Ухвала

від 24.09.2013 по справі 816/3534/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 р.Справа № 816/3534/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2013р. по справі № 816/3534/13-а

за позовом Виробничо - сервісного підприємства "Полтава-Автокомплект"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 р. задоволено позов Виробничо - сервісного підприємства "Полтава - Автокомплект".

Визнано протиправними та скасовані податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області №0003322202/101 від 28.05.2013 р, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 89 058,00 грн.

та податкове повідомлення-рішення №0003312202/954 від 28.05.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 93 509,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 23 377,25 грн.

Кременчуцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області, не погодившись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції порушено пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1 п. 138.4 ст. 138, -п.198.3 ст.198, пп.201.1, 201.4, 201.6, 201.7 ст.201 ПК України , не враховано доводи податкового органу про безтоварність господарської операції позивача та його контрагента, не взято до уваги акт про неможливість проведення зустрічної звірки по контрагенту позивача, не надання до податкової перевірки сертифікатів якості на придбаний товар, не підтвердження економічного ефекту у вигляді отримання прибутку від подальшого використання ТМЦ в господарській діяльності, що привело до невірного вирішення справи.

ВСП "Полтава - Автокомплект" (далі-позивач) подало заперечення на апеляційну скаргу, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, винесеною на підставі всебічного, повного і правильного з'ясування обставин справи, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Сторони, повідомлені належним чином у судове засідання не прибули, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України колегія вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку ВСП "Полтава - Автокомплект" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.04.2012 р. по 30.09.2012 р., за результати якої складено акт від 30.04.2013 № 3563/22.5-12/24833615.

За висновками акту перевірки позивачем порушено

-пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1 п. 138.4 ст. 138 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 93 509,00 грн. ( в тому числі за ІІ квартал 2012 року в сумі 50 599,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року в сумі 42 910,00 грн);

-п.198.3 ст.198, пп.201.1, 201.4, 201.6, 201.7 ст.201 ПК України оскільки позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р.19 декларації) всього у сумі 89 058,00 грн., (в т.ч. за квітень 2012 року у сумі 14 603,00 грн., травень 2012 року у сумі 14 603,00 грн., червень 2012 року у сумі 18 984,00 грн., липень 2012 року у сумі 24 933,00 грн., вересень 2012 року у сумі 15 935,00грн.)

28.05.2013 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0003322202/101, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 89 058,00 грн.

- №0003312202/954, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток основний платіж в розмірі 93 509,00 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 23 377,25 грн.

Підставою зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та збільшення суму грошового зобов'язання з податку на прибуток є висновок податкового органу про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ "Елтіс" за договором поставки №1142 від 02.04.2013 р. та як наслідок неправомірне формування податкового кредиту та відємного значення. В якості доказу безтоварності операції відповідач зазначає акт іншого податкового органу про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Елтіс" від 15.03.2013 №1005/22-10/30782038 щодо підтвердження господарських відносин (ПП "Транс Логістик", ПП "Росціус", ВКФ "Віта-Авто"у формі ТОВ, ПП "Мерком", ТОВ "Мірідан", ТОВ "ТВК Рамос", ТОВ "Укрпартнер Трейд", ПП "Інтер Транс Груп") в якому містяться висновки про відсутність що ТОВ "Елтіс" за місцезнаходженням, не підтвердження ним реальності господарських операцій за січень-листопад 2012 р., та неможливість встановити ланцюг постачання товару, достовірність придбання та отримання матеріалів позивачем саме у ТОВ "Елтіс".

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового закону внаслідок неправильного визначення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми зобов'язання по податку на прибуток по операціям з ТОВ « Елтіс», не підтверджені доказами, тому податкові повідомлення-рішення, підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 02.04.2012 р. між ВСП "Полтава-Автокомплект" (покупець) та ТОВ "Елтіс" (постачальник) укладено договір №1142 про поставку товару :УСПВЛ пристроїв, карданного валу СХ-9 та золотників (т.1, а.с. 138).

У підтвердження реальності проведення господарських операцій за вказаним договором, позивачем як на перевірку, так і до суду надано копії договору, видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, виписки по банківському рахунку позивача за період операцій квітень-липень, вересень 2012 р. на загальну суму вартості ТМЦ 534 344,52 грн. (ПДВ 89058,02 грн.) (т.1,а.с. 139-173).

Передача товару від ТОВ "Елтіс" до позивача відбулася на підставі умов договору від 02.04.2012 р. в м. Київ за адресою вул. Гмирі, 15, кв. 71 (т. 1, а.с.138). Фактичне переміщення ТМЦ здійснено силами позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними, автомобілем МАZDA СХ-9, реєстраційний номер «ВІ 0110ВС», що належать ВСП "Полтава-Автокомплект" на праві власності (т.2, а.с.140, т. 1, а.с.174-179).

Можливість здійснення транспортування товару за допомогою легковим автомобілем обумовлена невеликими розмірами пристрою (маса приладу становить не більше 2 кг, габаритні розміри складають не більше 130мм х 50мм х 125мм.), що вбачається з копії пакувальної коробки та змісту "керівництва з використання" (т.2, а.с. 97, 100).

Судом також встановлено, що позивач має складські приміщення за адресою вул. Будівельників, 3, м. Комсомольськ, Полтавська область, на які було доставлено придбаний товар , що підтверджується договором оренди від 03.01.2012 №02-АНС . (т. 2, а.с. 109-110).

