Ухвала

від 13.11.2013 по справі 2а-2469/09/0870

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" листопада 2013 р. м. Київ К-42590/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2010 по справі №2а-2469/09/0870 за позовом Приватного підприємства «Мономах транзит» до Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2009, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2010, позовні вимоги Приватного підприємства «Мономах транзит» (далі - ПП «Мономах транзит», позивач) до Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Запоріжжя (далі - ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя, відповідач) - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000422301/0/1260 від 16.09.2008 про визначення ПП «Мономах транзіт» суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 35268,00грн., прийнятого на підставі акту перевірки від 16.09.2008 №829/23/23854685. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Мономах транзіт» 3,40грн. судового збору.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано правомірністю формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями щодо отримання послуг, як таких, що підтверджені первинними документами та використовуються у господарській діяльності позивача.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 23.12.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 26.01.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2010, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.1.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закон України №168/97-ВР), п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон України №334/94-ВР), ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту від 05.09.2008 №829/23/23854685, складеного за результатом виїзної планової перевірки ПП «Мономах транзит» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 31.03.2008, відповідачем, прийнято податкове повідомлення-рішення №0000422301/0/1260 від 16.09.2008, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 35268,00грн., в тому числі за основним платежем 23512,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11756,00грн.

За результатами адміністративного узгодження податкове повідомлення-рішення №0000422301/0/1260 від 16.09.2008 залишено без змін.

Підставою для визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.1.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, в наслідок неправомірного формування податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Укртехнохімтрейд», ПП «Укроптторг», ТОВ «Промбудремкомплект», ТОВ «Кедр», ТОВ «Вега -Тех 2004», ТОВ «Торгова компанія «КИТ - 1», ТОВ «Фоззі - Січ» щодо надання послуг по організації торгівлі, розвитку ринка (маркетингові послуги), мерчандайзингу, як таких що не використані в господарській діяльності позивача, оскільки первинні документи, які стали підставою для формування валових витрат позивача оформленні з порушенням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, акти виконаних робіт містять загальний характер наданих послуг (робіт) та відсутні звіти про виконані роботи.

Дозволяючи платнику податку зменшувати оподатковуваний прибуток на суму валових витрат, законодавець робить наголос на тому, що такими витратами є витрати, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п. 5.1 ст. 5 Закону України №334/94-ВР).

З використанням товарів (послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР пов'язує право платника податку на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

При цьому, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Абзацом четвертим п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України №334/94-ВР заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Чинним податковим законодавством не встановлено окремого правового регулювання порядку віднесення до валових витрат витрат на оплату маркетингових послуг. Отже, з урахуванням наведених приписів Закону для цілей оподаткування такі витрати враховуються за умови їх економічної обґрунтованості, документальної підтвердженості та спрямованості на збільшення доходу.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Мономах транзіт» до складу валових витрат віднесено вартість послуг, які позивач отримував від вищевказаних контрагентів згідно договорів №б/н від 05.07.2005, №2-от від 25.04.2005, №8 від 01.10.2006, №12 від 20.06.2006 №б/н від 01.08.2005, №ФС-0000088 від 01.01.2006. Предметами вказаних договорів є послуги вищевказаних суб'єктів, що полягають у передачі замовлень на товар та отримання товару від постачальників, ознайомлення покупців з товаром позивача, збір від покупців замовлень та передача товару, оформлення необхідних документів, контроль та інформування про хід виконання зобов'язань, проведення маркетингових досліджень в мережі супермаркетів з метою визначення взаємовигідної цінової політики, можливості розвитку торгівельної мережі, необхідного асортименту та передпродажній підготовці товарів та мерчандайзингу, як сукупності послуг по розміщенню продукції на полицях, стендах безпосередньо в торгівельних залах в торгівельній мережі, місцях продажу з метою збільшення обсягів продажу продукції ПП «Мономах транзіт».

Аналіз укладених договорів дає підстави вважати, що послуги, які отримав позивач, спрямовані на отримання доходу останнього, основними видами діяльності якого є торгівля, оптова торгівля кавою, чаєм, какао, прянощами та харчовими продуктами і напоями.

Факт виконання договірних зобов'язань, підтверджується договорами, атами виконаних робіт (послуг), податковими накладними та відповідними розрахунковими документами, копії яких залучено до матеріалів справи.

Наведені докази було цілком об'єктивно розцінено судами як належне документальне підтвердження реальності виконання операцій з поставки послуг позивачеві названими контрагентами.

Посилання ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя про відсутність практичного значення результатів цих послуг для господарської діяльності позивача є, по суті, оцінюванням спірних господарських операцій з точки зору їх доцільності та раціональності для платника, що не відповідає компетенції контролюючого органу.

В рамках здійснення податкового контролю податковий орган лише перевіряє реальність операцій з придбання послуг, наявність у платника належним чином оформлених первинних документів на підтвердження факту понесення витрат за цими операціями, однак без оцінювання доцільності цих послуг, їх ефективності та практичного впливу на результат діяльності платника.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції відхиляє доводи Державної податкової інспекції, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законних і обґрунтованих судових рішень першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Запоріжжя залишити без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв