Постанова

від 12.11.2013 по справі 810/5988/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2013 року 810/5988/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інжбуд-Підряж" доВишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжбуд-Підряд" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.05.2013 №0001672205.

07 листопада 2013 року позивачем через канцелярію суду в порядку ст. 137 КАС України подана заява про зміну позовних вимог по справі. Згідно з цією заявою позивач просить суд:

1. Визнати незаконними дії ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС щодо визнання нікчемними правочинів між ТОВ "Інжбуд-Підряд" та ТОВ "БВК "Будівельник" за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, між ТОВ "Гермес" та ТОВ "Системотехніка", між ТОВ "Інжбуд-Підряд" та ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" за період з 01.10.2009 по 30.09.2013, договорів субпідряду між ТОВ "Інжбуд-Підряд" та ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" №25/11-11 від 25.11.2011 та між ТОВ "Інжбуд-Підряд" та ТОВ "БВК "Будівельник" №14/10-Ж від 14.10.2009.

2. Визнати відсутність у ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС компетенції (повноважень) по визнанню правочинів нікчемними та недійсними.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 05.03.2013 №0000352205.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 22.05.2013 №0001672205.

5. Стягнути з Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на користь ТОВ "Інжбуд-Підряд" понесенні останнім судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, з податку на прибуток та завищення залишку від'ємного значення, а також про нікчемність господарських операцій з ТОВ "БВК "Будівельник", ТОВ "Гермес", ТОВ "Системотехніка" і ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" не відповідають дійсності та зроблені без відповідних на те повноважень, реальність операцій спростовується належними первинними документами, а за податкові зобов'язання своїх контрагентів ТОВ "Інжбуд-Підряд" не може відповідати. Вважає, що податковий орган не має права робити висновок про нікчемність правочинів, вчинених позивачем. З цих підстав просить позов задовольнити.

Представник позивача 12.11.2013 до початку розгляду справи по суті подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Крім того, частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідачем не надано суду доказів поважності причин неможливості забезпечення явки представника відповідача на судове засідання, а тому суд на підставі ч. 4 та ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2013 №229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС реорганізувалась у Вишгородську ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області.

Як вбачається з матеріалів справи, в січні-лютому 2013 року посадовими особами ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС на підставі наказу від 04.01.2013 №10, а також згідно з п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжбуд-Підряд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, за результатами якої було складено акт від 14.02.2013 №239/22-00/32878470 (надалі - Акт перевірки).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем наступних вимог податкового законодавства, зокрема:

- п. 5.1 ст. 5, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті на загальну суму 2525819, 60 грн., а саме: 2009 рік - 1664684 грн. (IV кв. 2009р.); 2010 рік - 220150 грн. (IV кв. 2010р.); 2011 рік - 77050 грн. (II-IV кв. 2011р.); 2012 рік - 563935,60 грн. (I кв. 2012р. - 314025,60 грн., III кв. 2012р. - 249910 грн.);

- п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1 п. 7.4 та п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР та п. 198.1 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 651582,00 грн., саме: 2009р. - 109390 грн. (листопад - 109390 грн.); 2010р. - 176120 грн. (листопад - 176120 грн.); 2011р. - 67000 грн. (грудень - 67000 грн.); 2012р. - 299072 грн. (січень 299072 грн.);

На підставі висновків Акта перевірки від 14.02.2013 №239/22-00/32878470 ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0000352205 від 05.03.2013, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість з вироблених на Україні товарів" на суму 542192 грн. та нараховано штрафних (фінансових) санкцій на суму 271096 грн.;

- №0000362205 від 05.03.2013, згідно з яким ТОВ "Інжбуд-Підряд" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на суму 861136 грн. та нараховано штрафних (фінансових) санкцій на суму 196022 грн.

Позивач, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 05.03.2013 №0000352205 та №0000362205, оскаржив їх до ДПС у Київській області.

22 травня 2013 року позивач отримав рішення ДПС у Київській області від 16.05.2013 №1756/10/10-206/217-218 про результати розгляду двох скарг ТОВ "Інжбуд-Підряд". Цим рішенням повідомлення-рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 05.03.2013 №0000352205 залишено без змін, а повідомлення-рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 05.03.2013 №0000362205 частково скасовано в частині нарахування податку на прибуток в сумі 39985,39 грн. і в частині штрафної санкції у розмірі 9996,35 грн.

