Рішення

від 04.01.2007 по справі 16/129

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ 

04.01.2007                                                            

Справа  № 16/129

За позовом   Міжнародного

благодійного фонду „Шарепта”, м. Ужгород 

До відповідача -1 -  Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача-   2 -   Управління  майнової політики міста Ужгородської міської

ради, м. Ужгород 

до відповідача   - 3  -  

Приватного підприємця ОСОБА_1,           

м.Ужгород

про  

визнання договору  НОМЕР_1 оренди

нежилого приміщення від 28.03.2005 недійсним; визнання права на переважне

користування  ( продовження оренди ) не

жилого приміщення, визнання права на приватизацію (викуп)  орендованого спірного приміщення, що належить

до комунальної власності; зобов'язання відповідачів утриматися від вчинення дій

і припинення дій; стягнення солідарно моральної шкоди в сумі 1500 грн.

Суд

у складі колегії суддів:

          Якимчук  Л.М. 

-головуючого,

          Васьковський  О.В.

          Русняк  В.С.

Представники:

від

позивача:   -   Дудурич

І.В. - представник, дов. від 01.03.06

від

відповідача 1:  - Потавцева Т.В.  -представник, дов. від 16.10.06.

від

відповідача- 2 :  - Полтавцева .Т.В. - начальник   відділу правової роботи, дов. від 16.10.06.

від

відповідача  - 3 : ОСОБА_2 -представник, дов. від

10.05.2006.

СУТЬ

СПОРУ:  Міжнародний благодійний фонд

„Шарепта”,  м. Ужгород звернувся з

позовом до Ужгородської  міської ради, м.

Ужгород,  Управління майнової політики

міста Ужгородської міської ради, м. Ужгород, 

приватного підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород про визнання недійсним

договору НОМЕР_1, укладеного між Управлінням майнової політики міста

Ужгородської  міської ради та приватним

підприємцем ОСОБА_1 про оренду нежилого приміщення, розташованого в   АДРЕСА_1, що належить до комунальної

власності; визнання права на переважне користування (продовження оренди)

нежилого приміщення АДРЕСА_1; визнання права на приватизацію  (викуп) орендованого спірного приміщення, що

належить до комунальної власності; зобов'язання відповідачів утриматися від

вчинення дій і припинення дій; стягнення солідарно моральної шкоди в сумі 1500

грн.

Ухвалою

суду Закарпатської області від 23.05.2006, яка набрала законної сили,

провадження у справі в частині вимоги про визнання недійсним договору        НОМЕР_2, укладеного між Управлінням

майнової політики міста  Ужгородської

міської ради та приватним підприємцем ОСОБА_1 

про оренду приміщення за адресою: АДРЕСА_1, що належить до комунальної

власності  припинено на підставі п.2 ст.

80 ГПК України.

          У судовому засіданні  21.12.2006 позивач відмовився  від позову в цій його частині.

          Перший і другий відповідачі у

письмових поясненнях, поданих суду, позовні вимоги не визнали і вважають, що у

позові належить  відмовити в частині вимоги

про визнання за МБФ „Шарепта” права  на

приватизацію                      

(викуп) орендованого приміщення АДРЕСА_1, що належить до комунальної

власності, тому що згідно п. 2 ст. 777 ЦК України наймач який належно виконує

свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має

переважне право перед іншими особами на її придбання. Відповідним правом

наділяється  орендар, що належно

виконував свої обов'язки по раніше укладеному договору, а саме не допускав

істотного погіршення приміщення, регулярно і вчасно вносив орендну плату,

виконував інші істотні умови договору. Рішенням господарського суду

Закарпатської області від 29.05.2005 у справі № 3/55 встановлено факт

неналежного виконання орендарем взятих 

на себе зобов'язань, що позбавляє позивача переважного права на

приватизацію ( викуп) спірного приміщення.

          Щодо інших позовних вимог,

провадження у справі слід припинити на підставі п. 2 ст. 80 ГПК  України, оскільки є рішення господарського

суду Закарпатської області  від 29.05.2005  у справі № 3/55 , яке набрало законної сили,

де сторонами спору були ті ж самі особи, 

а предметом розгляду ті ж вимоги.

