Постанова

від 11.11.2013 по справі 826/6871/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 листопада 2013 року № 826/6871/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморський інвестиційний капітал" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби проскасування податкового повідомлення-рішення №0000611530 від 24.10.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморський інвестиційний капітал" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000611530 від 24.10.2012.

Податкові зобов'язання були нараховані позивачу за результатами документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 1298759 грн. та залишку від'ємного значення податку на додану вартість , який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у сумі 8 285 535 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний (податковий) період (вх. № 9049983499 від 17.08.2012 року). Підставою для висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість став факт відсутності документів, що підтверджують ведення фінансово-господарської діяльності та формування від'ємного значення у вказаних періодах.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу, зазначає, що податковий кредит за липень 2012 року було сформовано за податковими накладними отриманими при взаємовідносинах з ТОВ "Соліна Інтернейшнал" за договором генерального підряду від 24.05.2012, ПрАТ "Делойт енд Туш ЮСК" за договором про надання послуг щодо ведення бухгалтерського та податкового обліку від 02.04.2012, ТОВ "Юридична фірма "Кушнір, Яким'як та Партнери" за договором № 111/05-09 від 05.05.2009, ТОВ "Комстар - Україна" за договором № 1997/07 від 01.03.2007, ТОВ "КСД Південь" за договором № 10540 від 01.07.2007 та ТОВ "Раф плюс" за договором № 02933/1/П00/1/О від 01.01.2007, які за твердженням позивача, мали реальний характер, та за якими було надано послуги використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні 04.09.2013 позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові усні пояснення та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 12.06.2013 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 794/1-15-30-34664251 від 11.10.2012.

У судове засідання 04.09.2013 представник відповідача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представника позивача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 21.09.2012 по 04.10.2012 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "Чорноморський інвестиційний капітал" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 1298759 грн. та залишку від'ємного значення податку на додану вартість , який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у сумі 8 285 535 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний (податковий) період (вх. № 9049983499 від 17.08.2012 року).

За результатами перевірки встановлено порушення пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 1 298 759,00 грн. за липень 2012 року.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

Перевіркою правомірності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту, розрахунків з бюджетом та показників, відображених у декларації за лютий, березень 2010 року, за червень 2010 року - жовтень 2010 року, січень 2011 року - червень 2012 року (з додатками) встановлено, що підприємством не надано до перевірки документи, що підтверджують ведення фінансово-господарської діяльності, формування від'ємного значення у вказаних періодах, тобто: реєстри отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, товарні накладні, акти виконаних робіт, дані синтетичних та аналітичних рахунків бухгалтерського обліку, банківські документи, чим завищено суму податкових зобов'язань, суму податкового кредиту за вказані періоди, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між, сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 20 935 грн. та залишку від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 8 264 600,00 грн. за червень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 794/1-15-30-34664251 від 11.10.2012.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Чорноморський інвестиційний капітал" були подані до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби заперечення на акт № 794/1-15-30-34664251 від 11.10.2012 за результатами розгляду яких листом № 9832/10/15-3011 від 02.11.2012 "Відповідь на заперечення до акта перевірки" повідомлено про те, що враховуючи, зокрема, відсутність первинної документації вирішено залишити заперечення без задоволення, а висновки акта без змін.

24.10.2013 на підставі акта № 794/1-15-30-34664251 від 11.10.2012 було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000611530 від 24.10.2012, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2012 року на суму 1 298 759,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморський інвестиційний капітал" не погоджуючись з податковим повідомлення - рішенням №0000611530 від 24.10.2012 та вважаючи його таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та здійснених витрат до складу валових є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валових витрат для цілей визначення об'єктом оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на віднесення понесених ним витрат, до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування не є безумовною підставою для висновку про наявність у позивача права на віднесення таких сум до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку про допущення ним завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2012 року на 1 298 759,00 грн., оскільки зазначена сума була сформована за податковими накладними виписаними по взаємовідносинах з ТОВ "Соліна Інтернейшнал" за договором генерального підряду від 24.05.2012, ПрАТ "Делойт енд Туш ЮСК" за договором про надання послуг щодо ведення бухгалтерського та податкового обліку від 02.04.2012, ТОВ "Юридична фірма "Кушнір, Яким'як та Партнери" за договором № 111/05-09 від 05.05.2009, ТОВ "Комстар - Україна" за договором № 1997/07 від 01.03.2007, ТОВ "КСД Південь" за договором № 10540 від 01.03.2007 та ТОВ "Раф плюс" за договором № 02933/1/П00/1/О від 01.01.2007 які мали реальний характер, що підтверджується відповідними первинними документами.

На підтвердження права на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Раф плюс" позивачем надано суду лише копії двох податкових накладних в яких міститься посилання на договір № 02933/1/П00/1/О від 01.04.2007.