У зв'язку з частковим скасуванням повідомлення-рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 05.03.2013 №0000362205 на адресу позивача відповідачем було відправлено нове податкове повідомлення-рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 22.05.2013 №0001672205, яким ТОВ "Інжбуд-Підряд" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на суму 821151 грн. та нараховано штрафних (фінансових) санкцій на суму 186026 грн.

Не погоджуючись із висновками відповідача щодо визнання нікчемним правочинів між ТОВ "Інжбуд-Підряд" та ТОВ "БВК "Будівельник", ТОВ "Гермес", ТОВ "Системотехніка" і ТОВ "Константа-Інкорпорейтед", а також податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Як вбачається з Акту перевірки, вказані вище податкові повідомлення-рішення прийняті у зв'язку з придбанням позивачем у ТОВ "БВК "Будівельник", ТОВ "Гермес", ТОВ "Системотехніка" і ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" будівельних послуг.

На думку посадових осіб відповідача, контрагенти позивача як постачальники мають ознаки фіктивності, з огляду на наступне.

При проведенні документальної перевірки позивача ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надійшов акт від 16.05.2011 №1157/23-04/35744814 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Гермес" (код за ЄДРПОУ 35744814) з питань достовірності задекларованих показників у деклараціях з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Системотехніка". ДПІ у Шевченківському районі м. Києва складена довідка від 31.03.2011 №727/23-03/37145405 "Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ "Системотехніка" (код за ЄДРПОУ 37145405) ". Відповідно до змісту довідки основні засоби у ТОВ "Системотехніка" відсутні. До декларації з податку на прибуток додаток К1 не надавався. Крім того, згідно пояснення директора ТОВ "Системотехніка" ОСОБА_6 від 10.02.2011, наданого ст. о/у ВМП Охтирської МДПІ Турчаку Р.С., назва підприємства директору не відома, також не відомо при яких обставинах здійснювалася реєстрація ТОВ "Системотехніка".

Таким чином, діяльність ТОВ "Гермес" була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентами-посередниками, які не виконували своїх податкових зобов'язань. Відповідно до баз даних ДПС податкової, звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "БВК "Будівельник". Так, при проведенні документальної перевірки позивача ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від ВПМ ДПІ у Вишгородському районі службовою запискою від 16.08.2011 №3191/7/26-90 отримано пояснення директора ТОВ "БВК "Будівельник" ОСОБА_3, який повідомив про те, що він являється засновником та директором даного підприємства дізнався від працівників податкової міліції. Відношення до реєстрації даного підприємства він немає. Ніякої фінансово-господарської діяльності він не здійснював.

Так, враховуючи вищезазначене, в ході перевірки не підтверджено фактичного здійснення поставки послуг від ТОВ "БВК "Будівельник", що свідчить про те, що правочини між ТОВ "Інжбуд-Підряд" та ТОВ "БВК "Будівельник" за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, здійснені без мети настання реальних наслідків.

Згідно з вказаними Актами перевірок, податковий орган зазначає, що згідно податкової звітності ТОВ "БВК "Будівельник", ТОВ "Гермес", ТОВ "Системотехніка" у даних суб'єктів господарської діяльності відсутні трудові ресурси, виробничі обладнання, транспортні та торгівельні обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

За результатами перевірок зроблено висновки про відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, що унеможливлює здійснення господарської діяльності контрагентами позивача - ТОВ "БВК "Будівельник", ТОВ "Гермес", ТОВ "Системотехніка".

Щодо ТОВ "Константа-Інкорпорейтед", то в Акті перевірки ДПІ, згідно постанови про порушення кримінальної справи, прийняття її до свого провадження та об'єднання кримінальних справ в одне провадження від 30.08.2012, яка надійшла на адресу ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС 16.10.2012, є посилання на показання засновника та директора ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" ОСОБА_4, в яких остання повідомила наступне: про те що вона являється засновником та головним бухгалтером даного підприємства вона дізналась від працівників податкової міліції. Відношення до реєстрації даного підприємства вона немає. Ніякої фінансово-господарської діяльності вона не здійснювала.

