Рішення

від 14.11.2013 по справі 913/2855/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

14 листопада 2013 року Справа № 913/2855/13

Провадження №17/913/2855/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР-КЛ", с. Рафайлівка Антрацитівського району Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛЮС", м. Антрацит Луганської області

про стягнення 110 133 грн. 08 коп.

Суддя Фонова О.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - Боровченко Д.В., довіреність № 56 від 01.11.2013;

від відповідача - не прибув.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 109489,80 грн. та 3% річних у сумі 643,28 грн., за договором купівлі-продажу вугільної продукції №30.05.13 від 30.05.2013.

Відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 04.11.2013 та 14.11.2013 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на час розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАР-КЛ" (позивач у справі), як Продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЛЮС" (відповідач у справі), як Покупцем, був укладений договір купівлі-продажу вугільної продукції № 30.05.13 від 30.05.2013 (далі - Договір).

Згідно пункту 1.1 Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця вугільну продукцію (надалі - товар), а Покупець прийняти та оплатити її на умовах та в порядку, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору, асортимент, кількість, якість, ціна, порядок розрахунків та строки поставки вказуються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Як зазначено у п. 2.1 Договору, відвантаження вугільної продукції здійснюється автомобільним транспортом Покупця. Усі витрати по транспортуванню (доставці) продукції автотранспортом сплачує Покупець. Зобов'язання Покупця в частині виконання строків поставки вважаються виконаними з моменту передачі продукції в узгодженій кількості, згідно відповідних специфікацій на складі Продавця.

Відповідно до п.2.2 Договору, перехід права власності на вугільну продукцію відбувається при підписанні акту приймання-передачі вугільної продукції.

Згідно до п 4.1 Договору, Покупець сплачує поставлений Продавцем товар у національній валюті України по узгодженим цінам за одну тонну, що зазначено у специфікаціях.

Розрахунок за передану продукцію здійснюється Покупцем згідно умов, які оговорені у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору. (п. 4.2 Договору).

У специфікації № 3 від 01.07.2013 вказано, що розрахунок за продукцію (вугілля сорту АКО кількістю 200 тонн на суму 174000,00 грн.) здійснюється Покупцем протягом 15 календарних днів від дати поставки, згідно рахункам, що виставляються Продавцем. Датою поставки прийнято вважати дату відвантаження продукції зі складу Продавця.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у відповідності до ст. 625 ЦК України Покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу Продавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

В пункті 8.1 Договору встановлено, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині постачання вугільної продукції до 31.12.2013, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань.

На виконання умов договору позивач відвантажив вугілля відповідачу на загальну суму 174000,00 грн., за яке він розрахувався частково у розмірі 64510,20 грн.

Як зазначає позивач, відповідачем обов'язки щодо оплати вугілля, яке було відвантажено позивачем 12.07.2013, 15.07.2013, 16.07.2013, 19.07.2013 та 31.07.2013 не виконані , у зв'язку з чим у нього виник борг перед позивачем в сумі 109489,80 грн., тому позивач просить стягнути заборгованість з відповідача у судовому порядку.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 643,28 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, борг на час розгляду справи не сплатив.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Як встановлено статтею 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу продукцію - вугілля сорту АКО вагою 200 тонн на загальну суму 174000,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі № 3 від 12.07.2013, № 4 від 15.07.2013, № 5 від 16.07.2013, № 7 від 19.07.2013, № 8 від 31.07.2013 та накладними № 3 від 12.07.2013, № 4 від 15.07.2013, № 5 від 16.07.2013, № 7 від 19.07.2013, № 8 від 31.07.2013, довіреностями на отримання цінностей, податковими накладними, засвідчені копії яких надані позивачем до матеріалів справи (а.с.15-45). Сплачено відповідачем було тільки 18000,00 грн.

Специфікацією № 3 від 01.07.2013 передбачено, що розрахунок за продукцію здійснюється Покупцем протягом 15 календарних днів від дати поставки, згідно рахункам, що виставляються Продавцем. Датою поставки прийнято вважати дату відвантаження продукції зі складу Продавця.

Таким чином, факт наявності боргу в сумі 109489,80 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 643,28 грн. за період, згідно наданого 14.11.2013 до матеріалів справи розрахунку.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 643,28 грн. відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 109489,80 грн. та 3% річних у сумі 643,28 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню повністю, з віднесенням судових витрат на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛЮС", м. Антрацит Луганської області, вул. Луганська, буд. 44, ідентифікаційний код 30496024, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР-КЛ", с. Рафайлівка Антрацитівського району Луганської області, вул. Підлісна, буд. 40, ідентифікаційний код 37564404, заборгованість у сумі 109489,80 грн. та 3% річних у сумі 643,28 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2202,66 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 15.11.2013.

Суддя О.С. Фонова