Постанова

від 23.10.2013 по справі 802/3951/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 жовтня 2013 р. Справа № 802/3951/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вільчинського Олександра Ванадійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Поливаної Катерини Павлівни

представника позивача: Тарковська Л.С.

представника відповідача: Радзіковська І.Т

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Хорскомплекс"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хорскомплекс" (надалі - позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками проведеної перевірки ТОВ "Хорскомплекс", результат якої оформлений актом від 05.06.2013р. №2009/22/36407364, встановлено факт заниження позивачем податку на додану вартість за травень 2012р. На підставі чого, податковим органом 18.06.2013р. сформовано податкове повідомлення рішення форми "Р" за № 0003042202, яким зобов'язано сплатити податок на додану вартість в сумі 63 893 грн. Оскільки, виявлені порушення, що слугували підставою на прийняття даного податкового повідомлення рішення, не відповідають дійсності, тому позивач звернувся до суду з позовом щодо його скасування.

Протокольною ухвалою суду від 09.10.2013р. замінено неналежного відповідача Вінницьку об'єднану державну податкову інспекцію Вінницької області на належного - Вінницьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити в межах заявлених позовних вимог, з підстав викладених у письмових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала та просила у його задоволенні відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях, що містяться в матеріалах справи (а.с. 120-123).

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хорскомплекс" зареєстроване за ідентифікаційним кодом 36407364, за адресою вул. Базарна, буд.14, смт. Вороновиця, Вінницького району, Вінницької області. Згідно з довідкою Головного управління статистики у Вінницькій області АА № 840901, керівником є Вішталюк Т.А. (а.с.12). Крім того, у відповідності до свідоцтва № 100271552 позивач 03.07.2009р. зареєстрований в ДПІ у м. Вінниці, як платник податку на додану вартість (а.с.11- 12).

На виконання встановлених обов'язків, позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість та розшифровку податкових зобов'язань податкового кредиту в розрізі контрагентів за травень 2012р. Згідно з якими ТОВ "Хорскомплекс" визначено суму податкового кредиту в розмірі 168 672 грн. (а.с.83-85).

З метою перевірки достовірності декларування позивачем сум податкового кредиту за травень 2012р. по господарських операціях з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", 23.04.2013р. податковим органом на адресу позивача направлено лист про надання інформації та її документального підтвердження (а.с. 14-16).

За наслідками отриманих документів, Вінницькою ОДПІ у період з 29.05.2013р. по 30.05.2013р. проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Хорскомплекс" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з контрагентом ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" за травень 2012р. Зокрема, перевіркою встановлено порушення: ст.185, ст.187, ст.188, ст.198, ст.200 Податкового кодексу України, ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.п.1,9 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та як наслідок завищено податковий кредит за травень 2012р. на суму 42 595 грн. Крім того, ТОВ "Хорскомплекс" в ході проведення перевірки не надав у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік" первинних документів, що свідчать про реальність господарських операцій з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс". Результат даної перевірки оформлений актом від 05.06.2013р. за № 2009/22/36407364 (а.с. 23-33).

З урахуванням вищезазначених обставин, 18.06.2013р. Вінницькою ОДПІ сформовано податкове повідомлення рішення № 0003042202, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 63 893 грн., з них основного платежу в сумі 42 595 грн. та за штрафними фінансовими санкціями в сумі 21 298 грн. (а.с. 35).

Не погодившись з виявленими порушеннями, позивач 02.07.2013р. подав скаргу на ім'я Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, яка рішенням про результати розгляду первинної скарги від 19.07.2013р. за № 2907/10/10-02 залишена без задоволення.

Окрім того, рішенням Міністерства доходів і зборів України від 30.08.2013р. за № 10026/5/99-99-10-01-15, скаргу ТОВ "Хорскомплекс" залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення рішення та рішення Вінницької ОДПІ від 18.06.2013р., без змін.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з наступного.

У відповідності до п.п.20.1.23 п.20.1 ст.20 ПК України, до основних прав податкового органу відносять право у випадках виявлення порушення вимог податкового та іншого законодавства України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п.75.1.2. п.75.1. ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Положення п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України передбачають, що підставою проведення документальної позапланової перевірки є те, що якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З наданих до суду доказів слідує, що у зв'язку з встановленням вірогідного завищення податкового кредиту, який сформований по ланцюгу постачання від вигодоформуючих суб'єктів господарювання в розрізі контрагента ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", Вінницькою ОДПІ на адресу позивача направлено лист про надання інформації та її документального підтвердження від 23.04.2013р. № 8471/10/22-02.

На що листом від 17.05.2013р. за вих.№ 180513-1, ТОВ "Хорскомплекс" надав інформацію по взаєморозрахунках з контрагентом ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", а також копії: видаткової накладної № РН-0001344 від 14.05.2012р. (а.с.47), податкових накладних за №68 від 17.05.2012р., за №33 від 11.05.2012р. (а.с.51-52), платіжних доручень №944 від 11.05.2012р., №953 від 17.05.2012р.(а.с.50), договору підряду №041010-1 від 04.10.2010р. (а.с.53-62).