Таким чином, вищезазначеними Актами перевірок зроблені висновки, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "БВК "Будівельник", ТОВ "Гермес", ТОВ "Системотехніка", ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної право-дієздатності цими підприємствами, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "БВК "Будівельник", ТОВ "Гермес", ТОВ "Системотехніка", ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" та їх контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Зазначені операції ТОВ "БВК "Будівельник", ТОВ "Гермес", ТОВ "Системотехніка", ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ "БВК "Будівельник", ТОВ "Гермес", ТОВ "Системотехніка", ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

За результатами перевірок встановлено порушення ТОВ "БВК "Будівельник", ТОВ "Гермес", ТОВ "Системотехніка", ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" вимог ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених цими підприємствами при придбанні та продажу товарів (послуг). Товари (послуги) по вказаних правочинах не були передані в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України.

Отже, за результатами перевірок встановлено, що ТОВ "БВК "Будівельник", ТОВ "Гермес", ТОВ "Системотехніка", ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Таким чином, іншими податковими інспекціями в вищезазначених Актах перевірок зроблено висновки про те, що усі операції з продажу (надання робіт, послуг) ТОВ "БВК "Будівельник", ТОВ "Гермес", ТОВ "Системотехніка", ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними по ланцюгу постачання.

Враховуючи дані вищезазначених Актів перевірок інших податкових інспекцій, відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції здійснені між позивачем та його контрагентами - ТОВ «БВК «Будівельник», ТОВ «Гермес», ТОВ «Системотехніка», ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" не спричинили настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

У зв'язку з зазначеним, відповідач вважає, що внаслідок здійснення операцій з ТОВ "БВК "Будівельник", ТОВ "Гермес", ТОВ "Системотехніка", ТОВ "Константа-Інкорпорейтед", позивач завищив витрати з придбанням будівельних послуг, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток, а також виходячи з тверджень про нікчемність правочинів, укладених з ТОВ "БВК "Будівельник", ТОВ "Гермес", ТОВ "Системотехніка", ТОВ "Константа-Інкорпорейтед", посадові особи податкового органу також дійшли висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Проте, вказані висновки податкового органу суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як вбачається з Акту перевірки, позивачем надавались належним чином засвідчені копії податкових накладних, отриманих від ТОВ "БВК "Будівельник", ТОВ "Гермес", ТОВ "Системотехніка", ТОВ "Константа-Інкорпорейтед", а також належним чином засвідчені копії договорів, актів приймання виконаних будівельних робіт, платіжних доручень, банківських виписок, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі будівельних послуг. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарських операцій щодо купівлі у ТОВ "БВК "Будівельник", ТОВ "Гермес", ТОВ "Системотехніка", ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" будівельних послуг.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання правочинів, контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Крім того, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "БВК "Будівельник", ТОВ "Гермес", ТОВ "Системотехніка", ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Таким чином, фінансово-господарські операції позивача з ТОВ "БВК "Будівельник", ТОВ "Гермес", ТОВ "Системотехніка", ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" підтверджені первинними документами, які були надані податковому органу на перевірку.

Первинні документи на момент розгляду справи у позивача не збереглися, про що ним було повідомлено у заяві про зміну позовних вимог від 07.11.2013. На підтвердження втрати бухгалтерської документації та про неодноразове повідомлення про це ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС позивачем надано докази, що належним чином завірені і залучені до матеріалів справи, а саме: Висновок про результати розгляду заяви гр. ОСОБА_5 щодо виявлення відсутності документів, складеного ст. ДІМ Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві, ст. лейтенантом міліції О.О. Терещенко 02.04.2013, Повторна заява до ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 18.04.2013 №18/04-13 про повідомлення податкового органу про втрату первинних документів, Наказ ТОВ "Інжбуд-Підряд" №04/07/1-в від 04.07.2013 про відновлення втраченої документації, Акт про результати роботи комісії з питання відновлення втраченої документації від 29.07.2013, докази направлення до ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС Акту від 29.07.2013.

