Постанова

від 11.11.2013 по справі 810/5839/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2013 року 810/5839/13-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Федоров О.С. (за довіреністю)

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Іона Груп» Державної податкової інспекції у місті Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іона Груп» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у місті Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області від 30 вересня 2013 року № 0000272200 та № 0000282200.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки прийняте на підставі помилкових висновків про порушення ТОВ «Іона Груп» вимог пунктів, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Будрай». Також позивач стверджує, що перевірка ТОВ «Іона Груп» була проведена незаконно, оскільки в запиті податкового органу щодо надання пояснень та їх документального підтвердження не було вказано підстав для надсилання такого запиту, за таких обставин підприємство звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Всупереч викладеним в акті перевірки висновкам, господарські операції між ТОВ «Іона Груп» та ТОВ «Будрай» мали реальний характер що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками, товарно-транспортною накладною, тощо. Товар набутий за договором поставки з ТОВ «Будрай» було реалізовано контрагенту позивача, що підтверджується відповідним договором.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції у місті Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано письмових пояснень та їх документального підтвердження на запит податкового органу від 5 липня 2013 року №680/10/15-048 щодо взаємовідносин з ТОВ «Будрай», з чого було зроблено висновок про відсутність у ТОВ «Іона Груп» первинних документів на час складання звітності.

Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки в ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що свідчить про заниження ТОВ «Іона Груп» грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

З акту перевірки вбачається, що підставою для нарахування відповідачем суми податку на додану вартість є висновки податкового органу про нікчемність правочинів контрагента позивача - ТОВ «Будрай», що здійснювались ним як покупцем так і постачальником товару (послуг).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іона Груп» зареєстроване виконавчим комітетом Славутицької міської ради Київської області 12 березня 2011 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 462580 (а.с. 63).

На податковому обліку ТОВ «Іона Груп» перебуває у Державної податкової інспекції у місті Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області.

Відповідно до матеріалів справи, у період з 5 вересня 2013 року по 06 вересня 2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції у місті Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі підпункту пункту статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 4 вересня 2013 року № 34 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Іона Груп» з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Будрай» за період з 1 серпня 2012 року по 30 вересня 2012 року. Результати перевірки оформлено актом від 12 вересня 2013 року №71/22/37563615 (а.с. 19-23).

У ході перевірки встановлено факт порушення ТОВ «Іона Груп» вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 30900,75 грн. (у тому числі за серпень 2012 року на суму 2620,00 грн., за вересень 2012 року на суму 28280,75 грн.) та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту. Виявлені порушення пов'язані з безпідставним, на думку перевіряючих, формуванням ТОВ «Іона Груп» показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Будрай».

На підставі висновків акту перевірки від 12 вересня 2013 року №71/22/37563615 Державної податкової інспекції у місті Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 30 вересня 2013 року №0000272200(а.с. 25), яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Іона Груп» з податку на додану вартість на 38625,94 грн. (у тому числі 30900,75 грн. за основним платежем та 7725,19 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2013 року №0000282200 (а.с. 27), яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3244,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх у адміністративному порядку. У своїх запереченнях позивач звертав увагу контролюючого органу, що перевірка була проведена незаконно, оскільки позивач не зобов'язаний надавати відповідь на запит, що не відповідає вимогам податкового законодавства. Проте, з пояснень позивача, відповіді отримано не було.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 30 вересня 2013 року №0000272200 та від 30 вересня 2013 року №0000282200 незаконними та такими, що підлягають скасуванню позивач звернувся до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу обґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення правомірним, виходячи наступного.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вже зазначалось судом, в основу оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, покладено висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку з відсутністю в нього первинних фінансово-господарських документів, які б підтверджували факт отримання товарів від ТОВ «Будрай»

Як вбачається з матеріалів справи, у серпні-вересні місяці 2012 року ТОВ «Іона Груп» (замовник) уклали усні договори з ТОВ «Будрай» (постачальник) предметом яких була поставка картонних коробок, чотири клапанні 75х75х160 мм подарункові, з написом "Zlata Praha" загалом у кількості 25092 шт. на загальну суму 204 868,00 грн. та послуги з пакування (перепакування) скляного посуду позивача у кількості 25092 шт. усього на суму 15958,51 грн.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором поставки виписано:

рахунки-фактури: від 28 серпня 2012 року №59 на загальну суму 15720,00 у т.ч. ПДВ 2620,00 грн., від 4 вересня 2012 року №212 на загальну суму 57375,00 грн. у т.ч. ПДВ 9562,50 грн., від 7 вересня 2012 року №213 на загальну суму 57375,00 грн., у т.ч. ПДВ 9562,50 грн., від 12 вересня 2012 року №214 на загальну суму 58440,00 грн., у т.ч. ПДВ 9740,00 грн.(а.с. 36, 39, 42, 45).