ТМЦ оприбутковано на складі позивача, що підтверджується прибутковими накладними, витягом із журналу-ордеру щодо оприбуткування поставлених товарів (т.1, а.с. 224, 230, 236, 242, 248, т.2, а.с. 4,9, 16, 24, 32, 38, 44, 138-139).

Придбані у ТОВ "Елтіс" ТМЦ у наступному реалізовано позивачем ТОВ "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс", ТОВ "Белтранс", що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, копіями довіреностей, виданих на отримання товарно-матеріальних цінностей за накладними, банківськими виписками, що надані до податкової перевірки відповідачу і суду.

Податкові накладі підписані та скріплені печаткою ТОВ "Елтіс", включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за квітень - липень 2012 р., вересень 2012 р.

На підставі вищезазначених податкових накладних позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за квітень 2012 року суму 14 603,00 грн., травень 2012 року суму 14 603,00 грн., червень 2012 року суму 18 984,00 грн., липень 2012 року суму 24 933,00 грн., вересень 2012 року суму 15 935,00 грн., всього на загальну суму 89 058,02 грн.

Суми витрат за сплату вартості придбаного товару відображені позивачем в Декларації з податку на прибуток за ІІ квартал та ІІІ квартал 2012 (т.2, а.с. 86-88,91-93).

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

Відповідно до приписів п.14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно із приписами абз.1 п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, за наявності належно оформлених податкових накладних.

Судом встановлено, та не спростовано відповідачем, що надані позивачем первинні документи як до перевірки , так і до суду не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності згідно ст. 44 Податкового кодексу України, будь-яких зауважень до наданих документів в акті перевірки не міститься.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди не ґрунтуються на доказах, що підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування від'ємного значення з податку на додану вартість, податкового кредиту та валових витрат підприємства.

Доказів фізичної відсутності товарів у натурі, використання позивачем цих товарів не за призначенням, несумісності придбаних товарів з напрямом господарської діяльності позивача суду не надано.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Як встановлено судом, єдиною підставою не підтвердження позивачу від'ємного значення по податку на додану вартість, а також збільшення зобов'язань по податку на прибуток є висновки акту про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Елтіс" від 15.03.2013 №1005/22-10/30782038 щодо підтвердження господарських відносин з ПП "Транс Логістик", ПП "Росціус", ВКФ "Віта-Авто"у формі ТОВ, ПП "Мерком", ТОВ "Мірідан", ТОВ "ТВК Рамос", ТОВ "Укрпартнер Трейд", ПП "Інтер Транс Груп" за період з 01.01.2012 р. по 30.11.2012 р., яким встановлено, що ТОВ "Елтіс" відсутнє за місцезнаходженням, зазначено про нереальний характер господарських операцій ТОВ "Елтіс" за січень-листопад 2012 р. в наведеними господарюючими суб'єктами.

На підставі зазначеного акту відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, та відсутність реального характеру операцій з ТОВ "Елтіс".

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, і доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків.

Колегія суддів зазначає, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача не є належним доказом безтоварності господарської операції, оскільки за умови складення вказаного акту фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, однак реальність господарських операції такого платника предметом перевірки не є.

Відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних та інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угоди з позивачем, яка укладалася та виконувалася у часі раніше.

Відповідачем не досліджено в межах перевірки можливість залучення контрагентом позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів у період виконання угоди від 02.04.2012 р. №1142 шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі.

На момент здійснення правочину позивач та його контрагент мали належний обсяг правосуб'єктності юридичних осіб, перебували на податковому обліку, були платниками податків.

Доводи апеляційної скарги щодо втрату ТОВ « Елтіс» статусу платника податку колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновки суду, оскільки свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ « Елтіс» було анульоване 10.04.2013, тобто пізніше в часі ніж відбувалися спірні господарські операції.

Неподання позивачем до перевірки сертифікатів якості на товар отриманий від ТОВ «Елтіс» колегія суддів вважає таким, що не спростовують висновки суду про фактичне здійснення господарських операцій, тому як реальність операції у повній мірі підтверджено належними доказами (податковим, видатковими накладними, ТТН, доказами оплати).

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності економічного ефекту у вигляді доходу для позивача за угодою від 02.04.2012 р. №1142, оскільки неможливо встановити факт використання ТМЦ, колегія суддів вважає припущеннями. Крім того оцінка економічної чи господарської обґрунтованості правочину, наявності економічного ефекту від господарської діяльності платника не належить до повноважень органу ДПС, передбачених ст. 20 ПК України.

Доводи апеляційної скарги про незаконність формування показників податкової звітності позивача, нереальність його господарської діяльності з посиланням на сумнівність відносин його безпосереднього контрагента з третіми особами по ланцюгу постачання ТМЦ є недопустимим, оскільки оцінку в межах податкової перевірки платника має бути надано лише відносинам безпосередніх сторін угоди, в якій такий платник є учасником.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару, оскільки Податковий кодекс України не ставить таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів в підтвердження доводів про безтоварність операцій між позивачем та його контрагентом. Фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарської діяльності між контрагентами., а тому донарахування позивачу податкових зобов'язань, штрафних санкцій та зменшення від'ємного значення ПДВ є безпідставним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 р. відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2013р. по справі № 816/3534/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б. Судді (підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.