Так, за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ "БВК "Будівельник", ТОВ "Гермес", ТОВ "Системотехніка", ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість та визначив валові витрати.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, прийняті податковим органом у зв'язку з включенням до складу валових витрат коштів, сплачених ТОВ "БВК "Будівельник", ТОВ "Гермес", ТОВ "Системотехніка", ТОВ "Константа-Інкорпорейтед", а також сум податку на додану вартість, сплачених цим контрагентам у складі ціни придбаних будівельних послуг.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що факти надання будівельних послуг та оплата їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів щодо надання будівельних послуг, укладених між позивачем та ТОВ "БВК "Будівельник", ТОВ "Гермес", ТОВ "Системотехніка", ТОВ "Константа-Інкорпорейтед", недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "БВК "Будівельник", ТОВ "Гермес", ТОВ "Системотехніка", ТОВ "Константа-Інкорпорейтед", а також судових рішень щодо визнання правочинів, укладеного між позивачем та вказаними товариствами недійсними.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Але при цьому, суд акцентує увагу на правовій позиції, яка полягає в тому, що Цивільний та Господарський кодекси України не передбачають такого наслідку як визнання правочинів нікчемними, якщо представники юридичних осіб, укладаючи правочини, діяли без повноважень або з перевищенням повноважень.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відповідно до цього, суд вважає, що для обґрунтування нікчемності правочину необхідні фактичні дані, що свідчать про нікчемність саме такого правочину, а не якогось іншого.

Отже, при розгляді податкових спорів слід виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають за своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних, митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку, достовірні.

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, закон виходить з презумпції легітимності укладених договорів, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлене інше.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "БВК "Будівельник", ТОВ "Гермес", ТОВ "Системотехніка", ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" підтверджується первинними документами, які складались для певного виду господарської операції та були надані податковому органу під час проведення перевірки, а саме: податковими накладними, договорами, актами приймання виконаних будівельних робіт, платіжними дорученнями, банківськими виписками.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що створення юридичної особи, зокрема, за викраденими, загубленими чи підробленими документами з метою одержання податкової вигоди як такою особою, яка може не сплачувати податки, так і іншими платниками податків, саме по собі не означає, що всі правочини, укладені з такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До контрагента особи, зареєстрованої з порушенням вимог чинного законодавства, за змістом статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" не можуть застосовуватися негативні публічно-правові наслідки, коли він не знав, що відомості про таку особу, внесені до Єдиного державного реєстру, є недостовірними.

Обов'язок доведення обізнаності такої особи в недостовірності відомостей лежить на податковому органі.

Проте, будь-яких доказів з приводу того, що позивач був обізнаний про те, що ТОВ "БВК "Будівельник", ТОВ "Гермес", ТОВ "Системотехніка", ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" були створені з метою прикриття незаконної діяльності, податковий орган не надав.

Крім цього, суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права із статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що в Акті перевірки від 14.02.2013 №239/22-00/32878470 суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за переліченими вище правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та ТОВ "БВК "Будівельник", ТОВ "Гермес", ТОВ "Системотехніка", ТОВ "Константа-Інкорпорейтед", про відсутність використання позивачем отриманих послуг у власній господарській діяльності.

Первинні документи, які були надані податковому органу, не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Окрім того, суд приходить до висновку про відсутність підстав для висновку про наявність у ТОВ "Інжбуд-Підряд" наміру безпідставно отримати податкову вигоду у спірних правовідносинах у зв'язку з реальністю понесення витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в Акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Згідно з положення Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 (з наступними змінами і доповненнями), податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Так, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 Цивільного кодексу України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд відзначає, що в силу п. 83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З огляду на приписи наведених вище норм права, суд приходить до висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом. Вказані в акті перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011.

Під час складення Акту перевірки від 14.02.2013 №239/22-00/32878470 ці вимоги податковим органом не виконані.

Первинні документи, надані позивачем до перевірки, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу. Зазначене свідчить про необґрунтованість оскаржуваних дій та їх упередженість.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1статті 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені ТОВ "БВК "Будівельник", ТОВ "Гермес", ТОВ "Системотехніка", ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" в оплату за надані послуги, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально, оскільки під час проведення перевірки позивачем були надані податковому органу всі первинні документи по спірним господарським операціям із вказаними контрагентами позивача.