Відповідач

третій, ПП ОСОБА_1, у письмовому 

поясненні  на позов  позовні вимоги не визнав та  просить 

відмовити у позов, посилаючись на 

те, що відповідно до ст.ст. 54  і

60 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких  грунтуються 

позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов;

законодавство на підставі якого він подається. А згідно ст.ст. 33, 34  цього ж Кодексу повинен довести ті обставини

, на які він посилається як на підставу своїх вимог, шляхом  надання належних та допустимих доказів.

          Всупереч наведеним приписам

процесуального закону Позивач у позовній заяві від  30.03.06. 

№ 300 не навів конкретних обставин в обґрунтування  своїх вимог та не надав жодних належних  доказів на їх підтвердження. Водночас  у цій заяві Позивач  посилається на свою позовну  заяву від 10.01.06 № 205 з аналогічними

вимогами, на додані до неї матеріали та на 

постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.03.06 про

повернення цієї заяви  без розгляду, які

вважає доказами на обґрунтування своїх вимог.

          З цього приводу слід зазначити, що

посилання на перелічені матеріали  як на

докази є безпідставним.

          Згаданою постановою Львівського

апеляційного господарського суду від 02.03.06 позовну заяву Позивача  від 10.01.06 № 205 повернуто без розгляду в

повному об”ємі на підставі п.п.3,5 ст. 63 ГПК України, тобто через відсутність

зазначення обставин, на яких ґрунтуються позовні  вимоги, та доказів на їх підтвердження. Тим

самим суд апеляційної інстанції встановив, що вимоги  позовної заяви  № 205 від 10.01.06 є необґрунтованими, а

додані до цієї заяви матеріали не можуть бути визнані в якості доказів на

підтвердження цих вимог. З цього слідує, що позовна заява від 10.01.06 № 205 та

додані до неї матеріали не можуть бути доказами на підтвердження вимог і

позовної заяви від 30.03.06. № 300.

          У судовому засіданні оголошувалась перерва

з 21.12.2006 до 14.30 год. 27.12.2006.

          Вивчивши матеріали справи,

заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

          Однією із позовних вимог Міжнародного благодійного фонду

„Шарепта” є визнання права на переважне користування ( продовження оренди )

нежилого приміщення АДРЕСА_1.

          Однак, провадження у справі в цій

частині належить припинити на підстав п. 2 ст. 80 ГПК України з огляду на

наступне.

          Рішенням  господарського суду Закарпатської  області від 29.09.2005 у справі № 3/55 за

позовом прокурора міста  Ужгорода в

інтересах держави в особі Ужгородської міської ради та Управління  майнової політики міста Ужгорода до

Міжнародного благодійного фонду „Шарепта” та за 

зустрічним позовом Міжнародного благодійного фонду „Шарепта” до  Ужгородської міської ради та Управління

майнової політики міста Ужгорода про зобов'язання продовжити договір оренди

нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 

на один рік, відмовлено у задоволенні зустрічної позовної вимоги ( п.6

резолютивної частини вказаного рішення).

          Відповідно до пункту 2 статті 80

Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє  провадження у справі, якщо  є рішення господарського суду або іншого

органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між  тими ж сторонами, про той же предмет.

          Оцінюючи обґрунтованість позовної

вимоги щодо визнання за МБФ „Шарепта” права на приватизацію ( викуп)

орендованого спірного приміщення, що належить до комунальної власності за

адресою: АДРЕСА_1, суд аналізує обставини, пов'язані з переважним правом  МБФ „Шарепта” на приватизацію (викуп),

орендованого ним приміщення згідно договору НОМЕР_3  відповідно до ст.25 Закону України „Про

оренду державного та комунального майна” і констатує наступне. Відповідно до

ст. 25 зазначеного Закону  орендоване

майно приватизується згідно з чинним законодавством, тобто оренду з викупом

як  спосіб приватизації Закон не

передбачає, а отже, відсутнє і переважне 

право орендаря на викуп об'єкта оренди, за винятком тих випадків, коли

право на викуп такого майна було передбачено 

договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом у редакції від

14.03.95. (стаття 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних

підприємств (малу приватизацію)".

          Частиною другою ст. 777 Цивільного

кодексу України передбачено, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за

договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм,  має переважне право   перед іншими особами на її придбання.