податкові накладні: від 28 серпня 2012 року №47 на загальну суму 15720,00 грн., у т.ч. ПДВ 2620,00 грн., від 4 вересня 2012 року №15 на загальну суму 57375,00 грн., у т.ч. ПДВ 9562,50 грн., від 7 вересня 2012 року №16 на загальну суму 57375,00 грн., у т.ч. ПДВ 9562,50 грн., від 12 вересня 2012 року №17 на загальну суму 58440,00 грн., у т.ч. ПДВ 9740,00 грн. (а.с. 38, 41, 44, 47).

видаткові накладні: від 28 серпня 2012 року №57 на загальну суму 15720,00 грн., у т.ч. ПДВ 2620,00 грн., від 4 вересня 2012 року №207 на загальну суму 57375,00 грн., у т.ч. ПДВ9562,50 грн., від 7 вересня 2012 року №208 на загальну суму 57375,00 грн., у т.ч. ПДВ 9562,50 грн., від 12 вересня 2012 року №209 на загальну суму 58440,00 грн., у т.ч. ПДВ 9740,00 грн. (а.с. 37, 40, 43, 46).

На виконання господарських зобов'язань з надання послуг по пакуванню (перепакуванню) виписано: рахунком-фактурою від 17 вересня 2012 року №215 на суму 15958,51 грн., у т.ч. ПДВ 2659,75 грн.(а.с.48), податковою накладною від 17 вересня 2012 року №18 на загальну суму 15958,51 грн., у т.ч. ПДВ 2659,51 грн. (а.с. 49), актом приймання - передачі виконаних робіт №210 від 17 вересня 2012 року (а.с. 50).

Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання позивачем у господарській діяльності товарів, придбаних за господарськими договорами з ТОВ «Будрай», суд звертає увагу та те, що продаж товарів за договором купівлі-продажу на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від обов'язку щодо складання первинних документів, якими супроводжується виконання відповідного договору.

Так, з метою підтвердження реальності господарських операцій, ухвалою суду від 31 жовтня 2013 року було витребувано у позивача документи, що підтверджують факт виконання господарських зобов'язань за договорами, укладеним з ТОВ «Будрай», зокрема: довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, документи складського зберігання та обліку товару, документи на підтвердження факту розвантаження-навантаження товару тощо.

На підтвердження факту використання у господарській діяльності товарів, придбаних у ТОВ «Будрай» позивачем частково надано:договір поставки №Іона-250811 від 15 червня 2012 року (а.с. 56-61), товарно-транспортну накладну від 17 вересня 2012 року Серія 12ААБ №490190 (а.с. 83), витяг із штатного розпису (а.с. 100), оборотно-сальдову відомість за вересень 2012 року (а.с. 101).

Усіх інших витребуваних документів, зокрема, документів, що засвідчують факт транспортування, завантаження-розвантаження та складського обігу, позивач не надав, зазначивши, що усі наявні первинні документи на підтвердження господарських операцій з ТОВ «Будрай» містяться у матеріалах справи.

Суд зазначає, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Щодо виконання господарських зобов'язань за договорами, укладеними між ТОВ «Іона Груп» та ТОВ «Будрай» суд звертає увагу на наступне.

Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, до товарно-транспортних документів належить товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пункту 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).

Таким чином, саме товарно-транспортні накладні є належними доказами факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.

Товарно-транспортна накладна є первинним транспортним документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування, оперативний та бухгалтерський облік товару. У свою чергу, на підставі даних бухгалтерського обліку ведеться податкова звітність, визначаються об'єкти оподаткування.

За господарськими операціями між ТОВ «Іона Груп» та ТОВ «Будрай» необхідність складання товарно-транспортних накладних обумовлена значними обсягами поставки товарів. Так, згідно видаткових накладних що містяться у матеріалах справи ТОВ «Будрай» було поставлено товар: коробка картонна, чотириклапанна, подарункова, розміром 75х75х160 мм. у кількості 25092 шт.

Незважаючи на вимогу суду, у ході судового розгляду справи позивачем не надано товарно-транспортних накладних на підтвердження фату перевезення товарів від ТОВ «Будрай» до складського приміщення ТОВ «Іона Груп».

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за N 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

У силу вимог пункту 13 вказаної Інструкції, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

В порушення вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за N 293/1318, ТОВ «Іона Груп» не виписувало довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Будрай», що вказує на неможливість отримання позивачем товарів.

Отже, первинні документи, що засвідчували б реальність виконання поставки товару, такі як акти приймання - передачі товарів, товарно - транспортні накладні, довіреності, книга довіреностей, документи які б засвідчували кількість та якість поставленої продукції, факту розвантаження-навантаження, документи складського обліку поставлених товарів - відсутні.