Це означає, що податкове повідомлення-рішення № 0001672205 від 22 травня 2013 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 821151 грн. та нараховано штрафних (фінансових) санкцій на суму 186026 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ "БВК "Будівельник", ТОВ "Гермес", ТОВ "Системотехніка", ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлені вимоги до змісту податкової накладної, яка має містити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Податкові накладні, які надавались податковому органу для перевірки, містять усі дані стосовно змісту операції з виконання робіт (надання послуг), вимоги щодо яких встановлені приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "БВК "Будівельник", ТОВ "Гермес", ТОВ "Системотехніка", ТОВ "Константа-Інкорпорейтед" не були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мали права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до приписів пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ "БВК "Будівельник", ТОВ "Гермес", ТОВ "Системотехніка", ТОВ "Константа-Інкорпорейтед", які засвідчують отримання будівельних послуг, у позивача виникло право на податковий кредит.

Як встановлено судом, податкова накладна є документом, що засвідчує факт отримання платником податків послуг, з дати отримання якої, згідно із приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, у платника виникає право на податковий кредит та яка, виходячи із змісту пункту 198.6 статті 198 цього ж Кодексу, підтверджує право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Відтак, відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

В той же час, як було встановлено судом, позивачем надавались податковому органу всі первинні документи по господарським операціям із ТОВ "БВК "Будівельник", ТОВ "Гермес", ТОВ "Системотехніка", ТОВ "Константа-Інкорпорейтед".

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Проте, податковим органом не доведено, що господарські операції з приводу купівлі будівельних послуг є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача та його контрагентів - ТОВ "БВК "Будівельник", ТОВ "Гермес", ТОВ "Системотехніка", ТОВ "Константа-Інкорпорейтед", оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Це означає, що податкове повідомлення-рішення №0000352205 від 05.03.2013, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість з вироблених на Україні товарів" на суму 542192 грн. та нараховано штрафних (фінансових) санкцій на суму 271096 грн. , є протиправним та підлягає скасуванню.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доказано факту порушення позивачем ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України та відсутні підстави для висновку про порушення публічного порядку при укладанні спірного правочину, оскільки не вбачається порушення ст. 228 Цивільного кодексу України та не доведено, що метою укладання правочину є настання протиправних наслідків.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій, а його позиція не узгоджується з нормами матеріального права.

Окрім цього, суд зазначає, що позовні вимоги про оскарження дій посадових осіб податкового органу, що виявились у викладенні в Акті перевірки висновків про нікчемність (недійсність) укладених позивачем правочинів та відсутність у них такої компетенції по суті є оспорюванням Акта перевірки і висновків, які в ньому містяться.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При цьому, під рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, у розумінні частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається таке владне рішення, дія чи бездіяльність, які спрямовані на врегулювання тих чи інших суспільних відносин у публічно-правовій сфері, мають обов'язковий характер і породжують певні правові наслідки.

Акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок тощо, не є рішеннями (діями) суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Акт перевірки є документом, в якому посадова особа податкового органу викладає інформацію про обставини (події) підприємницької діяльності платника податків, а також власну суб'єктивну думку щодо юридичної оцінки цих обставин. Інформація, що міститься в акті перевірки може стати підставою для прийняття податковим органом відповідного рішення, однак сам по собі акт перевірки і дії посадової особи по викладенню в ньому певної інформації жодних юридичних насідків не спричиняють, не є результатом владного волевиявлення суб'єкта владних повноважень, спрямованим на врегулювання певного випадку, тому не підлягають в порядку адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що розгляд заперечень позивача до акта перевірки, є одним з елементів процедури прийняття податковим органом рішення за результатами перевірки, а у випадку судового оскарження вже прийнятих податкових повідомлень-рішень - обов'язковою умовою перевірки таких рішень суб'єкта владних повноважень на предмет, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такими чином, вимоги про оспорювання висновків посадових осіб податкового органу про нікчемність (недійсність) укладених позивачем правочинів та відсутність у них такої компетенції самостійного окремого правового значення не мають, а можуть розглядатися лише як заперечення під час розгляду адміністративної справи про оскарження відповідних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжбуд-Підряд" - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 05.03.2013 №0000352205 та від 22.05.2013 №0001672205.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжбуд-Підряд" (код за ЄДРПОУ 32878470) сплачений судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.