Постанова

від 10.04.2014 по справі 810/5988/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5988/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Костюченка М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбуд-Підряд» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

06 листопада 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області в якому з урахування зміни позовних вимог просив: визнати незаконними дії ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС щодо визнання нікчемними правочинів між ТОВ «Інжбуд-Підряд» та ТОВ «БВК «Будівельник» за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, між ТОВ «Гермес» та ТОВ «Системотехніка», між ТОВ «Інжбуд-Підряд» та ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» за період з 01.10.2009 по 30.09.2013, договорів субпідряду між ТОВ «Інжбуд-Підряд» та ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» №25/11-11 від 25.11.2011 та між ТОВ «Інжбуд-Підряд» та ТОВ «БВК "Будівельник» №14/10-Ж від 14.10.2009; визнати відсутність у ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС компетенції (повноважень) по визнанню правочинів нікчемними та недійсними; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 05.03.2013 №0000352205; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 22.05.2013 №0001672205.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС на підставі наказу від 04.01.2013 №10, а також згідно з п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбуд-Підряд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт від 14.02.2013 №239/22-00/32878470 (Акт перевірки).

В наведеному акті податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: п. 5.1 ст. 5, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI, встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті на загальну суму 2525819, 60 грн., а саме: 2009 рік - 1664684 грн. (IV кв. 2009); 2010 рік - 220150 грн. (IV кв. 2010); 2011 рік - 77050 грн. (II-IV кв. 2011); 2012 рік - 563935 грн 60 коп. (I кв. 2012 - 314025 грн 60 коп., III кв. 2012 року - 249910 грн.); п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1 п. 7.4 та п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР та п. 198.1 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI, встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 651582 грн, саме: 2009 рік - 109390 грн (листопад - 109390 грн); 2010 рік - 176120 грн (листопад - 176120 грн); 2011 рік - 67000 грн (грудень - 67000 грн); 2012 рік - 299072 грн (січень 299072 грн).

Керуючись висновками акту перевірки від 14.02.2013 №239/22-00/32878470 ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС 05.03.2013 прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0000352205, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість з вироблених на Україні товарів» на суму 542192 грн та нараховано штрафних (фінансових) санкцій на суму 271096 грн;

- №0000362205, згідно з яким ТОВ «Інжбуд-Підряд» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на суму 861136 грн та нараховано штрафних (фінансових) санкцій на суму 196022 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 05.03.2013 №0000352205 та №0000362205, позивач оскаржив їх до ДПС у Київській області.

В результаті чого, повідомлення-рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 05.03.2013 №0000352205 залишено без змін, а повідомлення-рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 05.03.2013 №0000362205 частково скасовано в частині нарахування податку на прибуток в сумі 39985 грн 39 коп. і в частині штрафної санкції у розмірі 9996 грн 35 коп.

У зв'язку з частковим скасуванням повідомлення-рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 05.03.2013 №0000362205 на адресу позивача відповідачем відправлено нове податкове повідомлення-рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 22.05.2013 №0001672205, яким ТОВ «Інжбуд-Підряд» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на суму 821151 грн. та нараховано штрафних (фінансових) санкцій на суму 186026 грн.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ «Інжбуд-Підряд» звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне виконання договорів та наявні податкові накладні, які відповідають вимогам законодавства, самі договори невизнані судом недійсними та не встановлено факт їх нікчемності, а відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В результаті дослідження матеріалів справи, судова колегія вважає за необхідне вказати на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем надавались належним чином засвідчені копії податкових накладних, отриманих від ТОВ «БВК «Будівельник», ТОВ «Гермес», ТОВ «Системотехніка», ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», а також належним чином засвідчені копії договорів, актів приймання виконаних будівельних робіт, платіжних доручень, банківських виписок, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Таким чином зробивши висновок, що позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі будівельних послуг. При цьому, звернув увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком, адже відсутність посилання податкового органу на достовірність чи недостовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, не свідчать про погодження з ними та більше того, ДПІ у Вишгородському районі зроблено висновок, щодо відсутності факту здійснення господарських операцій в сукупності наданих платником податків первинних документів та на підставі отриманої інформації з інших податкових органів.

Ненадання первинних бухгалтерських документів до суду, позбавляє можливості встановити такі факт як: придбання, транспортування та реалізації товару або ж його використання у своїй господарській діяльності.