Суд не вважає достатнім та належними доказом здійснення господарської операції факт оформлення видаткових накладних та податкових накладних, наданих позивачем, зважаючи на наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (стаття 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В іншому випадку, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У силу вимог частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Зі змісту зазначених положень чинного законодавства вбачається, що для підтвердження правомірності включення витрат на послуги до складу податкового кредиту, підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги. У випадку поставки товару, у первинному документі має бути конкретизовано, який саме товар було поставлено із зазначенням їх вартості (вартісний вираз). Крім того, для включення до складу податкового кредиту, такі послуги повинні бути використані у господарській діяльності платника податку.

Разом з тим, у наданих позивачем видаткових накладних не зазначено місця складання, вказано лише найменування товару та відсутня інформація щодо місць приймання та видачі товару (найменування вулиці, номеру будинку), що робить неможливим встановлення змісту господарської операції та факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Ані в ході перевірки, ані в ході судового розгляду справи позивачем не надано документів в підтвердження фактичного здійснення придбання коробок картонних у ТОВ «Будрай», як-то: відповідного договору в письмовій формі, акту приймання-передачі товару, документів в підтвердження транспортування та зберігання товару у кількості 25092 шт. з м. Київ в м. Славутич. Суд відмічає, що відповідно до статті 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною 1 статті 206 цього Кодексу, належить вчиняти в письмовій формі. За правилами, встановленими ч.1 ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

На вимогу суду представником позивача не надано чітких та зрозумілих пояснень щодо обставин укладання договору із ТОВ «Будрай» на придбання картонних коробок, із зазначенням економічної доцільності придбання такого товару саме у ТОВ «Будрай», доказів його виконання у момент вчинення, доказів транспортування товарів у день укладення договору в усній формі з м. Київ (місце знаходження контрагента) до м.Славутич.

Не підтвердженними є також відносини позивача з ТОВ «Будрай» щодо договору з пакування (перепакування) скляного посуду відповідно до рахунку-фактури №215 від 17 вересня 2012 року, оскільки акт здавання-приймання виконаних робіт не несе вичерпної інформації про характеристику наданих послуг, а саме які конкретно послуги надавались, не вказує осіб, що надавали такі послуги, порядок оплати їх праці і для яких цілей виконувались вказані послуги.

Крім того, за відсутності факту поставки товарів не вбачається можливим підтвердити факт надання послуг з пакування.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів та наданих послуг або в разі якщо придбані товари та послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та формування показників валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Щодо доводів представника позивача з приводу використання позивачем отриманого товару в своїй господарській діяльності, зокрема його реалізації ПАТ «Оболонь», та наданих позивачем в підтвердження такого факту документів, суд зазначає, що факт наявності господарських взаємовідносин з ПАТ «Оболонь» не є безумовним доказом фактичності взаємовідносин позивача з ТОВ «Будрай», яка спростована викладеними вище обставинами господарської діяльності позивача. Водночас, відповідно до додатку (специфікації) №2 до договору № Іона-250811 (а.с. 56-61), розмір бокалу реалізацію якого здійснював позивач на користь ПАТ «Оболонь» має розмір 78х207 мм., тоді як коробки для пакування, що позивач набував за договором поставки від ТОВ «Будрай», відповідно до видаткових накладних, мають розмір 75х75х160мм, що додатково свідчить про безтоварність господарських відносин позивача з ТОВ «Будрай»

Вказані вище обставини у сукупності свідчать про безтоварність зазначеного правочину.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Доказами наявними у матеріалах справи не спростовано висновків податкового органу, що операції між позивачем та ТОВ «Будрай» не мали на меті спричинення змін майнового стану сторін та укладені для мінімізації податкових зобов'язань.

Ураховуючи вищезазначене суд вважає висновок відповідача про порушення ТОВ «Іона-Груп» вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Будрай» законним та обґрунтованим. Податкові повідомлення-рішення від 30 вересня 2013 року № 0000272200 та №0000282200, прийняті Державної податкової інспекції у місті Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області є правомірним, підстави для їх скасування відсутні.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували висновки відповідача, позивач суду не надав.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду адміністративного позову майнового характеру позивачем до Державного бюджету сплачується 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до матеріалів справи позивачем заявлено майнову вимогу у розмірі 41869,94 грн. Сума судового збору, яку повинен сплатити позивач становить 1720,50 грн.

Позивач відповідно до платіжного доручення №461 від 21 жовтня 2013 року сплатив судовий збір у розмірі 418,70 грн. Отже сума судового збору, яка підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету становить 1301,80 коп.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іона Груп» (ідентифікаційний код 37563615) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1301 (одну тисячу триста одну) гривню 80 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 15 листопада 2013 року.