Договору № 02933/1/П00/1/О від 01.01.2007, за яким, як зазначає позивач у позовній заяві, у нього були взаємовідносини з ТОВ "Раф плюс" позивачем суду надано не було, як і не було надано договору № 02933/1/П00/1/О від 01.04.2007, на який міститься посилання у наданих ним суду податкових накладних та первинної документації по взаємовідносинам з ТОВ "Раф плюс". Пояснень щодо причин неможливості надання зазначених документів та відмінності дати укладання договору № 02933/1/П00/1/О зазначеної в позовній заяві позивачем та податкових накладних позивачем суду надано не було.

На підтвердження правовідносин з ТОВ "КСД Південь" за договором № 10540 від 01.03.2007 та ТОВ "Комстар - Україна" за договором № 1997/07 від 01.03.2007 позивачем надано суду копії договорів № 10540 від 01.03.2007 та № 1997/07 від 01.03.2007 з додатком № 1, та податкові накладні.

Первинних документів щодо правовідносин з зазначеними контрагентами, які б підтверджували факт надання послуг за договорами укладеними з контрагентами ТОВ "КСД Південь" та ТОВ "Комстар - Україна" позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

На підтвердження фактичного отримання послуг по взаємовідносинам з ТОВ "Юридична фірма "Кушнір, Яким'як та Партнери" за договором № 111/05-09 від 05.05.2009 позивачем надано суду копію зазначеного договору, акти надання послуг та податкові накладні.

Відповідно до положень пункту 3.1, 5.1, 5.3 зазначеного договору, первинною документацією, яка має бути складена у випадку надання послуг є: звіти щодо виконаного доручення з підтверджувальними документами, рахунки - фактури, акти про надання послуг.

Позивачем суду звітів щодо виконаного доручення з підтверджувальними документами та рахунків - фактур надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

На підтвердження правовідносин з ПрАТ "Делойт енд Туш ЮСК" позивачем надано суду копії листа - угоди про надання послуг від 02.04.2012 з додатком №1, податкових накладних та актів приймання - передачі послуг.

Пунктами 4.6 та 4.10 зазначеного договору встановлено, що оплата здійснюється на підставі рахунку, а приймання - передача послуг оформлюється актами приймання - передачі послуг, проміжним та фінальним до якого мають бути додані результати наданих послуг.

Позивачем суду рахунків, проміжних актів та документів, які мали бути надані разом з фінальним актом, як результат наданих послуг суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Доказів на підтвердження факту використання послуг отриманих від ТОВ "Раф плюс", ТОВ "КСД Південь", ТОВ "Комстар - Україна", ТОВ "Юридична фірма "Кушнір, Яким'як та Партнери" та ПрАТ "Делойт енд Туш ЮСК" у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

На підтвердження правовідносин з ТОВ "Соліна Інтернейшнал" за договором генерального підряду від 24.05.2012 позивачем надано суду копії податкових накладних, та актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, водночас копії договору б/н від 24.05.2012, як і довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (ф - Кб-3) позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Доказів на підтвердження факту здійснення перерахування коштів, за послуги, які за твердженням позивача йому були надані контрагентами ТОВ "Раф плюс", ТОВ "КСД Південь", ТОВ "Комстар - Україна", ТОВ "Юридична фірма "Кушнір, Яким'як та Партнери" та ПрАТ "Делойт енд Туш ЮСК" та ТОВ "Соліна Інтернейшнал" позивачем суду надано не було та не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем не надано суду первинних документів які мали бути складенні у випадку фактичного надання послуг за договорами укладеними з контрагентами ТОВ "Раф плюс", ТОВ "КСД Південь", ТОВ "Комстар - Україна", ТОВ "Юридична фірма "Кушнір, Яким'як та Партнери" та ПрАТ "Делойт енд Туш ЮСК" та ТОВ "Соліна Інтернейшнал", а також те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту подальшого використання отриманих від зазначених контрагентів робіт та послуг у власній господарській діяльності та здійснення оплати на користь зазначених контрагентів суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово-господарських правовідносин з зазначеними контрагентами, а отже не доведено факт здійснення поставки товару та виконання робіт.

Посилання позивача на той факт, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку про його відсутність за місцезнаходженням не можуть бути належними підставами для скасування податкового повідомлення - рішення №0000611530 від 24.10.2012 з огляду на те, що позивачем не було надано суду належних доказів на підтвердження правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Раф плюс", ТОВ "КСД Південь", ТОВ "Комстар - Україна", ТОВ "Юридична фірма "Кушнір, Яким'як та Партнери" та ПрАТ "Делойт енд Туш ЮСК" та ТОВ "Соліна Інтернейшнал", а також те, що зазначений висновок відповідача не має впливу на факт допущення позивачем порушення вимог чинного законодавства.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ "Раф плюс", ТОВ "КСД Південь", ТОВ "Комстар - Україна", ТОВ "Юридична фірма "Кушнір, Яким'як та Партнери" та ПрАТ "Делойт енд Туш ЮСК" та ТОВ "Соліна Інтернейшнал".

З огляду на викладене керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов