Постанова

від 15.11.2013 по справі 825/3759/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 825/3759/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Смірнової О.Є.,

за участю секретаря Прокіної А.С.,

представника позивача Бороди А.В.,

представника відповідача Полегешко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «ТТ-Нафта» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

10.10.2013 року Приватне підприємство «ТТ-Нафта» (далі - ПП «ТТ-Нафта») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - ДПІ у м. Чернігові) та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 01.07.2013 року № 0003362200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 176595,00 грн. за основним платежем та 88298,00 грн. за штрафними санкціями, від 01.07.2013 року № 0003352200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 227430,00 грн. за основним платежем та 113715,00 грн. за штрафними санкціями, та від 01.07.2013 року № 0003372200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 40005,00 грн.

Свої вимоги представник позивача мотивує тим, що ПП «ТТ-Нафта» у жовтні-листопаді 2012 році мало господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані». Так, між ПП «ТТ-Нафта» та ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» укладено договір від 05.10.2011 року № 106/10-2011 з приводу поставки скрапленого газу. Сума коштів, сплачених позивачем за отриманий товар, віднесена ним до складу валових витрат. Реальність здійснення господарських операцій позивачем підтверджується первинними документами, що надавались на перевірку, а саме: договір, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення. Втім, перевіряючі не надали належної оцінки даним документам. Придбаний позивачем скраплений газ використаний в господарській діяльності підприємства та реалізований в подальшому покупцям, у зв'язку з чим підприємство отримало прибуток, який був задекларований за період, що перевірявся, а також були відображені зобов'язання по ПДВ в деклараціях з ПДВ за цей же період. Отже, позивачем правомірно віднесено вартість придбаного товару до складу валових витрат. Всі операції по договору належним чином відображені в податковому та бухгалтерському обліку підприємства. Таким чином, представник позивача вважає висновки, викладені в акті перевірки від 12.06.2013 року № 1367/22/37021932, такими, що не відповідають дійсності, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що належить скасувати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та в додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що працівниками ДПІ у м. Чернігові проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «ТТ-Нафта» щодо декларування в податковій звітності з ПДВ у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» за жовтень-листопад 2012 року та в деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди з вищевказаним контрагентом, за результатами якої складено акт від 12.06.2013 року № 1367/22/37021932. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог законодавства, а саме: пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП «ТТ-Нафта» занижено податок на прибуток на загальну суму 227430,00 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП «ТТ-Нафта» занижено податок на додану вартість на загальну суму 176595,00 грн. У зв'язку із наявністю зафіксованих порушень податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення: від 01.07.2013 року № 0003362200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 176595,00 грн. за основним платежем та 88298,00 грн. за штрафними санкціями, від 01.07.2013 року № 0003352200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 227430,00 грн. за основним платежем та 113715,00 грн. за штрафними санкціями, та від 01.07.2013 року № 0003372200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 40005,00 грн. Також податковий орган посилається на акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 29.03.2013 року № 1118/22-621/33108265 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.04.2012 року по 31.07.2012 року та з 01.10.2012 року по 30.11.2012 року, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування при визначенні доходів та витрат за квітень-листопад 2012 року, відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за квітень-листопад 2012 року. Тому представник відповідача вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а вимоги позивача є безпідставними.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю з наступних підстав.

ПП «ТТ-Нафта» (ідентифікаційний код-37021932) зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 15.03.2010 року, а також є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 582674, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 29.10.2013 року та свідоцтвом № 100277150 про реєстрацію платника податку на додану вартість НБ № 227609 (а.с. 24,25,126-127 т. 1).

Працівниками ДПІ у м. Чернігові на підставі направлення від 31.05.2013 року № 1679, наказу від 31.05.2013 року № 1644, відповідно до п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 та ст. 82 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «ТТ-Нафта» щодо декларування в податковій звітності з ПДВ у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» за жовтень-листопад 2012 року та в деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди з вищевказаним контрагентом, за результатами якої складено акт від 12.06.2013 року № 1367/22/37021932 (а.с. 13-20 т. 1).

В акті перевірки від 12.06.2013 року № 1367/22/37021932 встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме:

- пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП «ТТ-Нафта» занижено податок на прибуток на загальну суму 227430,00 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП «ТТ-Нафта» занижено податок на додану вартість на загальну суму 176595,00 грн.

За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 01.07.2013 року № 0003362200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 176595,00 грн. за основним платежем та 88298,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 22 т. 1);

- від 01.07.2013 року № 0003352200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 227430,00 грн. за основним платежем та 113715,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 21 т. 1);

- від 01.07.2013 року № 0003372200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 40005,00 грн. (а.с. 23 т. 1).

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ПП «ТТ-Нафта» є роздрібна торгівля пальним та оптова торгівля паливом, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ АА № 039781 (а.с. 26 т. 1).