За наслідками розгляду яких встановлено, невідповідність суми заявленого податкового кредиту, відповідно до декларації за травень 2012р. та суми податкового зобов'язання по контрагенту ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" за травень 2012р.

Досліджуючи правомірність формування податкового кредиту, судом встановлено, що між позивачем на ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" 11.05.2012р. та 17.05.2012р. укладеного усні договори купівлі продажу, за яким ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", як продавець продає будівельні матеріали, в свою чергу ТОВ "Хорскомплекс" зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар.

У відповідності до договору підряду № 041010-1 від 04.10.2010р., підрядчик ТОВ "Хорскомплекс" зобов'язується виконати роботи по будівництву, в свою чергу замовник ДКП "Житомирська фармацевтична фабрика" зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

На виконання умов вказаного договору, між позивачем як генпідрядником з ТОВ "Запорізький коксохімремонт", як субпідрядником укладено договір підряду № 161211-1 від 16.12.2011р., за яким субпідрядник зобов'язується виконати роботи в свою чергу генпідрядник приймає за здійснює оплату по виконання таких робіт.

Тобто, отримавши будівельні матеріали від ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", позивач зобов'язується перед ДКП "Житомирська фармацевтична фабрика" виконати роботи по будівництву, які фактично будуть виконуватись ТОВ "Запорізький коксохімремонт", як субпідрядником.

За приписами ч.1 ст. 206 Цивільного кодексу України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність

Згідно до п.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачає, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Зі змісту вказаних норм слідує, що правочини, які укладаються між юридичними особами мають бути в письмовій формі, за винятком тих, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення.

В ході судового розгляду представником позивача зазначено, що договір купівлі продажу укладений між позивачем та ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" вчинено в усній формі, адже поставка позивачу будівельних матеріалів ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" відбулась в момент укладення правочину, а саме 11.05.2012р. та 17.05.2012р., у зв'язку з чим, розрахунок відбувся в безготівковій формі.

На підтвердження вказаної господарської операції в матеріалах справи наявні видаткова накладна № РН-0001344 від 14.05.2012р.(а.с.47), податкові накладі за №68 від 17.05.2012р., за №33 від 11.05.2012р. (а.с.51-52), платіжні доручення №944 від 11.05.2012р., №953 від 17.05.2012р.

Доказів перевезення товару ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" не надано, натомість в матеріалах справи наявна довіреність № 05-1001 від 14.05.2012р., на підставі якої уповноваженим представником позивача отримано від ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" будівельні матеріали (арматуру, трубу, уголки, швелери).

Згідно з п.п. 11.5 -11.7 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. № 363, оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Тобто, єдиним належним доказом підтвердження транспортування товару є товаро- транспортна накладна, про що замовник на одному із екземплярів ставить відповідний підпис.

Представник позивача не заперечувала факт відсутності товарно-транспортних накладних, більше того, зазначила, що обов'язок по складенню таких документів виникає лише після укладення договору поставки.

В ході судового розгляду справи встановлено, що позивачем не правомірно застосовано інститут усної форми правочину, адже господарські операції позивача з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" датовані 11.05.2012р. та 17.05.2012р., натомість фактичне отримання товару відбулось 14.05.2012р., що підтверджується довіреністю № 05-1001 від 14.05.2013р.

З наданих пояснень представника позивача слідує, що за наслідками отриманих 11.05.2012р. та 17.05.2012р. будівельних матеріалів від ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", позивач одразу приступив до виконання умов договору підряду № 041010-1 від 04.10.2010р. щодо будівельно-монтажних робіт. За вказаних обставин докази зберігання товару у ТОВ "Хорскоплекс" відсутні.

Визначаючись щодо реальності господарської операції позивача з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", суд виходив з того, що згідно п.4 договору підряду № 041010-1 від 04.10.2010р., позивач зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи ДКП "Житомирська фармацевтична фабрика" у строк до 60 днів. В свою чергу субпідрядник ТОВ "Запорізький коксохімремонт", на підставі п.4 договору підряду № 161211-1 від 16.12.2011р., зобов'язується виконати вказані роботи у строк до 180 днів. Натомість самі будівельні матеріали отриманні лише 11.05.2012р. та 17.05.2012р. з підстав виконання умов договору купівлі продажу ТОВ "Альтаір Альфа Плюс".

Суд зауважує, що місцезнаходження позивача - вул. Базарна, буд.14, смт. Вороновиця, Вінницького району, Вінницької області, місцезнаходження ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" - проспект вул.Маяковського,73, м. Київ, місцезнаходження ДКП "Житомирська фармацевтична фабрика" - вул. Лермонтівська, 5, м.Житомир, місцезнаходження ТОВ "Запорізький коксохімремонт" вул.Щекавицька, 37/48 оф.1, м. Київ.

