення. Розрахунки нарахування пені та річних перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3. Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1  720,50грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 174, 202, 230-232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,- ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги задовольнити. 2. Стягнути з приватного підприємства «Новосад Буд», Волинська область, Горохівський район, с. Квасів, код ЄДРПОУ 35964106 на користь приватного підприємства «Лео Кераміка», м. Львів, вул. Городоцька, 172, код ЄДРПОУ 35968529 7  744,30грн. основного боргу, 511,34грн. пені, 109,48грн. річних, 1  720,50грн. витрат по сплаті судового збору. Всього – 10  085,62грн. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.    Повне рішення складено 14.11.2013р.                                                                                                                                                          Суддя                                                                                                                   С.Т. Філатова