          Проте, на час подання позову позивач

не був орендарем, оскільки строк дії договору оренди НОМЕР_3, укладений між

Фондом приватизації і управлінням майном міста та  МБФ „Шарепта”, закінчився  11.03.2005 і рішенням господарського суду  Закарпатської області від  29.09.2005 у справі  № 3/55 відмовлено  у його продовженні.

          Крім того, у вказаному рішенні суд

прийшов до висновку, про  неналежне

виконання МБФ „Шарепта” договірних зобов'язань. Згідно зі ст.. 35

Господарського процесуального кодексу України цей факт є доведеним і не

потребує доведення при вирішенні інших 

спорів, в яких беруть участь ті ж самі сторони.

          Суд враховує також те, що на даний

час спірний об'єкт, на підставі 

рішення  Ужгородської  міської ради НОМЕР_4, приватизовано шляхом

викупу, відповідно до договору купівлі-продажу НОМЕР_5, а 31.10.2006

управлінням майном міста видано свідоцтво про право  власності НОМЕР_6 ( лист управління майном

міста НОМЕР_7).

          Таким чином суд приходить до висновку

про відсутність підстав для задоволення зазначеної позовної вимоги.

          Не підлягають до задоволення також

позовні вимоги щодо зобов'язання відповідачів на вчинення дій щодо утримання

від вчинення дій і припинення дій, які порушують права МБФ „Шарепта” та про

стягнення з відповідачів солідарно моральної шкоди  в сумі 1500 грн. , оскільки  позивач не навів конкретних обставин в

обґрунтування своїх вимог та не надав жодних доказів на їх підтвердження.

          Відповідно до ст.. 33 Господарського

процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на

які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. А у ст. 34

вказаного Кодексу зазначено, що обставини справи, які відповідно до

законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Суд прийшов до висновку, що позивач

не підтвердив належними та допустимими доказами факти вчинення  відповідачами дій, які б порушували його

права та завдали йому моральної шкоди.

          Позивач 18.12.2006 надіслав

клопотання про накладення арешту на спірне майно, від  якого у судовому  засіданні 

21.12.2006, відмовився.

          Крім того, просить заборонити

відповідачам вчиняти дії щодо завершення приватизації  спірного 

приміщення та зобов'язати управління майном міста надати письмове

пояснення щодо відсутності або наявності приватизації спірного приміщення, а

також відомості щодо особи, яка приватизувала спірне приміщення, копію

правового документу щодо надання такого права приватизації.

          Зазначене клопотання до задоволення

не підлягає, оскільки як зазначено вище, управління майном міста листом

НОМЕР_8  дало відповідь на  підняті у клопотанні питання,  зокрема, про те, що спірний об'єкт

приватизований, а щодо повідомлення особи, яка приватизувала спірний об'єкт, то

судова колегія не знайшла  правових

підстав для його задоволення.

          Уповноважений представник

відповідача-3, ОСОБА_1, адвокат ОСОБА_2 подав заяву  в якій просить відмовити у позові  МБФ "Шарепта" та відповідно  до ст.ст.44,49 ГПК України стягнути з

позивача на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 2000грн. судових  витрат з оплати правової допомоги адвоката.

          У підтвердження  зазначеного він надав суду  договір НОМЕР_9 про надання юридичних послуг,

копію свідоцтва  про право на заняття

адвокатською діяльністюНОМЕР_10, копію квитанції до прибуткового  касового ордера НОМЕР_11 на суму 2000грн.

          Вказана заява обгрунтована, тому її

належить задоволити.

          З огляду на викладене, керуючись

ст.ст. 33, 34, 44, 49, 80 п.2 , 82, 84, 85 Господарського процесуального

кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Припинити провадження у справі в частині вимоги про

визнання за МБФ „Шарепта” 

переважного  права на  користування 

( продовження оренди) нежилого приміщення АДРЕСА_1.

          2. В іншій частині позову відмовити.

    Судові витрати покласти на позивача.

3. Стягнути з Міжнародного

благодійного  фонду "Шарепта"

(м.Ужгород, вул.8-го Березня,33, код 22106265) на користь  Приватного 

підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_12) суму

2000грн. судових витрат, пов"язаних з наданням  адвокатських послуг.

4.          Рішення набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК

України.

Головуючий суддя                                                              Л.М.Якимчук

Суддя                                                                                   

О.В.Васьковський

Суддя                                                                                   

В.С.Русняк