З урахуванням вищезазначеного, вказані операції не відповідають правочинам, які вчиненні з урахуванням часу, простору та віддаленості контрагентів один від одного.

Таким чином, дослідивши надані до суду докази в розрізі заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що податкові накладні за №68 від 17.05.2012р., за №33 від 11.05.2012р., платіжні доручення №944 від 11.05.2012р., №953 від 17.05.2012р., не підтверджують реальність господарської операції позивача з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс".

Суд відмічає, що позивачем на підтвердження вказаних господарських операцій не надано первинних документів, які б підтверджували придбання та транспортування товару, у зв'язку з чим, не доведено факт використання будівельних матеріалів у межах господарської діяльності ТОВ "Хорскомплекс".

Відповідно ч.44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положення ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні", передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Разом з тим, ч.2 вищезазначеної норми передбачає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, даними нормами встановлено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати свою господарську діяльність в межах правового поля, що зокрема полягає у веденні бухгалтерського обліку, одним із принципів якого є нарахування та відповідність доходів і витрат.

В той же час, надані до суду докази свідчать проте, що вказаний обов'язок ТОВ "Хорскомплекс" не дотримано.

Окрім того, судом встановлено, що копії первинних документів, які підтверджують господарські операції позивача з ТОВ "Хорскомпелкс" за травень 2012р. також не надано податковому органу в ході проведення перевірки.

Згідно з п.п.16.1.5 п.16.1 ст. 16 ПК України, одними із обов'язків платника податків є обов'язок подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

За приписами п. 44.6 ст. 44 ПК України встановлюють, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки, що передбачено п.85.2 ст. 85 ПК України.

Тобто, положення даних норм закріплюють обов'язок платника податків в ході проведення перевірки надавати податковому органу в повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом такої перевірки. Адже саме на основі вказаних документів підтверджується реальність проведення господарських операцій, та як наслідок виникає право щодо формування податкового кредиту.

Таким чином, податковим органом за відсутності первинних документів по господарських операціях позивача з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" використано акт від ДПІ у Деснянському районі м. Києва "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Альтаір Альфа Плюс". Зокрема, даною перевіркою встановлено, що господарська діяльність ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" здійснюється поза межами правового поля та спрямована на формування податкового кредиту третіх осіб (а.с. 131-153).

Також на підставі даних АС "Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" наявна розбіжність між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов'язання по контрагенту ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" за травень 2012р. на суму ПДВ 42 595 грн. 08 коп.

Окрім того, суд зауважує, що копію договору підряду № 041010-1 від 04.10.2010р. по виконанню будівельно-монтажних робіт ДКП "Житомирська фармацевтична фабрика", який долучений до матеріалів справи, не надано податковому органу в процесі здійснення позапланової невиїзної перевірки позивача.

За вказаних обставин, податковим органом встановлено невідповідність суми заявленого податкового кредиту ТОВ "Хорскомплекс" відповідно до декларації за травень 2012р.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, у відповідності до п.198.6 ст. 198 ПК України.

Імперативність вказаних норм полягає в тому, що право на формування податкового кредиту виникає у випадку підтвердження господарських операцій первинними документами.

Суд відмічає, що саме відсутність таких слугувало підставою для формування оскаржуваного податкового повідомлення.

Надаючи правову оцінку діям податкового органу, суд виходить з того, що останній діяв на підставі, у межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України, адже Вінницька ОДПІ вчинила всі передбаченні нормами Податкового кодексу України дії щодо підтвердження позивачем задекларованого податкового кредиту.

Крім того, судом також надано правову оцінку поданим до суду матеріалам, зокрема договорам підряду № 161311-1 від 16.12.2011р. та за № 040512-1 від 04.05.2012р., кошторису на будівництво складу готової продукції, робочої документації прибудови складу при реконструкції консервного заводу, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, копії договору підряду № 161311-1 від 16.12.2011р., накладній на передачу матеріалів у виробництво №0000010 від 17.05.2012р. та за № 0000012 від 15.06.2012р., однак вказані докази не підтверджують правомірність формування податкового кредиту позивачем за травень 2012р.

Здійснивши системний аналіз норм, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не відповідають дійсності, відтак в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 18.06.2013р. за № 0003042202, необхідно відмовити.

Аналогічну позицію викладено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.06.2013р. у справі К/1991/60149/12.

Частина 1 статті 11 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності з ч.1 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

З аналізу даних норм слідує, що під час розгляду справи суд бере до уваги лише належні докази, тобто ті, що стосуються конкретної справи та містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, на виконання свого обов'язку відповідачем доведено правомірність прийняття свого рішення, відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Таким чином, судові витрати відшкодуванню з Державного бюджету України не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович