Ухвала

від 07.11.2013 по справі 2а-2379/10/2470

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 року Справа № 33262/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Мікули О.І.,

суддів - Качмара В.Я., Курильця А.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-комунальне підприємство №21» на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-комунальне підприємство №21» до Державної інспекції з контролю за цінами в Чернівецькій області про скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

22 червня 2010 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-комунальне підприємство №21» звернулося в суд з позовом до відповідача - Державної інспекції з контролю за цінами в Чернівецькій області, в якому просив визнати недійсним та скасувати припис Державної інспекції з контролю за цінами в Чернівецькій області про виконання законних вимог щодо усунення порушення державної дисципліни цін №102 від 27 травня 2010 року та рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін №039 від 31 травня 2010 року.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не враховано той факт, що згідно з договором про відпуск теплової енергії №4ГП з котельної по вул. Чехова, 25, м.Чернівці в опалювальному сезоні 2009-2010 років споживачем є Чернівецький коледж ЛНАУ, який є бюджетною організацією, фінансується виключно з державного бюджету України і при оплаті за теплопостачання установи використовує виключно кошти бюджету, а не населення. Апелянт також покликається на те, що суд першої інстанції вийшов за межі наданих йому повноважень, зробивши висновок про те, що Постанова Кабінету Міністрів України №502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не підлягає застосуванню, оскільки суперечить чинному законодавству, зокрема Закону України «Про ціни та ціноутворення» та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контрою) у сфері господарської діяльності», так як відповідність чи не відповідність нормативно-правових актів чинному законодавству України до компетенції адміністративних судів не відноситься. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому суд, відповідно до положень п.2 ч.1 ст.197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 353620 підтверджується, що ТОВ «Житлово-комунальне підприємство №21» 01 листопада 2000 року зареєстроване виконавчим комітетом Чернівецької міської ради як юридична особа, ідентифікаційний код 31161725 (а.с.9).

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками Державної інспекції з контролю за цінами в Чернівецькій області відповідно до скарги Чернівецького коледжу Львівського національного аграрного університету від 19 квітня 2010 року №125 у період з 27 квітня 2010 року по 27 травня 2010 року проведена планова перевірка ТОВ «ЖКУ-21» з питань дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів на житлово-комунальні послуги.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «ЖКУ-21» здійснювало нарахування плати за послуги теплопостачання гуртожитку Чернівецького коледжу ЛНАУ за тарифами встановленими для категорії споживачів «бюджет» замість тарифів встановлених для категорії «населення».

За вказаний період ТОВ «ЖКУ-21» здійснювало нарахування оплати за послуги теплопостачання гуртожитку Чернівецького коледжу ЛНАУ за тарифом в розмірі 494,41 грн. за 1Гкал, замість встановленого тарифу в розмірі 290,70 грн. за 1Гкал.

Внаслідок вищевказаного порушення державної дисципліни цін за період з 20 жовтня 2009 року по 15 квітня 2010 року необґрунтовано нараховано оплату за надані послуги Чернівецькому коледжу в сумі 63463,56 грн., в тому числі - необґрунтовано отримана виручка (за рівнем фактичної оплати) становить 43337,0 грн.

На підставі перевірки складено Акт від 27 травня 2010 року (а.с.10-21).

27 травня 2010 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Чернівецькій області винесено припис про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін (а.с.22).

31 травня 2010 року прийнято рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 63463,56 грн. (а.с.25).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення про застосування економічних санкцій прийняте правомірно, оскільки посадові особи Державної інспекції з контролю за цінами в Чернівецькій області діяли в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, спір щодо оскарження припису не є адміністративним, оскільки незважаючи на суб'єктний склад не має публічного характеру і не носить владної управлінської функції.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» такими послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживачем таких послуг є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, що являє собою результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавцем житлово-комунальних послуг слід вважати суб'єкта господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Згідно з п. 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 38 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами» у сфері житлово-комунальних послуг до таких, крім іншого, віднесено надання в міжсезонний період (канікули, відпустки) гуртожитків вищих навчальних, інтернатних закладів, училищ, туристських баз, дитячо-юнацьких таборів та інших закладів освіти для тимчасового проживання та харчування як окремих громадян, так і студентських (учнівських) екскурсійних та туристичних груп, а також проживання в гуртожитках навчальних закладів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що проживання в гуртожитку не є складовою освітніх послуг, крім того, вищевказаний перелік розмежовує послуги у сфері освітньої діяльності та у сфері житлово-комунальних послуг.

Згідно з п. 22 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року № 208, адміністрація підприємства, установи, організації, у віданні якої перебуває гуртожиток, зобов'язана утримувати гуртожиток відповідно до встановлених санітарних правил, єдиних правил і норм експлуатації та ремонту житлового фонду, а керівники цих підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за правильну експлуатацію та утримання гуртожитків.

Аналізуючи наведені законодавчі приписи, колегія суддів дійшла висновку, що споживачами житлово-комунальних послуг з теплопостачання у даному випадку є мешканці гуртожитків, а тому нарахування плати за послуги з теплопостачання гуртожитків Чернівецького коледжу ЛНАУ повинно було здійснюватися за тарифами встановленими для категорії споживачів «населення».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення про застосування до позивача економічних санкцій прийнято правомірно.

Оскільки постанова Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року у справі № 2а-2379/10/2470 в частині відмови у визнанні недійсним та скасування припису Державної інспекції з контролю за цінами в Чернівецькій області про виконання законних вимог щодо усунення порушення державної дисципліни цін №102 від 27 травня 2010 року не оскаржується в апеляційному порядку, та в процесі апеляційного провадження не було виявлено порушень, допущених судом першої інстанції, які б призвели до неправильного вирішення справи в цій частині, тому колегія суддів вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржувану постанову в частині відмови у визнанні недійсним та скасування припису Державної інспекції з контролю за цінами в Чернівецькій області про виконання законних вимог щодо усунення порушення державної дисципліни цін №102 від 27 травня 2010 року.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до переконання про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-комунальне підприємство №21» залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року у справі № 2а-2379/10/2470 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.І. Мікула

Судді В.Я. Качмар

А.Р. Курилець