Для здійснення своєї діяльності ПП «ТТ-Нафта» орендує у ТОВ «Габрі», у ТОВ «УТН-Чернігів» та у ТОВ «СПК» будівлі автозаправочних станцій відповідно до договорів оренди від 08.06.2010 року № 08, від 08.06.2010 року № 09 та від 08.06.2010 року № 07 та додаткових угод до них (а.с. 207-212 т. 1).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що ПП «ТТ-Нафта» у жовтні-листопаді 2012 році мало господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» (код ЄДРПОУ-33108265).

Так, між ПП «ТТ-Нафта» (покупець) та ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» (постачальник) укладено договір від 05.10.2011 року № 106/10-2011 (а.с. 41-43 т. 1).

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» зобов'язується поставляти, а ПП «ТТ-Нафта» зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати скраплений газ за умовами даного договору, але при умові, що у постачальника газ є в наявності.

Відгрузка та доставка (транспортування) газу організовується постачальником та оплачується покупцем. Постачальник зобов'язаний здійснити поставку (передачу у власність) газу окремими партіями в розумні строки (терміни) на адресу, вказану покупцем.

На виконання зазначеного договору протягом жовтня-листопада 2012 року ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» поставлено ПП «ТТ-Нафта» газ в кількості 544,014 т на загальну суму 1299599,98 грн., в т.ч. ПДВ - 216599,98 грн.

Виконання договору підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, заявками на поставку паливо-мастильних матеріалів (а.с. 44-101,137-148 т. 1).

Транспортування газу здійснювалось ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» відповідно до умов договору за власний рахунок шляхом залучення стороннього перевізника, а саме: ТОВ «Пропан сервіс» (відповідно до договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 30.12.2010 року № 01/13-2010), на умовах ТСР - безпосередньо на АЗС, що належать на правах оренди позивачу та використовуються ним у господарській діяльності, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними та договором від 30.12.2010 року № 01/13-2010 (а.с. 47, 56, 61, 70, 75, 80, 85, 91, 96, 100,150-158 т. 1).

ТОВ «Пропан сервіс» має необхідну ліцензію серії АГ № 504858 на внутрішні перевезення небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами, на міжнародні перевезення небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами (а.с. 149 т. 1).

Факт прийняття ПП «ТТ-Нафта» газу від контрагента підтверджується наявними в матеріалах справи актами зливу (а.с. 160-186 т. 1).

ПП «ТТ-Нафта» має необхідні модулі для заправки автомобіля газом зрідженим, про що свідчать накладні на закупівлю вказаних модулів та акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (а.с. 199-204 т. 1).

Крім того, в матеріалах справи наявні паспорта якості, які підтверджують той факт, що ПП «ТТ-Нафта» перевіряло якість скрапленого газу (а.с. 187-198 т. 1).

Розрахунки проводились у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку ПП «ТТ-Нафта» на рахунок ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» згідно платіжних доручень (а.с. 48,52,57,62,66,71,76,81,86,87,92,97,101 т. 1).

Станом на 30.10.2013 року розрахунки проведені в повному обсязі. Зауважень та претензій щодо виконання зобов'язань по договору від 05.10.2011 року № 106/10-2011 у сторін відсутні.

В бухгалтерському обліку позивача вказані операції по договору відображені в оборотно-сальдових відомостях по рахунку: 631, по рахунку: 281 за жовтень 2012 року та листопад 2012 року та по рахунку: 10 (а.с. 102-107,205-206 т. 1).

Отриманий в результаті виконання договору від 05.10.2011 року № 106/10-2011 газ реалізовано ПП «ТТ-Нафта» кінцевим споживачам через наявні у позивача АЗС, що знаходяться за адресами: м. Чернігів, вул. Борисенко, 60, м. Чернігів, вул. Малиновського, 30-А, м. Чернігів, вул. Ціолковського, 30, що підтверджується відомостями, звітами по касовим чекам за жовтень-листопад 2012 року, оформленими службовими чеками, книгами обліку розрахункових операцій, оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні (а.с. 213-250 т. 1, а.с. 1-65 т. 2).

Зазначені вище суми ПДВ, що входять до вартості поставленого ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» газу, включені ПП «ТТ-Нафта» до податкового кредиту жовтня 2012 року в сумі 176594,65 грн. та листопада 2012 року в сумі 40005,33 грн. та відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період.

На підставі зазначених поставок позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у 4 кварталі 2012 року включено суму в розмірі 1083000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що господарські відносини між ПП «ТТ-Нафта» та ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» в повній мірі відображені в податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, норми Податкового кодексу України в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих представником позивача доказів вбачається, що укладений позивачем з контрагентом ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» правочин мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірним правочином в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обгрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентом ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» податковий орган посилається на акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 29.03.2013 року № 1118/22-621/33108265 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.04.2012 року по 31.07.2012 року та з 01.10.2012 року по 30.11.2012 року, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування при визначенні доходів та витрат за квітень-листопад 2012 року, відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за квітень-листопад 2012 року (а.с. 117-124 т. 1).