Колегія суддів звертає увагу і на ті обставини ,що при перевірці податковим органом , позивач не надав первинних документі по взаємовідносинах з ТОВ «Гермес» про що відображено в акті перевірки (а.с. 20 т1).

Окрім того, судова колегія не погоджується і з посилання суду першої інстанції на ту обставину, що позивачем надавались належним чином засвідчені копії податкових накладних, отриманих від ТОВ «Системотехніка», адже дане Товариство не є контрагентом позивача та немало жодних господарських відносин з останнім. У свою чергу, з аналізу акту перевірки, вбачається, що правочини з ТОВ «Системотехніка» вчинялись саме ТОВ «Гермес».

Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне акцентувати увагу на наступному.

Частиною першою ст. 69 цього КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Як вбачається з матеріалів справи, при проведенні документальної перевірки позивача ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від ВПМ ДПІ у Вишгородському районі службовою запискою від 16.08.2011 №3191/7/26-90 отримано пояснення директора ТОВ «БВК «Будівельник» ОСОБА_2, який повідомив про те, що він являється засновником та директором даного підприємства дізнався від працівників податкової міліції. Відношення до реєстрації даного підприємства він немає. Ніякої фінансово-господарської діяльності він не здійснював.

Контролюючим органом також встановлено, що згідно постанови про порушення кримінальної справи, прийняття її до свого провадження та об'єднання кримінальних справ в одне провадження від 30.08.2012, яка надійшла на адресу ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС 16.10.2012, є посилання на показання засновника та директора ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» ОСОБА_3, в яких остання повідомила наступне: про те що вона являється засновником та головним бухгалтером даного підприємства вона дізналась від працівників податкової міліції. Відношення до реєстрації даного підприємства вона немає. Ніякої фінансово-господарської діяльності вона не здійснювала.

Даючи оцінку вище зазначеним обставинам, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідно до частини першої ст. 70 КАС України такий доказ є належним, оскільки містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною другою цієї статті визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Отже, обставини щодо фіктивності операцій з поставки послуг з посиланням на конкретне джерело інформації щодо цих фактів (пояснення керівника) є належними доказами, оскільки стосуються як обставин щодо реальності поставок, суми ПДВ у зв'язку з якими позивач включив до податкового кредиту, так і юридичної сили первинних документів (актів приймання-передачі, податкових накладних) як допустимого доказу цих сум. Маючи дані щодо джерела такої інформації, суд в разі виникнення сумнівів у її достовірності, зокрема з підстав порушення встановленого законом порядку її отримання, повинен її перевірити з використанням передбачених частиною другою ст. 69 КАС України засобів доказування в адміністративному судочинстві.

Отже, надані позивачем документи не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають встановленим п. 201.1 ст. 201 ПК та частини другої ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування спірних сум валових витрат і податкового кредиту з ПДВ.

При розгляді даної справи колегією суддів враховано правову позицію Верховного Суду України, яка викладена: в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, а саме, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги; та в постанові від 05.03.2012 по справі №21-421а11, згідно з якою складені і підписані неповноважними особами податкові накладні не можуть вважатися належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Окрім того, така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною і у постанові від 05.03.2012 року, у якій ВСУ зазначено, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до частини першої ст. 244-2 КАС України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

У свою чергу, статус контрагентів як платників ПДВ не спростовує наявність вказаних порушень і не може свідчити про правомірність формування податкового кредиту з ПДВ, адже за змістом наведеного вище п. 198.6 ст. 198 ПК не дозволяється віднесення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, що оформлені з порушенням вимог ст. 201 ПК.

Констатація позивачем того, що платник податків не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни його контрагентами, загалом є вірною, але в даному випадку ця теза не спростовує допущені саме позивачем порушення податкового законодавства і не може звільняти останнього від настання відповідних юридичних наслідків.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи. А, відтак, податкове повідомлення-рішення податкового органу є законним і підстав для його скасування відсутні.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Згідно до частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для скасування вказаного рішення податкового органу.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим виникає необхідність у задоволені апеляційної скарги та відповідно у скасуванні постанови Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року - скасувати.

У задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбуд-Підряд» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя : Н.М. Троян

Судді : Л.О. Костюк

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Костюк Л.О.