Проте, такі посилання судом не приймаються до уваги зважаючи на наступне.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім цього, чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки (довідку) іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Отже, такі посилання судом не приймаються до уваги, оскільки вищевказані обставини не можуть спростовувати факт реального виконання господарських операцій за договором, укладеними між позивачем та контрагентом, позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочину, а надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, як вбачається з акта перевірки, висновки ДПІ у м. Чернігові щодо порушення ПП «ТТ-Нафта» вимог податкового законодавства ґрунтуються виключно на судженні перевіряючих про неможливість контрагента позивача здійснювати господарську діяльність у спірному правочині, посилаючись на відсутність у останнього об'єктів оподаткування при визначенні доходів та витрат, відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів.

Однак, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Тому судом критично оцінюється акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 29.03.2013 року № 1118/22-621/33108265.

Крім того, представник позивача посилається на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2013 року по справі № 826/11347/13-а (а.с. 108-114 т. 1), якою:

- визнано протиправними дії ДПІ у Дніпровському районі м. Києва по проведенню зустрічної звірки ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані», за результатами якої складено акт від 29.03.2013 року №1118/22-621/33108265 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» код за ЄДРПОУ 33108265 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.04.2012 року по 31.07.2012 року та з 01.10.2012 року по 30.11.2012 року;

- визнано протиправними дії ДПІ у Дніпровському районі м. Києва по формуванню в акті від 29.03.2013 року №1118/22-621/33108265 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» код за ЄДРПОУ 33108265 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.04.2012 року по 31.07.2012 року та з 01.10.2012 року по 30.11.2012 року висновків про нереальність здійснення господарської діяльності у період з 01.04.2012 року по 31.07.2012 року та з 01.10.2012 року по 30.11.2012 року;

- визнано протиправними дії ДПІ у Дніпровському районі м. Києва по формуванню в акті від 29.03.2013 року №1118/22-621/33108265 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» код за ЄДРПОУ 33108265 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.04.2012 року по 31.07.2012 року та з 01.10.2012 року по 30.11.2012 року висновків про відсутність об'єктів оподаткування при визначенні доходів та витрат (послуг) за квітень, травень, червень, липень, жовтень та листопад 2012 року;

- визнано протиправними дії ДПІ у Дніпровському районі м. Києва по формуванню в акті від 29.03.2013 року №1118/22-621/33108265 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» код за ЄДРПОУ 33108265 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.04.2012 року по 31.07.2012 року та з 01.10.2012 року по 30.11.2012 року висновків про відсутність об'єктів оподаткування при визначенні доходів та витрат (послуг) за квітень, травень, червень, липень, жовтень та листопад 2012 року.

Вказана постанова суду не набрала законної сили.

Для з'ясування обставин щодо набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2013 року по справі № 826/11347/13-а Чернігівським окружним адміністративним судом 30.10.2013 року направлено запит до Окружного адміністративного суду м. Києва (а.с. 133 т. 1).

На вказаний запит надійшла відповідь від 06.11.2013 року № 826/11347/13-а/15748/13, в якій зазначено, що 05.11.2013 року справу № 826/11347/13-а надіслано до суду апеляційної інстанції. Станом на 06.11.2013 року справа № 826/11347/13-а до Окружного адміністративного суду м. Києва не поверталась (а.с. 134-135 т. 1).

Тому суд не бере до уваги факти, встановлені в постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2013 року по справі № 826/11347/13-а.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємство-контрагент позивача ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» було зареєстроване як юридична особа та платник податку на додану вартість, що підтверджується інформацією з бази даних Міністерства доходів і зборів України, яка міститься на офіційному сайті Міністерства доходів і зборів України (http://minrd.gov.ua/):

- ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» (код ЄДРПОУ-33108265), індивідуальний податковий номер - 331082626535, номер свiдоцтва платника ПДВ - 35640527, дата анулювання свідоцтва платника - 10.01.2013 року.

Тобто, на момент здійснення господарських правовідносин контрагент ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» був зареєстрований як юридична особа та платник податків.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що правочин ПП «ТТ-Нафта» з контрагентом ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» укладений позивачем з метою отримання товару, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно із п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Суми за вказаним правочином включено позивачем до податкового кредиту в тому звітному періоді, в якому отримано податкові накладні.

Судом встановлено, що ПП «ТТ-Нафта» має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України, та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені (а.с. 46,51,55,60,65,69,74,79,84,90,95,99 т. 1).

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вищий адміністративний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт в судовому засіданні був повністю доведений представником позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з отримання позивачем газу, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

За таких підстав суд вважає, що в діях позивача відсутнє порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Крім цього, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 01.07.2013 року № 0003352200, від 01.07.2013 року № 0003362200 та від 01.07.2013 року № 0003372200 прийняті ДПІ у м. Чернігові не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача належить задовольнити повністю.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 2294,00 грн.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2294,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 02.10.2013 року № 961 (а.с. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 2294,00 грн. присуджується на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 01.07.2013 року № 0003352200, від 01.07.2013 року № 0003362200 та від 01.07.2013 року № 0003372200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ТТ-Нафта» судовий збір в розмірі 2294,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Є. Смірнова